Постанова

від 27.08.2012 по справі 12/320

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2012 р. Справа № 12/320

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.Г., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ЕСКО" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. (суддя Прокопенко Л.В.) на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 р. (головуючий суддя: Мальченко А.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) у справі№ 12/320 Господарського суду міста Києва за позовомЛьвівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі: 1. Міністерства інфраструктури України, 2. Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ЕСКО" простягнення 7.346.202,00 грн., за участю представників: позивача-1Астрюхін К.А., позивача-2Шевчишин О.С., відповідачаГрицик І.Р., Федько В.М., прокуратуриСавицька О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Виконуючий обов'язки Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр "Еско" (далі - ТОВ "НТЦ "Еско") 7.346.202,00 грн., мотивуючи вимоги наявністю підстав для повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. у справі № 12/320, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р., позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь ДТГО "Львівська залізниця" 7.346.202,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 33, 35, 36, 43 ГПК України, ст.ст. 526, 626-629, 837, 844 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою те, що правомірність набуття спірних коштів підтверджується рішеннями Господарського суду Львівської області від 26.09.2006 р. у справі № 4/1764-10/268, Господарського суду міста Києва від12.09.2008 р. у справі № 8/179.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.11.2003 р. між Львівською державною залізницею, правонаступником якого є Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр "Еско" (підрядник) був укладений договір підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт № Л/П-031596/НЮ (далі -договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати проектно-вишукувальні роботи зі встановлення межі смуги відводу та земель по станціях Львівської державної залізниці згідно Технічного завдання, яке є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 3), та на підставі проведених робіт оформити і надати Державні акти на право постійного користування землею (в розрізі сільських, селищних та міських рад).

На виконання договору сторонами були підписані додаток № 1 "Проектний базовий кошторис", додаток № 2 "Календарний план" та додаток №3 "Технічне завдання".

Відповідно до п. 1.2 договору всі результати робіт по договору повинні бути також надані підрядником в електронному вигляді. Підрядник забезпечує замовника програмними та апаратними засобами електронного ведення архіву інвентаризації земель Львівської залізниці в цілому згідно Технічного завдання на ці роботі.

Згідно з пунктом 2.1 договору та кошторису вартість робіт складає 14.586.600,00 грн. Остаточна вартість робіт дорівнює сумі виконаних робіт згідно календарного плану та кошторису, а саме, середня ціна виконання робіт по даному договору становить 350,00 грн. (без ПДВ) за 1 га земель, що знаходяться не в межах районних, обласних центрів населених пунктів; 550,00 грн. (без ПДВ) за 1 га по районах, обласних центрах населених пунктів; 1500,00 грн. (без ПДВ) за 1 га в межах міста Львова.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору підрядник зобов'язаний був своїми силами та засобами виконати всі роботи в об'ємі, що передбачено календарним планом, і здати роботи замовнику у стані, що відповідає нормативно-технічній документації, а замовник зобов'язаний був оплатити виконані роботи, зазначені в розділі 1 даного договору, в розмірі та строки, передбачені даним договором.

Пунктом 5.1 договору визначено, що виконані роботи приймаються замовником після передачі підрядником державних актів на право постійного користування землею з обов'язковим складанням відповідного акта здачі-прийняття виконаних робіт.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи по етапу замовник проводить протягом 10 днів з моменту підписання акта здачі-прийнмання документації за фактично виконані (за умови одержання замовником державних актів на право постійного користування землею) обсяги робіт (га), які указуються після проведеної інвентаризації земель Заолізниці (площа земель після інвентаризації може відрізнятись від очікуваної) та отримання державних актів на правоо постійного користування землею.

Отже, наведені умови договору визначають передачу замовнику державних актів на право землекористування як обов'язкову підставу для здійснення остатточних розрахунків з підрядником.

Відповідно до п. 4 Технічного завдання реєстрація підрядником Державних актів визначена сторонами як один з основних етапів проектно-вишукувальних робіт. Роботи в цілому за договором складаються з основних етапів, а саме: вивчення правових документів на право користування земельними ділянками, поданих замовником виконавцю до початку проведення робіт; збір і систематизація вихідних планово-картографічних, геодезичних матеріалів, правових документів; коригування планово-картографічних матеріалів польовими і аерофотозйомними методами; координування кутів поворотів зовнішніх меж відводу земель, структуризація земель у смузі відводу; складання технічного звіту (паспортів земельних ділянок) по виконаних роботах; збір висновків місцевих і обласних служб та організацій; виготовлення, реєстрація і видача Державних актів на право постійного користування землею.

Згідно з пунктом 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2004 р. Доказів продовження договору в установленому порядку суду надано не було.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду за яким, в силу статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 889 ЦК України обов'язок замовника сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт виникає лише за умови, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до умов договору підряду замовник зобов'язувався прийняти роботи, зазначені в розділі 1 цього договору, та оплатити їх відповідно до договору з урахуванням якості виконаних робіт (п. 1.3 договору); виконані роботи приймаються замовником після передачі підрядником Державних актів на право постійного користування землею з обов'язковим складанням відповідного акта здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.1 договору).

На виконання договору № Л/П-031596/НЮ його сторонами 01.06.2004 р. був складений та підписаний акт виконаних робіт на загальну суму 7.291.002,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказаний документ не містить відомостей про кількість переданих підрядником Державних актів на право постійного користування землею, а також відомостей про передачу замовнику всіх виконаних робіт в електронному вигляді та забезпечених програмними та апаратними засобами електронного ведення архіву інвентаризації земель Львівської залізниці.

Рішенням господарського суду Львівської області у справі № 4/1764-10/268 від 26.09.2006 р. зобов'язано ДТГО "Львівська залізниця" прийняти від ТОВ "НТЦ "Еско" результати виконаних робіт за договором та оплатити їх відповідно до умов договору підряду № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003 р.

За вказаним договором у період з 28.04.2004 р. по 27.12.2007 р. ДТГО "Львівська залізниця" перерахувало на користь ТОВ "НТЦ "Еско" 7.422.513,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/179 від 12.09.2008 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2008 р., стягнуто з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ТОВ "НТЦ "Еско" 3.598.122,93 грн. заборгованості за договором підряду № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/179 від 12.09.2008 р., зокрема, встановлено, що 29.12.2006 р. на виконання договору № Л/П-031596/НЮ замовнику була здійснена передача робіт з розробки технічного завдання на ведення архіву земельних ресурсів в електронному вигляді, розробки інформаційного забезпечення для ведення такого архіву, та забезпечення замовника потрібним обладнанням на суму 55.200,00 грн., що відображено в накладній № Е-00000003 від 29.12.2006 р. та податковій накладній від 29.12.2006 р.

На виконання рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/179 від 12.09.2008 р., ДТГО "Львівська залізниця" сплатило на користь ТОВ "НТЦ "Еско" 3.598.122,93 грн. основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 16/445 від 17.08.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011р., відмовлено в задоволенні позову Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та ДТГО "Львівська залізниця" до ТОВ "НТЦ "Еско" про виконання обов'язку в натурі щодо здачі оплачених ДТГО "Львівська залізниця" робіт у розмірі 7.291.002,00 грн. відповідно до умов договору підряду № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003 р.

Таким чином, ДТГО "Львівська залізниця" в рахунок оплати підрядних робіт за договором № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003 р. сплачено 11.020.636,53 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час звернення прокурора з позовом у даній справі ТОВ "НТЦ "Еско" оформило та передало ДТГО "Львівська залізниця" 277 Державних актів на право постійного користування землею на загальну площу 7857,3977 га. При цьому відповідач не оформив Державні акти, що підтверджують виконані ним підрядні роботи відповідно до умов договору на суму 7.291.000,00 грн., та не передав їх в порядку, визначеному договором, на площу 18.792,89 га, в тому числі на 4639,5491 га - в межах населених пунктів, на 13540,7143 га -за межами населених пунктів згідно з актом виконання робіт від 01.06.2004 р. на суму 7.291.000,00 грн.

Судами також встановлено, що виконані ТОВ "НТЦ "ЕСКО" та зазначені в акті виконаних робіт від 01 червня 2004 року роботи не відповідали умовам договору підряду №Л/П-031596/НЮ (п. 4 Технічного завдання, п.п. 1.1, 1.2, 3.1) та не підлягали оплаті в сумі 7.291.002,00 грн. згідно пунктів 1.3, 3.2, 4.1 договору підряду у зв'язку з не оформленням відповідачем Державних актів відповідно до умов договору станом на 01 червня 2004 року та непередачею їх залізниці на суму 7.291.002,00 грн.

При цьому суди попередніх інстанцій обгрунтовано взяли до уваги обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 16/445 від 17.08.2010 р., щодо відсутності у відповідача результатів підрядних робіт на суму 7.291.002,00 грн., в т. ч. державних актів на право користування земельними ділянками відповідних площ. Зазначені обставини не були спростовані і під час розгляду справи № 12/320.

З урахуванням наведеного, а також положень п. п. 4.1 та 5.1 договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що кошти в сумі 7.346.202,00 грн. (в т.ч. 55.200,00 грн. за накладною № Е-00000003 від 29.12.2006 р.) були перераховані Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Еско" безпідставно, оскільки відповідачем не було виконано умов договору, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Глава 83 Цивільного кодексу України встановлює засади набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 2 названої статті положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 3 частини 3 даної статті положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні .

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про наявність правових підстав та обґрунтованості заявленої вимоги щодо повернення відповідачем коштів у сумі 7.346.202,00 грн., оскільки ТОВ "НТЦ "Еско" виконало зобов'язання за договором № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003 р. частково, оформивши та передавши замовнику лише 277 Державних актів на загальну площу 7857,3977 га. Відтак, підстави для утримання відповідачем коштів в частині невиконаного зобов'язання на суму 7.346.202,00 грн. відсутні.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання скаржника на те, що правомірність набуття коштів відповідачем підтверджується рішеннями у справах № 4/1764-10/268, № 8/179 та № 16/445. Зазначені рішення не містять відомостей щодо виконання відповідачем обов'язку оформлення і передачі позивачу-2 державних актів на право постійного користування землею в повному обсязі.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не надано доказів виконання договору підряду № Л/П-031596/НЮ від 10.11.2003 р. в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суди попередніх інстанцій з урахуванням досліджених доказів та обставин справи дійшли вірного висновку про те, що питання виконання підрядних робіт в частині передачі державних актів на право постійного користування землею в натурі станом на 01.06.2004 р. (на час укладання акта виконаних робіт) не було предметом дослідження в межах справ №4/1764-10/268 і № 8/179.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що прокурор звернувся з позовом у даній справі в межах строку позовної давності, оскільки про порушення прав ДТГО "Львівська залізниця" дізналось з часу прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 17.08.2010 р. у справі № 16/445, яким встановлені: обставини неоформлення ТОВ "НТЦ "Еско" державних актів на право постійного користування землею, що підтверджують виконані ним підрядні роботи відповідно до умов договору підряду на суму 7.291.000,00 грн.; відсутність у відповідача результатів таких робіт.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про те, що заява відповідача про застосування до позовних вимог у даній справі строку позовної давності є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ЕСКО" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 р. у справі № 12/320 -без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков