Постанова

від 14.06.2012 по справі 18/3465/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. Справа № 18/3465/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГрейц К.В., суддів:Бакуліної С.В., Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постанову від 02.04.2012 року Харківського апеляційного господарського суду у справі господарського суду№ 18/3465/11 Полтавської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Мукачівське АТП-12106" доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 простягнення 55 424,46 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: не з'явились від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Безрук Т.М.) від 17.01.2012 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Слободін М.М., судді -Афанасьєв В.В., Гончар Т.В.) від 02.04.2012 року, у справі № 18/3465/11 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 55424,46 грн. основного боргу, 1411,50 грн. витрат з оплати судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство "Мукачівське АТП-12106" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення 55424,46 грн. заборгованості за договором перевезення вантажів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

18 серпня 2011 року між Приватним акціонерним товариством "Мукачівське АТП-12106" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні за №18082011-С (а.с.7-8).

На виконання умов Договору та відповідно до Доручення перевізнику №2 від 18.08.2011 року (а.с.9), позивач здійснив перевезення вантажу для відповідача за маршрутом м.Сан П'єтро-ін-Гу Падуя (Італія) - м.Воронеж (РФ) вартістю 55424,46 грн., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними з відміткою митного контролю, двостороннє підписаним актом наданих послуг за №1504 від 10.09.2011 року.

Як вбачається з договору та доручення перевізнику, зазначені документи підписано обома сторонами та засвідчено їхніми печатками, у тому числі і штампом ФОП ОСОБА_4 Вказана обставина свідчить про вільне волевиявлення відповідача ФОП ОСОБА_4 щодо укладення вказаного договору. Посилання представника відповідача на те, що підпис та відбиток штампу було поставлено без відома ФОП ОСОБА_4 іншими особами, не доведені жодними доказами. Зокрема, як вбачається з пояснень представника відповідача в судовому засіданні 02.04.12, ФОП ОСОБА_4 не звертався до правоохоронних органів за фактом підроблення його підпису та неправомірного використання штампу, а також до суду з позовом про визнання договору недійсним.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_4 визнавав факт укладення вищевказаного договору та його виконання позивачем. Про це свідчить, зокрема, підписана ОСОБА_4 заява від 05.10.11 до прокуратури м. Кишинева (а.с.66) про проведення прокурорської перевірки, в якій заявником підтверджується факт здійснення перевезення вантажу, найменування, кількість, дата та маршрут доставки якого співпадають з тими даними, що зазначені в договорі №18082011-С від 18.08.2011 року, дорученні перевізникові №2 від 18.08.2011 року, та в інших наданих позивачем документах.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 02.04.12 представником відповідача не заперечувався факт подання вищевказаної заяви до прокуратури м.Кишинева, але при цьому зазначено, що заяву підписано від імені ОСОБА_4 іншою особою (доказів даного твердження відповідачем суду не надано).

На запитання суду апеляційної інстанції щодо відсутності відповіді з боку відповідача на претензію позивача, докази отримання якої відповідачем містяться у справі (а.с.14-16) -представником відповідача надано відповідь, що вищевказану претензію також було отримано від імені ОСОБА_4 іншою особою (зазначене твердження відповідачем також не доведено).

Таким чином, за оцінкою апеляційного суду, твердження представника відповідача в судовому засіданні про те, що ФОП ОСОБА_4 не мав можливості надати суду першої інстанції відповідні докази та заперечення, звернутися з клопотанням про призначення експертизи, із зустрічним позовом про визнання договору №18082011-С від 18.08.2011 року недійсним тощо, спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, відповідач був повідомлений належним чином про час та місце її розгляду судом першої інстанції. У клопотанні від 14.12.2011 року (а.с.34), підписаному особисто ФОП ОСОБА_4, відповідач просить відкласти розгляд справи для надання матеріалів та доказів по факту заперечень на позовну заяву. Вищевказане клопотання було задоволено судом першої інстанції, ухвалою від 14.12.2011 року розгляд справи відкладено на 27.12.2011 року. Крім того, ухвалою від 27.12.11 розгляд справи було вдруге відкладено за клопотанням відповідача -на 17.01.2012 року, для надання відповідачеві можливості подати додаткові докази.

Касаційна інстанція погоджується з тим, що судом першої інстанції було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав у відповідності до статей 4 3 , 22 ГПК України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, жодних заперечень по суті спору (у тому числі, і щодо підписання договору №18082011-С від 18.08.2011 року ФОП ОСОБА_4.) відповідачем не було надано до суду першої інстанції. Крім того, в апеляційній скарзі (а.с.60) представником відповідача зазначено, що судом встановлено, а відповідачем не заперечується факт укладення договору №18082011-С від 18.08.2011 року.

Посилання відповідача в подальших письмових поясненнях на неналежне виконання його представником, ОСОБА_5, своїх обов'язків колегія суддів апеляційної інстанції оцінила як непереконливі аргументи в обґрунтування неможливості подання ФОП ОСОБА_4 додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього -в порядку ч.1 ст.101 ГПК України. Адже, відповідно до змісту ст.28 ГПК України, учасники процесу є вільними у виборі представників, а громадяни мають можливість вести свої справи в господарському суді особисто. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач таким правом не скористався, крім того, ним не надано суду апеляційної інстанції доказів того, що представник ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, (наявність у якого відповідних повноважень відповідачем не заперечується), діяв без відома та згоди свого довірителя.

Колегія суддів також враховує, що в судовому засіданні 02.04.2012р. в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_6 на запитання суду щодо обставин підписання та виконання спірного договору посилалася на те, що на той час не представляла інтереси ФОП ОСОБА_4, тому надати вичерпних пояснень не в змозі. Водночас, ОСОБА_4, який мав можливість взяти участь в судовому засіданні особисто, надати суду відповідні пояснення та відповісти на запитання колегії суддів, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача в апеляційному провадженні, відповідач не заперечував факту вчинення підпису на договорі №18082011-С від 18.08.2011 року, не звертався із зустрічним позовом про визнання останнього недійсним, та, відповідно, не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів - колегія суддів апеляційної інстанції правомірно відмовила в задоволенні даного клопотання, враховуючи також, що матеріалами справи підтверджується волевиявлення ФОП ОСОБА_4 на укладення договору №18082011-С від 18.08.2011 року, отже, з'ясування даного питання не потребує спеціальних знань.

Стосовно тверджень відповідача про недійсність договору №18082011-С від 18.08.2011 року, то суд апеляційної інстанції правомірно виходив із такого. Надані відповідачем у судовому засіданні 02.04.2012 року копії документів (позовної заяви ОСОБА_4 до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про визнання недійсним договору №18082011-С від 18.08.2011 року, копії ухвали вищевказаного суду від 27.02.2012 року про відмову у відкритті провадження в цивільній справі, копії апеляційної скарги на вищевказану ухвалу) жодним чином не можуть свідчити про наявність підстав для визнання вищевказаного договору недійсним в порядку ст.83 ГПК України (про що просив представник відповідача в судовому засіданні 02.04.2012 року).

Враховуючи вищенаведені приписи ч.3 ст.101 ГПК України, а також ті обставини, що відповідач не звертався з вимогою (у тому числі, із зустрічним позовом) про визнання недійсним договору №18082011-С від 18.08.2011 року в суді першої інстанції і що, як уже зазначалося, твердження представника відповідача про укладення даного договору без відома ФОП ОСОБА_4 не узгоджуються з матеріалами справи -суд апеляційної інстанції відмовив у клопотанні про визнання недійсним договору №18082011-С від 18.08.2011 року. Касаційна інстанція звертає увагу, що визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству (ч.1 ст.83 ГПК України), є правом, а не обов'язком, суду.

Апеляційним судом також відзначено суперечливість аргументів відповідача в апеляційному провадженні. Так, у наданих суду письмових поясненнях відповідач, наполягаючи на призначенні судової почеркознавчої експертизи, та стверджуючи про недійсність договору №18082011-С від 18.08.2011 року, водночас посилається на умови даного договору в обґрунтування своїх заперечень проти виникнення у ФОП ОСОБА_4 обов'язку щодо оплати спірної суми.

Суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що подібна альтернативна аргументація свідчить про юридичну неспроможність доводів відповідача, оскільки вищевказані доводи (щодо недійсності договору і щодо наявності правових наслідків, які випливають з його умов) є взаємовиключними.

Твердження відповідача про те, що відповідно до преамбули та п.2.1 договору №18082011-С від 18.08.2011 року ФОП ОСОБА_4 діє не від свого імені, а як представник інших осіб, колегія суддів апеляційного суду не прийняла до уваги, оскільки вони спростовуються змістом даного договору.

Зокрема, як вбачається з преамбули договору, експедитором (замовником) є саме ФОП ОСОБА_4 (а не будь-які інші особи). У п. 2.1 договору дійсно зазначено, що експедитор діє від імені та за дорученням інших організацій, з якими має прямі угоди. Разом з тим, за умовами п.3.3 договору зобов'язання з оплати послуг перевезення бере на себе експедитор. Як обґрунтовано зазначено в рішенні місцевого господарського суду, інші особи не є сторонами за договором №18082011-С. При цьому доказів наявності договірних відносин у позивача безпосередньо з вантажовідправниками в матеріалах справи не міститься. Тобто доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків місцевого господарського суду. За таких обставин твердження відповідача про те, що вантажовідправники мали бути залучені місцевим господарським судом до участі у справі в якості третіх осіб, апеляційний суд вірно вважає необґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що зазначене в СМR-накладних №0187598 та №0187584 місце прийняття вантажу до перевезення (Карміньано-ді-Брента, провінції Падуя в Італії) не співпадає з місцем прийняття вантажу, яке зазначене в Дорученні перевізнику №2 від 18.08.11 (Сан-Пьетро-ін-Гу) також не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки, за оцінкою судів, матеріалами справи в сукупності (СМR-накладними, актом надання послуг, заявою ФОП ОСОБА_4 до прокуратури м.Кишинева тощо) підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №18082011-С від 18.08.2011 року -тоді як відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів здійснення ФОП ОСОБА_4 оплати послуг перевізника.

Натомість, як вбачається з усних та письмових пояснень представника відповідача в ході апеляційного розгляду справи, відповідач на апеляційній стадії процесу почав заперечувати факт підписання ним усіх документів, що доводять наявність невиконаного зобов'язання ФОП ОСОБА_4 за договором №18082011-С від 18.08.2011 року. А саме, за твердженням представника відповідача, підписи на всіх документах, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог, виконано або іншими особами (якими також без дозволу ФОП ОСОБА_4 використовувався і штамп даної фізичної особи-підприємця), або представником, який неналежним чином виконував свої обов'язки. При цьому, як уже зазначалося, будь-яких доказів відсутності волевиявлення ФОП ОСОБА_4 на укладення та виконання договору №18082011-С від 18.08.2011 року відповідачем не надано до суду першої та апеляційної інстанції.

Апеляційний суд вірно зазначив, що така позиція відповідача суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у п.6 ст.3 Цивільного кодексу України, та свідчить про намагання відповідача ухилитися від виконання своїх договірних зобов'язань.

Таким чином, суди мотивовано, із посиланням на відповідні пункти договору №18082011-С від 18.08.2011 року, ч.1 ст.909 ЦК України, ч.1 ст.307 ГК України, ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України, ст.193 ГК України -дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і сума заборгованості в розмірі 55424,46 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року у справі № 18/3464/11 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року у справі № 18/3464/11 -без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна Г.Мачульський