Постанова

від 11.06.2012 по справі 34/545

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2012 № 34/545

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Кравчук О.І.

за участю представників:

від ВАТ КБ «Надра» - ОСОБА_2 (довіреність №13-11-25902 від 28.12.2011 р.)

від ТОВ «Газотрон-Люкс» - не з'явився

від ТОВ «Астрон-Фонд» - не з'явився

від ТОВ «ТД «Луганські акумулятори» - ОСОБА_3 (довіреність №7 від 29.12.2010 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрон- Фонд»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 05.03.2012 р.

у справі № 34/545 (головуючий суддя Сташків Р.Б., судді Борисенко І.І., Самсін Р.І.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк

«Надра»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газотрон-

Люкс»

2. Закритого акціонерного товариства «Астрон-Фонд»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий

дім «Луганські акумулятори»

про стягнення 18271069,19 грн.

за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Астрон-Фонд»

до Відкритого акціонерного товариства комерційний

банк «Надра»

про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газотрон-Люкс», Закритого акціонерного товариства «Астрон-Фонд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганські акумулятори» про солідарне стягнення з боржників, а саме з: ТОВ «Газотрон-Люкс», як з Позичальника, 16383263,02 грн. та 235940,38 дол. США, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 18271069,19 грн.; з ЗАТ «Астрон-Фонд», як з Поручителя, 50% від загальної суми заборгованості, загальна заборгованість - 16383263,02 грн. та 235940,38 дол. США, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 18271069,19 грн.; з ТОВ «ТД «Луганські акумулятори», як з Поручителя, 50% від загальної суми заборгованості, загальна заборгованість - 16383263,02 грн. та 235940,38 дол. США, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 18271069,19 грн. заборгованості за Кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №25/7/2008/980-К/9 від 17.01.2008р.

15.02.2011 р. Закритим акціонерним товариством «Астрон-Фонд» було подано зустрічну позовну заяву до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про визнання недійсним договору поруки №25/7/2008/980-П/9-3 від 17.01.2008 р.

16.02.2011 р. позивачем було подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив солідарно стягнути з боржників, а саме:

- з ТОВ «Газотрон-Люкс» 18543183,85 грн. та 256757,62 дол. США, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 20587873,16 грн.;

- з ЗАТ «Астрон-Фонд» 50% від загальної суми заборгованості, загальна заборгованість складає - 18543183,85 грн. та 256757,62 дол. США, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 20587873,16 грн.;

- з ТОВ «Торговий дім «Луганські акумулятори» 50% від загальної суми заборгованості, загальна заборгованість складає - 18543183,85 грн. та 256757,62 дол. США, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 20587873,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 р. у справі №34/545 позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрон-Фонд» (правонаступник ЗАТ «Астрон-Фонд», згідно статуту ТОВ «Астрон-Фонд» зареєстрованого Державним реєстратором Печерської РДА в м. Києві 05.12.2011 р., номер запису 10701050003043929) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та відмовити позивачу у задоволенні його вимог до відповідача 2.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 р. у справі №34/545 прийняте з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача 2.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачам 1 та 2 за адресами, зазначеними в позовній заяві та апеляційній скарзі.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача 1 та відповідача 2 про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на їх адресу визначену матеріалами справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 1 та відповідача 2.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газотрон-Люкс» (Позичальник) було укладено Кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №25/7/2008/980-К/9.

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом цього договору є порядок та умови надання Банком Позичальнику кредитних коштів в межах відкритої мультивалютної кредитної лінії на наступних умовах:

п. 1.1.1 Договору Банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 13 000 000 гривень.

п. 1.1.2 Договору термін користування кредитною лінією встановлюється з 17.01.2008 р. до 31.12.2015 р.

п. 1.1.3 Договору відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає:

18,6 % процентів річних - при наданні кредитних коштів в національній валюті України - гривні.

Згідно п. 1.2 Договору, видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами (далі - Транш) як в валюті ліміту, так і в гривні, доларах США за курсом встановленим Національним банком України на дату видачі Траншу після подачі, Позичальником письмових заявок на видачу Траншу з наступним порядком надання Траншів:

1.2.1 після додаткової оцінки Банком операції, що кредитуються, та підписання окремих додаткових угод до цього Договору. Сума кожного окремого Траншу, строки його повернення, розмір процентної ставки, а також інші умови, що можуть виникнути потягом дії цього Договору, обумовлюються додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, кредитна лінія надається Позичальнику на наступні цілі - для фінансування авальованих векселів.

Згідно п. 1.4 Договору, за відкриття кредитної лінії та надання кредитних коштів в її межах Позичальник сплачує Банку наступну комісійну винагороду:

1.4.1 плату за поставку кредитної лінії у розмірі 1515,00 грн., але не більше 300 дол. США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, що діє на день сплати, сплачується одноразово не пізніше двох робочих днів з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, відсотки за кредитною лінією нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитною лінією за фактичний час користування кредитною лінією і сплачується Позичальником у порядку, передбаченому пунктом 3.2.3 цього Договору. При розрахунку плати за кредитною лінією приймається рік рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що відсоткова ставка за кредитною лінією підлягає коригуванню за погодженням Сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також при зміні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 3.2.3 Договору, Позичальник зобов'язаний здійснювати щоквартальне погашення нарахованих відсотків за Траншами кредитної лінії в валюті Траншу в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, якщо 5 число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше першого робочого дня, що слідує за цим вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок №20685002303004 (UAН) в ВАТ КБ «Надра», МФО 320003.

Відповідно до п. 3.2.3.1 Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити нараховані відсотки за користування кредитними коштами з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. в строк до 15.01.2009 р.

Згідно п. 3.2.4 Договору, Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення отриманих Траншів в межах кредитної лінії в валюті Траншу згідно графіків передбачених у додаткових угодах до цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок №20630002303004 (UAН) в ВАТ КБ «Надра», МФО 320003.

Відповідно до п. 3.3.8 Договору, Банк має право вимагати дострокового погашення Траншів, виданих в межах кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення Позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення Позичальником будь-яких інших умов цього Договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором.

22.09.2009 р. Банком було надіслано на адреси Позичальника та Поручителів повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитними договорами та додатковими угодами до них.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи наведені норми, кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.

Однак, відповідач 1, отримавши вищезазначену суму кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Станом на 20.12.2011 р. (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, поданої 16.02.2011 р.) у Позичальника наявна непогашена заборгованість у сумі 18543183,85 грн., та 256757,62 дол. США, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 20587873,16 грн. а саме:

- заборгованість по основній сумі кредиту - 11705430,36 грн., та 184725,00 дол. США;

- прострочена заборгованість по процентам - 6005470,80 грн., та 69296,61 дол. США.

Доказів на підтвердження факту сплати вказаної заборгованості відповідачем 1 не надано, матеріали справи таких доказів не містять.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що первісні позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст. 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 Договору, за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею, в тому числі пред'явлених до дострокового погашення, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за несвоєчасно погашені проценти в сумі 237111,27 грн., 2736,01 дол. США та пені за несвоєчасно погашену комісію в сумі 165,98 грн., погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача відповідає вимогам законодавства та умовам Кредитного договору, а відтак первісні позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з Позичальника інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 593490,44 грн.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення простроченої заборгованості по комісіям у сумі 1515,00 грн. також підлягає задоволенню, адже вказана вимога відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства України.

17.01.2008 р. між ВАТ КБ «Надра» та ЗАТ «Астрон-Фонд» (Поручитель) було укладено Договір поруки №25/7/2008/980-П/9-3.

17.01.2008 п. між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Торговий дім «Луганські акумулятори» (Поручитель) було укладено Договір поруки № 25/7/2008/980-П/9-2 (Договори поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договорів поруки №25/7/2008/980-П/9-3 та №25/7/2008/980-П/9-2, згідно з цим договором Поручитель поручається перед кредитором за виконання/належне виконання Позичальником, взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору.

Згідно п. 1.2 Договорів поруки №25/7/2008/980-П/9-3 та №25/7/2008/980-П/9-2, Поручитель відповідає перед кредитором частково, а саме: в розмірі, що не перевищує 50% зобов'язання. Поручитель повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для Позичальника кредитним договором.

Позичальник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язання, вказаного у п. 1.1 цього договору в частині (розмір якого зазначений в п. 1.2 цього договору) як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до п. 1.3 Договорів поруки, відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником будь-якої частини зобов'язання, так і при невиконанні Позивальником зобов'язання в цілому.

Згідно п. 1.4 Договорів поруки, Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 1.5 Договорів поруки, Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами Кредитного договору.

Пунктом 2.1 Договорів поруки передбачено, що кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання Зобов'язання, що витікає із Кредитного договору при умові якщо в установлений Кредитним договором строк виконання Позичальником Зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання Позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Згідно п. 3.1 Договорів поруки, сторони встановлюють, що Поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору, виплачує Кредитору пеню від загальної суми заборгованості Позичальника по Кредитному договору у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виникнення зобов'язання Поручителя погасити заборгованість Позичальника.

Пунктом 3.3 Договорів поруки встановлено, що сторони визначають, що цей Договір укладений на добровільних засадах та відповідає намірам Сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 3.5 Договорів поруки передбачено, що дія цього Договору закінчується належним виконанням Позичальником взятого на себе Зобов'язання по Кредитному договору та/або виконанням Поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Посилання відповідача 3 за первісним позовом на те, що обсяг відповідальності Поручителя збільшився без згоди останнього внаслідок надання відповідачу Траншу у розмірі 184725,00 доларів США із сплатою 13,6% річних на підставі додаткової угоди №4, що позначилось на зміні відсоткової ставки, спростовується наявними матеріалами справи. Зокрема умовами п. 1.2 Кредитного договору передбачено, що видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами як в валюті ліміту так і в гривні, доларах США за курсом встановленим Національним банком України на дату видачі Траншу, після подачі Позичальником письмових заявок на видачу Траншу з відповідним порядком надання Траншів, а саме - після додаткової оцінки Банком операції, що кредитується, та підписання окремих додаткових угод до цього Договору (п. 1.2.1 Кредитного договору). Сума кожного окремого Траншу, строки його повернення, розмір процентної ставки, а також інші умови, що можуть виникнути потягом дії цього Договору, обумовлюються додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору, відсоткова ставка за кредитною лінією підлягає коригуванню за погодженням Сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також при зміні облікової ставки Національного банку України.

Відтак, якщо сторони кредитного договору дійшли згоди, що додатковою угодою №4, позивач надав відповідачу кредитний Транш у розмірі 184725,00 дол. США із сплатою 13,6% річних за користування кредитними коштами, це відповідає умовам Кредитного договору, договорів поруки та вимогам чинного законодавства України.

Також умовами Договорів поруки передбачено зобов'язання Позичальників:

- повернути 31.12.2015 р. кредит у сумі 13000000 грн.;

- сплатити відсотки за користування кредитом із розрахунку 18,6% процентів річних - при наданні кредитних коштів в національній валюті України - гривні відповідно до вимог Кредитного договору, якщо інше не передбачено додатковими угодами до нього;

- сплатити комісії, пеню, штрафи в розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором та відшкодувати збитки у випадках, передбачених ст. 22 ЦК України;

- достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним у випадках дострокового стягнення Банком кредиту та/або відсотків за користування ним відповідно до умов, передбачених Кредитним договором. Порядок виконання зобов'язання, що витікає із Кредитного договору визначається Кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Посилання відповідача 3 на те, що умовами договорів поруки не встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 252 ЦК України, внаслідок чого дія Договорів поруки припинилась, також спростовується умовами Кредитного договору та Договорів поруки.

Так умовами Договорів поруки визначено, що «строком» є будь-який строк, визначений у цьому Договорі та/або Кредитному договорі.

Порядок виконання зобов'язання, що випливає з умов Кредитного договору визначається Кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Як було зазначено вище, строк виконання основного зобов'язання встановлено в Кредитному договорі, а саме 31.12.2015 р.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Проте вказаний нормативний припис не підлягає застосуванню, оскільки строк виконання основного зобов'язання визначено сторонами відповідно до взятих зобов'язань.

У разі якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, на забезпечення якого надана порука, то підстав для її припинення, що передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК України, немає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.01.2011 р. у справі №3-107гс10.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки №25/7/2008/980-П/9-3 від 17.01.2008 р., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, загальними вимогами додержання яких необхідне для чинності правочину є наступні:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що за голову правління ЗАТ «Астрон-Фонд» ОСОБА_4 в Договорі поруки підписалась інша особа.

Як вбачається з протоколу №3/08 від 17.01.2008 р. засідання спостережної ради ЗАТ «Астрон-Фонд» на засіданні якого були присутні 3 члени Спостережної ради, кворум наявний, було постановлено надати голові правління ЗАТ «Астрон-Фонд» ОСОБА_4 повноваження на укладення та підписання від імені ЗАТ «Астрон-Фонд» договорів поруки з ВАТ КБ «Надра».

Відповідно до висновку №2790/11-11 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 20.09.2011 р., підписи від імені ОСОБА_4 в графі «Поручитель» внизу на кожній сторінці, біля відповідного прізвища в графі «Голова Правління» в розділі «Сторона 2 Поручитель» на третій сторінці Договору поруки №25/7/2008/980-П/9-3 від 17.01.2008 р. виконано самою ОСОБА_4

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки №25/7/2008/980-П/9-3 від 17.01.2008 р. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач 2, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрон-Фонд» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 р. у справі №34/545 залишити без змін.

Справу №34/545 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.