Рішення

від 07.06.2012 по справі 17/5014/550/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.12 Справа № 17/5014/550/2012

За позовом Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Луганськвуглепостачання", м. Луганськ

про стягнення 351292 грн. 83 коп.

Судді: головуючий - Фонова О.С.

Ворожцов А.Г.

Москаленко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 08-81/21д від 03.01.2012;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 13.03.2012.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 307372,28 грн., інфляційних нарахувань у сумі 28585,62 грн., 3% річних у сумі 15334,93 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №12/40 від 22.03.2012).

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зданим у судовому засіданні 24.05.2012, визнав основний борг в сумі 307372,28 грн., решту вимог відповідач не визнає без зазначення підстав.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством "Макіїввугілля" (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Луганськвуглепостачання" (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки № 12/08-09 від 12.08.2009 (далі -Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити у власність, а Покупець прийняти і сплатити вугільну продукцію, (далі - Товар), по марочному складу, цінам і в кількості, вказаним в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що Постачальник поставляє Товар партіями (чи одноразовим постачанням) впродовж строку дії договору. Об'єми і строки (періоди) постачань Товару щомісячно узгоджуються сторонами і вказуються у відповідних Специфікаціях. Мінімальна партія постачання Товару один вагон.

Як встановлено у пунктах 1.3-1.4 Договору, по взаємній домовленості Сторін в процесі виконання Договору можуть бути змінені конкретні дані (марочний склад, ціна, кількість, умови і терміни постачання Товару). Загальна сума договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі даних в Специфікаціях, що додаються до цього договору. Загальна сума договору може бути змінена за угодою сторін у зв'язку зі зміною рівня цін або об'ємів постачання.

Згідно пункту 3.1 Договору, базова ціна Товару визначена в національній валюті України за одну метричну тонну Товару і вказана в Специфікаціях до цього Договору. Податок на додану вартість, нараховується відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 4.1 Договору, за партію Товару, що підлягає постачанню, оплата робиться шляхом стовідсоткової передплати в національній валюті України.

Як встановлено у пункті 6.4 Договору, Постачальник має право змінювати ціну на товар у період строку дії договору. Зміна ціни за договором узгоджується з Покупцем. Ціна не підлягає збільшенню на період дії Специфікації.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві вугільну продукцію кількістю 93581,1 тонн на загальну суму 64907372,28 грн.

Однак, відповідачем в порушення умов Договору поставлена вугільна продукція в повному обсязі оплачена не була, сплачено частково 64600000,00 грн..

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 307372,28 грн., які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 28585,62 грн. та 3% річних у сумі 15334,93 грн.

Відповідач позов визнає частково з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу продукцію кількістю 93581,1 тонн на загальну суму 64907372,28 грн., що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції, посвідченнями якості, квитанціями про приймання вантажу та ін., засвідчені копії яких надані позивачем до матеріалів справи (т.1,а.с.119-т.5,а.с. 88).

Крім того, позивач звертався до відповідача з вимогою № 113/584 від 26.04.2011, докази надсилання якої 05.05.2011 також містяться в матеріалах справи (а.с.35-36) про погашення боргу.

Відповідач відповіді на вимогу про сплату не надав, боргу на час розгляду справи не сплатив.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, за партію Товару, що підлягає постачанню, оплата робиться шляхом стовідсоткової передплати в національній валюті України.

Правила щодо попередньої оплати товару встановлені у ст. 693 ЦК України, згідно ч. 1 якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.

Як вже було зазначено, відповідач заборгував позивачу 307372,28 грн., оскільки не виконав своє зобов'язання щодо попередньої оплати вартості продукції за відповідним договором. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.

Статтею 538 ЦК України встановлено:

1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, а при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.

Отже, при нездійсненні відповідачем попередньої оплати за товар, який позивач передав відповідачу без попередньої оплати, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату одночасно з поставкою товару.

З огляду на викладене, сума основного боргу 307372,28 грн. підтверджується матеріалами справ та визнається відповідачем, тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 28585,62 грн. за загальний період з травня 2010 року по січень 2012 року, 3% річних у сумі 15334,93 грн. за загальний період з 24.05.2010 по 20.01.2012.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та арифметично вірно нарахованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 307372,28 грн., інфляційних нарахувань у сумі 28585,62 грн., 3% річних у сумі 15334,93 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно до статті 49 ГПК України.

Відповідно до пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Тому позивачеві слід повернути судовий збір в частині зменшення позовних вимог в сумі 6,57 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Луганськвуглепостачання", м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 25/27, ідентифікаційний код 36486116, на користь Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка, Донецької області, ідентифікаційний код 32442295, заборгованість у сумі 307372,28 грн., інфляційні нарахування у сумі 28585,62 грн., 3% річних у сумі 15334,93 грн., витрати по оплаті судового збору у сумі 7025,86 грн., видати наказ.

3. Повернути Державному підприємству "Макіїввугілля", м. Макіївка, Донецької області, ідентифікаційний код 32442295, зайве сплачений за платіжним дорученням № 102 від 17.02.2012, що міститься в матеріалах справи, судовий збір у сумі 6,57 грн.

Підставою для повернення судового збору є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 12.06.2012.

Головуючий - суддя О.С. Фонова

Суддя А.Г. Ворожцов

Суддя М.О. Москаленко