Рішення

від 16.07.2008 по справі 10/13пд-к

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

16.07.08                                                                                

Справа № 10/13пд-к.

За позовом ОСОБА_1, м. Ровеньки

до Ровеньківського колективного виробничо -комерційного

підприємства "Побутрадіотехніка", м. Ровеньки

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача  -ОСОБА_2,  м. Ровеньки

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача  -ОСОБА_3 в  особі 

законного представника  ОСОБА_4,

м. Ровеньки

про

визнання недійсним договору купівлі -продажу

Суддя  Мінська Т.М.

Представники  сторін:

від позивача - ОСОБА_5 - представник, довіреність № 775 від

03.12.07., ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача - ОСОБА_10 С.І. - директор, паспорт НОМЕР_2

виданий Ровеньківським МВ УМВС України в Луганської області від 16.10.97.;

від  третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6,

дов. № 925 від 23.04.08.;

від  третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (ОСОБА_3) -

ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_3, виданий Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській

області від 26.10.98.;

державний

реєстратор - Скріпченко Ю.Г., посвідчення № 64 від 02.04.08., Охріменко І.С. -

спеціаліст 1 категорії, довіреність № 1910 від 15.07.08.

   Суть спору: позивачем

заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі -продажу від

24.01.2003р., укладений між Ровеньківським колективним виробничо -комерційним

підприємством "Побутрадіотехніка" та громадянином ОСОБА_2 продажу ј

частини, що складає 230,5 кв.м. вбудованого нежитлового приміщення, яке розташоване

за адресою м. Ровеньки, вул. Дзержинського, 86, посвідченого приватним

нотаріусом Ровеньківського міського нотаріального округу ОСОБА_7,

зареєстрованого в реєстрі за № 160 та визнати цю частину власністю ПВКП

"Побутрадіотехніка". 

           Дослідивши  матеріали 

справи, додатково  надані  документи, 

суд

в с т а н о в и в:

           24.05.1991р.  ОСОБА_1 

(позивач  у  справі) 

був  призначений  на 

посаду  головного  інженера 

заводу  «Побутрадіотехніка»,  про  що

мається  запис  в 

трудовій  книжці  позивача 

за  № 18.   

          29.01.1992р.  ОСОБА_1 об'єднанням  орендарів 

«Побутрадіотехніка»  видано  свідоцтво 

в  підтвердження  внеску 

на  викуп  майна 

об'єднання  в сумі  1 000 рублів. 

           Список  працівників 

Ровеньківського  ПКП  «Побутрадіотехніка» на  придбання 

акцій  по  викупу 

майна  об'єднання  без номера 

і  дати  містить 

31 особу  із  зазначенням 

сум,  в  тому 

числі  позивача  у 

справі  із  зазначенням 

суми  1000 грн.,  а 

всього  44 000 грн.   Аналогічний 

список  із  31 

особи  був  наданий 

при  державній  реєстрації             Ровеньківським  виконкомом  

зареєстровано  Статуту   Ровеньківського  колективного виробничо -комерційного   підприємства   «Побутрадіотехніка».  

Статут  

Ровеньківського  колективного

виробничо -комерційного  

підприємства  

«Побутрадіотехніка»затверджений 

протоколом загальних зборів 

трудового колективу 

Ровеньківського ПКП «Побутрадіотехніка»№ 7 від 20.03.1993р. і

зареєстрований  29.06.1993р.  Ровеньківським  виконкомом 

Ради народних депутатів, 

реєстраційний  номер  159.  

Даний текст  Статуту,  наданий 

відповідачем  до  матеріалів 

справи,  звірено  судом 

з  оригіналом  екземпляру 

Статуту,  що  мається 

у  відповідача,  а 

також  у  державного реєстратора  виконавчого комітету Ровеньківської міської

ради.  

           Даним

Статутом  визначені  права 

та  обов'язки  членів 

трудового колективу,  зокрема п.

6.2. Статуту  передбачено,  що члени трудового колективу  ПКП мають право:

           -  приймати участь  в 

керівництві  ділами  ПКП,

           -  отримувати 

частину  господарського

доходу  від діяльності  ПКП, 

переведену  на  особовий 

рахунок,

           -  займати 

штатні  посади  в 

ПКП  і  отримувати 

винагороду  в  формі 

заробітної  плати  і 

премії в  залежності  від 

свого трудового вкладу.

           -  в 

першу  чергу  отримувати 

продукцію  і  товари 

ПКП,  користуватися  його послугами. 

           Згідно п. 7.6.

Статуту  основною формою  повноважень 

трудового колективу  ПКП  є 

загальні  збори,  до компетенції яких входить  наступне:

           -  визначення 

основних напрямів  діяльності  ПКП,

           -  затвердження, 

зміна  і  доповнення 

Статуту  ПКП,

           -  укладення 

з  адміністрацією  колективного договору і  уповноваження 

профкому підписати його,

           -   вибирає 

представників  в  Раду 

ПКП,  заслуховує  звіт 

про їх діяльність,

           -  вирішує питання  про 

збільшення  (зменшення)  статутного фонду,

           -  затверджує 

порядок розподілу  і  використання 

прибутку  і  порядок створення  фондів 

ПКП,

           -  затвердження 

правил  і  процедур 

і  інших внутрішніх  документів 

ПКП,  затвердження  його організаційної структури,

            -

визначення  розміру  дивідендів. 

            Згідно  листа 

№ 104 від 15.07.2008р.  державного

реєстратора  виконавчого комітету

Ровеньківської міської ради  станом  на  

15.07.2008р.  до реєструючого

органу  не  надходили 

документи  від  засновників 

(учасників)  підприємства  «Побутрадіотехніка» для  державної 

реєстрації  змін до установчих

документів  юридичної особи.    

           25.02.1994р.  підписано 

акт  передачі  майна 

Ровеньківському   колективному

виробничо -комерційному  

підприємству  

«Побутрадіотехніка», 

виділеному  із  складу 

Луганської  виробничо  - комерційної 

фірми  «Побутрадіотехніка» в  самостійну 

одиницю  із  статусом 

юридичної особи.  Передача  майна 

проведена  станом  на  І

-е півріччя  1994 року. В  акті 

зазначені  основні  показники 

фінансово -господарської діяльності, в 

тому  числі:  основні  засоби -1941004 крб.   В 

акті  зазначено, що  колективом 

Ровеньківського   ПКП   «Побутрадіотехніка»внесені  грошові 

кошти  в  сумі 

44 тис. рублів  на  викуп 

майна  ОПО  «Побутрадіотехніка»,  які 

27.01.1992р.  перераховані  облфінуправлінню  м. Луганська. 

Свідоцтва  в  підтвердження 

взносу  в  кількості 

31  штук  передаються 

ПКП     «Побутрадіотехніка».  

            25.031997р.  рішенням 

виконавчого комітету 

Ровеньківської міської ради 

народних депутатів  № 71/8  оформлено право колективної   власності 

на  вбудоване  приміщення  

загальною площею 863,3 кв. м. 

по  вул. Дзержинського  №  86

м. Ровеньки  за  Ровеньківським   колективним 

виробничо -комерційним   

підприємством   

«Побутрадіотехніка».    

           01.04.1997р.  Ровеньківським  БТІ   

внесено  відповідний  запис 

в  реєстрову  книгу 

№ 1   за  реєстровим 

№ 84,  про  що 

видано  реєстраційне посвідчення.  

           15.05.2000р.

позивач  звільнений  з 

Ровеньківського   колективного

виробничо -комерційного   підприємства   «Побутрадіотехніка» за  власним 

бажанням.  

