Ухвала

від 06.02.2013 по справі 2а-6665/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/52404/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представник відповідача Шестакова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року

у справі № 2а-6665/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»(далі -позивач, ТОВ «Хліб Інвестбуд»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Хліб Інвестбуд»звернулось у травні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2012 року № 0000152280 та № 0000162280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року, позов задоволено повністю

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03.04.2012 року № 0000152280, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України , за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , ТОВ «Хліб Інвестбуд»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 859 129,00 гривень, в тому числі за основним платежем -7 087 303,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями -1 771 826,00 гривень.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03.04.2012 року № 0000162280 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України , за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Хліб Інвестбуд» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 609 616,00 гривень.

Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 12.03.2012 року № 296/23-12/33307354 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»(код ЄДРПОУ 33307354) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Нілум»(код ЄДРПОУ 37143544), ТОВ «Арізема»(код ЄДРПОУ 37144820) та ТОВ «Гімант»(код ЄДРПОУ 37143550) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року».

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7 087 303,37 гривні, в тому числі: за вересень 2010 року -561 515,00 гривень, за листопад 2010 року -4 843 240,40 гривень та до завищення рядка 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за січень 2011 року на загальну суму 2 609 615,84 гривень.

Порушення обґрунтовані тим, що керівники та засновники контрагентів ТОВ «Нілум», ТОВ «Арізема» та ТОВ «Гімант» не приймали участі в державній реєстрації вказаних підприємств, не підписували жодних документів та не мали на меті створення юридичної особи; зазначені підприємства не подавали декларацій з податку на прибуток на податку на додану вартість.

Зазначене, на думку податкового органу, свідчить про те, що відбувся правочин, який суперечить моральним засадам суспільства та є таким, що укладений з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а отже є нікчемним.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Судами встановлено, що 09.09.2010 року між ТОВ «Хліб Інвестбуд»(покупець) та ТОВ «Нілум»(постачальник) укладено договір № 9/9/10Н, згідно якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує зернові культури врожаю 2010 року, товар поставляється окремими партіями, загальна кількість партії товару та ціна партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору кількість товару визначається відповідно до складських документів на товар, виданих сертифікованим елеватором, ХПП, КХП; фактична якість товару визначається відповідно до карток аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією елеватора.

Пункт 4.1 договору передбачає, що передача товару проводиться на умовах EXW франко-елеватор відповідно до специфікації: по кількості -на підставі складської квитанції, виданої на покупця, по якості -карткою аналізу зерна.

Згідно специфікацій до вказаного договору, видаткових накладних, датованих вереснем та жовтнем 2010 року, актів приймання-передачі зерна, складених між ТОВ «Хліб Інвестбуд», ТОВ «Нілум»та підприємствами-елеваторами, складських квитанцій ТОВ «Нілум»поставило на адресу позивача пшеницю м'яку 2 класу на загальну суму 3 106 079,83 гривень.

ТОВ «Нілум»виписало податкові накладні, датовані вереснем та жовтнем 2010 року на загальну суму 3 106 079,83 гривень, у тому числі податок на додану вартість 517 679,97 гривень.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується платіжними дорученнями.

09.09.2010 року між ТОВ «Хліб Інвестбуд»(покупець) та ТОВ «Арізема»(постачальник) укладено договір № 9/10А, згідно якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує зернові культури врожаю 2010 року, товар поставляється окремими партіями, загальна кількість партії товару та ціна партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору кількість товару визначається відповідно до складських документів на товар, виданих сертифікованим елеватором, ХПП, КХП; фактична якість товару визначається відповідно до карток аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією елеватора.

Пункт 4.1 договору передбачає, що передача товару проводиться на умовах EXW франко-елеватор відповідно до специфікації: по кількості -на підставі складської квитанції, виданої на покупця, по якості -карткою аналізу зерна.

Згідно специфікацій до вказаного договору, видаткових накладних, датованих серпнем, вереснем, листопадом 2010 року, актів приймання-передачі зерна, складених між ТОВ «Хліб Інвестбуд», ТОВ «Арізема»та підприємствами-елеваторами, складських квитанцій ТОВ «Арізема»поставило на адресу позивача пшеницю м'яку 1, 2, 3, 4, 6 класу на загальну суму 11 972 970,78 гривень.

ТОВ «Арізема»виписало податкові накладні, датовані серпнем, вереснем, листопадом 2010 року на загальну суму 11 972 970,78 гривень, у тому числі податок на додану вартість 1 995 495,11 гривень.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується платіжними дорученнями.

09.09.2010 року між ТОВ «Хліб Інвестбуд»(покупець) та ТОВ «Гімант»(постачальник) укладено договір № 9/10Г, згідно якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує зернові культури врожаю 2010 року, товар поставляється окремими партіями, загальна кількість партії товару та ціна партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору кількість товару визначається відповідно до складських документів на товар, виданих сертифікованим елеватором, ХПП, КХП; фактична якість товару визначається відповідно до карток аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією елеватора.

Пункт 4.1 договору передбачає, що передача товару проводиться на умовах EXW франко-елеватор відповідно до специфікації: по кількості -на підставі складської квитанції, виданої на покупця, по якості -карткою аналізу зерна.

Згідно специфікацій до вказаного договору, видаткових накладних, датованих вереснем, жовтнем, листопадом, груднем 2010 року, березнем 2011 року, актів приймання-передачі зерна, складених між ТОВ «Хліб Інвестбуд», ТОВ «Гімант»та підприємствами-елеваторами, складських квитанцій ТОВ «Гімант»поставило на адресу позивача пшеницю м'яку 2, 3 класу та кукурудзу для кормових потреб на загальну суму 45 405 083,87 гривні.

ТОВ «Гімант»виписало податкові накладні, вереснем, жовтнем, листопадом, груднем 2010 року, березнем 2011 року на загальну суму 45 405 083,87 гривні, у тому числі податок на додану вартість 7 567 513,98 гривень.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується платіжними дорученнями.

Частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту за вересень, листопад, грудень 2010 року сформована позивачем на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість» , за березень 2011 року -на підставі норм Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість» , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України .

Таким чином, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Так, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2010 року, березень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Нілум», ТОВ «Арізема»та ТОВ «Гімант», у зв'язку з придбанням зернових культур.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи -продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача -ТОВ «Нілум», ТОВ «Арізема»та ТОВ «Гімант»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (складені за грудень 2010 року) та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (складені за січень, лютий 2011 року).

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними напрямами діяльності ТОВ «Хліб Інвестбуд» є інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі, а саме закупівля зернових і технічних культур, оптова торгівля зерном, насінням, комбікормами, продуктами харчування; здійснення експортних поставок зерна та продуктів його переробки.

Придбані у ТОВ «Нілум», ТОВ «Арізема» та ТОВ «Гімант» пшениця м'яка та кукурудза реалізовані з елеваторів Аграрному фонду, ПП «Поток Енерджі», компаніям-нерезидентам ALTERON LIMITED (Нова Зеландія), VICTORIA ALLIANCE LTD. (Велика Британія), RESTEX ALLIANCE INC. (Британська Вест-Індія).

На підтвердження реальності спірних господарських операцій в матеріалах справи є наступні докази: копії господарських договорів, зовнішньоекономічних контрактів, актів передавання-приймання зернових культур, складських квитанцій на зерно, карток аналізу зерна, вантажних митних декларацій, виписок банку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що операції ТОВ «Хліб Інвестбуд» з ТОВ «Нілум», ТОВ «Арізема» та ТОВ «Гімант» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя статті 228 Цивільного кодексу України визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України , необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який не вбачає підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем, ТОВ «Нілум», ТОВ «Арізема»та ТОВ «Гімант», докази того, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави відсутні.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Також колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який зазначив, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 16.052012 року ТОВ «Нілум», ТОВ «Арізема»та ТОВ «Гімант»були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Нілум», ТОВ «Арізема»та ТОВ «Гімант», а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03.04.2012 року №0000152280 та №0000162280 є протиправними.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року у справі № 2а-6665/12/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько