Постанова

від 27.11.2008 по справі 14/242-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/242-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 листопада 2008 р.                                                                                    № 14/242-07  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.

розглянула

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 7 Вінницької філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

(далі –Центр електрозв'язку)

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду

від26.08.08

у справі№ 14/242-07

господарського судуВінницької області

за позовомЦентру електрозв'язку

доЛадижинського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі –Управління)

простягнення 33 568,24 грн.

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:Нечипорук Н.Г. (за дов. № 2129 /874567/ від 18.07.08)- у судовому засіданні 13.11.08, 27.11.08;Ковальова Н.С. (за дов. № 346482 б/д)- у судовому засіданні 13.11.08, 27.11.08;

- відповідача:Горецький Ю.М. (за дов. № 4 від 10.06.08)- у судовому засіданні 13.11.08.

Ухвалою від 20.10.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів Муравйова О.В.,

Ходаківської І.П. касаційна скарга Центру електрозв'язку № 477 від 10.09.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.11.08, без початку перегляду справи по суті.

У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки розпорядженням від 11.11.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 13.11.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Врахувавши необхідність надання сторонами уточнень обґрунтувань касаційних вимог та заперечень на них ухвалою суду від 13.11.08 розгляд справи було відкладено на 27.11.08.

Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 27.11.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 27.11.08 представники Управління не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 27.11.08 повідомлень щодо неможливості участі у такому судовому засіданні до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи за участі представників Центру електрозв'язку.

Про вказані обставини представників сторони було повідомлено на початку судових засідань 13.11.08, 27.11.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників Центру електрозв'язку, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.11.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 24.12.07 господарського суду Вінницької області (суддя Залімський І.Г.) позовні вимоги Центру електрозв'язку задоволено.

З Управління на користь Центру електрозв'язку з стягнуто 33 568,24 грн. боргу, 335,68 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи доведено спірну суму заборгованості. При цьому, місцевий суд зазначив, що наказ УМВС і Вінницькій області про списання простроченої кредиторської заборгованості у сумі 10 893,57 грн. не може бути взятий до уваги, оскільки списання вказаного боргу було проведено після зарахування Центром електрозв'язку вказаної суми грошових коштів в рахунок оплати за минулі періоди згідно виплат здійснених за поточними платіжними дорученнями, в яких не було вказано період, за який здійснено платіж.

Постановою від 26.08.08 Житомирського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Щепанської Г.А., суддів –

Гулової А.Г., Пасічник С.С.) апеляційну скаргу Управління задоволено.

Рішення від 24.12.07 господарського суду Вінницької області скасовано в частині стягнення 10 893,57 грн. та змінено в частині стягнення судових витрат.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні таких вимог відмовлено.

Резолютивну частину вказаного рішення викладено в такій редакції:

"З Управління на користь Центру електрозв'язку стягнути 22 674,67 грн. боргу, 226,74 грн. витрат по сплаті державного мита та 79,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

З Центру електрозв'язку на користь Управління стягнуто 54,65 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що в частині стягнення 10 893,57 грн. боргу Центру електрозв'язку слід відмовити у зв'язку з доведеністю матеріалами справи спливу строку позовної давності щодо звернення з позовом про стягнення цієї частини боргу.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Центр електрозв'язку звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 26.08.08 Житомирського апеляційного господарського суду скасувати, та залишити без змін рішення від 24.12.07 господарського суду Вінницької області.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 525, 526, 527 Цивільного кодексу України

У своєму відзиві на касаційну скаргу Управління щодо доводів, викладених у касаційній скарзі заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Центру електрозв'язку залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, між Управлінням та Центром електрозв'язку було укладено договори

№ 314/4 від 05.08.02 та № 280 від 26.01.07 про надання послуг електрозв'язку (далі –Договори), згідно яких Центр електрозв'язку зобов'язався надавати Управлінню послуги електрозв'язку, перераховані у додатку 1, і безкоштовні послуги, перераховані у додатку 2 Договорів.

Судами встановлено, що п. 4.3 Договорів визначено, що споживач (Управління) повинно своєчасно оплачувати надані послуги, а п. 4.5 Договорів –що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем (Управлінням) протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

На підставі наданих сторонами доказів у справі суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Центр електрозв'язку виконав свої зобов'язання за Договорами, надавши Управлінню послуги електрозв'язку, проте, Управління свої зобов'язання щодо розрахунку за надані послуги електрозв'язку за період з березня 2005 по жовтень 2007 року виконало частково, внаслідок чого за вказаний період, згідно розрахунку Центру електрозв'язку, утворився борг на суму 33 568,24 грн.

