Постанова

від 17.05.2012 по справі 2а-3315/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2012 року № 2а-3315/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Електромашина» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0009302303, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0009302303, прийняті ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.05.2012 проголошено ступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.05.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.12.2011 за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НВП «Електромашина» ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС було складено Акт № 2521/2303/34796717 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 447993 грн.

26.12.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0009302303, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 447993 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 111998 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договори поставки з ТОВ «Астра»№ 03/08 від 03.08.2009 та № Е-01/09 від 01.09.2009, з ТОВ «СП «Агора»AGORA»№ 01/04 від 01.04.2008 та № 03/06 від 03.06.2009 та з ТОВ «АГОРА СП»№ ДГ-03/06 від 03.06.2009 (далі -Договори), оригінали яких вилучено у позивача слідчим СВ ГСУ МВС України Карпенко І.В., відповідно до протоколу обшуку від 26.01.2011. На підставі вказаних Договорів ТОВ «Астра», ТОВ «СП «Агора»AGORA» та з ТОВ «АГОРА СП»поставили позивачу товари (відповідні запчастини) на загальну суму 2687961,9 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 447993 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, оригінали яких також вилучені відповідно до вказаного протоколу обшуку. Позивач надані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 447993 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про їх виконання.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 447993 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок порушення кримінальної справи № 24-182 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, по факту організації створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП»та ТОВ «Астра», а також анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «СП «Агора»V AGORA», ТОВ «АГОРА СП»та ТОВ «Астра».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «НВП «Електромашина»та ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП», ТОВ «Астра»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками, специфікаціями, видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами поставки, додатковими угодами, видатковими та податковими накладними, які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП»та ТОВ «Астра», на користь третіх осіб, а також іншими первинними документами, складеними за результатами виконання таких договорів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 24-182 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, по факту організації створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП»та ТОВ «Астра», а також анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП»та ТОВ «Астра», оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин, по-четверте, постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Любезніковим Д.О. від 07 червня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 191 КК України відносно службових осіб, зокрема, ТОВ «НВП «Електромашина».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП»та ТОВ «Астра»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «НВП «Електромашина»та ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП», ТОВ «Астра»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «НВП «Електромашина»та ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП», ТОВ «Астра»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 447993 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП»та ТОВ «Астра». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП»та ТОВ «Астра»були зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 447993 грн., віднесена ТОВ «НВП «Електромашина»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «СП «Агора»AGORA», ТОВ «АГОРА СП»та ТОВ «Астра»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС про порушення ТОВ «НВП «Електромашина»пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0009302303 від 26.12.2011 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0009302303, прийнятого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Електромашина»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009302303 від 26.12.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Електромашина»(04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, оф. 427; код ЄДРПОУ 34796717) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко