Постанова

від 11.06.2012 по справі 2а-6665/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2012 року 15:00 № 2а-6665/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Хліб Інвестбуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 квітня 2012 року №0000152280 та №0000162280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6665/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28 травня 2012 року.

В судовому засіданні 28 травня 2012 року сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 квітня 2012 року №0000152280 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "Хліб Інвестбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 859 129,00 грн., в тому числі за основним платежем -7 087 303,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 771 826,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 квітня 2012 року №0000162280 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Хліб Інвестбуд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 609 616,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 12 березня 2012 року №296/23-12/33307354 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (код ЄДРПОУ 33307354) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ "Нілум" (код ЄДРПОУ 37143544), ТОВ "Арізема" (код ЄДРПОУ 37144820) та ТОВ "Гімант" (код ЄДРПОУ 37143550) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7 087 303,37 грн., в тому числі: за вересень 2010 року -561 515,00 грн., за листопад 2010 року -4 843 240,40 грн., та до завищення рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" за січень 2011 року на загальну суму 2 609 615,84 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані тим, що керівники та засновники контрагентів ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант" не приймали участі в державній реєстрації вказаних підприємств, не підписували жодних документів та не мали на меті створення юридичної особи; зазначені підприємства не подавали декларацій з податку на прибуток на податку на додану вартість.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що відбувся правочин, який суперечить моральним засадам суспільства та є таким, що укладений з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а отже є нікчемним.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: укладені з контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних, та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, тому є дійсними, породжують відповідні юридичні наслідки, зокрема, що пов'язані з оподаткуванням; неподання податкової звітності контрагентами та несплата податків не має жодного відношення до формування податкового кредиту ТОВ "Хліб Інвестбуд".

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Хліб Інвестбуд", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Хліб Інвестбуд" з ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант", обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як підтверджують матеріали справи, 09 вересня 2010 року між ТОВ "Хліб Інвестбуд", (покупець) та ТОВ "Нілум" (постачальник) укладено договір №9/9/10Н, згідно якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує зернові культури врожаю 2010 року; товар поставляється окремими партіями, загальна кількість партії товару та ціна партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору кількість товару визначається відповідно до складських документів на товар, виданих сертифікованим елеватором, ХПП, КХП; фактична якість товару визначається відповідно до карток аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією елеватора.

Пункт 4.1 договору передбачає, що передача товару проводиться на умовах EXW франко-елеватор відповідно до специфікації: по кількості -на підставі складської квитанції, виданої на покупця, по якості -карткою аналізу зерна.

Згідно специфікацій до вказаного договору, видаткових накладних, датованих вереснем та жовтнем 2010 року, актів приймання-передачі зерна, складених між ТОВ "Хліб Інвестбуд", ТОВ "Нілум" та підприємствами-елеваторами, складських квитанцій ТОВ "Нілум" поставило на адресу позивача пшеницю м'яку 2 класу на загальну суму 3 106 079,83 грн.

ТОВ "Нілум" виписало податкові накладні, датовані вереснем та жовтнем 2010 року на загальну суму 3 106 079,83 грн., у тому числі податок на додану вартість 517 679,97 грн.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

09 вересня 2010 року між ТОВ "Хліб Інвестбуд", (покупець) та ТОВ "Арізема" (постачальник) укладено договір №9/10А, згідно якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує зернові культури врожаю 2010 року; товар поставляється окремими партіями, загальна кількість партії товару та ціна партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору кількість товару визначається відповідно до складських документів на товар, виданих сертифікованим елеватором, ХПП, КХП; фактична якість товару визначається відповідно до карток аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією елеватора.

Пункт 4.1 договору передбачає, що передача товару проводиться на умовах EXW франко-елеватор відповідно до специфікації: по кількості -на підставі складської квитанції, виданої на покупця, по якості -карткою аналізу зерна.

Згідно специфікацій до вказаного договору, видаткових накладних, датованих серпнем, вереснем, листопадом 2010 року, актів приймання-передачі зерна, складених між ТОВ "Хліб Інвестбуд", ТОВ "Арізема" та підприємствами-елеваторами, складських квитанцій ТОВ "Арізема" поставило на адресу позивача пшеницю м'яку 1, 2, 3, 4, 6 класу на загальну суму 11 972 970,78 грн.

ТОВ "Арізема" виписало податкові накладні, датовані серпнем, вереснем, листопадом 2010 року на загальну суму 11 972 970,78 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 995 495,11 грн.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

09 вересня 2010 року між ТОВ "Хліб Інвестбуд", (покупець) та ТОВ "Гімант" (постачальник) укладено договір №9/10Г, згідно якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує зернові культури врожаю 2010 року; товар поставляється окремими партіями, загальна кількість партії товару та ціна партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору кількість товару визначається відповідно до складських документів на товар, виданих сертифікованим елеватором, ХПП, КХП; фактична якість товару визначається відповідно до карток аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією елеватора.

Пункт 4.1 договору передбачає, що передача товару проводиться на умовах EXW франко-елеватор відповідно до специфікації: по кількості -на підставі складської квитанції, виданої на покупця, по якості -карткою аналізу зерна.

Згідно специфікацій до вказаного договору, видаткових накладних, датованих вереснем, жовтнем, листопадом, груднем 2010 року, березнем 2011 року, актів приймання-передачі зерна, складених між ТОВ "Хліб Інвестбуд", ТОВ "Гімант" та підприємствами-елеваторами, складських квитанцій ТОВ "Гімант" поставило на адресу позивача пшеницю м'яку 2, 3 класу та кукурудзу для кормових потреб на загальну суму 45 405 083,87 грн.

ТОВ "Гімант" виписало податкові накладні, вереснем, жовтнем, листопадом, груднем 2010 року, березнем 2011 року на загальну суму 45 405 083,87 грн., у тому числі податок на додану вартість 7 567 513,98 грн.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Суд встановив, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту за вересень, листопад, грудень 2010 року сформована позивачем на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість", за березень 2011 року -на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) .

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2010 року, березень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант", у зв'язку з придбанням зернових культур.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (складені за грудень 2010 року) та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (складені за січень, лютий 2011 року).

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки зернових культур та питання придбання товару з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та офіційного сайту підприємства www.hlib-invest.com.ua основними напрямами діяльності ТОВ "Хліб Інвестбуд" є інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі, а саме закупівля зернових і технічних культур, оптова торгівля зерном, насінням, комбікормами, продуктами харчування; здійснення експортних поставок зерна та продуктів його переробки.

Суд встановив, що придбані у ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант" пшениця м'яка та кукурудза реалізовані з елеваторів Аграрному фонду, ПП "Поток Енерджі", компаніям-нерезидентам ALTERON LIMITED (Нова Зеландія), VICTORIA ALLIANCE LTD. (Велика Британія), RESTEX ALLIANCE INC. (Британська Вест-Індія).

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач надав в матеріали справи наступні докази: копії господарських договорів, зовнішньоекономічних контрактів, актів передавання-приймання зернових культур, складських квитанцій на зерно, карток аналізу зерна, вантажних митних декларацій, виписок банку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ТОВ "Хліб Інвестбуд" з ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант" не можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем, ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант" суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем, ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою , крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 16 травня 2012 року ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант" зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Хліб Інвестбуд" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Нілум", ТОВ "Арізема" та ТОВ "Гімант", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість і завищення рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" є помилковими, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 квітня 2012 року №0000152280 та №0000162280 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Хліб Інвестбуд" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 квітня 2012 року №0000152280 та №0000162280.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко