Рішення

від 11.06.2012 по справі 5011-55/3641-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3641-2012 11.06.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс», м.Київ

за участю Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Оберіг», м.Київ

про: визнання недійсним договору про охорону №21 від 20.08.2009р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_1 (дов. №12/03/12-т від 20.03.2012р.);

від Відповідача -ОСОБА_2 (дов. №б/н від 25.01.2012р.).

від Третьої особи - не з'явились.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс», м.Київ (далі -Відповідач) про визнання недійсним Договору про охорону №21 від 20.08.2009р.

На підтвердження позовних вимог, Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір №21 про охорону від 20.08.2009р. з додатками, ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Виробнича-торгова фірма «Радосинь», (справа №43/75), Витяг з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача, лист Відповідача від 04.09.2011р. №234, Акт зняття постів за 2011р., Додаткову угоду №4 до договору №25/12-09 про надання охоронних послуг від 25.12.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує: ч.4 ст.17, ст.53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 92, 203, 234 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2012р. порушено провадження у справі №5011-55/3641-2012, розгляд справи призначено на 11.04.2012р.

11.04.2012р. через канцелярію суду від представника Позивача надійшли Письмові пояснення, та надані наступні документи: Витяг з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, ухвала Господарського суду міста Києва у справі №43/75-15/7-б від 06.07.2011р. про призначення керуючим санацією ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»арбітражного керуючого Сиротенка Олександра Олександровича, ухвала Господарського суду міста Києва у справі №43/75-15/7-б від 25.01.2012р., заява про примусове виконання ухвали суду, ухвала Господарського суду міста Києва у справі №43/75-15/7-б від 28.02.2012р.,

У судовому засіданні 11.04.2012р. оголошувалась перерва до 16.05.2012р., відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

15 травня 2012р. через канцелярію суду від представника Відповідач надійшов відзив на позов, з доказами надсилання його Позивачу. Крім того, на підтвердження власної позиції Відповідач надав Акт звірки взаєморозрахунків від 05.01.2010р.

У вказаному відзиві Відповідач зазначив, що з моменту укладення договору № 21 - 20 серпня 2009 року і до моменту укладення договору № 25/12-09 - 25 грудня 2009 року пройшло трохи більше чотирьох місяців. За договором № 21 від 20 серпня 2009 року відбувалися цивільні правовідносини між Позивачем та Відповідачем, які припинилися після укладення між сторонами договору № 25/12-09 від 25 грудня 2009 року. Останній договір було укладено оскільки змінилася вартість послуг, їх обсяг та інші об'єктивні обставини, які вважалися сторонами істотними для укладення нового договору. Так, за договором № 21 від 20 серпня 2009 року Відповідач брав на себе обов'язок здійснювати охорону об'єктів та працівників Позивача (п. 1 Договору) а в договорі № 25/12-09 від 25 грудня 2009 року Відповідач брав на себе обов'язок здійснювати охорону майна Позивача, яке знаходилося на об'єктах (п. 1.1 Договору). Отже предмети договорів не є тотожними. Також не відповідає дійсності твердження Позивача про те, що охорона здійснювалася за одними і тими самими адресами пр.-т Маяковського, 6 та вул. Драйзера, 4. Вказані адреси містяться в договорі № 25/12-09 від 25 грудня 2009 року. Хоча за договором № 21 від 20 серпня 2009 року по перше не конкретизуються окремі об'єкти, а охорона здійснювалася на об'єктах, погоджених сторонами, і по друге охоронялися також і працівники Позивача.

Також Відповідач звертає увагу на те, що вартість послуг за договором № 21 від 20 серпня 2009 року складала 14 грн. за одну годину (малося на увазі робота одного поста), п. 5 Договору. А в договорі № 25/12-09 від 25 грудня 2009 року, вартість послуг визначалася в п. 7.1 і становила 10 080 грн. за місяць - цілодобовий пост та 5 040 грн. за місяць - півдобовий пост.

У судовому засіданні 16.05.2012р. представник Відповідача надав до матеріалів справи оригінал Акту звірки взаєморозрахунків від 05.01.2010р., Акт про передачу права вимоги за договором про відступлення права вимоги (цесії) б/н від 22.03.2010р., Договір відступлення права вимоги (цесії) від 22.03.2010р. укладений між Відповідачем та ТОВ «Консалтинговий центр «Оберіг», Додаток №1 до Договору відступлення права вимоги від 22.03.2010р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2012р. на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Оберіг»в якості Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача. Продовжено, за клопотанням сторін, відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України, процесуальний строк розгляду справи на 15 днів., наступне засідання призначено на 31.05.2012р.

31.05.2012р. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення у справі від третьої особи -ТОВ «Консалтинговий центр «Оберіг», якими останній підтримав позицію Відповідача, надано належним чином засвідчені копії Договору №21 про охорону від 20.08.2009р., з Додатками, Акти виконаних робіт до Договору №21 від 20.08.2009р. за вересень-грудень 2009р.

Крім того, 31.05.2012р. через канцелярію суду від представника Позивача надано Письмові пояснення на відзив Відповідача, відповідно до якого Позивач зазначив: «Не погоджуючись із позовною заявою, Відповідач зазначає, що про надання ним охоронних послуг свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 05.01.2010 р. по оспорюваному договору.

Проте такий доказ не може братися до уваги, оскільки відповідно до умов оспорюваного договору оплата за охорону здійснюється на підставі рахунків Відповідача та акту виконаних робіт. Таким чином, про надання охоронних послуг повинні свідчити акти виконаних робіт. За своєю природою акт звірки взаєморозрахунків не свідчить про факт надання послуг. Також, слід зазначити, що відповідно до умов договору, термін його дії складає 1 рік, а вартість послуг становить 14 грн/год. Таким чином, дія договору припиняється 20.08.2010 р., в той час як Відповідачем надано акт звірки взаєморозрахунків від 05.01.2010 р., згідно якого заборгованість складає 210 тис. грн.

З цього слідує:

1.акт звірки взаєморозрахунків свідчить про те, що договір розірвано не було, хоча у письмовому відзиві Відповідач стверджує, що цивільні правовідносини за оспорюваним договором припинилися у зв'язку з укладенням між сторонами іншого договору 25 грудня 2009 року. Доказів на підтвердження факту розірвання оспорюваного договору Відповідачем не надано.

2.договір не розірвано і строк виконання зобов'язань сторонами не настав.

3.акт звірки взаєморозрахунків складено на шість місяців раніше, ніж мав закінчитися термін дії договору і заборгованість на момент складення акту не могла становити суму 210 тис грн., оскільки така заборгованість не могла утворитися станом на 05.01.2010 р. у відповідності до вартості послуг, визначених умовами договору.

4.ці факти свідчать про фіктивність такого договору, оскільки при вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Згідно з ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Слід зауважити, що у відзиві Відповідач зазначає: «з моменту укладення договору № 21 від 20.08.2009 р. і до моменту укладення договору №.25/12-09 від 25.12.2009 р. пройшло трохи більше чотирьох місяців. За договором № 21 від 20.08.2009 р. відбувалися цивільні правовідносини між Позивачем та Відповідачем, які припинилися після укладення між сторонами договору №25/12-09 від 25.12.2009 р., оскільки змінилася вартість послуг, їх обсяг та інші об'єктивні обставини, які вважалися істотними.»Відповідач стверджує, що оспорюваний договір було розірвано в усній формі і правовідносини припинилися у зв'язку із підписанням іншого договору про надання охоронних послуг 25.12.2009 р. і поряд з цим Відповідач вказує на акт звірки взаєморозрахунків від 05.01.2010 р. як на факт того, що договір, зобов'язання за ним виконувалися. Заборгованість Позивача, яка вбачається з акту звірки взаєморозрахунків виникла у зв'язку з неоплатою охоронних послуг відповідно до умов оспорюваного договору.

За таких обставин, Позивач вважає, що вказаними доводами Відповідач вводить суд в оману, оскільки стверджує про наявність фактів і в той же час ці факти заперечує».

30 травня 2012р. Відповідач через канцелярію суду надав Додаткові пояснення, та копії банківських виписок, які на його думку підтверджують виконання оспорюваного договору.

31 травня 2012р. через канцелярію суду представник Позивача надав належним чином завірену копію оспорюваного договору №21 від 20.08.2009р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2012р. розгляд справи відкладено на 11.06.2012р.

У судове засідання 11.06.2011р. з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав копію витягу з ЄДР станом на 05.08.2009р. щодо Позивача, та станом на 24.12.2009р., крім того надав Письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що з банківських виписок не можливо встановити, що відбувалась оплата саме за оспорюваним договором, гр.. Васютинському П.П. та ОСОБА_5, які підписали Акти виконаних робіт за оспорюваним договором, Позивач не уповноважував на підписання документів від імені Позивача. Крім того, за умовами оспорюваного договору охоронна фірма бере під охорону об'єкти, перераховані у план-схемі об'єктів, що охороняються (об'єкт -нежитлова будівля просп.. Маяковского, 6 та вул..Дайзера, 4), включаючи охорону товарно-матеріальних цінностей, грошових сум та працівників замовника (п.1 та 7 Договору №21) вартість послуг становить 14 грн./год. (п.5 Договору). Як видно з наданих Третьою особою актів виконаних робіт, за один (за кожен) із чотирьох місяців надано охоронних послуг на суму 56 270,00 грн. Однак такий акт не відповідає умовам договору, оскільки вартість послуг становить 14 грн./год. У випадку, якщо б об'єкти охоронялися 24 години на добу та 30 діб на місяць та з урахуванням того, що охоронялися 2 об'єкти: 14 (вартість послуг) х 24(години на добу) х 30 діб х 2 (об'єкти) = 20 160,00 грн. таким чином вказана вартість наданих послуг відповідно наданим акта не відповідає договору, а одже і не може бути належним доказом виконання договору та зобов'язання за ним.

В судове засідання призначене на 11.06.2012 р. представник Відповідача з'явився, надав оригінали банківських виписок на огляд суду, копії яких залучено до матеріалів справи, надав усні заперечення по суті спору, підтримав заперечення викладені у Відзиві на позовну заяву, просив суть відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник Третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання ухвали суду за його адресою, визначену матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом м. Києва ухвалою у справі №43/75-15/7-6 від 16.01.2008 р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», введено у відповідності до ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом»процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією керівника боржника - Голову Правління Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»Васютинського П.П. з обмеженням його щодо вчинення дій вартість яких перебільшує 50 000,00 грн. одноособово (Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 05.08.2009р. щодо ЗАТ «Виробничо-Торгова фірма «Радосинь»).

20 серпня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»(по договору - Замовник, надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс»(по договору - Охоронна фірма, надалі - Відповідач) було укладено договір охорони №21 (надалі - Договір), відповідно до якого Позивач (замовник) доручає, а Відповідач (Охоронна фірма) бере під охорону об'єкти та працівників Позивача.

Від Позивача договір підписаний першим заступником голови правління В.А. Діжечко.

Відповідно до п.13 даний договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з дня підписання.

Вартість послуг становить 14,00 грн./година (п.5 Договору). Оплата за охорону здійснюється на підставі рахунків Охоронної фірми та акту виконаних робіт на рахунок Охоронної фірми протягом 5-ти днів з дати надання рахунку (п.6 Договору).

Відповідно до п.3 Договору, охорона об'єктів та працівників здійснюється за терміновим викликом Замовника. Наступні дні та години охорони визначаються Сторонами додатково. Система охорони об'єктів і дислокація постів визначаються Охоронною фірмою та повідомляються Замовнику.

Додатком №1 до Договору визначено перелік об'єктів, що охороняється - нежитлова будівля - м.Київ, вул.Маяковського, 6 та нежитлова будівля за адресою м.Київ, вул.Т.Драйзера, 4, часи спостереження -за домовленістю.

25 грудня 2009 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про надання охоронних послуг №25/12-09. Актом зняття постів 2011 рік 02.вересня 2010 року сторони підтвердили зняття охорони на об'єктах Замовника, в зв'язку з чим припиняється дія Договору №25/12-09 про надання охоронних послуг від 25.12.2009р. Відповідно до вказаного Акту зняття постів, предметом договору №25/12-09 про надання охоронних послуг від 25.12.2009р. є охорона об'єктів, що знаходиться за адресою: м.Київ, пр-т Маяковського, 6 та вул. Драйзера,4.

22.03.2010р. між Відповідачем та Третьою особою укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Будівельна фірма «АЛЬФА-СЕРВІС»відступає ТОВ «Консалтинговий центр «Оберіг»право вимоги за Договором №21 від 20.08.2009р. 22.03.2010р. Відповідач та третя особи підписали акт про передачу права вимоги за договором про відступлення права вимоги (цесії) б/н від 22.03.2010р., за яким Відповідач передав Третій особі оригінал Договору про охорону №21 від 20.08.2009р. з додатками, копію ліцензії про надання послуг, Акти виконаних робіт.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору №21 про охорону від 20.08.2009р., у зв'язку з тим, що укладання оспорюваного договору не було спрямоване на реальне настання наслідків, оскільки фактично в цей період охорона вказаних об'єктів здійснювалася на підставі зовсім іншого договору, вказаний договір є фіктивним, договір підписано не уповноваженою особою Позивача, волевиявлення Позивача на укладання договору відсутнє.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню , враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у визнанні недійсним вищевказаного договору про охорону №21 від 20.08.2009р.

Враховуючи статус сторін та предмет контракту, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору №21 від 20.08.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. З п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення" від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім -чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Правочин -правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі -невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно ст.234 Цивільного кодексу фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових насідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що Господарським судом м. Києва ухвалою у справі №43/75-15/7-6 від 16.01.2008 р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», введено у відповідності до ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом»процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією керівника боржника - Голову Правління Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»Васютинського П.П. з обмеженням його щодо вчинення дій вартість яких перебільшує 50 000,00 грн. одноособово (Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 05.08.2009р. щодо ЗАТ «Виробничо-Торгова фірма «Радосинь»).

20 серпня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»(по договору - Замовник, надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс»(по договору - Охоронна фірма, надалі - Відповідач) було укладено договір охорони №21 (надалі - Договір), відповідно до якого Позивач (замовник) доручає, а Відповідач (Охоронна фірма) бере під охорону об'єкти та працівників Позивача.

Договір з боку Позивача було підписано Першим заступником Голови правління Діжечко Володимиром Анатолійовичем.

Відповідно до ч. 4 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»«з дня винесення ухвали про санацію: припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;»

Цивільним кодексом України в ст. 203 встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В силу вимог вказаних статей, волевиявлення юридичної особи здійснюється через свої органи, які діють, в даному випадку на підставі закону, а саме ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Оскільки, повноваження Першого заступника Голови правління Діжечко В.А. були припинені на момент підписання Договору, то й волевиявлення Позивача було відсутнє.

Крім того, Відповідач не міг не знати про припинення повноважень органів управління Позивача у зв'язку з введенням процедури санації, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, є по цій справі кредитором Позивача, а тому на підставі ч. З ст. 92 ЦК у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, вказане свідчить про те, що сторони усвідомлювали той факт, що необхідний обсяг цивільної дієздатності представника юридичної особи для підписання Договору був відсутній.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного вбачається, що учасники оспорюваного Договору не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину.

Крім того, з матеріалів справи вбачається відсутність виконання Договору №21 від 20.08.2009р. сторонами:

Акти виконаних робіт, що надані Відповідачем, не приймаються судом як належний доказ виконання Договору №21, оскільки, докази того, що Позивач уповноважував на підписання вказаних актів від імені Позивача -ОСОБА_5 та В.А. Діжечко в матеріали справи не надано.

Окрім того, суд погоджується з позицією Позивача, що вартість наданих послуг відповідно наданим акта не відповідає договору. За умовами Договору №21 охоронна фірма бере під охорону об'єкти, перераховані у план-схемі об'єктів, що охороняються (об'єкт -нежитлова будівля просп. Маяковского, 6 та вул. Дайзера, 4), включаючи охорону товарно-матеріальних цінностей, грошових сум та працівників замовника (п.1 та 7 Договору №21) вартість послуг становить 14 грн./год. (п.5 Договору).

Як вбачається з наданих Третьою особою актів виконаних робіт, за один (за кожен) із чотирьох місяців надано охоронних послуг на суму 56 270,00 грн. Однак такий акт не відповідає умовам договору, оскільки вартість послуг становить 14 грн./год. У випадку, якщо б об'єкти охоронялися 24 години на добу та 30 діб на місяць та з урахуванням того, що охоронялися 2 об'єкти: 14 (вартість послуг) х 24(години на добу) х 30 діб х 2 (об'єкти) = 20 160,00 грн. таким чином вказана вартість наданих послуг відповідно наданим акта не відповідає договору, а отже і не може бути належним доказом виконання договору та зобов'язання за ним.

Крім того, Відповідно до п.3 Договору, охорона об'єктів та працівників здійснюється за терміновим викликом Замовника. Наступні дні та години охорони визначаються Сторонами додатково . Система охорони об'єктів і дислокація постів визначаються Охоронною фірмою та повідомляються Замовнику.

Додатком №1 до Договору визначено перелік об'єктів, що охороняється - нежитлова будівля -м.Київ, вул. Маяковського, 6 та нежитлова будівля за адресою м.Київ, вул. Т.Драйзера, 4, часи спостереження -за домовленістю.

З матеріалів справи, вбачається, що Позивачем не надавався виклик Відповідачу, та не узгоджувалися дні та години здійснення охорони, як-то передбачено умовами п.3 Договору №21.

Суд не бере до уваги банківські виписки, які надані в матеріалах справи, оскільки з даних виписок не вбачається, те що Позивачем виконувалися зобов'язання з оплати охоронних послуг саме за Договором №21 від 20.08.2009р.

Крім того, підписання Акту звірки взаєморозрахунків головним бухгалтером Позивача не свідчить про беззаперечну наявність зобов'язань по сплаті у Відповідача перед Позивачем за Договором. Акт звірки взаєморозрахунків є лише документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, рахунками, актами тощо.

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Поняття "господарської операції" наводиться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Акт звірки взаєморозрахунків не фіксує ніяких господарських операцій, не складається під час здійснення господарської операції або безпосередньо після неї, не викликає змін у структурі зобов'язань, отже, первинним документом бути не може.

Отже, Акт звірки є лише способом відображення кредиторської і дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку при проведенні інвентаризації активів, та у випадку, якщо інформація акту звірки взаєморозрахунків суперечить дійсним зобов'язанням сторін - пріоритет мають первинні документи перед зведеними обліковими документами.

Про недійсність оспорюваного договору охорони №21 від 20.08.2009 року свідчить і той факт, що між цими ж сторонами, Закритим акціонерним товариством Виробничо-торгова фірма «Радосинь»та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма «Альфа-Сервіс», 25 грудня 2009 року було укладено договір про надання охоронних послуг №25/12-09. Про укладення вказаного договору свідчать отримані нами Акти зняття постів та Додаткова угода №4 до Договору №25/12-09 про надання охоронних послуг від 25.12.2009 р., що свідчить про реальне виконання договору від 25.12.2009 р. Предметом обох договорів є охорона об'єктів, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр-т Маяковського,6 та вул. Драйзера, 4).

Відповідно до п.13 оспорюваного договору від 20.08.2009р. даний договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з дня підписання. Тобто строк договору визначений до 20.08.2010р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладання Договору охорони №21 від 20.08.2009 року не було спрямоване на реальне настання наслідків, оскільки фактично у цей період охорона вказаних об'єктів здійснювалася на підставі зовсім іншого договору.

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджено наявність підстав для визнання недійсним Договору №21 про охорону від 20.08.2009р.

Таким чином, вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», м.Київ задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про охорону №21 від 20.08.2009р., укладений між закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс».

3. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «будівельна фірма «Альфа-Сервіс»(код ЄДРПОУ: 22965175) на користь Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»(код ЄДРПОУ: 21538933) судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 11.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева