Постанова

від 13.06.2012 по справі 5021/2883/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. Справа № 5021/2883/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Кравець Т.В. , суддя Білоусова Я.О.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

1-го позивача - не з'явився,

2-го позивача -не з'явився,

відповідача -ОСОБА_1 (копія дов. №579 від01.06.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№1539С/2 ) учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний Яр» ОСОБА_2 на рішення господарського суду Сумської області від 24.01.2012р. у справі №5021/2883/2011 (суддя Соп'яненко О.Ю.)

за позовом 1)Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний Яр»ОСОБА_3, с. В'язове, Конотопський район, Сумська область,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний Яр», с. Червоний Яр, Конотопський район, Сумська область

до Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний Яр» ОСОБА_2, с. В'язове, Конотопський район, Сумська область,

про спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011р. позивачі звернулися до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просили суд зобов'язати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 припинити зловживати своїми корпоративними правами та прийняти участь у наступних, після набрання рішенням у справі законної сили, чергових загальних зборах учасників ТОВ «Червоний Яр»; у разі невиконання рішення суду вважати відповідача таким, що зареєструвався на чергових загальних зборах учасників, із включенням відомостей про це до реєстраційних документів і протоколу при визначенні кворуму на чергових загальних зборах, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

20.12.2011 року позивачі подали заяву про зменшення позовних вимог, в якій просять зобов'язати відповідача припинити зловживати своїми корпоративними правами шляхом реєстрації та прийняття участі у наступних, після набрання рішенням у справі законної сили, чергових загальних зборах учасників ТОВ «Червоний Яр», а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.01.2012р. (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено; позов задоволено; зобов'язано ОСОБА_2 припинити зловживати правами шляхом реєстрації та прийняття участі у наступних, після набрання рішенням у справі законної сили, чергових загальних зборах учасників ТОВ «Червоний Яр»; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Червоний Яр»941 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 24.01.2012 р. у справі №5021/2883/2011, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю та стягнути з позивачів витрати пов'язані із поданням апеляційної скарги (судовий збір в розмірі 536,50 грн.).

21.03.2012р. до суду від апелянта надійшли додаткові пояснення (вх. №4214) до апеляційної скарги, в яких зазначено, що відповідачу надходили повідомлення про загальні збори на 08 липня 2011 року, на 30 серпня 2011року, на 11 листопада 2011 року. Серед питань порядку денного зборів було винесено питання Різне. Як стверджує апелянт, він подав заяву про ознайомлення з документами, внесеними до порядку денного, однак, з жодним документом відповідача не ознайомили. Також відповідач зазначає, що у відповідності до ст.19, 20 ЦК України неучасть у загальних зборах є проявом цивільного самозахисту особою своїх прав, на що відповідач має право, а не зловживає ним. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано статтю 13 Цивільного кодексу України.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представники позивачів у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час місце та дату розгляду справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.05.2012р. Зазначена ухвала була надіслана сторонам у справі рекомендованою поштою та отримана учасником ТОВ «Червоний Яр»ОСОБА_3 08.05.2012р. та ТОВ «Червоний Яр»08.05.2012р., що вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, представники першого та другого позивача не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, та, оскільки явка в судове засідання згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження явку представників судом обов'язковою визнано не було.

Таким чином, перший та другий позивачі не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника апелянта, перевіривши рішення господарського суду щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, яким, зокрема, зобов'язано ОСОБА_2 припинити зловживати правами шляхом реєстрації та прийняття участі у наступних, після набрання рішенням у справі законної сили, чергових загальних зборах учасників ТОВ «Червоний Яр».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку учасника товариства брати участь у загальних зборах.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»зазначено, що участь у загальних зборах та голосування на них є правом, а не обов'язком акціонера (учасника). Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У зв'язку з цим суди не вправі зобов'язати акціонера (учасника) товариства взяти участь чи зареєструватися для участі у загальних зборах.

