Постанова

від 29.08.2012 по справі 37/464-55/166-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2012 № 37/464-55/166-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача - Муллокандова О.М. ( довір. б/н від 29.04.12);

Від відповідача - Назаров К.Є. ( довір. №46 від 27.08.12);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр Банківських Інформаційних технологій „Цебіт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р.

у справі № 37/464-55/166-2012 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Софтдистибушн Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр Банківських Інформаційних технологій „Цебіт"

про стягнення 511 803,33 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2012р. у справі №37/464-55/166-2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою "СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Банківських Інформаційних Технологій "ЦЕБІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою "СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА" основний борг у розмірі 387 227,20 грн., 3% річних у розмірі -39 358,19 грн. та інфляційні нарахування у розмірі -111 451,65 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Банківських Інформаційних Технологій "ЦЕБІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою "СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА" державне мито у розмірі -5118, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі -236,00 грн., судовий збір в розмірі 1 609,50 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі -5579,36 грн. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі -5579,36 грн.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що факт отримання відповідачем програмного забезпечення засвідчується підписами уповноваженої особи відповідача на актах та видаткових накладних, довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим залишився неоплачений товар на суму 387 227,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом не перевірено чи відповідають видаткові накладні, надані позивачем, вимогам, що ставляться до документу первинного бухгалтерського обліку, та чи підтверджують ці накладні одержання товару відповідачем, а відтак не встановлено достовірно кількість та вартість одержаного товару та дійсний розмір заборгованості відповідача.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає й про те, що права позивача не порушені і не підлягають захисту, оскільки за змістом ст. 530 ЦК України не настав момент сплати відповідачем боргу. Оскільки між сторонами відсутні будь-які письмові угоди щодо визначення умов оплати поставленого товару, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання на користь позивача, з огляду на характер зобов'язань, не уявляється можливим.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2011р. у справі №37/464, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.12р. в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2012р. у справі №37/464 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.12р. у справі №37/464 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.11 скасовано. Справу скеровано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В постанові Вищого господарського суду звертається увага суду на те, що розглядаючи спір по суті та відмовляючи позивачу в позові, який обгрунтовує його вимогою ст.692 ЦК України (покупець зобов'язаний платити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів) суди не встановлювали момент настання оплати та розрахунок суми позову, який включає в себе борг, річні, інфляцію та пеню.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва у справі №37/464-55/166-2012 з огляду на наступне.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між ТОВ "СофтДистрибушин Україна", що є правонаступником ТОВ "Представництво Тренд Майкро в Україні та Молдові" у зв'язку із зміною останнім назви на підставі протоколу № 1 від 22.05.2009 р., (позивач) та ТОВ "Центр Банківських Інформаційних Технологій "ЦЕБІТ"(відповідач) досягнуто згоди, щодо поставки програмного забезпечення (товар).

Поставка товару здійснювалась позивачем на підставі замовлення відповідачем відповідного найменування та кількості товару, та виставленням рахунків-фактури з боку позивача. Отже, сторонами було досягнуто всіх істотних умов щодо поставки товару, а саме ціна товару, строки поставки та кількість товару.

Програмне забезпечення позивачем відповідачу поставлено, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000142 від 4.11.2008р. на суму 50 485,68 грн., № РН-0000157 від 03.12.2008р. на суму 10972,80 грн., № РН-0000159 від 04.12.2008р. на суму 4037,04 грн., № РН-0000162 від 10.12.2008р. на суму 7 346,82 грн., № РН-0000163 від 10.12.2008р. на суму 8 467,20 грн., № РН-0000166 від 16.12.2008р. на суму 419 040 грн., № РН-0000167 від 23.12.2008р. на суму 54 586, 80 грн., № РН-0000017 від і 0.02.2009р. на суму 30 110,40 грн., № РН-0000018 від 10.02.2009р. на суму 38 908,14 грн., а також згідно Актів здачі-прийняття програмного забезпечення в електронному вигляді № РН-0000005 на суму 9 624,72 грн. та № РН- 0000006 на суму 3 687,60 грн.

Факт отримання відповідачем програмного забезпечення засвідчується підписами уповноваженої особи відповідача на актах та видаткових накладних, а також виданими відповідачем довіреностями на отримання цінностей ЯПЗ № 117406/120 від 01.12.08р., ЯПЗ № 117397/111 від 03.11.08р., ЯПЗ № 117413/127 від 10.12.08р., ЯПЗ № 117420 від 19.12.08р.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, у зв'язку з чим станом на 31.03.2009р. неоплаченим залишився товар на суму 387 227,20 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.07р. до 31.03.09р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи та характеру правовідносин сторін, норм чинного законодавства обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі- продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, проведення розрахунків за товар можливе після прийняття цього товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, із звичаїв ділового обороту при здійснення господарських операцій у спрощений спосіб, покупець здійснює оплату за отриманий товар відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а саме з моменту отримання товару та товаророзпорядчих документів.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що отримання товару відповідачем та наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 387 227,20грн.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, який нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 14.05.2012р., не перевищує відповідний розмір, що може бути нарахований за цей період, а отже підлягає стягненню у сумі 39 358,19 грн.

За період моменту прострочення до 14.05.2012р. підлягає стягненню з відповідача індекс інфляції у сумі 111 451,65грн., який не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за вказаний період, а отже підлягає стягненню з у розмірі 111 451,65 грн.

За таких обставин апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр Банківських Інформаційних технологій „Цебіт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012р. у справі № 37/464-55/166-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №37/464-55/166-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Кропивна Л.В.

Пономаренко Є.Ю.