Рішення

від 01.12.2008 по справі 7/14-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/14-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 грудня 2008 р.                                                                                  Справа 7/14-08

за позовом: Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради, м.Бар Вінницької області   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м.Бар Вінницької області  

про стягнення 10 714,08 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :   Босий В.С. - юрисконсульт, довіреність № 156 від 29.07.2008 року.

          відповідача :  не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшов позов про стягнення з ТОВ "Україна" заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 10714,08 грн., які надавались відповідачу згідно договору № 48 від 20.12.2006 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву в порядку встановленому ст.59 ГПК України суду не надав. Однак в судовому засіданні 30.09.2008 року директор ТОВ "Україна" в усних поясненнях суду  висловив свої заперечення проти позову посилаючись на те, що після заміни 23.05.2007 року позивачем водолічильника внаслідок його неякісного монтажу відбувалось значне витікання води у водопровідному колодязі, який знаходився поза межами належного йому приміщення. На думку відповідача, вказане витікання води збільшило обсяг споживання, але він не повинен його оплачувати, оскільки фактично споживав менший обсяг.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою сторін, неподанням ними витребуваних судом документів, необхідністю витребування нових документів. При відкладенні розгляду справи суд враховував клопотання сторін, яке надійшло до суду 11.09.2008 року про їх згоду на розгляд справи  за межами строку встановленого ч.1 ст.69 ГПК України.

Крім того, під час розгляду справи судом оголошувалась перерва для надання сторонами додаткових доказів. Зокрема 18.11.2008 року було оголошено перерву до 21.11.2008 року, яка була  продовжена до 24.11.2008 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 18.11.2008 року позивачем подано клопотання про розгляд справи за наявними документами, яке мотивоване тим, що слухання у справі відбувається четвертий раз при відсутності представника відповідача та неподанні ним витребуваних документів. Вказане клопотання судом не розглядалось, оскільки у тому ж судовому засіданні позивач подав заяву в якій погодився на перенесення розгляду справи на 21.11.2008 року.

За заявою позивача розгляд справи в судових засіданнях від 21.11.2008 року та 24.11.2008  року відбувався за допомогою фіксації судового процесу технічними засобами.

24.11.2008 року судом було оголошено перерву до 01.12.2008 року для підготовки повного тексту рішення. Про проведення судового засідання 01.12.2008 року сторони повідомлені належним  чином, що підтверджується їх розпискою  від 24.11.2008 року наявною в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20.12.2006 року між Барським комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" та ТОВ "Україна" (Абонент) укладено договір № 48 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати відповідача питною водою, а також приймати від нього стічні води, а відповідач бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні і водовідведенні.

При цьому сторони Договору в п.1.2 узгодили, що при виконанні цього Договору вони керуються, крім іншого, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України (затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 року № 65) - надалі Правила.

Відповідно до п. 2.4. даного Договору розрахунки за воду, використану абонентом та за відведення стоків повинні були здійснюватись щомісячно, не пізніше 10 числа, за звітним місяцем за показниками водолічильників, зареєстрованих у Водоканалі. У вказаному пункті сторони обумовили, що знімання показників лічильників здійснюється щомісячно представником Водоканалу спільно з представником Абонента.

Згідно п. 3.2.3 Договору Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі відповідно до цього Договору, Правил вказаних в Договорі та інших нормативно-правових актів. Також Договором (п.3.2.6) на Абонента покладався обов'язок забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку води представників позивача за наявності у них відповідного посвідчення, в тому рахунку для зняття контрольних показань засобів обліку. Вказаний обов'язок Абонента по наданню доступу до приміщення кореспондується з відповідним правом позивача на такі дії (п.3.3.3).

Розглянувши матеріали справи в тій частині, які обґрунтовують заперечення відповідача проти позовних вимог, заслухавши пояснення позивача та відповідача з цього приводу судом встановлено наступне.

23.05.2007 року позивачем було встановлено придбаний ним новий водолічильник холодної води типу ЛК-15-Х за номером 7078714 з початковими показниками 00000, який був розміщений у водопровідному колодязі перед приміщенням ТОВ "Україна", що вбачається із відповідного акту від 23.05.2007 року (директор відповідача від підпису відмовився) (а.с.40, т.1). За посиланням позивача вказана заміна місцезнаходження водолічильника відбулась на підставі доповідної записки начальника абонентного відділу Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" від 17.05.2007 року із врахуванням п.3.2.6 Договору та підпункту "в" п.4.13., п.10.1 Правил.

У вказаній доповідній записці зазначено про те, що представники відповідача на постійній основі не допускають представника Водоканалу до приладу обліку для зняття показників водолічильника, який знаходився всередині приміщення ТОВ "Україна". В зв'язку з викладеним, у доповідній записці було запропоновано встановити водолічильник у колодязі перед приміщенням ТОВ "Україна", що дало б змогу покращити роботу з обліком кількості спожитих відповідачем послуг.

27.03.2008 року водолічильник, який було встановлено в колодязі перед приміщенням ТОВ "Україна" було демонтовано, натомість зроблено монтаж нового водолічильника холодної води типу КВ-1,5 за номером 084752 з початковими показниками 00000 безпосередньо в приміщенні відповідача. Вказаний лічильник, як вказує позивач і що не заперечується відповідачем, було придбано ТОВ "Україна", але при його встановленні директор відповідача знову відмовився від підпису на відповідному акті (а.с.43, т.1).

Як вказує відповідач в усних поясненнях, саме після встановлення 23.05.2007 року відбулось значне збільшення кількості отриманих від позивача послуг, що вбачається із наданого останнім обґрунтованого розрахунку боргу від 08.09.2006 року № 176. При цьому відповідач зазначає, що значна кількість води витікала із водопровідного колодязя де було зроблено монтаж водолічильника. На думку відповідача, саме неякісний монтаж водолічильника привів до суттєвого збільшення кількості послуг, за які він не повинен  сплачувати, оскільки їх фактично не споживав. Також відповідач зазначав, що з приводу витікання води з водопровідного колодязя неодноразово звертався до виконавчого комітету Барської міської ради та позивача.

На підтвердження вказаних обставин суду було надано довідку виконавчого комітету Барської міської ради від 21.11.2008 року № 1429 з якої вбачається лише те, що усні звернення директора ТОВ "Україна" щодо водопостачання розглянуто комісійно з виходом на місце за участю працівників "Барводоканалу", депутатів районної ради, представника виконкому міської ради в присутності заявника. Також відповідач надала пояснюючі записки орендатора приміщень ТОВ "Україна" Шабатури Л.П., колишнього працівника ТОВ "Україна" Кушнір Г.І., колишнього начальника Барського комбінату комунальних підприємств Крикливого Є.М..

Дослідивши вказані документи суд зазначає те, що на вимоги суду викладені в ухвалах від 30.09.2008 року, від 28.10.2008 року відповідач не надав доказів, які б підтверджували роботу комісії (протоколи, накази, розпорядження, рішення тощо). За поясненням відповідача причиною ненадання вказаних документів стало те, що робота комісії не задокументовувалась. В поясненнях наданих орендатором приміщень ТОВ "Україна" Шабатурою Л.П. та  колишнім працівником ТОВ "Україна" Кушнір Г.І. немає дати їх складання, а також не зазначено період на протязі якого відбувався витік води з водопровідного колодязя. Пояснення колишнього начальника Барського комбінату комунальних підприємств Крикливого Є.М. також оцінюється судом критично, оскільки не доводять того, що викачка води із водопровідного колодязя спецавтотранспортом зумовлена неякісним монтажем водолічильника.

