Рішення

від 06.06.2012 по справі 37/464-55/166-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/464-55/166-2012 06.06.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА»

до Відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»

про: стягнення 511 803,33 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1.(за довіреністю №б/н від 23.04.2012р.)

від Відповідача -ОСОБА_2 (за довіреністю № 0606-1/2011 від 06.07.2011р.)

СУТЬ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Банківських Інформаційних Технологій "ЦЕБІТ" про стягнення 387 227,20 грн. основного боргу, 60 520,17 грн. інфляційних нарахувань, 19 211,77 трьох процентів річних та 44 844,19 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого програмного забезпечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.10 р. було порушено провадження у справі № 37/464.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2011р. (суддя Гавриловська І.О.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. вказане рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2012р. рішення Господарського суду міста Києва та Постанову Київського апеляційного господарського суду було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням № 04-1/309 від 05.04.2012р. було призначено повторний автоматичний розподіл справ, відповідно до якого, справу передано на новий розгляд судді Ягічевій Н.І.

05.04.2011 р. суддя Ягічева Н.І. прийняла справу до свого провадження із присвоєнням їй номеру № 37/464-55/166-2012 розгляд якої було призначено на 26.04.2012р.

24.04.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по суті справи з урахуванням висновків, викладених у Постанові Вищого господарського суду України. Крім того, Позивачем була надана для залучення до матеріалів справи копія Протоколу № 2 від 19.06.2009р. загальних зборів Позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 30.05.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.

17.05.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого Позивач просив стягнути з Відповідача 387 227,20 грн. основного боргу, інфляційні нарахування у розмірі -111 451,65 грн., 3% річних у розмірі -39 358,19 грн. та пені у розмірі -44 844,19 грн.

Крім того, Позивачем було надано для залучення до матеріалів справи докази доплати судового збору, докази направлення заяви про збільшення позовних вимог Відповідачу та копія Протоколу № 2 від 19.06.2009р. загальних зборів Позивача.

29.05.2012р. через канцелярію суду від Відповідача надійшли письмові пояснення по справі, з урахуванням висновків Вищого господарського суду України.

Крім того, представник Відповідача надав для залучення до матеріалів справи довіреність представника, копію Постанови ВГСУ у справі № 42/423 від 18.01.2010р. та копію Постанови ВГСУ від 18.03.2010р. у справі № 15/122.

В судовому засіданні 30.05.2012р. було оголошено перерву до 06.06.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

30.05.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого, останній просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі -387 227,20 грн., інфляційні нарахування у розмірі -111 451,65 грн., 3% річних у розмірі -39358,19 грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх збільшення на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.06.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, просив суд задовольнити позов.

Представник Відповідача в судовому засіданні 06.06.2012р. заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Сторони клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в судових засіданнях представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «СофтДистрибушин Україна», що є правонаступником ТОВ «Представництво Тренд Майкро в Україні та Молдові»у зв'язку із зміною останнім назви на підставі протоколу № 1 від 22.05.2009 р., (Позивач) та ТОВ «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ДЕБІТ»(Відповідач) було досягнуто згоди, щодо поставки програмного забезпечення (товар).

Поставка товару здійснювалась Позивачем на підставі замовлення Відповідачем відповідного найменування та кількості товару, та виставленням рахунків-фактури з боку Позивача. Отже, сторонами було досягнуто всіх істотних умов щодо поставки товару, а саме ціна товару, строки поставки та кількість товару.

Як зазначено в рішенні Вищого господарського суду України та встановлено судами, що програмне забезпечення Позивачем Відповідачу було дійсно поставлено, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000142 від 4.11.2008р. на суму 50 485,68 грн., № РН-0000157 від 03.12.2008р. на суму 10972,80 грн., № РН-0000159 від 04.12.2008р. на суму 4037,04 грн., № РН-0000162 від 10.12.2008р. на суму 7 346,82 грн., № РН-0000163 від 10.12.2008р. на суму 8 467,20 грн., № РН-0000166 від 16.12.2008р. на суму 419 040 грн., № РН-0000167 від 23.12.2008р. на суму 54 586, 80 грн., № РН-0000017 від і 0.02.2009р. на суму 30 110,40 грн., № РН-0000018 від 10.02.2009р. на суму 38 908,14 грн., а також згідно Актів здачі-прийняття програмного забезпечення в електронному вигляді № РН-0000005 на суму 9 624,72 грн. та № РН- 0000006 на суму 3 687,60 грн.

Факт отримання Відповідачем програмного забезпечення засвідчується підписами уповноваженої особи Відповідача на актах та видаткових накладних, а також виданими відповідачем довіреностями на отримання цінностей ЯПЗ № 117406/120 від 01.12.08 р., ЯПЗ № 117397/111 від 03.11.08 р., ЯПЗ № 117413/127 від 10.12.08р., ЯПЗ № 117420 від 19.12.08р.

Таким чином суд приходить до висновку, що судом було встановлено факт отримання товару Відповідачем від Позивача на загальну суму 568 248,66 грн.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, у зв'язку з чим станом на 31.03.2009р. неоплаченим залишився товар на суму 387 227,20 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.07 р. до 31.03.09 р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару, Позивач звернувся до суду з позовними вимогами (враховуючи клопотання про зменшення позовних вимог) про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі -387 227,20 грн., інфляційних нарахування у розмірі -111 451,65 грн., та 3% річних у розмірі -39358,19 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, Господарський суд вважає позовні вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню з урахуванням зави про зменшення позовних вимог з огляду на наступне:

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, за своєю правовою природою є правовідносинами з поставки.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Разом з тим, згідно з приписами статі 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Позивачем Відповідачу було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000142 від 4.11.2008р. на суму 50 485,68 грн., № РН-0000157 від 03.12.2008р. на суму 10972,80 грн., № РН-0000159 від 04.12.2008р. на суму 4037,04 грн., № РН-0000162 від 10.12.2008р. на суму 7 346,82 грн., № РН-0000163 від 10.12.2008р. на суму 8 467,20 грн., № РН-0000166 від 16.12.2008р. на суму 419 040 грн., № РН-0000167 від 23.12.2008р. на суму 54 586, 80 грн., № РН-0000017 від і 0.02.2009р. на суму 30 110,40 грн., № РН-0000018 від 10.02.2009р. на суму 38 908,14 грн., а також згідно Актів здачі-прийняття програмного забезпечення в електронному вигляді № РН-0000005 на суму 9 624,72 грн. та № РН- 0000006 на суму 3 687,60 грн.

Факт отримання Відповідачем програмного забезпечення засвідчується підписами уповноваженої особи Відповідача на актах та видаткових накладних, а також виданими відповідачем довіреностями на отримання цінностей ЯПЗ № 117406/120 від 01.12.08 р., ЯПЗ № 117397/111 від 03.11.08 р., ЯПЗ № 117413/127 від 10.12.08р., ЯПЗ № 117420 від 19.12.08р.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, у зв'язку з чим станом на 31.03.2009р. неоплаченим залишився товар на суму 387 227,20 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.07 р. до 31.03.09 р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі продажу не встановлено інший строк оплати.

Отже , проведення розрахунків за товар можливе після прийняття цього товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до п. 1. ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, із звичаїв ділового обороту при здійснення господарських операцій у спрощений спосіб, покупець здійснює оплату за отриманий товар відповідно до п. 1. ст. 692 Цивільного кодексу України, а саме з моменту отримання товару та товаророзпорядчих документів.

Відповідно до вимог законодавства України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 387 227,20 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" встановив: що розмір 3% річних, який нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 14.05.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 39 358,19 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період моменту прострочення до 14.05.2012р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 111 451,65 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 111 451,65 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат, пов'язаних з поданням Позивачем апеляційної та касаційної скарги на рішення суду у справі № 37/464 від 23.11.2011р. (суддя Гавриловська І.О.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА», (код ЄДРПОУ 35315550) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»(код ЄДРПОУ 23502773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА», (код ЄДРПОУ 35315550) основний борг у розмірі 387 227,20 грн., 3% річних у розмірі -39 358,19 грн. та інфляційні нарахування у розмірі -111 451,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»(код ЄДРПОУ 23502773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА», (код ЄДРПОУ 35315550) державне мито у розмірі - 5118, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі -236,00 грн., судовий збір в розмірі 1 609,50 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі -5579,36 грн. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі -5579,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.06.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева