Постанова

від 13.06.2012 по справі 2а-3595/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2012 року № 2а-3595/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Електрогідросервіс» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2011 № 0002862380 та № 0002872380, прийняті ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

28.05.2012 позивач в судове засідання не з'явився, разом з тим, подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, у судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача проти розгляду справи у порядку письмового провадження, з урахуванням клопотання позивача, не заперечував, у зв'язку з чим з урахуванням вимог ч. 6 ст. 122 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.10.2011 за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Електрогідросервіс»проведеної на підставі постанови слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області від 19.07.2011 ДПІ у Святошинському районі м. Києва було складено Акт № 308/23-80/33542649 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 36013 грн., а також порушення пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 28809 грн.

01.10.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0002862380, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 36013 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9003,25 грн.;

№ 0002872380, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28809 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7202,25 грн.

Як встановлено судом, ТОВ «Електрогідросервіс»на підставі усних договорів з ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт»було поставлено товар (інструменти в асортименті, гідропневмоапаратура в асортименті, тощо), що підтверджується належним чином оформленими накладними, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними. За результатами відповідних господарських операцій з ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт»у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року та березні, квітні, травні, червні, липні 2010 року ТОВ «Електрогідросервіс»було сформовано податковий кредит на загальну суму у розмірі 28809 грн. Позивач поставлені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 28809 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 36013 грн., а також порушення пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 28809 грн., стала встановлена ним нікчемність правочинів між ТОВ «Електрогідросервіс»та ТОВ «Арт-Аек», ТОВ «Транскрафт»внаслідок:

- порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ в одне провадження та прийняття її до свого провадження від 19.10.2010 № 05-7675 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України;

- показань в протоколі при допиті в якості свідка в рамках розслідування кримінальної справи директора ТОВ «Арт-Аек»ОСОБА_1 про те, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «Арт-Аек», не здійснював фінансово-господарську діяльність та не підписував документів звітності підприємства;

- показань в протоколі при допиті в якості свідка в рамках розслідування кримінальної справи директора ТОВ «Транскрафт»ОСОБА_2 про те, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «Транскрафт», не здійснював фінансово-господарську діяльність та не підписував документів звітності підприємства;

- відсутності необхідних основних фондів та обладнання, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності у ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт»;

- анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт»;

- висновку експерта від 14.07.2011 № 336 про те, що підпис між місцем нанесення печатки круглої форми з надписом «Арт-Аек, ідентифікаційний код 35828600»та надписом «ОСОБА_1.»в податкових накладних вилучених у ТОВ «Електрогідросервіс»нанесено відбитком печатки, шляхом відшарування барвної речовини від виступаючих елементів робочої поверхні кліше та нашарування на поверхню паперу, що вказує на технічний прийом нанесення підпису на аркуш документа, у зв'язку з чим порівняльне дослідження по ним не проводилось;

- розбіжності по задекларованим сумам податкового зобов'язання контрагентів ТОВ «Електрогідросервіс», тобто сума податкового зобов'язання ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт»не дорівнює сумі податкового кредиту ТОВ «Електрогідросервіс».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, правочини між ТОВ «Електрогідросервіс»та ТОВ «Арт-Аек», ТОВ «Транскрафт»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними накладними, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, а також банківськими виписками з відмітками банку.

Суд не бере до уваги посилання позивача на порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ в одне провадження та прийняття її до свого провадження від 19.10.2010 № 05-7675 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, на показання в протоколі при допиті в якості свідка в рамках розслідування кримінальної справи директора ТОВ «Арт-Аек»ОСОБА_1 про те, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «Арт-Аек», не здійснював фінансово-господарську діяльність та не підписував документів звітності підприємства, а також показання в протоколі при допиті в якості свідка в рамках розслідування кримінальної справи директора ТОВ «Транскрафт»ОСОБА_2 про те, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «Транскрафт», не здійснював фінансово-господарську діяльність та не підписував документів звітності підприємства, а також на висновок експерта від 14.07.2011 № 336 про те, що підпис між місцем нанесення печатки круглої форми з надписом «Арт-Аек, ідентифікаційний код 35828600»та надписом «ОСОБА_1.»в податкових накладних вилучених у ТОВ «Електрогідросервіс» нанесено відбитком печатки, шляхом відшарування барвної речовини від виступаючих елементів робочої поверхні кліше та нашарування на поверхню паперу, що вказує на технічний прийом нанесення підпису на аркуш документа, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент укладення відповідних правочинів, підписання накладних, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на відсутність необхідних основних фондів та обладнання, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності у ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт», розбіжність по задекларованим сумам податкового зобов'язання контрагентів ТОВ «Електрогідросервіс», тобто сума податкового зобов'язання ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт»не дорівнює сумі податкового кредиту ТОВ «Електрогідросервіс», а також на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт», оскільки, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ «Електрогідросервіс»та ТОВ «Арт-Аек», ТОВ «Транскрафт»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Електрогідросервіс»та ТОВ «Арт-Аек», ТОВ «Транскрафт»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 28809 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Арт-Аек», ТОВ «Транскрафт». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт»були зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 28809 грн., віднесена ТОВ «Електрогідросервіс»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва про порушення ТОВ «Електрогідросервіс»пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0002872380 від 01.10.2011-безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що витрати позивача за правочинами з ТОВ «Арт-Аек»та ТОВ «Транскрафт»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0002862380 від 01.10.2011 -безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

При цьому перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області від 19.07.2011, яка винесена в межах розслідування кримінальної справи № 05-7675 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, у зв'язку з чим, ДПІ у Святошинському районі м. Києва всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрогідросервіс»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2011 № 0002862380 та № 0002872380, прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 811 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрогідросервіс»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67; офіс 220, код ЄДРПОУ 33542649) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко