Постанова

від 15.06.2012 по справі 5021/2299/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 5021/2299/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

кредиторів- від УПФУ в м. Сумах -представник ОСОБА_1 за довіреністю № 5922/27-15-16 від 27.12.2011 року,

ліквідатор боржника -не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх. №1814С/2-7 ), апеляційну скаргу кредитора -Сумського міського центру зайнятості, м. Суми, ( вх. 1815С/2-7) та апеляційну скаргу кредитора -ДПІ у м. Сумах ( вх. 1873С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 26.04.2012 р. у справі №5021/2299/2011,

за заявою кредитора- Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми,

до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сант-Інформ», м.Суми, код 34743799,

про визнання банкрутом у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.04.2012 року ( суддя Спиридонова Н.О.) :

Клопотання ліквідатора про стягнення з кредиторів коштів пропорційно до

заявлених кредиторами вимог на оплату його послуг -задоволено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на користь арбітражного керуючого Діденка Євгена Сергійовича 782,73 грн. коштів на оплату послуг ліквідатора у справі №5021/2299/2011 про банкрутство ТОВ «Сант-Інформ».

Стягнуто з Сумського міського центру зайнятості на користь Діденка Євгена Сергійовича 110,83 грн. коштів на оплату послуг ліквідатора у справі №5021/2299/2011 про банкрутство ТОВ «Сант-Інформ».

Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Суми на користь Діденка Євгена Сергійовича 6033,25 грн. коштів на оплату послуг ліквідатора у справі №5021/2299/2011 про банкрутство ТОВ «Сант-Інформ».

Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сант-Інформ»ліквідовано як юридичну особу;

Вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна банкрута, визнано вважати погашеними;

Зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи -банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запис про припинення юридичної особи - банкрута та направити органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи -банкрута;

Провадження у справі припинено;

На виконання даної ухвали в частині стягнення коштів постановлено видати накази.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах не погодилося з вказаною ухвалою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області по даній справі від 26.04.2012 р. скасувати в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах 782,73 грн. на оплату послуг ліквідатора, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом порушено приписи ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка закладає принцип цільового використання коштів Пенсійного фонду України. Перелік використання коштів Пенсійного фонду вичерпний. Використання коштів для оплати одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом (на оплату послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат на проведення ліквідаційної процедури), забороняється. Крім того, апелянт вважає, що місцевим господарським судом безпідставно застосовано принцип пропорційності, який застосовується лише при визначенні голосів кредиторів згідно із ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»при задоволенні вимог кредиторів однієї черги відповідно до ч.3 ст. 31 Закону про банкрутство. На думку апелянта, судом при розгляді звіту ліквідатора неправильно застосовано ч.1 та 6 ст.31 Закону про банкрутство. Так, згідно з вказаними нормами вимоги арбітражного керуючого, як і вимоги кредиторів, задовольняються за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Жодних застережень щодо інших джерел погашення вимог кредиторів та арбітражного керуючого, ніж кошти, одержані від продажу майна боржника, у справі, провадження в якій відбувається за правилами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не передбачено.

Сумський міський центр зайнятості не погодився з вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області у даній справі від 26.04.2012 р. скасувати в частині задоволення клопотання ліквідатора про стягнення з кредиторів коштів пропорційно до заявлених кредиторами вимог на оплату його послуг, прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора Діденка Є.С. відмовити, зокрема, виключити пункти 2,3,4,10, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали господарський суд порушив норми матеріального права, а саме, ч.1 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На думку апелянта, господарський суд при стягненні коштів з кредиторів безпідставно застосував принцип пропорційності голосів кредиторів сумі їх грошових вимог. Частина 10 статті 3-1 Закону про банкрутство зазначає, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, тобто може бути застосована у даній справі лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам права, встановленим ст. 52 Закону. Стягнення з кредиторів коштів на покриття витрат на ліквідаційну процедуру суперечить суті ліквідації як судової процедури банкрутства.

Окрім того, апелянт вважає, що господарським судом також порушено норми процесуального права, а саме, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням статей 82 та 86 ГПК України, так як відповідно до ст. 86 ГПК України ухвала виноситься, якщо господарський спір не вирішується по суті. Оскаржуваною ж ухвалою по суті вирішено в інтересах третьої особи -ліквідатора ТОВ «Сант-Інформ»Віденка Є.С. питання про стягнення кошів з кількох кредиторів у справі №5021/2299/2011. Проте, суд не врахував, що у розумінні статті 116 ГПК України ухвала суду від 26.04.2012 р. не може бути підставою для видачі наказу господарського суду.

ДПІ у м. Сумах також не погодилася з вказаною ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області у даній справі від 26.04.2012 р. скасувати в частині стягнення з ДПІ у м.Сумах 6033,25 грн. на оплату послуг ліквідатора, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що використання коштів ДПІ у м.Сумах для оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат на проведення ліквідаційної процедури не передбачено Податковим кодексом України. Окрім того, внаслідок неправильного застосування частини 2 статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка не регулює спірні правовідносини, та не застосування частини 1 статті 31 вказаного Закону місцевим господарським судом ухвалено неправильне рішення про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам. Судом при розгляді звіту ліквідатора неправильно застосовано частину 1 статті 6 та 31 Закону про банкрутство. Так, згідно з вказаними вище нормами вимоги арбітражного керуючого, як і вимоги кредиторів, задовольняються за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Жодних застережень щодо інших джерел погашення вимог кредиторів та арбітражного керуючого, ніж кошти одержані від продажу майна боржника, у справі, провадження в якій відбувається за правилами статті 52 Закону про банкрутство не передбачено. Закон не гарантує арбітражному керуючому реального погашення вимог останнього за відсутності майна боржника шляхом стягнення відповідних сум коштів з кредиторів.

Ліквідатор боржника надав відзив на апеляційні скарги апелянтів, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду -без змін.

На думку ліквідатора, здійснення оплати послуг ліквідатора повинно здійснюватись за рахунок кредиторів, чиї грошові вимоги включені до реєстру та ліквідаційного балансу відносно боржника, пропорційно до розміру кредиторських вимог, оскільки провадження у справі здійснюється у порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

13.06.2012 року до апеляційного суду від ліквідатора боржника -арбітражного керуючого надійшов лист б/н від 12.06.2012 року, в якому від просить розгляд справи здійснити без його участі.

Представники апелянтів від Сумського міського центру зайнятості та ДПІ у м.Сумах у судове засідання не зявилися, про причину неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк.

Представник апелянта від УПФУ у м. Сумах не заперечує проти слухання справи у відсутності представників інших апелянтів та ліквідатора боржника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянтів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника УПФУ у м.Сумах, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.09.2011 року за заявою ініціюючого кредитора Управління Пенсійного фонду в Зарічному районі м.Суми у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сант-Інформ» (а.с.1-2 т.1).

Постановою господарського суду Сумської області від 22.11.2011 р. замінено кредитора у справі -УПФУ в Зарічному районі. Суми на його правонаступника -УПФУ в м.Сумах. Визнано банкрутом ТОВ «Сант-Інформ»; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Діденка Є.С., якого зобов'язано виконати вимоги Закону України«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»( а.с.81-83 т.1).

30.01.2012 року до господарського суду звернувся ліквідатор боржника Діденко Є.С. з клопотанням, в якому просив затвердити йому оплату послуг арбітражного керуючому у справі № 5021/2299/2011 про банкрутство ТОВ «Сант-Інформ»в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень з дати призначення ліквідатором ( а.с.88 т.1).

30.01.2012 року до господарського суду звернувся ліквідатор боржника Діденко Є.С. з клопотанням, в якому просив затвердити витрати ліквідатора на провадження ліквідаційної процедури у справі № 5021/2299/2011 про банкрутство ТОВ «Сант-Інформ»у розмірі 1676,70 грн. за період з 22.11.2011 року по 26.01.2012 року ( а.с. 89 т.1).

06.02.2012 року до господарського суду звернувся ліквідатор боржника Діденко Є.С. з уточненнями до клопотання про затвердження витрат на провадження ліквідаційної процедури, в якому просив затвердити йому витрати у розмірі 1176,70 грн. за період з 22.11.2011 року по 26.01.2012 року ( а.с. 96 т.1).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.03.3012 року затверджено оплату послуг ліквідатора ТОВ «Сант-Інформ»- Діденка Є.С. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ліквідатором своїх повноважень з дати призначення ліквідатором. У задоволенні клопотання ліквідатора про затвердження ліквідаційних витрат -відмовлено ( а.с.114-116 т.1).

12.03.2012 року до господарського суду Сумської області ліквідатор банкрута надав звіт ( а.с.119-144 т.1).

12.03.2012 року ліквідатор банкрута надав суду клопотання про встановлення порядку оплати послуг, в якому просив встановити порядок оплати його послуг у даній справі у розмірі 6926,81 грн. шляхом стягнення їх у УПФУ у м. Сумах, у розмірі 782,73 грн., Сумського міського центру зайнятості у сумі 110,83 грн., ДПІ у м. Сумах у сумі 6033,25 грн. на користь арбітражного керуючого Діденко Євгена Сергійовича 145-146 т.1).

24.04.2012 року постановлено оскаржувану ухвалу суду. При цьому, задовольняючи клопотання ліквідатора про стягнення з кредиторів коштів пропорційно до заявлених кредиторами вимог на оплату його послуг, суд виходив з того, що оскільки судом встановлено факт відсутності у боржника майна, за рахунок якого можна було б оплатити послуги ліквідатора у справі, тому оплата арбітражному керуючому ( ліквідатору) Діденку Є.С. за надані послуги повинна бути здійснена кредиторами, дотримуючись принципу пропорційності заявлених вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частини 7 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку черговості, передбаченому ст. 31 вказаного Закону.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 31 Закону про банкрутство витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство у господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати на оплату праці арбітражних керуючих, віднесені до першої черги задоволення.

У свою чергу частиною 1 ст. 31 Закону визначено єдине джерело для задоволення таких вимог -з коштів, отриманих від продажу майна банкрута.

Частиною 3 статті 31 Закону передбачено, що у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Отже, колегія суддів вважає, що оскільки ні Законом про банкрутство, ні іншими законодавчими актами не передбачено стягнення витрат на ліквідаційну процедуру пропорційно з кредиторів у справі, тому господарський суд Сумської області безпідставно при стягнення коштів з кредиторів застосував принцип пропорційності голосів кредиторів сумі їх грошових вимог.

Зокрема, стаття 16 Закону про банкрутство визначено випадки застосування цього правила: для обрахунку голосів на зборах кредиторів, при кратності одного голосу цілій тисячі гривень, і щодо сум вимог, включених до реєстру, тоді як у справі № 5021/2299/2011 реєстр вимог кредиторів не затверджувався.

З огляду на особливу процедуру провадження у справі № 5021/2299/2011 за статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»без утворення комітету кредиторів, частина 11 статті 3-1 цього Закону, якою передбачено право комітету кредиторів створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого -не застосовується як така, що суперечить спеціальним нормам права. Крім того, слід зазначити, що вказана норма права наділяє кредиторів таким правом, а не обов'язком нести зайві витрати на підставі клопотання ліквідатора до суду.

З матеріалів справи вбачається, що грошовий фонд у справі № 5021/2299/2011 кредиторами не утворювався.

Згідно частини 10 статті 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого ( розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Інші варіанти відшкодування витрат арбітражному керуючому, визначені в частині 10 статті 3-1 Закону про банкрутство - за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних в результаті виробничої діяльності боржника -не можуть бути застосовані до витрат в ліквідаційній процедурі відсутнього боржника, оскільки: по-перше - спеціальною нормою частиною 3 статті 52 Закону визначено, що у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство; по-друге - у справі про банкрутство відсутнього боржника комітет кредиторів не створюється -тому відсутній суб'єкт для прийняття рішення про обрання іншого джерела задоволення вимог, ніж продаж майна банкрута; в третє - відсутній боржник у розумінні статті 52 Закону та за його ознаками не провадить виробничої діяльності.

Окрім того, слід зазначити, що, вирішивши оскаржуваною ухвалою питання про стягнення з кількох кредиторів у справі № 5021/2299/2011, господарський суд Сумської області не врахував, що ухвала у розумінні статті 116 ГПК України не може бути підставою для видачі наказу господарського суду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги апелянтів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; заперечення ліквідатора на апеляційні скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали безпідставно стягнуто, а також застосовано при стягненні принцип пропорційності, що призвело до порушення норм матеріального права і стало підставою для скасування ухвали господарського суду Сумської області від 20.04.2012 року в частині задоволення клопотання ліквідатора про стягнення з кредиторів коштів пропорційно до заявлених кредиторами вимог на оплату його послуг, а саме, в частині стягнення з УПФУ в м. Сумах - 782,73 грн., з Сумського міського центру зайнятості - 110,83 грн., з ДПІ в м.Сумах -6033,25 грн. на користь арбітражного керуючого Діденка Є.С., з прийняттям нового рішення в цій частині - про відмову у задоволенні його клопотання.

Керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 статті 103, п.4 ч.1 ст.104, статті 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.

Апеляційну скаргу Сумського міського центру зайнятості задовольнити.

Апеляційну скаргу в частині стягнення з УПФУ в м. Сумах - 782,73 грн., з Сумського міського центру зайнятості - 110,83 грн., з ДПІ в м.Сумах -6033,25 грн. на користь арбітражного керуючого Діденка Є.С. скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора про стягнення з кредиторів коштів пропорційно до заявлених кредиторами вимог на оплату його послу .

В іншій частині ухвалу господарського суду Сумської області від 20.04.2012 року залишити без змін.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Я.О. Білоусова

суддя В.С. Хачатрян

повний текст постанови складено 14.06.2012 р.