Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а/0270/1404/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

06 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/1404/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представника позивача: Мазая В.М.,

представника відповідача: Павлова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Санаторія-профілакторія "Залізничник" Жмеринської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників (далі -Санаторій-профілакторій «Залізничник») до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) про визнання дій неправомірними та скасувати рішення

в с т а н о в и в :

В березні 2012 року Санаторій-профілакторій «Залізничник» Жмеринської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників звернувся в суд з позовом до Фонду про визнання дій неправомірними та скасувати рішення № 17 від 23.02.2012 року.

Зазначали, що 13.02.2012 року працівниками контрольно-ревізійного відділу Фонду, здійснено перевірку Санаторія-профілакторія «Залізничник» щодо цільового використання коштів Фонду за четвертий квартал 2011 року. За результатами якої складено акт, яким встановлено, що позивач не вніс зміни після 07.10.2011 року, щодо корегування статей фінансування п. 7 Договору № 1 від 05.01.2010 року, укладеного з ВД Вінницьким обласним Фондом, наслідком чого є неправомірне використання коштів Фонду в сумі 83033,18 грн. На підставі встановлених порушень відповідачем винесено рішення № 17 від 23.02.2012 року про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності використаних неправомірно (не за цільовим призначенням) та застосовано фінансові санкції (50%).

Вважаючи таке рішення необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з вимогою:

- визнати протиправними дії Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про нарахування коштів в сумі 83033,18 грн., як коштів, які підлягають поверненню до Фонду, а також фінансових санкцій в розмірі 50% на цю суму.

- скасувати рішення № 17 від 23.02.2012 року Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про нарахування коштів в сумі 83033,18 грн., як коштів, які підлягають поверненню до Фонду, а також фінансових санкцій в розмірі 50% на цю суму.

14.05.2012 року в судовому засіданні представник позивача -Мазай В.М. відмовився від позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування коштів в сумі 83033,18 грн., як коштів, які підлягають поверненню до Фонду, а також фінансових санкцій в розмірі 50 % на цю суму. Ухвалою суду від 14.05.2012 року провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, позов задовольнити повністю. Окремо зазначив, що згідно умов дії Договору № 1 від 05.01.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, він діє поки жодна із сторін не порушить питання про внесення змін, проте жодного відповідного наказу ВД Вінницького обласного Фонду не видавалось та пропозицій щодо внесення змін або розірвання такого договору до санаторію не надходило. Тому, у зв'язку з тим, що відповідачем не дотримано встановленої типовим договором процедури, внесення змін до Договору, сталося не з вини позивача, таким чином Договір № 1 від 05.01.2010 року продовжив свою дію і після 07.02.2011 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.33-34). Окремо зазначив, що рішення Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 17 від 23.02.2012 року щодо повернення страхових коштів в загальній сумі 83033,18 грн. є законним та таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Санаторій-профілакторій "Залізничник" Жмеринської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників зареєстрований виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області 01.08.1989 року, за адресою вул. Бабаджаняна, 1А, м. Жмеринка, Вінницька область, ідентифікаційний код 20098642, основний вид діяльності за КВЕД: 85.11.3 (Діяльність санаторно-курортних закладів), що підтверджується довідкою Управління статистики у Жмеринському районі Головного управління статистики у Вінницькій області № 01-14/085 від 07.05.2012 року (а.с.42).

Згідно статуту Санаторію-профілакторію «Залізничник» Жмеринської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці, затвердженого 08.01.2004 року, останній, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 114 від 22.06.1995 року, відноситься до лікувально-профілактичних закладів санаторно-курортного типу, основною функцією є надання послуг, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням і оздоровленням залізничників, транспортних будівельників та членів їх сімей Жмеринської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці. Пунктом 1.3. статуту передбачено, що Санаторій-профілакторій є структурним підрозділом Жмеринської дирекції залізничних перевезень і підпорядковується його власнику заміснику начальника Південно-Західної залізниці, начальнику Жмеринської дирекції залізничних перевезень та територіальній профспілковій організації залізничників і транспортних будівельників (а.с.44-50).

Судом з'ясовано, що посадовими особами Фонду проведено планову перевірку цільового використання Санаторієм-профілакторієм «Залізничник» коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за 4 квартал 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.02.2012 року, яким встановлено порушення: «розділу І та ІІ «Умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду» Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду від 16.06.2011 року № 31, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.09.2011 року № 1091/19829 (зміни до порядку набрали чинності з 07.10.2011 року) та п.3.4. розділу ІІІ в частині не внесення змін після 07.10.2011 року до Договору № 1 від 05.01.2010 року про часткове фінансування санаторію-профілакторію щодо коригування статей фінансування та п. 7 вищезазначеного договору, укладеного з Фондом (а.с.6-11).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 17 від 23.02.2012 року про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності використаних неправомірно в сумі 83033,18 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 50% неправомірно використаної суми, а саме, 41516,59 грн. (а.с.15).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

"Порядком часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності", затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009р. № 16 (далі - Порядок №16) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначаються умови часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій (далі - санаторій-профілакторій) за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Відповідно до статті 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у межах асигнувань, що визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків, в порядку, визначеному правлінням Фонду.

Згідно пунктів 1.3 та 1.4 Порядку часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду здійснюється в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду за статтею "Оздоровчі заходи" та кошторисами програм відділень Фонду щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб і членів їх сімей із зазначеною метою. За рахунок коштів Фонду передбачаються витрати (часткове фінансування) на харчування, лікування, культобслуговування, проведення медичних консультацій спеціалістами, оплату праці та підвищення кваліфікації медичних працівників санаторіїв-профілакторіїв, які утримуються за рахунок коштів Фонду, оплату послуг та інших видатків.

Пункт 2.6. Порядку передбачає, що санаторій-профілакторій повинен бути відокремленими підрозділом підприємства, у станови, навчального закладу або організації та діяти на основі положення про нього, затвердженого власником санаторію-профілакторію або уповноваженим ним органом.

Пунктом 3.4. Порядку визначено, що кошти Фонду згідно із затвердженим кошторисом щомісяця перераховуються на рахунок санаторію-профілакторію Виконавчою дирекцією відділення Фонду відповідно до договору, укладеного із власником санаторію-профілакторію.

З матеріалів справи вбачається, що між Фондом (Замовник) з однієї сторони, Жмеринською дирекцією залізничних перевезень (Власник) з другої сторони та Санаторієм-профілакторієм «Залізничник»(Виконавець) з третьої сторони, укладено Договір № 1 від 05.01.2010 року (а.с.16-18). Вказаним договором встановлено порядок виконання сторонами зобов'язань, права і обов'язки сторін, відповідальність сторін та порядок припинення договору, інші умови.

Так, згідно пункту 1.1. частини 1 Договору: «Виконавець зобов'язується надати протягом строку дії цього договору послуги із санаторно-курортного лікування застрахованим особам та членам їх сімей відповідно до затвердженого та погодженого із Замовником кошторису санаторію-профілакторію, що частково фінансується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Замовник зобов'язується здійснити часткове фінансування Виконавця на організацію лікування, харчування культобслуговування, проведення медичних консультацій спеціалістами, оплату праці та підвищення кваліфікації медичних працівників, оплату послуг та інших видатків Виконавця, а Власник зобов'язується здійснювати господарське утримання Виконавця.

Пунктом 4.2 договору, передбачено, що дія договору припиняється у випадку припинення часткового фінансування Виконавця на підставі наказу Фонду. Відповідно до пункту 4.6. даного договору встановлено можливість та виключні випадки одностороннього розірвання договору Фондом, підставою якої є наказ Фонду про припинення часткового фінансування, копія якого, разом з повідомленням про розірвання договору надсилається Санаторію-профілакторію та його Власнику. В цьому випадку договір вважається розірваним в односторонньому порядку з дати видання наказу ВД Фонду про припинення фінансування.

Відповідно до п.3.9. Порядку № 16 в редакції як на момент укладання Договору № 1, так і в редакції чинній з 07.10.2011 року, встановлено, що припинення часткового фінансування Санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду здійснюється згідно з наказом Фонду та встановлені умови, за яких може бути припинено часткове фінансування.

Тобто, вище зазначене, а саме розділ ІІІ «Часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду»Порядку № 16, свідчить про те, що будь-які зміни у частковому фінансуванні санаторію-профілакторію, відкриття, збільшення або зменшення, припинення чи відновлення часткового фінансування здійснюється на підставі наказу Фонду.

В акті перевірки прямо вказано, що у зв'язку з невиконанням вимог, передбачених змінами до Порядку № 16 які набрали законної сили з 07.10.2011 року, дія Договору № 1 з 07.10.2011 року була припинена. Як вбачається з пунктів 4.2., 4.6 Договору № 1 - підставою розірвання вказаного договору має бути наказ Фонду, при цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, судом встановлено, що такого наказу ні 07.10.2011 року, ні в інший час до кінця 2011 року видано не було.

Тобто, з наведеного вбачається, що прямим обов'язком Фонду передбаченим, як умовами Договору, так і вимогами Порядку № 16 є одностороннє розірвання договору, підставою якого є наказ ВД Фонду про припинення часткового фінансування, копія якого, разом з повідомленням про розірвання договору надсилається санаторію-профілакторію та його власнику. Чого Фондом зроблено не було, відповідно наказу про розірвання умов Договору № 1 від 05.01.2010 року видано не було, а тому даний договір продовжив свою дію після 07.10.2011 року.

У зв'язку з чим, рішення Фонду № 17 від 23.02.2012 року прийнято без дотримання норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно статті 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем у ході розгляду справи не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, і які б свідчили про обґрунтованість прийнятих рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки, відповідач не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 17 від 23.02.2012 року Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про нарахування коштів в сумі 83033,18 грн., як коштів, які підлягають поверненню до Фонду, а також фінансових санкцій в розмірі 50 % на цю суму.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович