Ухвала

від 24.07.2013 по справі 2а-6665/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 липня 2013 року м. Київ В/800/2606/13

В/800/2606/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Вербицької О.В., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Моторного О.А.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про перегляд Верховним Судом України адміністративної справи № 2а-6665/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2013 касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 - залишено без змін.

10.06.2013 (дата в поштовому штемпелі на конверті, в якому заява надійшла до Вищого адміністративного суду України) ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України цієї адміністративної справи, посилаючись на різне застосування судом касаційної інстанції норм підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як на приклад неоднакового застосування цих норм ДПІ у Шевченківському районі м. Києва посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 у справі № 2а-45781/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду за позовом ТОВ «Тріо» до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення; від 28.05.2013 у справі № 2а-6191/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом ТОВ «Центральний військовий універмаг» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, на постанову Вищого адміністративного суду України від 10.12.2009 у справі № 12/795 Господарського суду Луганської області за позовом Приватного підприємства «ТНіК» до ДПІ у Сєверодонецьку Луганської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а також на постанову Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Застосувавши норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 ПК України, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.02.2013 зробив висновок, що податкові накладні, видані особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість та оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 201.1 ст. 201 ПК України, є підставою для включення платником податку (покупцем) сум податку, сплаченого у вартості поставки товару, до податкового кредиту в разі доведення в судовому процесі факту поставки. Такий висновок був зроблений з врахуванням встановлених у судовому процесі обставин, згідно з якими державна реєстрація постачальників товару (зерна) ТОВ «Хліб Інвестбуд» (позивач), а саме: ТОВ «Нілум», ТОВ «Арізема» та ТОВ «Гімант» - здійснена на осіб, які не приймали в цьому участі, не мали на меті створення цих юридичних осіб, не здійснювали від їх імені господарських операцій та не підписували від їх імені будь-яких документів. При цьому суд касаційної інстанції визнав правильним висновок судів попередніх інстанцій, які визнали доведеним в судовому процесі факт придбання ТОВ «Хліб Інвестбуд» зерна, суми ПДВ в ціні за яке товариство сплатило та включило до податкового кредиту.

Що ж до ухвал Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 та від 28.05.2013, на які посилається ДПІ як на приклад різного правозастосування, то у них висновки суду касаційної інстанції стосовно результату розгляду спору у справах № 2а-45781/09/1670 та № 2а-6191/11/2670 відповідно зроблені з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактів безтоварності господарських операцій, відтворених у податковому обліку, що свідчить про відсутність різного правозастосування до подібних правовідносин у порівнянні з ухвалою, про перегляд якої подано заяву.

У постанові від 10.12.2009 у справі № 12/795 Вищий адміністративний суд України, застосувавши норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, пунктів 2, 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 № 165, до подібних правовідносин (в судовому процесі при розгляді цієї справи встановлено, що до податкового кредиту ПП «ТНіК» включив суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних від імені постачальника послуг ТОВ «Расінг» не встановленою особою), дійшов висновку, що податкові накладні, які підписані особою, не уповноваженою на здійснення поставки від імені постачальника, як такі, що складені з порушенням вимог чинного законодавства, не є документом, який підтверджує право платника податку на додану вартість на включення сум цього податку до податкового кредиту.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткінської МДПІ Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права до подібних відносин, Верховний Суд України, застосувавши норми підпункту 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2. підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вказав, що за змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку. За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до встановлених у справі обставин, що ТОВ «Фенстер-Омега» та ТОВ «Любомир-1», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Нафта» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, Верховний Суд України висловив позицію, що виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 10.12.2009 та постанова Верховного Суду України від 05.03.2012 , незважаючи на інше застосування в них одних і тих же норм матеріального права до подібних правовідносин, ніж в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.02.2013, не можуть бути підставою для допуску справи № 2а-6665/12/2670 до перегляду у зв'язку з тим, що вони прийняті не пізніше зазначеної ухвали, а заява про перегляд справи подана поза межами трьох місяців після винесення вказаної ухвали (строку, встановленого статтею 238 КАС України для звернення із заявою про перегляд справи в порядку, встановленому главою 3 розділу ІV КАС).

Керуючись статями 236, 237, 239-2, 240, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити в допуску до перегляду Верховним Судом України адміністративної справи № 2а-6665/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: Є.А. Усенко

Судді: О.В. Вербицька

Г.К. Голубєва

Н.Є. Маринчак

О.А. Моторний