В свою чергу позивач із викладеними запереченнями відповідача не погоджується та вказує, що збільшення кількості послуг по водопостачанню відбулось через несправність обладнання внутрішніх водопровідних мереж (санвузол), що є внутрішньобудинковими втратами за які, відповідно до п.9.2 Правил, відповідальності Барводоканал не несе. При цьому позивач підтвердив факт роботи комісії з участю працівників "Барводоканалу", депутатів районної ради, представника виконкому міської ради щодо водопостачання ТОВ "Україна" і заперечив факт звернення відповідача про витік води із водопровідного колодязя, оскільки вказаний факт не має будь-якого документального підтвердження (листи, заяви тощо). Також позивач посилається на додаток 2 до Договору від 20.12.2006 року № 48 в якому зроблено розподіл балансової належності водопровідних, каналізаційних мереж і границь технічного обслуговування між позивачем і ТОВ "Україна" згідно якого відповідач несе відповідальність за водопровідну мережу від водопровідного колодязя.

Дослідивши вказані вище документи, надавши їм оцінку разом в сукупності з іншими матеріалами справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 року № 2918-III послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, в тому рахунку  з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням. Частина 3 вказаної статті вказує, що порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Як вже вказувалось вище, 20.12.2006 року між сторонами було укладено Договір       № 48  в п.1.2 якого сторони узгодили, що при виконанні цього Договору вони керуються, крім іншого, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 року № 65, які були чинними з 01.07.1994 року по 27.06.2008 року.

Відповідно до п. 1.2 Правил, їх дотримання є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу.

Згідно п.4.4 вказаного вище Договору точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від Водоканалу Абонентові є:

-          з постачання холодної води –водопровідні вводи до зовнішнього зрізу будинків;

- з водовідведення –контрольний колодязь, а також передбачено, що зазначений розподіл відповідальності за стан і експлуатацію мереж між Абонентом та Водоканалом встановлено в додатку № 2, який є невід'ємною частиною Договору.

Із наданого позивачем додатку № 2 до Договору від 20.12.2006 року № 48 вбачається, що відповідач несе відповідальність за водопровідну мережу від водопровідного колодязя.

Відповідач в усних поясненнях вказує, що додаток № 2 ним не підписувався.

Суд також критично оцінює наданий позивачем додаток № 2 до договору оскільки останній не містить прізвища особи, яка підписала його зі сторони відповідача та відтиску печатки ТОВ "Україна".

Разом з тим, у Розділі "Визначення", які додані до Правил зазначено, що водопровідний ввід - трубопровід від розподільної (внутрішньоквартальної) мережі до зовнішньої стіни будинку або межі території об'єкта з колодязем і запірною арматурою у точці приєднання до міського водопроводу.

Відповідно до п.1.13. Правил водопровідні вводи підприємств, відомчих жилих будинків і жилих будинків громадян, а також прилади й пристрої на них, у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інші прилади обліку (надалі - водолічильники), стабілізатори тиску й обмежувачі витрат, належать абонентові та ним експлуатуються.

При цьому слід врахувати, що згідно п. 1.12 Правил на балансі Водоканалу перебувають водопровідні вводи до зовнішнього зрізу будинків тільки житлового фонду місцевих органів влади, житлобудівних кооперативів (надалі - ЖБК), усі магістральні й розподільні внутрішньоквартальні мережі комунального водопроводу, а також вуличні водорозбірні колонки, призначені для колективного водокористування.

Пункт 1.19 Правил вказує, що водопровідно-каналізаційні об'єкти, які не перебувають на балансі Водоканалу, можуть ним експлуатуватися та обслуговуватися за окремим договором. Однак сторони заперечили наявність такого договору.

З огляду на вказані вимоги Правил суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача щодо відсутності його відповідальності за витік води, який стався за межами приміщення яке йому належить.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 24.11.2008 року відповідачем заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, з огляду на те, що підписи на більшості документів (акти зняття показників лічильників, реєстри вручення рахунків позивача, додаток № 2 до Договору тощо) не належать директору ТОВ "Україна".

Розглядом вказаного клопотання судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Аналіз вказаної норми дозволяє дійти висновку про те, що докази як відомості про певні обставини поділяються на дві групи:

1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення;

2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В даному випадку, відповідач в обґрунтування заперечень на позовні вимоги, як вже вказувалось раніше, посилається на  факт витоку води у водопровідному колодязі, який знаходився поза межами належного йому приміщення.

В свою чергу клопотання про призначення почеркознавчої експертизи обґрунтовується тим, що  підписи на більшості документів не належать директору ТОВ "Україна".

Відповідно до п.2.4 Договору сторони обумовили, що знімання показників лічильників здійснюється щомісячно представником Водоканалу спільно з представником Абонента. Тобто в даному випадку Договором не встановлено обов'язковості підпису директора на відповідних актах. До того ж судом встановлено те, що обсяг спожитої відповідачем холодної води з моменту встановлення водолічильника в колодязі (23.05.2007 року) і який зазначений в рахунках, актах зняття показників лічильника за період з 23.05.2007 року по 24.03.2008 року - (1 309 м3) - практично співпадають з показниками лічильника зазначеними в протоколі повірки від 28.03.2008 року –1 311,846 м3 (а.с.45, т.1). Слід зауважити, що повірка лічильника типу ЛК-15-Х за номером 7078714 здійснювалась у лабораторії позивача, яка пройшла державну метрологічну атестацію, що підтверджується свідоцтвом від 14.02.2007 року № 240/5 (а.с.44, т.1).

Крім того, відповідно до п.4.17 Правил у разі виникнення у абонента обґрунтованих сумнівів щодо правильності показань водолічильника він може звернутися до Водоканалу або спеціалізованої організації з заявою про його повірку. Пунктом 4.20 Правил встановлено, що у випадку, коли витрата води у абонента значно знизилася, збільшилася або витрата води у абонента не відповідає каліброві встановленого водолічильника, абонент зобов'язаний перемонтувати водомірний вузол відповідно до вимог та умов Водоканалу.  Всупереч вимогам ухвал суду від 30.09.2008 року, від 28.10.2008 року та ст.33 ГПК України відповідач не надав доказів, які б підтвердили факт проведення ремонту водолічильника чи звернення до позивача з відповідною заявою щодо суттєвого збільшення кількості послуг чи проведення повірки водолічильника (листи, заяви, акт здачі-прийняття послуг тощо).

Посилання відповідача на неналежність підписів директора та працівників ТОВ "Україна" в реєстрах  вручення рахунків позивача оцінюється судом критично, оскільки відповідач своїми діями фактично підтвердив факт отримання послуг від позивача, що вбачається із розрахунків за послуги по водопостачанню та водовідведенню, які проводились ним на протязі січня 2007 року –вересня 2008 року. До того ж  заперечення відповідача стосується не всіх підписів в реєстрах вручення рахунків, а лише частини із них, що свідчить про обізнаність відповідача про загальний стан розрахунків та кількість отриманих послуг від позивача.

Стосовно посилання відповідача на відсутність підпису директора ТОВ "Україна" на додатку № 2 то суд розглянув та оцінив вказаний документ раніше.

Частина 2 ст.32 ГПК України встановлює перелік видів доказів або засобів доказування, до яких відносяться: письмові докази, речові докази, висновки експертів, пояснення представників сторін, пояснення представників інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, тобто метою призначення експертизи є роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як зазначається у п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року № 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Беручи до уваги встановлені обставини, провівши їх аналіз в сукупності з іншими доказами наявними в матеріалах справи суд приходить до висновку про відсутність потреби у призначенні почеркознавчої експертизи, з мотивів викладених вище, а тому відхиляє заяву відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

Стосовно вимог позивача про стягнення боргу то, як вказує позивач, відповідачем за отримані послуги, в порушення умов Договору, не проводилась повна та своєчасна оплата, внаслідок чого станом на 01.07.2008 року утворилась заборгованість в розмірі 10 714 грн. 08 коп..

На підтвердження вказаного розміру заборгованості позивач надав ряд документів, серед яких: довідка про стан розрахунків між "Барводоканал" і ТОВ "Україна" від 28.07.2008 року № 30 (а.с.10, т.1), виписки банківських рахунків по особовому рахунку позивача за 31.01.2007 року, 07.02.2007 року, 21.02.2007 року, 27.04.2007 року, 25.05.2007 року, 16.08.2007 року, 19.09.2007 року, 30.10.2007 року, 01.11.2007 року, 20.12.2007 року, 04.01.2008 року, 13.02.2008 року, 28.02.2008 року, 27.05.2008 року (а.с.11-18, т.1), довідка Барського територіально відокремленого безбалансового відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" від 19.11.2008 року № 509, акти зняття показників водолічильника з січня 2007 року по червень 2008 року, рахунки на оплату послуг з січня 2007 року по червень 2008 року, реєстри вручення рахунків на оплату під розпис абонентів за 2007 рік, січень-червень 2008 року.  

Неодноразові вимоги суду викладені в ухвалах від 01.08.2008 року, від 10.09.2008 року, від 30.09.2008 року щодо підписання сторонами розгорнутого акта звірки взаєморозрахунків залишились невиконаними. У своїх поясненнях від 25.09.2008 року         № 195, від 21.10.2008 року № 212 позивач вказує на те, що відповідач всупереч вимогам ухвал суду не підписував акт звірки взаєморозрахунків. При цьому в своїх поясненнях позивач зазначає про отримання відповідачем 21.10.2008 року акту звірки, що підтверджується  його підписом на ньому.

Як вбачається із наданих позивачем актів зняття показників водолічильника та рахунків на оплату послуг, з 20.12.2006 року по 01.07.2008 року відповідачу було надано послуг на загальну суму 16 666 грн. 97 коп..

Згідно виписок банківської установи та довідки Барського територіально відокремленого безбалансового відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" від 19.11.2008 року № 509 за надані послуги відповідач протягом січня 2007 року червня 2008 року провів розрахунок на загальну суму 7 130 грн. 00 коп..

Виходячи з отриманих результатів, сума боргу відповідача становить 9 536 грн. 97 коп. (16 166,97 –7 130,00 = 9 536,97).

Різниця між отриманою судом сумою основного боргу (9 536 грн. 97 коп.) та сумою боргу, яку заявлено до стягнення (10 714 грн. 08 коп.) пояснюється позивачем (лист від 21.10.2008 року № 212) тим, що до суми боргу, яка виникла за умовами Договору від 20.12.2006 року № 48 було включено борг у сумі 1 177 грн. 10 коп., який рахувався на 01.01.2007 року за договором, який був укладений раніше Договору від 20.12.2006 року         № 48.

Дослідженням та порівнянням судом рахунків на оплату послуг та виписок банківської установи встановлено, що відповідач при здійсненні оплати за надані позивачем послуги жодного разу не зазначав в призначенні платежу номера рахунку, який виставлявся позивачем, а вказував лише дату рахунка та місяць за який проводиться оплата.  Однак співставлення зазначених відповідачем дат рахунків у платіжних документах та рахунків на оплату привело до висновку про те, що відповідач заповнював вказаний реквізит (дата рахунку) навмання, оскільки в рахунках його взагалі не міститься –зазначається лише місяць за який надавались послуги та їх вартість.  Порівняння вартості послуг зазначених в рахунках на оплату та перерахованих відповідачем коштів за отримані послуги в розрізі по місяцям також виявило їх повне неспівпадіння. Факт проведення оплати без посилання на конкретний рахунок підтвердив бухгалтер відповідача, присутній в судовому засіданні, яке відбулось 18.11.2008 року.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим пояснення позивача про те, що відповідач своїми діями визнавав суму боргу в розмірі 1 177 грн. 10 коп. за попередні періоди і фактично після укладення Договору від 20.12.2006 року №  48 погашав її. На підтвердження вказаного висновку та зарахування отриманих коштів в рахунок попередньої заборгованості позивач посилається на те, що протягом січня –лютого 2007 року відповідачу було надано послуг згідно умов Договору від 20.12.2006 року № 48 на загальну суму 434 грн. 52 коп., а сплачено останнім за вказаний період значно більше - 1 330 грн. 00 коп..

Приймаючи до уваги вказане пояснення позивача, суд враховує, що відповідачем сума боргу в розмірі 1 177 грн. 10 коп., яка існувала на 01.01.2007 року за попереднім договором, не оспорювалась та не заперечувалась, а також положення п.3.8 Розділу 3 постанови Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" в редакції постанови Правління  Національного банку України від 15.04.2005 року № 132, згідно якого: "Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.".

Враховуючи викладене, суд вважає заявлену до стягнення суму боргу доведеною позивачем. При цьому судом виявлено помилку допущену позивачем при обрахунку суми боргу, а саме –позивачем заявлено до стягнення 10 714 грн. 08 коп., тоді як правильною є сума в розмірі 10 714 грн. 07 коп. виходячи із того, що саме така сума отримується при проведенні наступних математичних дій: 16 666 грн. 97 коп. (загальна сума наданих відповідачу послуг) –(7 130 грн. 00 коп. (загальна сума отриманих коштів від відповідача) -   1 177 грн. 10 коп. (сума заборгованості відповідача за попереднім договором)).

Також судом встановлено, що після порушення провадження у справі № 7/14-08 відповідач оплатив за послуги з водопостачання та водовідведення ще 1 490 грн. 00 коп. про що свідчать виписки банківської установи за 12.08.2008 року та 03.09.2008 року, а також довідка Барського територіально відокремленого безбалансового відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" від 19.11.2008 року № 509.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписом ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Відповідно до ст. 11  ЦК України цивільні права  та обов'язки виникають із дій осіб, що  передбачені  актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені  цими актами, але  за аналогією  породжують цивільні права та обов'язки, зокрема із договорів та інших правочинів.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ч.1 ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В зв'язку з тим, що сума заявлена позивачем  до стягнення в розмірі 10 714 грн. 08 коп. є помилковою та не доведеною в повному обсязі, в стягненні 00 грн. 01 коп. слід відмовити.

Враховуючи, що після порушення провадження у справі відповідач провів розрахунок з позивачем в розмірі 1 490 грн. 00 коп., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог із врахуванням ст. 49 ГПК України та того факту, що спір до суду доведено з вини відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись п.п. 1.2, 1.13, 1.19, 4.13, 4.17, 4.20, 9.2, 10.1 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, ч.ч. 1, 3 ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 901, ч.1 ст.903  ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 69, ч.ч.1, 2, 5     ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВ "Україна", площа Пам'яті, 13, м.Бар, Вінницька область, 23000 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 20106166, р/р № 260093017003 у ВФ АКБ "Мрія", МФО - 302559) на користь  Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" , вул. Калініна, 6а, м. Бар, Вінницька область, 23000 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 00432538, р/р № 26005317139 в ОПЕРВ "Ощадбанк", м. Вінниця, МФО - 302076) – 9 224  грн. 07 коп. боргу, 107 грн. 15 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 00 грн. 01 коп. боргу відмовити.

5. Провадження в частині стягнення 1 490  грн. 00 коп. припинити відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  01 грудня 2008 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Калініна, 6а, м. Бар, Вінницька область, 23000.

3 - відповідачу - площа Пам'яті, 13, м. Бар, Вінницька область, 23000.