Постанова

від 03.12.2008 по справі 47/173-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/173-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2008 р.                                                           Справа № 47/173-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Чудновській І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Дмитрюк Г.І.

відповідача -  Рура Є.І., Рура М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2511Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.08 р. по справі № 47/173-08

за позовом ВАТ "Електромашина", м. Харків

до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ТЕХМА", м. Харків

про стягнення 136284,99 грн.

встановила:

У червні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов'язання відповідача виконати свої зобов'язання згідно договору та стягнення штрафних санкцій у розмірі 136284,99 грн., які нараховані внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору № 16-06007 від 11.07.2007 р. та просив покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 1362,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      02.09.2008 р. позивачем було надане клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача, в межах позовних вимог, яке  залишено без задоволення.

02.09.2008 р. та 03.09.2008 р. позивач надав суду уточнення позовних вимог, в яких відмовився від договору підряду та просив стягнути  збитки: передоплату у розмірі 246600,00 грн., пені у розмірі 78901,16 грн., штраф у розмірі 21836,27 грн., 3% річних у розмірі 3242,96 грн., інфляційних у розмірі 32304,60 грн. та судові витрати.

     Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2008 р. по справі № 47/173-08 (суддя - Світличний Ю.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 246600,00 грн., пені у розмірі 28989,68 грн., штраф у розмірі 21836,27 грн., 3% річних у розмірі 3242,96 грн., інфляційні у розмірі 32304,60 грн., держмита у розмірі 3329,74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 102,62 грн. В решті частині позову у сумі 49911,48 грн. відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав роботи  за договором, сума заборгованості відповідачем не сплачена, доказів повної та своєчасної оплати не надано, а на підставі  ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнуто інфляційні та річні. В частині стягнення пені у розмірі 49911,48 грн. відмовлено, оскільки сторонами у договорі було передбачено інший, ніж в ст. 231 ГК України, розмір пені.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення про стягнення  заборгованості у розмірі 246600,00 грн., пені у розмірі 28989,68 грн., штрафу у розмірі 21836,27 грн., 3% річних у розмірі 3242,96 грн., інфляційних у розмірі 32304,60 грн., держмита у розмірі 3329,74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 102,62 грн. скасувати  та прийняти нове рішення, яким  відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки справа була розглянута за відсутністю відповідача, хоча відповідачем через канцелярію суду було надане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку  з відрядженням, але суд першої інстанції не обґрунтовано відмовив у задоволенні даного клопотання та справа була розглянута,  тобто відповідач був позбавлений можливості захищати свої інтереси.

У апеляційній скарзі відповідач  зазначив, що  судом  при винесенні рішення не були враховані положення чинного законодавства України, щодо договорів підряду, при цьому, суд виносячи рішення про стягнення суми заборгованості не врахував, що договір № 16-06007 від 11.07.2007 року, укладений між сторонами за цей час не є розірваним, роботи по ремонту та модернізації обладнання станка моделі КС- 0495 інв. № 50902 проводяться та повинні бути оплачені замовником відповідно умов договору.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, надав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.  У  запереченні на апеляційну скаргу позивач зазначив,  що судом першої інстанції не одноразово відкладався розгляд справи, у зв'язку з не прибуттям у призначене судове засідання відповідача, крім того відповідачем в порушення вимог ухвал не було надано відзиву на позовну заяву. Таким чином, посилання відповідача на порушення його прав, передбачених ст. 22 ГПК України та принципів рівноправності сторін, передбачених ст.ст. 4-2,4-3 ГПК України є необґрунтованим, оскільки відповідач по своїй волі відмовився від наданих йому законом прав.

Позивач зазначив, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, за що умовами договору (п. 8.1.) передбачена відповідальність згідно чинного законодавства України і суд  прийняв обґрунтоване рішення.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників  відповідача та позивача, встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір № 16-06007 від 11.07.2007 р., згідно з яким відповідач зобов'язався виконати для позивача ремонт та модернізацію обладнання: станка моделі КС-495 інв. №50902, вартість робіт за договором становить 311946,72 грн., а позивач зобов'язався  прийняти та оплатити роботу.

Пунктом 2.2 договору визначений строк виконання робіт  90 робочих днів з початку виконання робіт, який встановлюється відповідно до п. 2.1 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, обладнання передано відповідачу 21.08.2007 р., останньою подією є дата здійснення авансового платежу у розмірі 20% від суми договору 31.08.2007 р.

Отже, початком строку виконання робіт відповідачем є 01.09.2007 р., а  закінчення 08.01.2008 р.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона /підрядник/ зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивач виконав свої зобов'язання та перерахував попередню оплату у сумі 246600 грн., але відповідач роботи не виконав.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, листи відповідача  № 21 від 13.02.2008 р., № 273 від 8.07.2008 р., відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань по ремонту та модернізації станка моделі КС-495  в термін, визначений даним  договором. Твердження відповідача про виконання робіт на суму  246600 грн. не підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав жодного документу, підтверджуючого виконання робіт на спірну суму.  

Відповідно до п. 2  ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Позивач, в порядку досудового врегулювання спору, направив на адресу  відповідача вимоги № 39/30 від 26.02.2008 р. та № 83/30 від 30.04.2008 р. про виконання ремонту станка та перерахування штрафних санкцій, які були  залишені без задоволення.

В зв'язку з невиконанням умов договору позивач відмовився від договору та вимагав стягнути збитки: попередню оплату, пеню в сумі 28989,68 грн. та інші штрафні санкції.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору № 16-06-07 від 11.07.2007 р. за прострочення виконання робіт встановлена відповідальність виконавця у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення.

Враховуючи невиконання та відмову від договору позовні вимоги в частині стягнення 246600 грн. та пені за прострочення виконання робіт в сумі 28989,68 грн. підлягали задоволенню.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що відповідальність за прострочення виконання робіт встановлена законом та застосував норми п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що: у   разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання,   що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з   виконанням   державного   контракту,  або   виконання   зобов'язання фінансується  за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту,   штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання їй кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При  цьому, суд першої інстанції не  врахував, що позивач та відповідач не відносяться до державного сектору економіки, виконання робіт не є державним замовленням та не фінансується з державного бюджету і підстави для застосування ст. 231 ГК України відсутні.

В зв'язку з чим, рішення в частині стягнення штрафу в розмірі 7% від вартості робіт в сумі 21836,27 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги залишенню без задоволення.

     Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а 3%   річних   від   простроченої   суми,   якщо   інший   розмір   процентів   не встановлений договором або законом.

      Суд першої інстанції безпідставно вважав, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, тобто відповідач мав грошові зобов'язання перед позивачем, хоча за договором підряду відповідач зобов'язаний виконати роботи, а не перераховувати кошти.

     В зв'язку з тим, що у відповідача відсутні грошові зобов'язання  рішення суду в частині стягнення 3% річних у розмірі 3242,96 грн. та інфляційних у розмірі 32304,60 грн. підлягає скасуванню, а позов в цієї частині залишенню без задоволення.  

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права необґрунтовано та не підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції  направив ухвалу від 23.06.2008 р. за адресою, зазначеною в позові, зазначена ухвала, як і інші процесуальні документи, не повертались до суду, доказів не одержання ухвал відповідач не надав, а навпаки відповідач отримав ухвали, що підтверджується поштовим повідомленням та клопотанням про відкладення розгляду справи.

Відповідач без поважних причин неодноразово не з'являвся в судове засідання, в зв'язку з чим розгляд справи тричі відкладався, про що відповідач повідомлявся належним чином.      

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідач неодноразово був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, доказів наявності поважних причин не з'явлення в судове засідання не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідачем  не виконано.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, що є підставою для зміни рішення, керуючись ст.ст. 625, 837,849 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2008 р. по справі № 47/173-08 змінити.

Рішення в частині стягнення штрафу у розмірі 21836,27 грн., 3% річних у розмірі 3242,96 грн., інфляційних у розмірі 32304,6 грн., держмита у розмірі 573,85 грн. скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 04.12.2008 р.