Постанова

від 28.05.2012 по справі 0870/1286/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року 13:21 Справа № 0870/1286/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

при секретарі Ширшові А.А..

за участю представників

від позивача: Белікововій К.Г.

від відповідача: Урсуленко О.В.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Січ ХХІ»

до:1. Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області

2. Управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області

про: визнання дій противоправними та стягнення помилково сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Січ ХХІ» (далі ТОВ «Нова Січ ХХІ», або позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до відповідача 1. Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області( далі ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області , або відповідач1), відповідача 2. Управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області (УДКС України у Запорізькому районі Запорізької області, або відповідач 2) в якому просить:

визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області з відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Січ ХХІ» щодо повернення на поточний рахунок помилково сплачених грошових зобов'язань в розмірі 300 881.40 грн. по орендній платі за землю згідно договору оренди землі від 03.09.2008 року, укладеному з Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області;

стягнути з місцевого бюджету Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Січ ХХІ» 300 881,40 грн. помилково сплачених грошових зобов'язань по орендній платі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема вказує, що відповідно до.ч.6 ст.21 Розділу ІІІ Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №166-ХІV (зі змінами та доповненнями) «У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається». З урахуванням викладеного вважає дії ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області правомірним та просить відмовити у задоволені позову.

Представник відповідача 2 до суду не з'явився та надіслав на адресу суду пояснення на позов. В яких зокрема вказує, що органи державного казначейства не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами державної податкової служби, або за рішенням суду. Оскільки вказані документи не надходили до управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області, то підстав для повернення позивачу надмірно сплачених коштів не має. Просить розглянути справу без його участі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Судом встановлено, 03 вересня 2008 року між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «Нова Січ XXI» було укладено договір оренди на строкове платне користування земельною ділянкою для малоповерхневої житлової та громадської забудови із земель запасу (житлової та громадської забудови) Сонячної сільської ради, розташованою в селищі Научний Запорізького району Запорізької області, загальною площею 27,2129 га, зареєстрований в реєстрі за № 8507. Згідно положень вказаного договору оренди землі Позивач сплачував орендну плату за земельну ділянку в період з жовтня 2008 року по грудень 2009 року, що підтверджується відповідними платіжними документами. Загалом Позивачем було сплачено до місцевого бюджету Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області як плата за землю 300 881,40 грн.

22 січня 2010 року рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 8/313/09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.04.2010 року, було визнано недійсним договір оренди землі від 03.09.2008 року щодо земельної ділянки площею 27,2129 га (кадастровий номер 2322188800:14:001:0002), укладений між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «Нова Січ XXI». При цьому, суд в своєму рішенні вказав, що у Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області були відсутні повноваження на укладення оскарженого договору, що відповідно до ст. 215, ч. 2 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Також під час розгляду справи № 8/313/09 було встановлено, що користування спірною земельною ділянкою здійснювалося іншою юридичною особою, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна аграрна індустрія», яке також здійснювало внесення плати за землю, що підтверджується і листом Сонячної сільської ради вих. № 883 від 15.12.2011 року.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).

Згідно змісту ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендною платою за землю є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» платним є використання землі. Натомість, з урахуванням вищевказаних фактичних обставин у спірному випадку використання землі з боку ТОВ «Нова Січ XXI» не відбувалося.

В судому засіданні було встановлено, що позивач фактично не використовував наданою в оренду земельною ділянкою. Фактичним землекористувачем земельної ділянки було інше підприємство, за позовом якого ухвалено рішення про визнання недійсним договору оренди та яке фактично сплачувало плату за землю до бюджету.

Отже, судовим рішенням встановлено, що земельна ділянка, знаходилась в користуванні іншої особи, що підтверджено відповідним договором оренди та додатковими угодами до нього.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст.5 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або в користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Таким чином, суб'єктом плати за землю є, у тому числі орендар, який використовує земельну ділянку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Отже, оренду землі характеризують нерозривні ознаки такі як володіння і використання земельної ділянки.

Окрім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача1 на ч.6 ст.21 Розділу ІІІ Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №166-ХІV (зі змінами та доповненнями) «У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається», оскільки у вказаній нормі права йдеться про оренду плату, яка сплачена за фактичний строк оренди землі (володіння і користування відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі»), в той час як відповідачем не надано доказів фактичного користування позивачем земельною ділянкою.

25.05.2010 року позивач подав до Державної податкової інспекцій у Запорізькому районі Запорізької області уточнюючі податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в яких ТОВ «Нова Січ XXI» зменшило свої грошові зобов'язань по орендній платі за землю на загальну суму 572 595,84 грн. за 2008 - 2010 роки. Вказані податкові декларації були прийняті Відповідачем 1.

З урахуванням зазначеного вище, сума в розмірі 300 881,40 гривень, сплачена Позивачем до місцевого бюджету Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області як орендна плата за землю по договору від 03.09.2008 року, є помилково сплаченим грошовим зобов'язанням, оскільки згідно пп. 14.1.182 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями визнається сума коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Згідно пп. 8 п. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв до 01.01.2011 року, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) належав до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових) платежів. З 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, згідно пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 якого до загальнодержавних податків та зборів належить плата за землю.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

21.01.2011 року набрав чинності наказ Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 N 974/1597/499 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань» (далі - порядок N 974), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за№1386/18681. Цей Порядок регламентує взаємовідносини органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань. За п. п. 5 - 7 Порядку № 974 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний рахунок платника податку в банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, незалежно від виду бюджету; готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Орган державної податкової служби на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Згідно із зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний місцевий фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

Згідно п. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. За п. 10 Порядку № 974 на підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України здійснюють повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 N 226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 за N 1000/7288 (в редакції наказу Державного казначейства України від 29.05.2008 N181).

На підставі вищевказаних норм законодавства України, 16.12.2011 року Позивач звернувся до ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області з заявою, в якій попросив повернути помилково сплачені грошові зобов'язання в розмірі 300 881,40 грн. на поточний рахунок ТОВ „Нова Січ XXI". Однак, 06.01.2012 року ТОВ «Нова Січ XXI» отримало відповідь ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області від 30.12.2011 р. вих. № 3228/10/15-211, в якій Відповідач 1 відмовив в задоволенні заяви директора ТОВ «Нова Січ XXI» Гуляєва С.М. щодо повернення коштів в розмірі 300 881,40 грн. на розрахунковий рахунок Позивача.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо стягнення зазначеної суми з місцевого бюджету суд виходить з наступного.

Механізм повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів визначається Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226. Відповідно до пункту 5 глави 1 зазначеного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Пунктом 41.1.1 статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби визначено контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 № 974/1597/499 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1386/18681, орган державної податкової служби на підставі даних особових рахунків платників готує висновок та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами. Згідно із зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний місцевий фінансовий орган та орган Державної казначейської служби України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань. Тобто підставою для повернення платникам надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб є тільки висновок органу державної податкової служби.

Зазначене свідчить про те, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами державної податкової служби, або за рішенням суду. Оскільки вказані документи не надходили до управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області, то і підстав для повернення позивачу надміру сплачених коштів у сумі 300 881,40 грн. немає.

Згідно із пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

При цьому чинне законодавство, а також Закон № 168/97-ВР в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачають такого способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування.

Отже, єдиним способом отримання платником податку бюджетного відшкодування є перерахування коштів на користь такого платника органом державного казначейства після отримання ним висновку податкового органу.

Виходячи із закріпленого ст. 6 Конституції України принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, який передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, суд не може перебирати на себе повноваження органів державної податкової служби щодо надання висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі було обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права позивача на бюджетне відшкодування є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу державної податкової служби та зобов'язання його прийняти рішення відповідно до результатів проведених перевірок платника податків.

Встановлені судом обставини справи свідчать про бездіяльність відповідача 1, що полягала у ненаданні протягом встановлених законодавством строків, висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що в цій частині позову позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167, 256, 257 КАС України, суд. -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області з відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Січ ХХІ» щодо повернення на поточний рахунок помилково сплачених грошових зобов'язань в розмірі 300 881.40 грн. по орендній платі за землю згідно договору оренди землі від 03.09.2008 року, укладеному з Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 статті 160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 14 червня 2012 року.

Суддя (підпис) М.С. Лазаренко