Рішення

від 31.05.2012 по справі 18/1824/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2012 Справа № 18/1824/11

за позовом Приватного підприємства "Фахівець", 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 19/2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод продтоварів "Нектар", 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. П.Слинька, 244

про стягнення 180 000,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.05.2012 р.;

від відповідача: не з'явилися;

судовий експерт: не з'явився.

31.05.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : Розглядається позовна заява Приватного підприємства "Фахівець" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод продтоварів "Нектар" 180 000,00 грн. як безпідставно отриманих останнім.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.09.2011 р. за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в Полтавській області, та зупинено провадження у даній справі на час проведення судової почеркознавчої експертизи до надання висновків за її результатами.

Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Полтавській області супровідним листом № 16/9798 від 19.20.2011 р. (вх. № 17122д від 02.11.2011 р.) повернуто без виконання зазначену вище ухвалу суду з огляду на ненадання порівняльного матеріалу, з огляду на що ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2011 р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.11.2011 р. призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в Полтавській області, та зупинено провадження у даній справі на час проведення судової почеркознавчої експертизи до надання висновків за її результатами.

Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Полтавській області супровідним листом № 16/1828 від 29.02.2012 р. (вх. № 5856д від 27.04.2012 р.) надіслано висновок експерта № 47 від 20.02.2012 р. з додатками, з огляду на що ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2011 р. провадження у справі поновлено.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп.. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 15.05.2012 р. про поновлення провадження у даній справі.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовий експерт Дейнека Т.М. представництво у судове засідання не забезпечила, Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Полтавській області листом № 16/4325 від 24.05.2012 р. (вх. № 7164д від 29.05.2012 р.) повідомлено суд про перебування останньої у відпустці.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Представник позивача наполягає на позовних вимогах за мотивами позовної заяви та пояснення вх. № 7319д від 31.05.2012 р..

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву на позов № 91-98/34 від 16.08.2011 р. (вх. № 13126д від 17.08.2011 р.) та пояснення № 91-98/14 від 25.08.2011 р. (вх. № 13567д від 25.08.2011 р.), посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, строку поставки товару між сторонами не узгоджено, вимогу від позивача відповідач не отримував, а тому строк виконання останнім зобов'язання з поставки товару не пропущено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (відповідача -у минулих судових засіданнях), суд,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод продтоварів "Нектар" було виставлено Приватному підприємству "Фахівець" рахунок № 136 від 26.02.2009 р. із зазначенням наступних реквізитів : назва товару - передоплата за соняшник", кількість - 90 кг., ціна -2 000,00 грн., сума - 180 000,00 грн..

Цією ж датою -26.02.2009 р. - Приватним підприємством "Фахівець" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод продтоварів "Нектар" 180 000,00 грн. з призначенням платежу "передоплата за соняшник по рахунку № 136 від 26.02.2009 р.". Дана обставина підтверджується копією платіжного доручення (том справи 1, а.с. 13).

31.05.2010 р. Приватне підприємство "Фахівець" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод продтоварів "Нектар" з листом-вимогою № 37 про повернення в десятиденний термін грошових коштів в сумі 180 000,00 грн., сплачених платіжним дорученням № 10 від 26.02.2009 р. згідно рахунку № 136 від 26.02.2009 р. (том справи 1, а.с. 11).

З огляду на відсутність реагування на даний лист-вимогу з боку відповідача та вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 180 000,00 грн. як безпідставно отриманих останнім.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача, визначений ст. 1212 Цивільного кодексу України, повернути грошові кошти, отримані ним від позивача без достатніх на те підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, до якої апелює позивач в обґрунтування правових підстав позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави. При цьому для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Тобто, мова йде про помилку, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому за приписами ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Загальний порядок укладення господарських договорів унормовано у ст. 181 Господарського кодексу України, зокрема, п. 1, п. 6 якої визначено наступне : господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не досягли згоди щодо істотної умови договору, а саме : предмету договору.

За приписами п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Оскільки між сторонами договір не укладений (є таким, що не відбувся), грошові кошти в сумі 180 000,00 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави, на момент прийняття рішення позивачеві не повернуті, а тому позовні вимоги суд визнає правомірними.

Посилання відповідача на неотримання ним листа-вимоги від 31.05.2010 р. № 37 щодо повернення позивачу перерахованих останнім грошових коштів на рахунок відповідача в сумі 180 000,00 грн., судом не оцінюються як суттєві, оскільки за наведеною вище нормою права законодавець пов'язує момент виникнення у особи зобов'язання повернути отримане нею майно без достатньої правової підстави з моментом, коли вона могла дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави. Крім того, оскільки законом не передбачено певної форми пред'явлення вимоги покупця, останній може здійснити своє право як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній процесуальній формі - формі позову. При цьому провадження у даній справі було порушено 25.06.2011 р., а представник позивача був присутній на судових засіданнях та неодноразово ознайомлювався з матеріалами справи (12.08.2011 р., 23.11.2011 р., про що свідчить його підпис). При прийнятті даного рішення судом враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові у справі № 43/308-10 від 28.11.2011 р..

Заперечення відповідача проти позову з огляду на неправомірність кваліфікації позивачем спірних правовідносин як безпідставного збагачення, оскільки між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, строку поставки товару між сторонами не узгоджено, вимогу від позивача відповідач не отримував, а тому строк виконання останнім зобов'язання з поставки товару (соняшнику) не пропущено, судом як правомірне не оцінюється за наведеним вище мотивуванням.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані як нормами права, так і поданими доказами, відповідачем не спростовані, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Заперечення відповідачем позовних вимог за мотивами відзиву на позов суд не визнає обґрунтованими виходячи з вищевикладеного.

Висновок експерта № 47 від 20.02.2012 р. не спростовує наведене вище та оцінюється судом відповідно до ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод продтоварів "Нектар" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. П.Слинька, 244), код ЄДРПОУ 34307788 на користь Приватного підприємства "Фахівець" (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 19/2), код ЄДРПОУ 34382610 - 180 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 1 800,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 05.06.2012 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.