Постанова

від 05.06.2012 по справі 2а-1670/2566/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2566/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Щурика О.О.,

представників відповідача - Колісника М.В., Сороколат О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства "Електроактив", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемної угоди та стягнення коштів на користь держави, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2012 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Електроактив" про застосування наслідків нікчемної угоди та стягнення коштів на користь держави.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_4.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що перевіркою ПП "Електроактив", результати якої оформлено актом від 23.01.2012 №350/23-309/34450884, встановлено, що ПП "Електроактив" здійснило видимість придбання послуг від ФО-П ОСОБА_4 на загальну суму 101 952,00 грн, в тому числі ПДВ - 16992,00 грн, які в дійсності нею не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків. Крім того, позивач, як на обставину, яка свідчить про те, що ФО-П ОСОБА_4 провадила діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, посилається на висновки акту №8174/17-311/НОМЕР_1 від 30.11.2011 документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_4 за період з 12.05.2008 по 30.09.2011. Таким чином, договір №03/07 від 01.07.2011 між ПП "Електроактив" та ФО-П ОСОБА_4 укладено з метою ухилення від сплати податків, заволодіння бюджетними коштами у вигляді незаконного отримання права на податковий кредит з ПДВ, що суперечить інтересам держави та суспільства, а відтак даний договір є нікчемним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 23.01.2012 №350/23-309/34450884 не відповідають дійсності. Зазначали, що ПП "Електроактив" вимоги пункту 201.1 статті 201, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не порушувало. Роботи, виконані ФО-П ОСОБА_4 по договору субпідряду №03/07 від 01.07.2011, були використані відповідачем у власній господарській діяльності, а саме: при виконанні умов договору підряду №48/02 від 16.06.2010 з ПАТ "Укртатнафтасервіс", що підтверджується первинними документами: договором, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт. Вказували, що на час існування взаємовідносин між відповідачем та ФО-П ОСОБА_4, остання мала цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію в якості фізичної особи - підприємця, реєстрацію платника податку на додану вартість та не була позбавлена права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. Таким чином, угода, що укладена між ФО-П ОСОБА_4 та ПП "Електроактив" мала реальний характер, пов'язана з господарською діяльність відповідача.

В судове засідання третя особа не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Електроактив" (ідентифікаційний код 34450884) 20.06.2006 зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 102 0000 00322. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 10.01.2012 по 16.01.2012 проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Електроактив" по питанню взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_4 за період липень, серпень та вересень 2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №350/23-309/34450884 від 23.01.2012 (а.с. 9-24), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.1 статті 201, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 16992,00 грн, в тому числі за липень 2011 року в сумі 6668,32 грн, за серпень 2011 року в сумі 5840,56 грн та за вересень 2011 року в сумі 4483,12 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 09.02.2012 прийняте податкове повідомлення-рішення №0002432301/286, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 21240,00 грн, в тому числі 16992,00 грн - основний платіж, 4248,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 8).

Як слідує зі змісту акта перевірки №350/23-309/34450884 від 23.01.2012, документальною позаплановою виїзною перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_4 за період з 12.05.2008 по 30.09.2011 (акт перевірки №8174/17-311/НОМЕР_1 від 30.11.2011) встановлено, що діяльність ФО-П ОСОБА_4 в розумінні статті 55 1 Господарського кодексу України має ознаки фіктивності та не є господарською діяльністю підприємства в розумінні статті 3 Господарського кодексу України.

Податковий орган вказує також на невідповідність договору №03/07 від 01.07.2011, укладеного між ФО-П ОСОБА_4 та ПП "Електроактив", положенням статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та статті 208 Господарського кодексу України.

Таким чином, Кременчуцька ОДПІ, прийшовши до висновку про нікчемність договору №03/07 від 01.07.2011 та посилаючись на положення статті 208 Господарського кодексу України, звернулась до суду з позовними вимогами про застосування наслідків нікчемної угоди та стягнення з ПП "Електроактив" на користь держави коштів у розмірі 101 952,00 грн, сплачених ФО-П ОСОБА_4 згідно договору №03/07 від 01.07.2011.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених Кременчуцькою ОДПІ позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 01.07.2011 між ПП "Електроактив" (підрядник) та ФО-П ОСОБА_4 (субпідрядник) укладено договір субпідряду №03/07, згідно якого субпідрядник в рамках договірної ціни, складеної у відповідності до ВБН Д. 1-1-3.1-200 (з урахуванням доповнень та змін) і ДБН Д. 1.1-1-2000 (з урахуванням доповнень та змін) зобов'язується за завданням підрядника виконати на свій страх і ризик власними чи залученими силами і способами всі передбачені проектною документацією слідуючі види робіт: - монтаж нових, ремонт і модернізація існуючих силових і розподільних пристроїв; - електромонтажні роботи по капбудівництву, капітальному, поточному, ремонту і реконструкції будівель та установок; - технічну та фізичну допомогу по вищевказаних видах робіт (а.с. 47-51).

В рамках виконання вказаного договору, ПП "Електроактив" були придбані у ФО-П ОСОБА_4 підрядні роботи на загальну суму 101 952,00 грн, в тому числі ПДВ - 16992,00 грн.

На виконання умов договору субпідряду №03/07 від 01.07.2011, сторонами складені довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за липень 2011 року на суму 40009,92 грн (з урахуванням ПДВ 6668,32 грн), за серпень 2011 року на суму 35043,36 грн (з урахуванням ПДВ 5840,36 грн) та за вересень 2011 року на суму 26898,72 грн (з урахуванням ПДВ 4483,12 грн) (а.с. 60-61).

У липні, серпні та вересні 2011 року ПП "Електроактив" прийняло підрядні роботи, про що складено відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт №1-07 - за липень 2011 року, б/н - за серпень 2011 року та №б/н - за вересень 2011 (типова форма №КБ-2в) (а.с. 52-59).

ФО-П ОСОБА_4 виписано відповідачу податкові накладні №141 від 29.07.2011 на суму 40009,92 грн, у тому числі ПДВ - 6668,32 грн, №166 від 29.08.2011 на суму 35043,36 грн, у тому числі ПДВ - 5840,36 грн, та №207 від 28.09.2011 на суму 26898,72 грн, у тому числі ПДВ - 4483,12 грн (а.с. 62-63).

Крім того, ФО-П ОСОБА_4 виписано рахунки-фактури №СФ-29/08 від 29.07.2011 на суму 40009,92 грн, у тому числі ПДВ - 6668,32 грн, №СФ-0000162 від 29.08.2011 на суму 35043,36 грн, у тому числі ПДВ - 5840,36 грн, та №СФ-0000205 від 28.09.2011 на суму 26898,72 грн, у тому числі ПДВ - 4483,12 грн (а.с. 63-64).

Вартість виконаних підрядних робіт ФО-П ОСОБА_4 відповідачем оплачена в серпні - жовтні 2011 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №122 від 11.08.2011, №139 від 14.09.2011 та №152 від 12.10.2011, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 65). Таким чином, можна зробити висновок, що ПП "Електроактив" в повному обсязі розрахувався з ФО-П ОСОБА_4 за виконані останньою підрядні роботи.

Крім того, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що метою укладення ПП "Електроактив" договору субпідряду №03/07 від 01.07.2011 з ФО-П ОСОБА_4 було виконання договірних зобов'язань перед ПАТ "Укртатнафтасервіс", що полягали у виконанні робіт по будівництву та облаштуванню електрообігріву ємкісного устаткування на об'єкті "Насосна змішування бензинів і дизельних палив із залізничною естакадою зливу МТБЕ і вузлом введення присадок". Факт взаємовідносин відповідача та ПАТ "Укртатнафтасервіс" підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме, договором №48/02 від 16.06.2010, додатковими угодами №1 від 04.01.2011 та №2 від 29.04.2011 до вказаного договору, податковими накладними, актами, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за липень, серпень та вересень 2011 року, реєстрами актів виконаних робіт за липень 2011 року та вересень 2011 року, актом фактичних умов виробництва (а.с. 142-182).

Таким чином, з пояснень представника ПП "Електроактив", які повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності осіб, які є сторонами правочину, вчиненого відповідачем та його контрагентом, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, належності складання первинних документів, ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду податковий орган не висловлював. На момент здійснення господарських операцій контрагент відповідача ФО-П ОСОБА_4 була платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість". Статус контрагента позивача як фізичної особи - підприємця та платника ПДВ підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався Кременчуцькою ОДПІ (а.с. 195-197).

Посилання Кременчуцької ОДПІ на висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_4 за період з 12.05.2008 по 30.09.2011 №8174/17-311/НОМЕР_1 від 30.11.2011, як на обставину, яка свідчить про те, що ФО-П ОСОБА_4 провадила діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Як слідує зі змісту вказаного акта, співробітниками ВПМ Кременчуцької ОДПІ в ході проведення оперативно-розшукових заходів виявлено та припинено діяльність конвертаційного центру організованого мешканцями м. Кременчука: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вказані особи конвертують грошові кошти у готівку, отримуючи її з власних карткових рахунків у відділенні "Героїв Сталінграду" КБ "Приватбанк" м. Кременчука, а саме, картки для зняття готівки НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Для відображення фінансових операцій в бухгалтерському та податковому обліку ФО-П ОСОБА_4 та ТОВ "Діан", ОСОБА_5 надає бухгалтеру ОСОБА_6 документи, на придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств, що мають ознаки фіктивності для подальшого складання та подачі податкової звітності. Підприємствами, що документально формують податковий кредит ФО-П ОСОБА_4 та використовувалися для конвертації грошових коштів є: ТОВ "Діан", ТОВ "Інвестсоюзсервіс", ТОВ "ПБО Будшляхмаш", ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари". ОСОБА_6, здійснюючи ведення бухгалтерського та податкового обліку, за вказівкою ОСОБА_5 вносить до додатків декларацій з ПДВ відомості про придбання товарів (робіт, послуг) від вказаних суб'єктів підприємницької діяльності та подає до Кременчуцької ОДПІ.

11.11.2011 начальником СВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області Лаврик Ю.А. порушено кримінальну справу №113315118 за фактом підроблення документів невстановленими особами, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей до декларацій з ПДВ ТОВ "Діан" за березень 2011 року за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України. В рамках вказаної кримінальної справи проведено обшуки в приміщення офісу ФО-П ОСОБА_4 та ТОВ "Діан", під час яких було встановлено, що у комп'ютері в електронному вигляді знаходяться документи, а саме - податкові накладні ТОВ "Інвестсоюзсервіс", ТОВ "ПБО Будшляхмаш", ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Кременчук-Нафтротрансервіс" в адресу ФО-П ОСОБА_4 на реалізацію товарів (робіт, послуг).

Вказаний факт, на думку перевіряючих, підтверджує безтоварність операцій між вказаними суб'єктами підприємницької діяльності та умисел ФО-П ОСОБА_4 на умисне ухилення від оподаткування шляхом підробки документів.

Відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки ФО-П ОСОБА_4 встановлено укладання цивільно-правових відносин, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, підприємствам перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини державного бюджету України.

З огляду на викладене, податковий орган прийшов до висновку, що господарські операції між ФО-П ОСОБА_4 та її контрагентами-постачальниками, зокрема, ТОВ "ПБО Будшляхмаш", ПП "Електросервіс Бровари", ТОВ "Агрофірма "Зерно-Агро", а також контрагентами-покупцями, оскільки товар придбавався для його подальшої реалізації відповідно до виписаних податкових накладних та видаткових накладних, формуючи валові витрати та податковий кредит іншим підприємствам, зокрема, ПП "Електроактив", не підтверджуються , а відтак, діяльність ФО-П ОСОБА_4 у розумінні статті 55 1 Господарського кодексу України має ознаки фіктивності.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду даної справи та підтверджено первинними бухгалтерськими документами, ПП "Електроактив" придбавав у ФО-П ОСОБА_4 не товар, а підрядні роботи на умовах договору підряду №03.07 від 01.07.2011.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, такі як: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Цивільним законодавством закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною умовою наявність умислу на укладення угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Наявність умислу у юридичної особи означає, що підприємство усвідомлювало або повинно було усвідомлювати протиправність складеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнуло або свідомо допускало настання протиправних наслідків.

Умисел (намір) юридичної особи на свідоме укладення угоди завідомо суперечної інтересам держави та суспільства визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Податковим органом заявлено позовні вимоги про стягнення з ПП "Електроактив" грошових коштів в сумі 101 952,00 грн, сплачених за договором №03/07 від 01.07.2011, укладеним з ФО-П ОСОБА_4 на користь держави. Матеріально-правовими підставами для такого позову податковий орган, серед інших, визначив статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та статтю 208 Господарського кодексу України. При цьому, Кременчуцька ОДПІ фактично посилається на наявність умислу на вчинення господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, з метою ухилення від сплати податків та замах на заволодіння бюджетними коштами у вигляді незаконного отримання права на податковий кредит, лише у однієї зі сторін договору - ПП "Електроактив".

Однак факт наявності у відповідача за правочином протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Зміст частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Всупереч вимогам частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано суду доказів того, що посадових осіб ПП "Електроактив" чи його контрагента - ФО-П ОСОБА_4 було притягнуто до кримінальної відповідальності за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

Таким чином, наведені позивачем у позовній заяві обставини є недостатніми для висновку про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, доходить висновку про виконання зобов'язань між ПП "Електроактив" та ФО-П ОСОБА_4 за спірним правочином в повному обсязі, доказів того, що у спірних правовідносинах відповідач та третя особа є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності відповідача, суб'єкт владних повноважень до суду не подав.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, яка набрала чинності з 01.01.2011, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної норми Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним тільки судом. І тільки у разі визнання судом такого правочину недійсним застосовуються наслідки передбачені частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України. При цьому, суд зауважує, що у випадку нікчемності правочину, Цивільний кодекс України не містить норми, яка б передбачала стягнення в дохід держави всього одержаного сторонами за такою угодою.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено суб'єктом владних повноважень згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, акт перевірки від 23.01.2012 №350/23-309/34450884 не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства "Електроактив", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемної угоди та стягнення коштів на користь держави відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава