Постанова

від 15.05.2012 по справі 2а-1966/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року 14:32 № 2а-1966/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Старт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011р. №0003592307/0 за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_2, довіреність № 10-02/03, від 10.02.12 р. ;

від відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 70, від 12.03.12 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Старт", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, (далі - відповідач), про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011р. №0003592307/0.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що документальна позапланова невиїзна перевірка відповідачем проведена за відсутності, передбачених у пп.78.1.1 та п.79.2 Податкового кодексу України, необхідних підстав і умов, з наявністю яких законодавець пов"язує проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також тим, що позивачем не вчинено порушень вимог законодавства при здійсненні господарських операцій та формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. при взаємовідносинах з ТОВ "Євросонік" (код за ЄДРПОУ 37240875).

Представник відповідача проти позову заперечила, оскільки податкові накладні, виписані ТОВ «Євросонік»в грудні 2010 року на адресу позивача, є нікчемними, не можуть бути прийняті до уваги при формуванні позивачем податкового кредиту в зв"язку з відсутністю факту виконання господарських операцій, оскільки у вказаного контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутнє виробниче обладнання, сировина, матеріали, трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, а згідно висновку спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майора міліції Бондаренка Я.В. встановлено, що податкова декларація з ПДВ, розшифровки податкових зобов"язань з ПДВ та уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з ПДВ ТОВ «Євросонік»за 12-й місяць 2010 р. виконані не ОСОБА_5, а іншою особою. Також представник відповідача зазначила, що позапланова невиїзна перевірка позивача відповідачем проведена правомірно, у відповідності з вимогами чинного законодавства, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем було отримано від ДПІ у Печерському районі міста Києва Акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євросонік»з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року від 09.03.2011 №174/23-6/37240875 (надалі -Акт №174), відповідно до якого, встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Представником позивача зазначено, та не заперечувалось представником відповідача, що на виконання запиту відповідача про надання інформації №11086/10/23-07, направленого Позивачу 20.04.2011 року, останнім в межах десятиденного строку було надано відповідачу запитувані документи (податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (послуг), банківські виписки, договори з ТОВ «Євросонік»за грудень 2010 р.), про що також зазначено у п. 2.10. Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 при взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік».

12.08.2011 року Начальником Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м.Києва видано Наказ №3141 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Євросонік»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.

Судом встановлено, що копія Наказу №3141, а також письмове повідомлення від 12.08.2011 р. №380/23-07 про дату початку та місце проведення перевірки, 12.08.2011 року були вручені головному бухгалтеру позивача під розписку.

З 15.08.2011 по 17.08.2011 року відповідачем на підставі п.79.2 ст.79, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України та відповідно до Наказу №3141 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 при взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік»№9478/23-07/35848370 від 25.08.2011 р. (надалі -Акт перевірки)

Згідно висновків, викладених у вказаному Акті перевірки, позивачем порушені вимоги пп.7.2.3., пп.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1., 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 60840 грн., в т.ч. у грудні 2010 року на суму 60840 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення №0003592307/0 від 09.09.2011 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76050,00 грн., з яких за основним платежем 60840,00 грн. та за штрафними санкціями 15210,00 грн.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, на який посилається відповідач як на підставу проведення перевірки позивача, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що позивачем в межах 10 робочих днів з дня отримання запиту про надання інформації №11086/10/23-07, направленого Позивачу 20.04.2011 року, було направлено відповідачу усі запитувані документи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що надання позивачем на виконання запиту відповідача пояснень та їх документальних підтверджень протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту є обставиною, що унеможливлює проведення відповідачем перевірки з посиланням на вимоги пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка відповідачем проведена за відсутності, передбачених у пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, необхідних підстав і умов, з наявністю яких законодавець пов"язує проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Євросонік»були укладені: Договір №151 від 15.10.2010 року, відповідно до п.1.1. якого ТОВ «Євросонік»виконує, а позивач замовляє і зобов"язується оплатити поліграфічну продукцію за цінами, вказаними в прибутково-видаткових документах; Договір про надання маркетингових послуг від 08.11.2010 р., відповідно до п.1.1. якого позивач доручає ТОВ «Євросонік», а ТОВ «Євросонік»зобов"язується надати позивачу за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять позивача; Договір №67 на інформаційно-консультаційне обслуговування від 01.12.2010 р.; Договір №0112-1 від 01.11.2010 р., відповідно до п.1.1. та п.5.1. якого, позивач доручає ТОВ «Євросонік», а ТОВ «Євросонік»бере на себе зобов"язання про надання позивачу за плату, в розмірі 60000,00 грн., послуги по забезпеченню переговорів по підготовці до тендеру, організацію і документальне оформлення тендеру на закупівлю акумуляторних батарей на території України.

Виконання позивачем та ТОВ «Євросонік»умов зазначених вище договорів підтверджується: рахунками-фактурами №1/12-3 від 01.12.2010 р., №06/12-2 від 06.12.2010 р., №15/12-7 від 15.12.2010 р., №28/12-2 від 28.12.2010 р. на загальну суму 365040 грн., в т.ч. ПДВ 60840 грн.; актами здачі-прийняття робіт №1200115 від 01.12.2010 р., №202/01 від 06.12.2010 р., б/н від 15.12.2010 р., №122806 від 28.12.2010 р. на загальну суму 365040 грн., в т.ч. ПДВ 60840 грн.; податковими накладними №120115 від 01.12.2010 р., №121504 від 15.12.2010 р., №120612 від 06.12.2010 р., №122806 від 28.12.2010 р. на загальну суму 365040 грн., в т.ч. ПДВ 60840 грн.; банківськими виписками за 10.01.2011 р., 21.01.2011 р., 31.01.2011 р. та 18.02.2011 р, що підтверджують сплату позивачем ТОВ «Євросонік»коштів згідно вище вказаних договорів.

Як вбачається з наданих представником позивача доказів, факт подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача послуг, отриманих відповідно до зазначених вище договорів позивача з ТОВ «Євросонік», підтверджується Звітом по ТОВ «Фірма Старт»щодо реалізації поліграфічної продукції, придбаної у ТОВ «Євросонік»згідно договору №151 від 15.10.2010 р. за грудень 2010 р., внутрішнім звітом по виконаних роботах згідно Договору №0112-1 від 01.11.10 (акт по ТОВ «Євросонік»від 15.12.2010 р.), реєстром рахунків фактур та реєстром видаткових накладних за грудень 2010 р., укладеними договорами позивача: з АЕК «Київенерго»№205/ДМТЗ-11 від 22.02.11; з ДО «Київмедавтотранс»№298к від 08.10.2010 р.; з ТОВ «Кондитер-Транс»№15 від 10.10.2010 р.; з ВАТ «Автоводсервіс»б/н від 25.10.2010 р.; з ПП «Техно-Курс»№25-10/10 від 25.10.2010 р.; з автобазою КСУ №3/10 від 26.10.2010 р.; з автобазою КСУ №2/11 від 12.11.2010 р.; з ТОВ «Альфа-Етекс»№19/11-10 від 19.11.2010 р.; з ТОВ «Універбур»б/н від 01.12.2010 р.; з НМЦ Аграрної освіти №105 від 06.12.2010 р.; з ЗАТ «Індар»№161-110-11 від 09.12.2010 р.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2,3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).».

У акті перевірки відповідач зазначає, що господарські операції між Позивачем та ТОВ «Євросонік»за період, що перевірявся, не спричиняють настання реальних правових наслідків.

Згідно з ч.1 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Частиною 2 ст.234 ЦК України передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано жодних доказів визнання судом вищевказаних договорів між позивачем та ТОВ «Євросонік»недійсними.

Виходячи з вищезазначеного, суд не погоджується з доводами представника відповідача, що податкові накладні, виписані ТОВ «Євросонік»в грудні 2010 року на адресу позивача, є нікчемними в зв"язку з відсутністю факту виконання операцій купівлі-продажу, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту за господарськими операціями, які не відбулися.

Судом досліджено оригінали актів здачі-прийняття робіт №1200115 від 01.12.2010 р., №202/01 від 06.12.2010 р., б/н від 15.12.2010 р., №122806 від 28.12.2010 р. на загальну суму 365040 грн., в т.ч. ПДВ 60840 грн.; податкових накладних №120115 від 01.12.2010 р., №121504 від 15.12.2010 р., №120612 від 06.12.2010 р., №122806 від 28.12.2010 р. на загальну суму 365040 грн., в т.ч. ПДВ 60840 грн. та встановлено що зазначені документи містять всі, необхідні для первинних документів реквізити, також, суд звертає увагу, що позивачем здійснено на користь ТОВ «Євросонік»сплату у повному обсязі коштів згідно вище вказаних договорів.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 215 ЦК України нікчемні вважаються правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша ст. 219, частина перша ст. 220, частина перша ст. 224 тощо).

Норми чинного законодавства встановлюють презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) лише законом чи судом має бути встановлено недійсність господарського правочину. Так, у розглянутому випадку порядок і підстави визнання правочину недійсним повинні визначатись відповідно до ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з вищенаведеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що висновки викладені в Акті перевірки стосовно нікчемності правочину та податкових накладних є необґрунтованими та грунтуються на припущеннях, не підтверджених належними доказами.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що контрагент позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросонік " (ідентифікаційний код 37240875) на час існування спірних правовідносин було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість і керівником та особою, що має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, значилась ОСОБА_5.

У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

На думку суду, не знаходження контрагента за місцем державної реєстрації, порушення під час реєстрації такого контрагента, чи порушення таким контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а саме на продавця товарів.

Суд також звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 р. у справі № 2а-5558/11/2670, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 р., визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 04.03.2011 р. № 277 "Про проведення документальної невиїзної перевірки", визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, пов"язані з проведенням документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросонік»на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 04.03.2011 р. № 277 "Про проведення документальної невиїзної перевірки".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 року при взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік»є протиправними, а позивачем не допущено порушень вимог пп.7.2.3., пп.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1., 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження податку на додану вартість на загальну суму 60840 грн., в т.ч. у грудні 2010 року на суму 60840 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 року при взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік», а також не було доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0003592307/0. від 09.09.2011 р.

Представником позивача надано суду достатні та належні докази в обгрунтування позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст.71, ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Старт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Старт" (код ЄДРПОУ 35848370) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" (код ЄДРПОУ 37240875).

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.09.2011р. №0003592307/0.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням ч.3 ст.160 КАС України, в судовому засіданні 15 травня 2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 21.05.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко