Постанова

від 13.06.2012 по справі 5023/9957/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 5023/9957/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівРогач Л.І., Швець В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний комбінат "Інтерра Преміум" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012р. у справі№5023/9957/11 Господарського судуДонецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЛК ТРЕЙД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний комбінат "Інтерра Преміум" простягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЛК ТРЕЙД" (далі -позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний комбінат "Інтерра Преміум" (далі -відповідач) 45688,87 грн., заборгованості, в тому числі 42758,00 грн. основного боргу, 2455,64 грн. пені та 475,23 грн. 3% річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за дистрибуторським договором №6/23 від 23.06.2011р. щодо оплати товару.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. (суддя Левшина Г.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Бойченко К.І., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування і порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасники судового процесу не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 23.06.2011р. між сторонами по справі було укладено дистрибуторський договір №6/23 (далі -договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язаний продати дистрибутору продукцію (далі -товар) в асортименті, кількості і за ціною, згідно умов договору, а дистрибутор зобов'язаний прийняти товар і оплатити його на умовах договору. Передача товару може оформлюватись або однією накладною з відміткою про належність кожної товарної пропозиції продавцю або комітентові навпроти даної товарної пропозиції, або двома окремими накладними з відмітками про це (п.1.1 договору).

Згідно з п.4.3. договору оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистрибутором продавцю у безготівковій формі протягом 21 календарного дня, з дати поставки товару.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, передбачених п.4.3. договору, дистрибутор сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до видаткової накладної №880471 від 30.06.2011р. та на підставі вказаного договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 66258,00 грн., яка була сплачена частково, а саме в розмірі 23500,00 грн., в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 42758,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору щодо здійснення розрахунку, а факт наявності боргу підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Судові рішення скасуванню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 цього кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до того, що в матеріалах справи відсутня довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей по накладній №880471 від 30.06.2011р., видаткова накладна не може розцінюватися як первинний документ, складений на виконання умов договору, оскільки в накладній не міститься жодних посилань на спірний договір, в зв'язку з чим позивач не довів факту поставки товару.

Разом з тим, судами встановлено, що факт поставки товару підтверджується видатковою накладною, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, і яка була видана на підставі вказаного договору, також встановлено, що самим відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару в сумі 23500,00 грн., ніяких інших господарських правовідносин між сторонами спору не існувало. Решту суми вартості товару відповідач на користь позивача не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 42758,00 грн.

Відповідачем не спростовано висновків судів про те, що видаткова накладна була видана на підставі вказаного договору, а його доводи у цій частині зводяться до необхідності додатково перевірити докази, що згідно статті 111 частини 2 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції не допускається.

Здійснивши часткову оплату поставленого товару за вказаною видатковою накладною, відповідач також підтвердив свої зобов'язання щодо необхідності оплати товару, а тому суди вірно застосували норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України щодо необхідності за вимогою кредитора сплати прострочене грошове зобов'язання з урахуванням трьох відсотків річних. Підставою для висновку судів про обґрунтованість вимог стягнути нараховану відповідачем пеню на суму заборгованості стали умови укладеного між сторонами договору.

Відтак, доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судових рішень, а додатково перевірити докази суд касаційної інстанції не має права.

Оскільки порушень судами норм матеріального чи процесуального права касаційним судом не встановлено, тому оскаржена постанова скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний комбінат "Інтерра Преміум" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012р. у справі №5023/9957/11 Господарського суду Донецької області -без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І Рогач

В.О. Швець