Рішення

від 05.06.2012 по справі 5020-214/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року справа № 5020-214/2012 За позовом Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк",

ідентифікаційний код 21650966

(68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Неттелко Люкс ЛТД",

ідентифікаційний код 35454869

(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 26)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(01001, АДРЕСА_1)

2. ОСОБА_3,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2

(01001, АДРЕСА_2)

про стягнення 289 044,47 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПАТ „Марфін Банк") -ОСОБА_4 -представник, довіреність № 136 від 04.04.2011;

відповідач (ТОВ „Неттелко Люкс ЛТД") -явку уповноваженого представника не забезпечив;

третя особа (ОСОБА_2.) -не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив;

третя особа (ОСОБА_3) -не з'явилася, явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

18.11.2011 Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Бумсервіс" (далі -відповідач) про стягнення 289 044,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором № 322/К від 28.05.2009 в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2011 порушено провадження у справі № 64/399.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач змінив свою назву на „Товариство з обмеженою відповідальністю „Неттелко Люкс ЛТД", а його місцезнаходженням є: м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 26, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /том 1, арк. с. 71/.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2012 справу № 64/399 надіслано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Севастополя /том 1, арк. с. 74-75/.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя (далі -суд) від 29.02.2012 справу прийнято до провадження з присвоєнням справі № 5020-214/2012 /том 1, арк. с. 78-79/.

Ухвалою суду від 17.04.2012 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено поручителів боржника: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /том 1, арк. с .138-140/.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє -до 05.06.2012.

У засіданні суду 05.06.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, у засідання суду явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином за адресою, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 1, арк. с. 69-70/; про причини неявки суду не сповістив.

Треті особи так само у судове засідання 05.06.2012 не з'явились, явку своїх уповноважених представників не забезпечили, будь-яких пояснень по суті спору не надали.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2009 між Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Марфін банк" (Банк) /том 1, арк. с. 51/, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Бумсервіс", яке змінило свою назву на „Товариство з обмеженою відповідальністю „Неттелко Люкс ЛТД" (Позичальник) /том 1, арк. с. 71/, укладено Кредитний договір № 322/К (далі -Кредитний договір) /том 1, арк. с. 10-15/.

Згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит на погашення простроченої заборгованості по кредиту (Кредитний договір № 248/К від 29.01.2008) у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 260 000,00 грн з 28.05.2009 і терміном погашення по 27.05.2010 включно, зі сплатою 21% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а Позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в Кредитному договорі, повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами Кредитного договору.

Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від Позичальника, що є невід'ємними частинами цього Договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Філії Банку в м. Києві (пункт 1.3 Кредитного договору).

Як убачається зі змісту підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Кредитного договору, для надання та обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальникові такі рахунки:

- позичковий рахунок № 20625417452;

- рахунок простроченої заборгованості за кредитом № 20670417452;

- рахунок по процентах № 20680417453;

- рахунок по прострочених нарахованих процентах № 20690417454.

Підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути кредит у зазначений у пункті 1.1 Кредитного договору термін, при цьому залишок заборгованості за кредитною лінією змінюється відповідно до наступного графіку: станом на 01.07.2009 максимальний розмір залишку заборгованості за кредитною лінією становить 250 000,00 грн; на 01.08.2009 -240 000,00 грн; на 01.09.2009 -230 000,00 грн; на 01.10.2009 -220 000,00 грн; на 01.11.2009 -210 000,00 грн; на 01.12.2009 -200 000,00 грн; на 01.01.2010 -166 666,00 грн; на 01.02.2010 -133 332,00 грн; на 01.03.2010 -99 998,00 грн; на 01.04.2010 -66 664,00 грн; на 01.05.2010 -33 330,00 грн; на 27.05.2010 -0,00 грн.

Забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, відповідно до його пункту 4.1, є договір застави обладнання та поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

28.05.2009 між Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк", правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Бумсервіс", яке змінило свою назву на „Товариство з обмеженою відповідальністю „Неттелко Люкс ЛТД" (відповідач), укладено Договір застави /том 1, арк. с. 119-126/, відповідно до якого, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором відповідач надав у заставу позивачеві обладнання -поліграфічну чотирьохкольорову флексографічну машину „ULTRAFLEX-106", 1984 року випуску, вартістю 262 431,00 грн.

Того ж дня, 28.05.2009 були укладені договори поруки:

ь № 967-СК -між Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк", правонаступником якого є позивач (Кредитор/Банк), та ОСОБА_2 (Поручитель) /том 1, арк. с. 129-130/;

ь № 968-СК -між Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк", правонаступником якого є позивач (Кредитор/Банк), та ОСОБА_3 (Поручитель) /том 1, арк. с. 127-128/.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.4 Договорів поруки Поручителі зобов'язувались солідарно з відповідачем відповідати за виконання ним зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Порядок розрахунків за Кредитним договором визначений сторонами у розділі 5 договору. Зокрема, у випадку, якщо дата погашення кредиту і/чи сплати процентів за користуванням кредитом, комісії, неустойки згідно із даним договором припадає на вихідний чи святковий день, зазначені платежі повинні бути зроблені в банківський день, що передує вихідному чи святковому дню (пункт 5.2 Кредитного договору).

При непогашенні кредиту в термін, встановлений пунктом 1.1, підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 Кредитного договору, заборгованість у частині вчасно не погашеної суми кредиту вважається простроченою (пункт 5.4 Кредитного договору).

За умовами пункту 5.5 Кредитного договору Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктом 1.1, підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 даного договору в розмірі, відповідно до пункту 1.1 цього договору. Проценти нараховуються Банком на фактичну суму заборгованості за кредитом 25 числа кожного місяця, в день повного (дострокового або із простроченням) погашення кредиту. Проценти нараховуються за фактичний період користування коштами з дати попереднього нарахування/дати виникнення заборгованості (включно) до 24 числа поточного місяця включно/дати повного погашення кредиту (не включаючи день повного погашення). Проценти сплачуються Позичальником Банку щомісяця на відповідний рахунок з 26 числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. При несплаті процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що при порушенні Позичальником будь-яких термінів повернення кредиту, передбачених пунктом 1.1, підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 Кредитного договору, сплати процентів, передбачених пунктом 5.5 Кредитного договору, Позичальник виплачує Банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми.

При цьому нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань за домовленістю сторін здійснюється протягом 3 років із дня коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане Позичальником (пункт 6.4 Договору).

Сторони домовились, що Кредитний договір набирає силу з моменту його підписання обома Сторонами, скріплення підписів печатками і діє до повного виконання зобов'язань Сторонами за договором (пункт 7.1 Кредитного договору).

Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачеві кредит в сумі 260 000,00 грн, що підтверджується розпорядженням № 33 від 29.05.2009 на відображення операції в національній валюті /том 1, арк. с. 19/, платіжним дорученням № 33 від 29.05.2009 на суму 260 000,00 грн, копія якого долучена до матеріалів справи /том 1, арк. с. 20/ та реєстром документів по позичковому рахунку № 20625417452 /том 1, арк. с. 21-22/.

Натомість, відповідач умови Кредитного договору в частині строків погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом порушив, внаслідок чого у нього перед позивачем станом на 07.11.2011 утворилась заборгованість: за тілом кредиту у сумі 187 200,40 грн; по процентах за користування кредитом в сумі 46 742,27 грн. Також за прострочення повернення кредиту та сплати процентів позивачем відповідачеві нараховано пеню в сумі 55 102,20 грн, з яких: 51 193,93 грн -пеня за прострочку повернення основного боргу (тілу кредиту) та 3 908,27 грн -пеня за прострочення сплати процентів.

Кредитний договір підписаний сторонами, підписи скріплені печатками. Докази розірвання цього договору чи визнання його недійсним у судовому порядку в матеріалах справи відсутні. Отже, Кредитний договір набрав юридичної сили та на теперішній час є чинним.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з кредитного договору (кредитні правовідносини), тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як установлено судом, 28.05.2009 між правопопередником позивача та відповідачем укладено Кредитний договір № 322/К /том 1, арк. с. 10-15/, який за своєю правовою природою та ознаками є кредитним договором. Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним.

Так, згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалося вище, сторони встановили термін кредитування до 27.05.2010 включно (пункт 1.1 Кредитного договору) за графіком погашення кредиту, встановленим підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 Кредитного договору.

Отже, строк повернення всієї суми кредиту настав 27.05.2010.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 параграфа 1 „Позика" глави 71 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведені положення узгоджуються з частиною другою статті 1056 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як зазначено вище, сторони встановили процентну ставку за користування кредитом на рівні 21% річних (пункт 1.1 Кредитного договору).

В свою чергу, підпунктами 3.2.2, 3.2.3 пункту 3.2 Кредитного договору на Позичальника покладений обов'язок вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту відповідно до Графіку зміни кредитної лінії і сплачувати проценти, нараховані за користування кредитом.

Матеріалами справи, а саме реєстрами документів по відповідних рахунках /том 1, арк. с. 21-46/ підтверджено, а відповідачем не спростовано факту систематичного порушення ним строків повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань.

За приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 187 200,00 грн.

Враховуючи те, що повернення позивачеві отриманого кредиту є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Кредитним договором, а факт наявності заборгованості за тілом кредиту підтверджений належними та допустимими доказами, в тому числі реєстрами документів по позичковому рахунку (№ 20625417452) /том 1, арк. с. 21-22/ та рахунку простроченої заборгованості за основним боргом (№ 20670417452) /том 1, арк. с. 26-28/, зважаючи на відсутність належних доказів повернення кредиту суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу (тілу кредиту) в сумі 187 200,00 грн.

Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом /том 1, арк. с. 131-132/ суд зазначає, що, в основному, він є правильним, але містить певні помилки.

Так, якщо сума сплачених процентів -57 317,56 грн -відповідає даним, зазначеним в реєстрах документів по рахунках: № 20680417453 /том 1, арк. с. 23-25/; № 20690417454 /том 1, арк. с. 41-42/; № 20689417454 /том 1, арк. с. 33-35/; № 20699417455 /том 1, арк. с. 29-30/: 18 435,18 + 19 652,45 + 8 885,49 + 10 344,44 = 57 317,56 грн, то сума нарахованих процентів є відмінною від сум, вказаних у реєстрах документів та у виписці по особовому рахунку Позичальника. Відповідно, і розмір заборгованості по нарахованих, але не сплачених процентах за користування кредитом, буде іншим.

За розрахунком суду сума нарахованих процентів складає:

- по рахунку № 20680417453 -41 363,63 грн /том 1, арк. с. 23-25/;

- по рахунку № 20689417454 -26 005,00 грн /том 1, арк. с. 33-35/.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, відповідачу нараховані проценти за період з 25.11.2010 по 25.09.2011 в сумі 33 087,60 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача /том 1, арк. с. 44-46/, та за період з 26.09.2011 по 24.10.2011 в сумі 3 166,80 грн /том 1, арк. с. 40/. Але сума 3 166,80 грн не врахована в загальному розрахунку /том 1, арк. с. 131-132/. Замість зазначеної суми міститься інша -3 385,20 грн, хоча у підсумку вона не взята до уваги /том 1, арк. с. 132/.

Отже, сума нарахованих процентів за період з 28.05.2009 по 24.10.2011 становить: 41 363,63 + 26 005,00 + 33 087,60 + 3 166,80 = 103 623,03 грн, а не 104 059,83 грн як зазначає позивач.

Таким чином, заборгованість відповідача по нарахованих, але не сплачених процентах складає: 103 623,03 -57 317,56 = 46 305,47 грн.

Слід зазначити, що у зв'язку зі змінами в організаційній структурі Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Бумсервіс" по сплаті процентів 17.10.2011 була переведена з Філії в м. Києві на баланс Центрального відділення у м. Києві саме в сумі 43 138,67 грн (3276,00+6775,07+33087,60), що підтверджується реєстрами документів по рахунках: № 20694417459, № 20695417458 /том 1, арк. с. 38-39/ та випискою з особового рахунку відповідача /том 1, арк. с. 44-46/. Решта процентів (3 166,80 грн) нараховані вже самим Банком, а не Філією, тому і не передавалися на баланс Центрального відділення у м. Києві.

Наведеним також підтверджується, що сума боргу відповідача по процентах становить 46 305,47 грн (43138,67 + 3166,80). Тобто позивачем не надано належного обґрунтування суми нарахованих процентів та, як наслідок, -суми заборгованості відповідача по процентах.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом суд визнає такими, що підлягають до задоволення частково у сумі 46 305,47 грн. В частині стягнення процентів в сумі 436,80 грн (46742,27 -46305,47) в позові слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів -у сумі 55 102,20 грн -суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення штрафу й пені надається у Цивільному кодексі України.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Сторони встановили пеню за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або сплати процентів за кредит та/або комісії за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми (пункт 6.1 Кредитного договору).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, сторони в Кредитному договорі передбачили, що нарахування неустойки (а отже, і пені) за домовленістю сторін здійснюється протягом 3 років із дня коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Позичальником (пункт 6.4 Договору).

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 51 193,93 грн та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 3 908,27 грн /том 1, арк. с. 131-133/, суд визнає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів -обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі у сумі 55 102,20 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Неттелко Люкс ЛТД" заборгованості за Кредитним договором № 322/К від 28.05.2009, процентів за користування кредитними коштами та пені за порушення строків повернення кредиту і сплати процентів в сумі 289 044,47 грн підлягають задоволенню частково -в сумі 288 607,07 грн, в тому числі: 187 200,00 грн -основний борг (тіло кредиту); 46 305,47 грн -заборгованість по нарахованих, але не сплачених процентах; 51 193,93 грн -пеня по кредиту; 3 908,27 грн -пеня про процентах. В частині стягнення процентів в сумі 436,80 грн в позові слід відмовити.

Витрати ПАТ „Марфін Банк" по сплаті судового збору (5 780,89 грн) за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 288 607,07 * 2% = 5 772,14 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Неттелко Люкс ЛТД" (ідентифікаційний код 35454869; 99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 26; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" (ідентифікаційний код 21650966; 68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28; к/р 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, МФО 328168) 288 607,07 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот сім грн 07 коп.), з яких: 187 200,00 грн -заборгованість по тілу кредиту; 46 305,47 грн -заборгованість по процентах; 51 193,93 грн -пеня за неповернення основного боргу; 3 908,27 грн -пеня за несплату процентів; а також судовий збір у сумі 5 772,14 грн (п'ять тисяч сімсот сімдесят дві грн 14 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення процентів в сумі 436,80 грн -в позові відмовити.

Повне рішення складено 11.06.2012.

Суддя підпис В.О. Головко