Рішення

від 11.06.2012 по справі 53/383

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/383 11.06.12

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району міста Києва

про стягнення 106 168,82 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 93/2012/02113-29 від 13.02.12

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 08/543 від 25.11.11

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" про стягнення 106 168,82 грн., в тому числі 77 686,59 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 24 519,22 грн. інфляційної складової боргу та 3 963,01 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 690026 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.11.2006 р. до 01.05.2009 р.

Ухвалою від 02.07.2009 року було порушено провадження по справі та розгляд справи призначено на 13.07.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009 року зупинено провадження у справі № 53/383 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/588.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.06.2012.

Представник позивача подав суду заяву про зміну найменування сторони в якій зазначив, що у відповідності до вимог та положень Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства»Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що 13.04.2011 здійснено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У зв'язку з викладеним позивач просить суд змінити найменування позивача на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Згідно з п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу -наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Також представник позивача надав довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію ДКП «Житлоремфонд»по Договору № 690026 від 01.03.2001, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем погашена. Представник позивача просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції та 3% річних.

Представник відповідача письмового відзиву не надав, проти задоволення позову заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.06.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) та Державним комунальним підприємством «Житлоремфонд»(споживач) було укладено договір № 690026 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 2.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.11.2006 р. до 01.05.2009 р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 77 686,59 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні витрати в сумі 24 519,22 грн. та 3% річних в сумі 3 963,01 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Договір № 690026 від 01.03.2001 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення до договору визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 1956 від 03.11.2000, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати у РВТ-6 за адресою вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

При цьому п. 4.3 договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з 01.11.2006 р. до 01.05.2009 р. на загальну суму 77 686,59 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем на момент звернення з указаним позовом складала 106 168,82 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що після звернення позивача з указаним позовом до суду відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем у розмірі 77 686,59 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію ДКП «Житлоремфонд»Ватутінського р-ну ЖЕК-1303 за період з травня 2009 по травень 2012.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 77 686,59 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Окрім суми основного боргу позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 24 519,22 грн. та 3 963,01грн. 3% річних.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач просить суд стягнути на свою користь 24 519,22 грн. інфляційної складової боргу та 3 963,01 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене суд погоджується з розрахунком інфляційної складової боргу в розмірі 24 519,22 грн. та 3% річних в розмірі 3 963,01 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату за поставлену теплову енергію і сплачено заборгованість після порушення провадження у справі, тому витрати по сплаті державного мита в сумі 1 061,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»(02217, м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського, 15, ідентифікаційний код 04543683 з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 24 519,22 грн. (двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`ятнадцять гривень 22 коп.) збитків від інфляції, 3 963,01 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят три гривні 01 коп.) 3% річних, 1 061,69 грн. (одна тисяча шістдесят одна гривня 69 коп.) витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу в розмірі 77 686,59 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Дата підписання: 13.06.2012