Аналогічна правова позиція викладена в п.2.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»(зі змінами) участь акціонера (учасника) у загальних зборах є його правом, а не обов'язком. У законі відсутні норми, які зобов'язували б акціонерів, у тому числі власників значних пакетів акцій, брати участь у загальних зборах акціонерів. Відповідно у господарського суду, незалежно від кількості акцій, якими володіє акціонер, відсутні підстави для прийняття рішень про спонукання акціонера зареєструватися та взяти участь у загальних зборах акціонерів.

Аналізуючи вищенаведені норми права, слід зазначити, що судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення загальних зборів є неможливим через відсутність кворуму у зв'язку з систематичною неявкою учасника, який належним чином повідомлений про проведення загальних зборів в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, що підтверджується відповідними доказами, інший учасник (учасники) вправі звернутися до суду з вимогою про зобов'язання такого учасника взяти участь і зареєструватись на загальних зборах учасників, оскільки зазначений висновок суперечить вищезазначеним вимогам діючого законодавства.

Господарський суд Сумської області в оскаржуваному рішенні встановив факт зловживання правом учасника товариства шляхом систематичної неучасті у загальних зборах товариства, та дійшов висновку про те, що суд вправі застосувати наслідки, передбачені ч.6 ст.13 ЦК України зобов'язати особу припинити зловживання своїми правами, шляхом зобов'язання взяти участь у загальних зборах учасників товариства, а у разі невиконання рішення суду така особа буде вважатися зареєстрованою на загальних зборах учасників товариства.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на неправомірність та незаконність застосування судом першої інстанції статті 13 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Це положення ЦК розвиває правило ст.23 Конституції України, згідно з якою кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Частина 3 коментованої статті встановлює, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, вказана норма забороняє зловживання правом, розрізняючи два види останнього: 1. навмисне завдання шкоди іншій особі у процесі реалізації свого права; 2. зловживання правом, пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але в рамках загального дозволеного типу поведінки цього права.

Зловживання правом, як і будь-яке правопорушення, тягне за собою застосування санкції.

Загальна санкція передбачена у ст.16 ЦК, яка передбачає відмову в охороні неналежно здійснюваного права.

Згідно з ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України у випадку недодержання особою вимог здійснення права, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїм правом, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Таким чином, критеріями належного здійснення цивільного права можуть вважатися вимоги:1.відповідності поведінки уповноваженої особи положенням договору (якщо такий був) або актів цивільного законодавства; 2.врахування публічного інтересу і моральних засад суспільства; 3.відсутність зловживання правом.

Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб'єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб'єктивне право.

Колегія суддів зазначає, що учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний Яр»ОСОБА_2 були дотримані вимоги статті 13 Цивільного кодексу України, оскільки немає достатніх підстав вважати, що дії позивача, зокрема, його неявка на збори учасників товариства є проявом зловживання ОСОБА_2 своїми правами, адже ці дії не порушують права інших учасників товариства, зокрема, не завдають їм ані шкоди, ані збитків.

Згідно зі статтею 19 Цивільного кодексу України, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Приписами статті 116 Цивільного кодексу України, з якою кореспондується стаття 10 Закону України "Про господарські товариства", унормовано, що прийняття участі в управлінні товариством є правом, а не обов'язком учасника.

З оскаржуваного рішення не вбачається, які саме права та законні інтереси учасника або товариства порушені відповідачем (апелянтом).

Натомість відповідач, не зареєструвавшись та не взявши участь у зборах учасників товариства, обрав такий спосіб цивільного самозахисту своїх прав.

Крім того, судова колегія зазначає, що ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, ні Законом України «Про господарські товариства», ні іншими законами, які регулюють корпоративні правовідносини, не передбачено такого способу спонукання до вчинення дій, як зобов'язання прийняти участь у наступних, після набрання рішенням у справі законної сили, чергових загальних зборах учасників товариства.

У відповідності до п.4 ст.129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 24.01.2012р. підлягає скасуванню оскільки рішення винесено при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, а апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101, п.2 ст.103, п.1,4 ч.1 ст.104, ст.105, Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.01.2012р. по справі №5021/2883/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 червня 2012 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Білоусова Я.О.