При вирішенні спору по суті місцевим та апеляційним судами встановлено, що вважаючи, що здійснений Центром електрозв'язку розрахунок суми боргу у розмірі 33 568,24 грн. не відповідає дійсності, Управління надало копії рахунків щодо оплати телекомунікаційних послуг, які отримувалися від Центру електрозв'язку в період з березня 2005 по жовтень 2007 року, та платіжних доручень, якими була здійснена часткова оплата наданих послуг електрозв'язку, а також наказ Управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 27.09.07 № 506, у відповідності до якого списано прострочену кредиторську заборгованість, що виникла у Управління перед Центром електрозв'язку у сумі 10 893,57 грн., та акт про списання зазначеної простроченої кредиторської заборгованості.

При цьому, як встановлено попередніми судовими інстанціями, зміст наказу УМВС України у Вінницькій області від 27.09.07 № 506 та акту Управління про списання простроченої кредиторської заборгованості свідчать, що підставою для списання кредиторської заборгованості є сплив строку позовної давності у три роки.

Переглядаючи справу апеляційний суд встановив, що як вбачається зі змісту рахунків за № 434000032 за телекомунікаційні послуги, Центр електрозв'язку зазначав у них суму боргу за минулий період та окремо суму поточного платежу за кожен місяць, разом з тим, у платіжних дорученнях про часткову оплату отриманих послуг зв'язку, Управління у графі "призначення платежу" вказувало: "За послуги зв'язку по рахунку № 434000032 від такої-то дати".

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до наявних платіжних доручень та рахунків, у яких зазначено період за який необхідно здійснити платіж, Центр електрозв'язку при зарахуванні коштів в рахунок погашення заборгованості за надання послуг електрозв'язку, мав можливість та повинен був визначити період за який Управління здійснює платіж і перерахувати кошти згідно призначення –за період з березня 2005 року по жовтень 2007 року, а підстави для зарахування боргу іншого періоду були відсутні.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, первинні фінансові документи, та проаналізувавши обставини справи апеляційний суд прийшов до висновку про те, що заборгованість у сумі 10 893,57 грн., яку Центр електрозв'язку врахував у суму боргу 33 568,24 грн., не могла утворитися в період з березня 2005 по жовтень 2007 року, а тому наданий Центром електрозв'язку розрахунок боргу у сумі 33 568,24 грн., у визначеній сумі не відповідає обставинам справи та спростовується наявними доказами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що для забезпечення майнової сталості господарських товариств та стабільності господарського обороту є доцільним чітке дотримання вимог та строків, визначених гл. 19 Цивільного кодексу України, та, у випадку встановлення певних обставин, застосування наслідків, передбачених ст. 267 цієї глави.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ст. 268 Цивільного кодексу України передбачає вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, та у цей перелік вимога про стягнення заборгованості за договірними правовідносинами, не включена.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, наказ УМВС у Вінницькій області від 27.09.07 № 506, на підстав якого Управлінням було складено акт про списання простроченої кредиторської заборгованості (в тому числі

10 893,57 грн. заборговані Центру електрозв'язку), було видано на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про списання простроченої кредиторської заборгованості" від 16.07.01 № 551 та наказу Державного казначейства України "Про затвердження Порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув" (який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.05.01 за № 458/5649), а отже був обов'язковим до застосування Управлінням, з огляду на що доводи Центру електрозв'язку про безпідставність складання такого акту є помилковими.

Щодо тверджень Центру електрозв'язку про те, що списана вказаним актом сума коштів фактично на момент списання вже була зарахована Центром електрозв'язку з поточних виплат, здійснених Управлінням, в рахунок минулих періодів, то вказане питання є таким, що стосується переоцінки первинних доказів по справі, та вже було оцінено судом апеляційної інстанції, а тому в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України не може бути заново розцінено судом касаційної інстанції. Разом з тим, інших доводів, які б стосувались саме неправильного застосування апеляційним норм чинного законодавства скаржник не наводить.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Центром електрозв'язку в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 7 Вінницької філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" № 477 від 10.09.08 залишити без задоволення.

Постанову від 26.08.08 Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 14/242-07 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська