Постанова

від 23.04.2009 по справі 7/14-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/14-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "23" квітня 2009 р.                                                           Справа № 7/14-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                   Зарудяної Л.О.

при секретарі                                                            Кузнєцовій Г.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Босого В.С. - довіреність №30 від 17.02.2009 р. (брав участь в судовому              

                        засіданні 16.04.2009 р.),

від відповідача: не з"явився,

розглянувши апеляційну скаргу  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Бар Вінницької області    

на рішення господарського суду Вінницької області

від "01" грудня 2008 р. у справі № 7/14-08 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Барського  комунального  виробничого  управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради, м. Бар  Вінницької області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Бар Вінницької області    

про  стягнення 10714,08 грн.,

з перервою в судовому засіданні, оголошеною згідно ст.77 ГПК України

з 16.04.2009 р. по 23.04.2009 р.,    

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.12.2008 р. у справі №7/14-08 позов Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення 10714,08 грн. задоволено частково.  

Стягнуто з ТОВ "Україна" на користь позивача 9224,07 грн. боргу, 107,15 грн. відшкодування витрат з державного мита та 118,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 00,01 грн. боргу відмовлено.

Провадження в частині стягнення 1490,00 грн. припинено відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених вимог позивача та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. При цьому, скаржник посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач вважає, що позивачем на підтвердження позовних вимог не надано обґрунтованого розрахунку суми заборгованості відповідно до п.5 ч.2 ст.54 ГПК України.

Скаржник вказує також, що, на його думку, місцевий господарський суд безпідставно, за результатами власних розрахунків, вважав 1177,10 грн. боргом за минулий період, тобто, до укладення договору №48 від 20.12.2006 р.; судом існування та стан виконання договірних відносин між сторонами по справі до укладення ними договору №48 від 20.12.2006 р. не досліджувалось.

Крім того, як зазначено в апеляційній скарзі, фактичні дії позивача щодо встановлення 27.03.2008 р. нового лічильнику у приміщенні відповідача, а також значне зменшення за даними його обліку обсягів споживання води, очевидно підтверджують обґрунтованість заперечень відповідача стосовно необ"єктивного відображення обсягів споживання води у цей період саме працівниками позивача, адже за наявності  справного лічильника та відсутності витікання води, жодної об"єктивної потреби міняти лічильник та місце його монтажу не було. Тому, скаржник вважає, що місцевий господарський суд повинен був врахувати дану обставину та застосувати при вирішення справи п.2.5. договору №48 від 20.12.2008 р., проте цього не зробив.

В судове засідання апеляційного господарського суду відповідач свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 11.03.2009 р.

Слід зазначити також, що під час апеляційного перегляду справи, розгляд апеляційної скарги неодноразово переносився (відкладався або ж оголошувались перерви в судових засіданнях) зокрема, у зв"язку з нез"явленням в судове засідання представника особи, що подала апеляційну скаргу, та неподання ним додаткових доказів, зокрема, тих, на які відповідач посилався у клопотанні про відкладення розгляду справи від 26.02.2009 р., а також витребуваних апеляційним господарським судом в порядку ст.38, ст.99 ГПК України ухвалою від 03.03.2009 р.

З урахуванням викладених обставин, а також приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що нез"явлення в судове засідання представника сторони, повідомленої належним чином про дату, час місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.

Позивач виклав свої заперечення проти доводів скаржника у письмових відзивах на апеляційну скаргу (а.с.64-66, 70-72).

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2009 р. проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення господарського суду Вінницької області від 01.12.2008 р. у справі №7/14-08 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

31.07.2008 р. Барське комунальне виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення 10714,08 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення. На підтвердження позовних вимог до позовної заяви було додано, зокрема, договір №48 від 20.12.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2006 року між Барським комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" та ТОВ "Україна" (абонент) укладено договір №48 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, за яким позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати відповідача питною водою, а також приймати від нього стічні води, а абонент взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні і водовідведенні (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, при виконанні цього договору сторони керуються чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 р. №65.

У відповідності до п.2.4. даного договору розрахунки за воду, використану абонентом та за відведення стоків повинні були здійснюватись щомісячно, не пізніше 10 числа, за звітним місяцем за показниками водолічильників, зареєстрованих у Водоканалі. У вказаному пункті сторони обумовили, що знімання показників лічильників здійснюється щомісячно представником водоканалу спільно з представником Абонента.

Згідно п.3.2.3 договору абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі відповідно до цього договору, Правил вказаних в договорі та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що абонент зобов"язаний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку води представників позивача за наявності у них відповідного посвідчення, в тому рахунку для зняття контрольних показань засобів обліку. Відповідне право позивача на такі дії встановлене п.3.3.3. договору.

23.05.2007р. позивачем було встановлено придбаний ним новий водолічильник холодної води типу ЛК-15-Х за номером 7078714 з початковими показниками 00000, який був розміщений у водопровідному колодязі перед приміщенням ТОВ "Україна", що вбачається із відповідного акту від 23.05.2007 року (директор відповідача від підпису відмовився) (а.с.40, т.1).

Як вказує позивач, заміна місцезнаходження водолічильника відбулась на підставі доповідної записки начальника абонентного відділу Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" від 17.05.2007 року із врахуванням п.3.2.6 договору та підпункту "в" п.4.13., п.10.1 Правил.

За змістом вказаної доповідної записки (а.с.39, т.1), представники відповідача постійно не допускають представника водоканалу до приладу обліку для зняття показників водолічильника, який знаходився всередині приміщення ТОВ "Україна", у зв'язку з чим у доповідній записці було запропоновано встановити водолічильник у колодязі перед приміщенням ТОВ "Україна", що дало б змогу покращити роботу з обліком кількості спожитих відповідачем послуг.

27.03.2008 р. водолічильник, встановлений в колодязі перед приміщенням ТОВ "Україна" було демонтовано та здійснено монтаж нового водолічильника холодної води типу КВ-1,5 за номером 084752 з початковими показниками 00000 безпосередньо в приміщенні відповідача. Як зазначає позивач, та що не заперечується відповідачем, вказаний лічильник був придбаний ТОВ "Україна", проте, при його встановленні директор ТОВ "Україна" знову відмовився від підпису на відповідному акті (а.с.43, т.1).

З апеляційної скарги, а також наведених в оскаржуваному рішенні усних пояснень відповідача вбачається, що його заперечення проти позову обґрунтовуються  фактом витоку води у водопровідному колодязі, який знаходився поза межами належного йому приміщення, а також, посиланнями на те, що саме після встановлення лічильника 23.05.2007 р. відбулось значне збільшення кількості отриманих від позивача послуг, і що значна кількість води витікала із водопровідного колодязя в якому було вмонтовано водолічильник. Як вважає відповідач, саме неякісний монтаж водолічильника спричинив суттєве збільшення кількості послуг, а тому відповідач оплачувати ці послуги не повинен, оскільки їх фактично не споживав. Зазначає також, що з приводу витікання води з водопровідного колодязя неодноразово звертався до виконавчого комітету Барської міської ради та водоканалу.

Стосовно наведених заперечень позивача судова колегія враховує наступне.

З наявного у матеріалах справи листа виконавчого комітету Барської міської ради від 21.11.2008 року №1429 (а.с.35, т.2), вбачається лише, що усні звернення директора ТОВ "Україна" щодо водопостачання розглянуто комісійно з виходом на місце за участю працівників "Барводоканалу", депутатів районної ради, представника виконкому міської ради в присутності заявника; про результати розгляду звернень суду не повідомлено та доказів не надано, не надано також доказів на підтвердження роботи комісії (відповідних протоколів, наказів, розпорядження, рішення тощо).

Не є належними доказами обставин, на які посилається відповідач і надані ним пояснюючі записки орендатора приміщень ТОВ "Україна" Шабатури Л.П., колишнього працівника ТОВ "Україна" Кушнір Г.І. та колишнього начальника Барського комбінату комунальних підприємств Крикливого Є.М., оскільки в поясненнях наданих орендатором приміщень ТОВ "Україна" Шабатурою Л.П. та колишнім працівником ТОВ "Україна" Кушнір Г.І. немає дати їх складання, а також не зазначено період на протязі якого відбувався витік води з водопровідного колодязя. Пояснення колишнього начальника Барського комбінату комунальних підприємств Крикливого Є.М. також не доводять того, що викачка води із водопровідного колодязя спецавтотранспортом зумовлена неякісним монтажем водолічильника.

Разом з тим, як стверджує позивач, збільшення кількості послуг з водопостачання у відповідача відбулось через несправність обладнання внутрішніх водопровідних мереж (санвузол), і витрати, пов"язані з витоком води є внутрішньобудинковими втратами за які, відповідно до п.9.2 Правил, водоканал відповідальності не несе.

Позивач підтвердив факт роботи комісії з участю працівників "Барводоканалу", депутатів районної ради, представника виконкому міської ради щодо водопостачання ТОВ "Україна" та, водночас, заперечив факт звернення ТОВ "Україна" до водоканалу з приводу витоку води із водопровідного колодязя та зазначив, що жодного документального підтвердження такого звернення немає.

У відповідності до ч.1 ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 р. №2918-III послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, в тому рахунку з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Згідно ч.3 ст.19 цього Закону, порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно укладеного між сторонами договору №48 від 20.12.2006 р. (п.1.2. договору), при виконанні цього договору вони керуються, крім іншого, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 р. №65, які були чинними з 01.07.1994 р. по 27.06.2008 р.

У відповідності до п.1.2 Правил, їх дотримання є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і  каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та водоканалу.

Згідно п.4.4. договору між сторонами, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від водоканалу абонентові є:

- з постачання холодної води - водопровідні вводи до зовнішнього зрізу будинків;

- з водовідведення - контрольний колодязь, а також передбачено, що зазначений розподіл відповідальності за стан і експлуатацію мереж між абонентом та водоканалом встановлено в додатку №2, який є невід'ємною частиною договору.

Із наданого позивачем додатку №2 до договору від 20.12.2006 року №48 вбачається, що відповідач несе відповідальність за водопровідну мережу від водопровідного колодязя. Проте, вказаний додаток не містить прізвища особи, яка підписала його зі сторони відповідача та відтиску печатки ТОВ "Україна", а тому правомірно не прийнятий до уваги місцевим господарським судом.

Водночас, у розділі "Визначення", які додані до Правил, зазначено, що водопровідний ввід - трубопровід від розподільної (внутрішньоквартальної) мережі до зовнішньої стіни будинку або межі території об'єкта з колодязем і запірною арматурою у точці приєднання до міського водопроводу.

А відповідно до п.1.13. Правил, водопровідні вводи підприємств, відомчих жилих будинків і жилих будинків громадян, а також прилади й пристрої на них, у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інші прилади обліку (надалі - водолічильники), стабілізатори тиску й обмежувачі витрат, належать абонентові та ним експлуатуються.

Згідно п.1.12 Правил на балансі Водоканалу перебувають водопровідні вводи до зовнішнього зрізу будинків тільки житлового фонду місцевих органів влади, житлобудівних кооперативів (надалі - ЖБК), усі магістральні й розподільні внутрішньоквартальні мережі комунального водопроводу, а також вуличні водорозбірні колонки, призначені для колективного водокористування.

При цьому, сторонами заперечується наявність між ними договору, укладеного відповідно до п.1.19. Правил, згідно якого водопровідно-каналізаційні об'єкти, які не перебувають на балансі водоканалу, можуть ним експлуатуватися та обслуговуватися за окремим договором.

З врахуванням наведених положень та встановлених обставин справи, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо безпідставності доводів про відсутність відповідальності відповідача за витік води.

Щодо доводів позивача та відповідних заперечень відповідача судовою колегією приймається до уваги також наступне.

В пункті п.2.4. договору сторони погодили, що знімання показників лічильників здійснюється щомісячно представником водоканалу спільно з представником абонента.

Тобто, в даному випадку, договором не встановлено обов'язковості підпису директора на відповідних актах.

Посилання відповідача на неналежність підписів директора та працівників ТОВ "Україна" в реєстрах вручення рахунків позивача спростовується також тим, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїми діями, здійснюючи розрахунки з водоканалом за послуги по водопостачанню та водовідведенню на протязі січня 2007 року - вересня 2008 року, фактично підтвердив факт отримання послуг від позивача.

Крім того, як правильно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, заперечення відповідача стосується не всіх підписів в реєстрах вручення рахунків, а лише частини із них, що свідчить про обізнаність відповідача про загальний стан розрахунків та кількість отриманих послуг від позивача.

Також, як встановлено судом першої інстанції, обсяг спожитої відповідачем холодної води з моменту встановлення водолічильника в колодязі (23.05.2007 року) і який зазначений в рахунках, актах зняття показників лічильника за період з 23.05.2007 року по 24.03.2008 року - (1309 м3) - практично співпадають з показниками лічильника зазначеними в протоколі повірки від 28.03.2008 року –1 311,846 м3 (а.с.45, т.1).

При цьому, повірка лічильника типу ЛК-15-Х за номером 7078714 здійснювалась у лабораторії позивача, яка пройшла державну метрологічну атестацію, що підтверджується свідоцтвом від 14.02.2007 року № 240/5 (а.с.44, т.1).

Разом з тим, згідно п.4.17. Правил, у разі виникнення у абонента обґрунтованих сумнівів щодо правильності показань водолічильника він може звернутися до водоканалу або спеціалізованої організації з заявою про його повірку.

В пункті 4.20. Правил передбачено, що у випадку, коли витрата води у абонента значно знизилася, збільшилася або витрата води у абонента не відповідає каліброві встановленого водолічильника, абонент зобов'язаний перемонтувати водомірний вузол відповідно до вимог та умов водоканалу.

З матеріалів справи вбачається, що доказів на підтвердження факту проведення ремонту водолічильника чи звернення до позивача з відповідною заявою чи з заявою про проведення повірки водолічильника, у зв"язку з суттєвим збільшенням кількості послуг, відповідачем не надано.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони  (замовника)  надати  послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї  глави  можуть застосовуватися  до  всіх договорів  про  надання  послуг,  якщо  це  не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.526,525 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст.193 господарського кодексу України.

Слід зазначити, що підставою звернення Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради до господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Україна" виникнення заборгованості останнього перед позивачем за отримані послуги у розмірі 10714,08 грн. внаслідок неповного та несвоєчасного здійснення розрахунків. На підтвердження своїх вимог позивачем надано, зокрема, довідку про стан розрахунків між "Барводоканал" і ТОВ "Україна" від 28.07.2008 р. №30 (а.с.10, т.1); виписки банківських рахунків по особовому рахунку позивача (за 31.01.2007 р., 07.02.2007 р., 21.02.2007 р., 27.04.2007р., 25.05.2007р., 16.08.2007 р., 19.09.2007 р., 30.10.2007 р., 01.11.2007 р., 20.12.2007 р., 04.01.2008 р., 13.02.2008 р., 28.02.2008 р., 27.05.2008 р. (а.с.11-18, т.1)); довідку Барського територіально відокремленого безбалансового відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" від 19.11.2008 р. №509; акти зняття показників водолічильника з січня 2007 р. по червень 2008 р.; рахунки на оплату послуг з січня 2007 року по червень 2008 року; реєстри вручення рахунків на оплату під розпис абонентів за 2007 рік, січень-червень 2008 року.  

Згідно вимог апеляційного господарського суду (ухвала від 03.03.2009 р.), позивачем на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед ним станом на 01.01.2007 р. в сумі 1177,10 грн.  за договором, що діяв між сторонами у попередній спірному періоді  договором, надано додаткові докази (засвідчені копії актів зняття показників лічильників і рахунків за період січень-грудень 2006 року, актів про відсутність підпису відповідача на актах зняття показників лічильників за липень і вересень 2006 року, банківські виписки та розгорнутий акт звірки надання послуг та розрахунків за 2006 рік, не підписаний відповідачем, а.с.80-107, т.2). Додаткові докази приймаються апеляційним господарським судом до уваги, з огляду на приписи ст.38,99,101 ГПК України. При цьому, не підписаний відповідачем розгорнутий акт звірки взаємних розрахунків №57 від 23.03.2009 р. станом на 01.01.2007 р. оцінюється судом лише як розрахунок суми заборгованості за послуги надані в 2006 році та приймається судом до уваги лише в сукупності з іншими доказами, які його обґрунтовують, та встановленими обставинами справи.

Слід зазначити, що з огляду на вимоги ч.1 статті 4-7 ГПК України, щодо прийняття  судового рішення  за  результатами  обговорення  усіх  обставин  справи  та ч.1 ст.43  ГПК України стосовно всебічного, повного  і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість  і правильність здійсненого позивачем нарахування заявлених до стягнення сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З матеріалів справи та зі змісту оскарженого рішення вбачається, що місцевим господарським судом дотримано вищезазначених приписів процесуального права та здійснено перевірку заявлену у позовній заяві до стягнення суму заборгованості - 10714,08 грн., дослідивши всі подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази. Розглянувши справу повторно, за наявними та додатково поданими доказами та перевіривши таким чином правильність юридичної оцінки обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженому судовому акті, апеляційний господарський суд погоджується з викладеними в рішенні висновками місцевого господарського суду.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до актів зняття показників водолічильника та рахунків на оплату послуг, в період з 20.12.2006 р. по 01.07.2008р. ТОВ "Україна" позивачем було надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 16666,97 грн.

З наявних у справі банківських виписок та довідки Барського територіально відокремленого безбалансового відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" від 19.11.2008 р. №509 вбачається, що за надані послуги ТОВ "Україна" в період з січня 2007 року по червень 2008 року сплатив 7130,00 грн.

Тобто, сума заборгованості відповідача за вказаний період становить 9536,97грн. (16166,97 - 7130,00 = 9536,97 грн.).

Водночас, як пояснив позивач в листі від 21.10.2008 р. за №212 (а.с.124, т.1), заявлена до стягнення у позові сума боргу, що виникла за умовами договору від 20.12.2006 р. №48,  включає в себе заборгованість, яка існувала станом на 01.01.2007 р. у розмірі 1177,10 грн., оскільки до переукладення договору від 20.12.2006 р. №48 між сторонами також існували договірні відносини, за якими і виникла заборгованість у зв"язку з невиконанням відповідачем своїх зобов"язань щодо вчасної оплати послуг.

Наявність договірних відносин між сторонами щодо водопостачання та водовідведення не заперечується відповідачем, проте, договору, який діяв до укладення договору №48 від 20.12.2006 р. сторонами не надано.  

Під час розгляду справи в апеляційному господарському суді представник позивача пояснив, що попередній договір не зберігся, тому надати його суду неможливо.

Разом з тим, витребувані апеляційним господарським судом докази (а.с.80-107, т.2), зокрема, засвідчені копії актів зняття показників лічильників і рахунків за період січень-грудень 2006 року та банківські виписки підтверджують як наявність договірних відносин між сторонами, так і розрахунки позивача в частині наявності заборгованості в сумі 1177,10 грн. станом на 01.01.2007 р.

Слід зазначити також, що як встановлено місцевим господарським судом та судовою колегією апеляційного господарського суду з порівняння рахунків на оплату послуг та банківських виписок, ТОВ "Україна" при здійсненні оплати за надані водоканалом послуги жодного разу не зазначав в призначенні платежу номера рахунку, який виставлявся позивачем, а вказував лише дату рахунка та місяць, за який проводиться оплата.

Водночас, зі співставлення зазначених відповідачем дат рахунків у платіжних документах та рахунків на оплату вбачається, що платник заповнював вказаний реквізит (дата рахунку) навмання, оскільки в рахунках його взагалі не міститься - зазначається лише місяць за який надавались послуги та їх вартість.

Не співпадають також вартість послуг, зазначена в рахунках на оплату та перераховані ТОВ "Україна" кошти за отримані послуги, в розрізі по місяцям.

Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями визнавав суму боргу в розмірі 1177,10 грн. за попередні періоди і фактично після укладення договору від 20.12.2006 р. №48 погашав її. При цьому, зазначає, що згідно пояснень позивача щодо зарахування отриманих коштів в рахунок попередньої заборгованості, протягом січня - лютого 2007 року відповідачу було надано послуг згідно умов договору від 20.12.2006 р. №48 на загальну суму 434,52 грн., а сплачено ним за вказаний період значно більше - 1330,00 грн.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, враховуючи, що зобов'язання відповідача за договором №48 від 20.12.2006 р. та попереднім договором є грошовими, тобто однорідними, та діюче законодавство не містить заборони для проведення такого зарахування в погашення заборгованості за минулі періоди.

При цьому, у платіжних дорученнях відповідача не зазначено призначення платежу, зокрема, ні дати, ні номеру договору, згідно якого здійснюється платіж за отримані послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, реквізит  "Призначення  платежу"  платіжного  доручення заповнюється платником так,  щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені  в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, у випадку відсутності в графі платіжного доручення "призначення платежу" посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в сумі 10714,07 грн., тобто, з врахуванням суми 1177,10грн. та зважаючи на допущену позивачем помилку в розрахунку та про необхідність відмови у стягненні 00,01 грн.

Крім того, враховуючи сплату відповідачем за послуги з водопостачання та водовідведення після порушення провадження у справі №7/14-08 ще 1490,00 грн. (згідно банківських виписок від 12.08.2008 р. та 03.09.2008 р. та довідки Барського територіально відокремленого безбалансового відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" від 19.11.2008 р. №509) провадження у справі в цій частині правомірно припинено місцевим господарським судом відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. В даному випадку, відповідач не обґрунтував своїх заперечень належними та допустимими засобами доказування. Таким чином, особа, що подала апеляційну скаргу, не використала в повній мірі наданих їй процесуальним законом прав щодо змагальності під час розгляду спору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Рішення господарського суду Вінницької області від 01 грудня 2008 року у справі №7/14-08 має бути залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 01 грудня 2008 року у справі №7/14-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна",  м. Бар Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №7/14-08 повернути до  господарського суду Вінницької  області.

Головуючий суддя                                                                 Ляхевич А.А.

судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Зарудяна Л.О.  

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд