Постанова

від 21.05.2012 по справі 12/320

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2012 № 12/320

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Еско»

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.02.2012 року

у справі № 12/320 (головуючий суддя - Прокопенко Л.В.)

за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі:

1. Міністерства інфраструктури України, м. Київ

2. Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Еско», м. Київ

про стягнення 7346202,00 грн.,-

за участю представників:

прокурор: не з'явився;

від позивача-1: ОСОБА_2 - представник (дов. №3978/15/14-11 від 06.09.2011р.);

від позивача-2: ОСОБА_2 - представник (дов. №МЮ-4 від 01.01.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - директор;

ОСОБА_4 - представник (дов. б/н від 24.10.2011р.);

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (надалі - ДТГО «Львівська залізниця») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр «Еско» (надалі - ТОВ «НТЦ «Еско») 7346202,00 грн., мотивуючи вимоги наявністю підстав для повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі №12/320 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь ДТГО «Львівська залізниця» 7 346 202,00 грн. та судові витрати (т.3 а.с.157-160).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2012 року.

В судових засіданнях 09.04.2012 р., 07.05.2012 р. у відповідності до ст.77 ГПК України оголошувались перерви до 07.05.2012р., 21.05.2012р. відповідно.

Позивач-2 скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 21.05.2012 р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивачів проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстави для його скасування відсутні, рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки в судове засідання не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши думку представників позивачів та відповідача, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора за наявними у справі матеріалами.

21.05.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.11.2003 р. між Львівською державною залізницею, правонаступником якого є Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» (в тексті договору - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр «Еско» (в тексті договору - підрядник) був укладений договір підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт № Л/П-031596/НЮ (надалі - договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати проектно-вишукувальні роботи по встановленню межі смуги відводу та земель по станціях Львівської державної залізниці згідно Технічного завдання, яке є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 3), та на підставі проведених робіт оформити і надати Державні акти на право постійного користування землею (в розрізі сільських, селищних та міських рад) (т.1 а.с.42-44).

На виконання договору сторонами були підписані додаток №1 «Проектний базовий кошторис», додаток №2 «Календарний план» та додаток №3 «Технічне завдання» (т.1 а.с.45-49).

Відповідно до п.1.2 договору всі результати робіт по договору повинні бути також надані підрядником в електронному вигляді. Підрядник забезпечує замовника програмними та апаратними засобами електронного ведення архіву інвентаризації земель Львівської залізниці в цілому згідно Технічного завдання на ці роботі.

Згідно пункту 2.1 договору та кошторису вартість робіт складає 14586600,00грн. Остаточна вартість робіт дорівнює сумі виконаних робіт згідно календарного плану та кошторису, а саме, середня ціна виконання робіт по даному договору становить 350,00 грн. (без ПДВ) за 1 га земель, що знаходяться не в межах районних, обласних центрів населених пунктів; 550,00 грн. (без ПДВ) за 1 га по районах, обласних центрах населених пунктів; 1500,00 грн. (без ПДВ) за 1 га в межах міста Львова.

Згідно пунктів 3.1 та 3.2 договору підрядник зобов'язаний був своїми силами та засобами виконати всі роботи в об'ємі, що передбачено календарним планом і здати роботи замовнику у стані, що відповідає нормативно-технічній документації, а замовник зобов'язаний був оплатити виконані роботи, зазначені в розділі 1 даного договору в розмірі та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п.4 Технічного завдання реєстрація підрядником Державних актів визначена сторонами, як один з основних етапів проектно-вишукувальних робіт.

Роботи в цілому за договором складаються з основних етапів, а саме:

- вивчення правових документів на право користування земельними ділянками, поданих замовником виконавцю до початку проведення робіт;

- збір і систематизація вихідних планово-картографічних, геодезичних матеріалів, правових документів;

- коригування планово-картографічних матеріалів польовими і аерофотозйомними методами;

- координування кутів поворотів зовнішніх меж відводу земель, структуризація земель у смузі відводу;

- складання технічного звіту (паспортів земельних ділянок) по виконаних роботах;

- збір висновків місцевих і обласних служб та організацій;

- виготовлення, реєстрація і видача Державних актів на право постійного користування землею.

Згідно пункту 10.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2004 року. Доказів продовження договору в установленому порядку суду надано не було.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду за яким, в силу статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 889 ЦК України обов'язок замовника сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт виникає лише за умови, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до умов договору підряду замовник зобов'язувався прийняти роботи, зазначені в розділі 1 цього договору та оплатити їх відповідно до договору з урахуванням якості виконаних робіт (п. 1.3 договору); виконані роботи приймаються замовником після передачі підрядником Державних актів на право постійного користування землею з обов'язковим складанням відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.1 договору).

На виконання договору № Л/П-031596/НЮ його сторонами 01.06.2004 року був складений та підписаний акт виконаних робіт на загальну суму 7 291 002,00 грн. (т.1 а.с.100-101).

Вказаний документ не містить відомостей про кількість переданих підрядником Державних актів на право постійного користування землею, а також відомостей про передачу замовнику всіх виконаних робіт в електронному вигляді та забезпечених програмними та апаратними засобами електронного ведення архіву інвентаризації земель Львівської залізниці.

26.09.2006 року рішенням господарського суду Львівської області у справі №4/1764-10/268 позов ТОВ «НТЦ «Еско» до ДТГО «Львівська залізниця» про спонукання до виконання договірних зобов'язань задоволено, зобов'язано ДТГО «Львівська залізниця» прийняти від ТОВ «НТЦ «Еско» результати виконаних робіт по договору та оплатити їх у відповідності з умовами договору підряду № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003р.(т.1 а.с.98-99).

По вказаному договору № Л/П-031596/НЮ у період з 28.04.2004 р. по 27.12.2007 р. ДТГО «Львівська залізниця» перерахувало на користь ТОВ «НТЦ «Еско» 7 422 513,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.53-96).

12.09.2008 року рішенням господарського суду міста Києва у справі №8/179, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2008 р., у задоволенні первісного позову ДТГО «Львівська залізниця» до ТОВ «НТЦ «Еско» про стягнення 4 316 753,60 грн. відмовлено, а зустрічний позов ТОВ «НТЦ «Еско» до ДТГО «Львівська залізниця» про стягнення 3 598 122,93 грн. заборгованості за договором підряду № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003р. та 78 859,80 грн. судових витрат задоволено (т.1 а.с.106-117).

Зазначеним рішенням суду від 12.09.2008 року у справі №8/179, зокрема, встановлено, що 29.12.2006 року на виконання договору № Л/П-031596/НЮ замовнику була здійснена передача робіт з розробки технічного завдання на ведення архіву земельних ресурсів в електронному вигляді, розробки інформаційного забезпечення для ведення такого архіву, та забезпечення замовника потрібним обладнанням на суму 55 200,00 грн., що відображено в накладній №Е-00000003 від 29.12.2006 року та податковій накладній від 29.12.2006 року.

На виконання рішення суду від 12.09.2008 р. у справі № 8/179 ДТГО «Львівська залізниця» сплатило на користь ТОВ «НТЦ «Еско» 3 598 122,93 грн. основного боргу та 78 859,80 грн. витрат, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2009 р. (т.1 а.с.103-105).

17.08.2010 року рішенням господарського суду міста Києва у справі №16/445, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011р., позов Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та ДТГО «Львівська залізниця» до ТОВ «НТЦ «Еско», за участю Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про виконання обов'язку в натурі щодо здачі оплачених ДТГО «Львівська залізниця» робіт у розмірі 7 291 002,00 грн. відповідно до умов договору підряду № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003 р. залишено без задоволення (т.1 а.с.118-123).

Таким чином, ДТГО «Львівська залізниця» в рахунок оплати підрядних робіт по договору №Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003 р. було сплачено 11 020 636,53 грн. (7422513,60грн.+3598122,93грн.).

Як стверджує прокурор та вірно встановлено місцевим господарським судом, на час звернення прокурора з позовом по даній справі ТОВ «НТЦ «Еско» оформило та передало ДТГО «Львівська залізниця» 277 Державних актів на право постійного користування землею на загальну площу 7857,3977га.

Глава 83 Цивільного кодексу України встановлює засади набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Статтею 1212 ЦК України передбачено що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно частини 2 названої статті положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п.3 частини 3 даної статті положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав та обґрунтованості заявленої вимоги щодо повернення відповідачем коштів у сумі 7 346 202,00 грн., оскільки ТОВ «НТЦ «Еско» виконало зобов'язання за договором № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003 р. частково, оформивши та передавши замовнику лише 277 Державних актів на загальну площу 7857,3977га. Відтак, підстави для утримання відповідачем коштів в частині невиконаного зобов'язання на суму 7 346 202,00 грн. відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що правомірність набуття коштів відповідачем підтверджується рішеннями у справах №4/1764-10/268, № 8/179 та №16/445.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Місцевий господарський суд з урахуванням досліджених доказів та обставин справи, дійшов вірного висновку про те, що питання виконання підрядних робіт в частині передачі Державних актів на право постійного користування землею в натурі станом на 01.06.2004 року (на час укладання акту виконаних робіт) не було предметом дослідження в межах справ №4/1764-10/268 і №8/179.

На переконання колегії суддів, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження не надано належних доказів правомірності набуття коштів в розмірі 7 346 202,00 грн., сплачених ДТГО «Львівська залізниця» на виконання договору підряду № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003р., який припинив дію 31.12.2004 року.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника в якості заперечень позовних вимог на рішення господарських судів у справах №8/179 та №4/1764-10/268, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, оскільки зазначені рішення не містять відомостей щодо виконання відповідачем обов'язку оформлення і передачі позивачу-2 Державних актів на право постійного користування землею в повному обсязі.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не надано доказів виконання договору підряду № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003р. в повному обсязі.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, прокурор звернувся з позовом у даній справі в межах строку позовної давності, оскільки про порушення прав ДТГО «Львівська залізниця» дізналось з часу прийняття господарським судом міста Києва рішення від 17.08.2010 року у справі № 16/445, яким встановлені обставини не оформлення ТОВ «НТЦ «Еско» станом на 01.06.2004 року Державних актів на право постійного користування землею, що підтверджують виконані ним підрядні роботи відповідно до умов договору підряду на суму 7 291 000,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про те, що заява відповідача про застосування до позовних вимог у даній справі строку позовної давності є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр «Еско» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр «Еско» на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі № 12/320 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі № 12/320 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 12/320 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Гаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.