          24.01.2003р. між

Ровеньківським колективним виробничо -комерційним підприємством

"Побутрадіотехніка" -Продавцем 

(відповідачем  у  справі)  

в  особі головного бухгалтера

ОСОБА_10 Світлани Іванівни   та

громадянином  ОСОБА_2 - покупцем  (третьою особою  у  справі)   укладено 

договір  купівлі -продажу  частки 

вбудованого  нежитлового  приміщення, 

згідно  якого   Продавець 

передає у  власність Покупця   ј частку  

вбудованого  нежитлового приміщення,

що складає  230,5 кв. м.,    що знаходиться за адресою: м. Ровеньки,

вул. Дзержинського 86.   Даний  договір 

посвідчений  приватним

нотаріусом  Ровеньківського  міського нотаріального округу  Луганської області ОСОБА_7  24.01.2003р., 

зареєстровано в реєстрі  за №

160.  

            В  подальшому 

1/8  частина  вбудованого 

нежитлового  приміщення  була 

подарована  неповнолітній  ОСОБА_3 в 

особі  законного представника  ОСОБА_4, 

згідно договору  дарування  від 26.07.2005р.   

            На  обґрунтування 

позову  позивач  посилається 

на  те,  що  

Статутом  Ровеньківського  КВКП  

"Побутрадіотехніка"  

не  передбачено  можливість 

відчуження  майна  товариства 

за  рішенням  загальних зборів. Згідно п. 7.9.  Статуту 

ці питання  віднесені  до компетенції Ради  підприємства, 

яка  згідно п. 7.7.  Статуту 

обирається  на  рік. 

За  час існування  загальні 

збори  не проводились,  тому Рада 

підприємства  не вибиралась  і 

тому  не могло бути правочинного

органу,  який  би міг 

вирішувати  питання  про 

продаж  майна  підприємства. 

Крім  цього  діючий 

Статут  підприємства  взагалі 

не  передбачає  кількісного складу  Ради 

і  кворуму  для 

прийняття  відповідного рішення,  тому 

відчуження  майна  взагалі 

неможливе до прийняття 

відповідних змін  до Статуту.   Позивач  

стверджує  про  порушення 

його права  власності,  яке передбачене  ст. 41 

Конституції України,  тобто  відчуження 

колишнім  директором  підприємства  

майна  позивача  та 

інших  співвласників   без 

їх  згоди.  Позивач 

посилається  на вимоги  ст. ст. 

4,  6 п.3,    48, 50 

Закону  України  «Про власність» та  ст. 358 

Цивільного кодексу  України. 

Відповідач  відзивом  від 17.06.2008р. надав  такі 

пояснення -  позивач  разом з іншими  працівниками 

за особисті  внески  викупили 

майно  Луганського об'єднання  орендарів 

«Побутрадіотехніка».  Після  виділення 

Ровеньківського  ПВКП   «Побутрадіотехніка» із  складу Луганського  об'єднання 

він  разом з іншими  створили нову 

юридичну особу   -  Ровеньківське   ПВКП  

«Побутрадіотехніка»,  засновником

якого він є до теперішнього часу  разом з

іншими громадянами  згідно списку  про викуп.   

Все майно підприємства є  їх  спільною власністю.  25.12.2002р. 

колишній  директор ОСОБА_8  проводив виробничу нараду, на якій були

присутні  8 чоловік,  в 

тому  числі  не власника 

майна,  поставив  питання продажу  ј частину 

майна  своєму  сину. 

Із  власників  було 5 чоловік.  ОСОБА_9 

голосував  проти.  ОСОБА_8 

винудив  ОСОБА_10 і іншого

засновника  під погрозою звільнення  підписати 

фіктивний протокол  № 3 від

25.12.2002р.  про продаж майна.  Згідно 

вироку  Ровеньківського  міського 

суду  від 08.07.2005р.  ОСОБА_10. 

Колишній  директор ОСОБА_8  був 

звільнений  від  кримінальної відповідальності  в 

зв'язку  зі  смертю. Загальних зборів, на яких би

вирішувалось питання  відчуження  майна не було.

Третя  особа  ОСОБА_4 

відзивом  на  позов 

заперечує проти позову  з  огляду на таке:

Даний  спір  не є 

корпоративним  і  не може розглядатися  господарським судом,  оскільки 

на  момент  укладення 

оскаржуваного правочину  позивач,

звільнившись  з підприємства,

перестав  бути засновником цього

підприємства,  з  огляду на 

положення  ст.  ст. 20, 

23 Закону  України «Про

власність»,  а відтак  його 

права   не  могли 

бути  порушені  оскаржуваним 

правочином. 

Також  третя  особа 

вважає  помилковим  посилання 

позивача  що  він 

мав  право  спільної  

сумісної власності  на  майно, 

яке належало підприємству. 

Позивач  фактично  позивається 

не  до  відповідача, 

оскільки  з  позовних вимог  вбачається, 

що  він  просить 

визнати право  власності  за 

відповідачем,  а  фактично 

позивається  до  фізичних 

осіб,  які  купили 

це   майно, а  відтак 

даний  спір  підвідомчий 

судам загальної юрисдикції.  

Також  третя  особа 

вказує,  що  частина 

учасників  відступили  свої 

частки   ОСОБА_11  і 

ОСОБА_2. 

Також  третя особа  вважає, 

що  майно  відчужене 

правомірно директором  без

згоди  Ради підприємства,  посилаючись на  п. 1 ст. 92 ЦК України,  ст. 16 Закону 

України «Про підприємства в Україні», розділ 7 Статуту  підприємства. 

Крім  цього,  третя 

особа  вважає,  що 

позивачем  пропущено  трирічний 

строк  позовної давності.    

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін,

суд  вважає  позовні вимоги необґрунтованими з огляду на

таке:

Згідно ст. 33 ГПК України 

кожна сторона  повинна  довести 

ті  обставини, на які  вона 

посилається  як  на 

підставу своїх вимог і заперечень. 

           Згідно зі  ст. 

4  Закону  "Про  

підприємства   в   Україні",   що 

діяв створення  підприємства  - відповідача,     відносини, 

пов'язані  з  підприємствами  в 

Україні, регулюються цим 

Законом  та  іншим 

законодавством,  що  визначає окремі  особливості, 

сторони  й  види 

діяльності  підприємств  в Україні,  

до  якого,  зокрема, 

належить  Закон   "Про  

власність".

          Статтею 9 Закону

"Про підприємства  в  Україні" 

також  передбачено,  що 

підприємство діє на основі статуту, 

який затверджується 

власником  (власниками)  майна, 

а  для  державних підприємств  - 

власником майна за участю трудового колективу.  До статуту можуть бути включені

положення,  пов'язані з особливостями

діяльності підприємства.

 Як 

вбачається  з  матеріалів 

справи,  особи,  в 

тому  числі  позивач 

у  справі,  які прийняли 

участь  у  викупі 

державного  майна, для  здійснення 

підприємницької  діяльності  обрали 

саме  таку  форму підприємництва  як  колективне  підприємство.   На 

той  час  законодавством  вже 

були  передбачені  і 

інші  форми,  такі 

як  господарські  товариства.   

         Будь -які  особливості,    пов'язані 

з  майновими  правами 

членів  колективного  підприємства, 

Статутом  не  визначені, 

а  відтак  необхідно 

керуватися  діючим  на той час 

законодавством.    

Право

колективної  власності  та його здійснення врегульовані Законом

"Про власність",  згідно з яким

суб'єктом цього права  є  колективне 

підприємство  (ст.  20),  а  не 

члени  його колективу,  як 

помилково   вважають  позивач 

і  відповідач.

         Виникає воно,  зокрема, 

на підставі передачі державних підприємств в оренду, викупу трудовими

колективами   державного   майна 

(ст.  21).  Встановлюючи, 

що  у власності  колективного 

підприємства   є   вироблена  

продукція, одержані   доходи,  а 

також  майно,  придбане 

на  підставах,  не заборонених законодавством,  ст.  23

передбачає,  що в цьому майні

колективного  підприємства  визначаються 

вклади його працівників.

         Розмір вкладу

працівника визначається залежно  від  його 

трудової участі у діяльності державного або орендного підприємства, а

також участі у збільшенні майна 

колективного  підприємства  після 

його створення.   На   вклад  

працівника   колективного   підприємства нараховуються і виплачуються

проценти в розмірі,  що  визначається трудовим   колективом  

виходячи  з  результатів  

господарської діяльності 

підприємства.  Працівникові,  який 

припинив   трудові відносини   з  

підприємством,   а   також 

спадкоємцям  померлого працівника

виплачується вартість вкладу.

          Майно  колективного 

підприємство  належить  цьому 

підприємству,  а  не 

його  членам  на 

праві  спільної  часткової 

або  сумісної власності. 

          Отже,

відповідно   до   законодавства    член   

колективного підприємства  (працівник),  який припинив трудові відносини  з ним, 

має право на одержання вартості визначеного вкладу. 

          Таким  чином, 

оскаржувана  угода  не 

може  порушувати  права 

позивача. 

З  огляду  на 

вказане  судом  не 

оцінюються   доводи  стосовно 

дотримання  інших вимог  при 

укладенні  оскаржуваної угоди. 

          Таким  чином, 

суд  вважає,  що 

позовні  вимоги  позивача 

є  необґрунтованими,  а 

в  задоволенні  позову 

слід відмовити.   

При  поданні  позову 

позивачем сплачено згідно квитанції 

№ 3400751 від 28.03.2008р. державне мито 

в сумі  102 грн.  (оригінал 

квитанції знаходиться в 

матеріалах справи).   

Відповідно до підпункту “б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету

Міністрів України "Про державне мито" розмір державного мита із

заяв  немайнового характеру становить 5

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 

тобто  розмір  державного  

мита за  даним позовом  повинен 

складати  85 грн.   Зайво 

сплачене  мито  в  сумі  102 грн. 

-  85 грн.  =  17

грн. 

Відповідно до пункту 1 частини 1 

статті  8 Декрету Кабінету

Міністрів України "Про державне мито" 

сплачене  державне  мито 

підлягає  поверненню  частково 

або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж  передбачено 

чинним  законодавством.   Таким 

чином,   позивачу необхідно

повернути з Державного бюджету України 

зайво  сплачене державне мито  в сумі 

17 грн. 

          За  згодою 

учасників судового процесу відповідно до ст.  85 ГПК України в судовому  засіданні 

оголошено  лише  вступну 

і  резолютивну  частини 

рішення.  

          Відповідно до ст.

49 ГПК України,  судові  витрати 

покладаються на позивача.   

          На  підставі 

викладеного   і,  керуючись 

ст. ст.33, 44, 49, 78, 82, 84, 85  

ГПК  України,   суд        

в и р і ш и в:

       1.В задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати  в  сумі 

203  грн.  покласти на позивача.

3.Повернути ОСОБА_1, АДРЕСА_1  

з  Державного бюджету  України, 

поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582,  одержувач -УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у

Луганській області, банк -ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної

класифікації 22090200  зайво  сплачене 

згідно квитанції  №  3400751 

від 28.03.2008р.  державне  мито  в

сумі  17 

грн. 

            Повернення  здійснити 

на  підставі  даного рішення,  засвідченого печаткою  суду, 

оскільки  оригінал  квитанції 

№  3400751 від 28.03.2008р.   залишається 

в  матеріалах  справи.  

          Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання відповідно до вимог  ст. 84 ГПК України. 

           Підписано  21.07.2008.

Суддя                                                                              

Т.М.Мінська