Ухвала

від 07.06.2012 по справі 2а-1134/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1134/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Інвест»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві про скаусвання податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Інвест»(далі -ТОВ «КУА «Капітал Інвест») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2010 №0000183540/0, №0000172201/0, №0000131705/0, №0000192201/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.01.2010 №0000183540/0, №0000172201/0, №0000131705/0, №0000192201/0.

На вказану постанову ДПІ у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «КУА «Капітал Інвест» управляє активами пайового недиверсифікованого венчурного фонду закритого типу «Поступ» (далі - ПЗНВІФ «Поступ»).

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2005 по 30.09.2010, за наслідками якої складено акт перевірки від 30.12.2010 №361/22-01/33301420.

Даною перевіркою було встановлено наступні порушення:

- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - підприємством неправомірно завищено валові витрати на суму в розмірі 80 000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 20 000,0 грн. у тому числі по періоду 4 кварталу 2009 року в сумі 20 000,0 грн.;

- п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого за 3 квартал 2010 року зменшено збиток від операцій з акціями та іншими корпоративними правами на суму 1 696 000,0 гри. та збиток від операцій з облігаціями на суму 3 803 200,0 грн.;

- п.3.1 ст.3, пп.4.1.6. п.4.1 ст.4, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 310 460,00 грн. за відповідні звітні періоди: за 2 квартал 2009 року - 304 114.00 грн., за 3 квартал 2009 року - 958 846,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 47 500,00 грн.;

- пп. «ї» п.1.3 ст. 1, пп. «г»4.2.9 п. 4.2 ст.4, пп. «а» п. 17.2 ст.17, п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1005,00 грн.

Крім того, відповідачем було встановлено наявність фінансових операцій, які мають ознаки сумнівності у відповідності критеріїв, регламентованих п.1, п.3, п.4 Положення «Про банк даних про сумнівні фінансові операції», затвердженого Наказом ДПА України від 21.05.03 № 233. та порушення п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість за період з 25.02.2005 по 30.09.2010, в тому числі: листопад 2007 р. - 2239,00 грн.; грудень 2007 р.-2 239,00 грн.; січень 2008 р. - 2719,00 грн.; лютий 2008 р. -2719,00 грн.; березень 2008 р. -2719,00 грн.; квітень 2008 р. - 2 719,00 грн.; травень 2008 р.-2 719,00 грн.

За результатами проведення перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000192201/0, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у сумі 680,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 №00000131705/0, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1256,00 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції - 251,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000172201/0, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції - 5000,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000183540/0, яким визанчено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1638075,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції - 327615,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000192201/0 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, кошти, які віднесені позивачем до податкового кредиту, були сплачені підприємством у зв`язку з отиманням ним послуг, пов`язаних з реєстрацією підприємства, виготовленням печаток, придбання матеріальних цінностей, оборотно-сальдових відомостей та іншою господарською діяльністю підприємства, що підтверджується актом перевірки.

З урахуванням якісних характеристик придбаних позивачем товарів та робіт, які свідчать про призначення їх використання в господарській діяльності позивача та відповідають їй, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для накладення до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, згідно акту від 25.04.2008 №329/15-03 ДПІ у Печерському районі м. Києва свідоцтво позивача як платника податку на додану вартість було анульовано, а розмір його податкової заборгованості з ПДВ становить 0,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 № 00000131705/0 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є субєктом підприємницької діяльності та на момент господарських відносин з позивачем була платником єдиного податку, що підтверджується копією платіжного доручення від 19.11.2008 №92 про сплату єдиного податку за грудень 2008 р. - січень 2009 р.

Згідно акту перевірки, за надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 інформаційно-консультаційні послуги позивачем згідно рахунків-фактур від 23.01.2009 №406 та від 30.01.2009 №419 перераховувались кошти на загальну суму 6700 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ «КУА «Капітал Інвест» не повинно утримувати податок з доходів при перерахуванні коштів за надані послуги в січні 2009 р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000172201/0, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, ТОВ «КУА «Капітал Інвест» було укладено з адвокатом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 попередній договір від 07.12.2009 №1 про надання юридичної допомоги щодо звернення стягнення за банківською гарантією.

Згідно з п.1.1 цього договору ТОВ «КУА «Капітал Інвест» (надалі - клієнт) доручає, а ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання від свого імені за дорученням клієнта або від імені клієнта і за його дорученням надати на території України і Республіки Казахстан комплексну юридичну допомогу щодо звернення стягнення з Відкритого акціонерного товариства «БТА БАНК» (надалі за цим договором - боржник) за банківською гарантією, в тому числі проведення попередніх переговорів з боржником, підписання протоколу погодження основних умов реструктуризації заборгованості або/і іншого подібного документу та організаційно-комунікативне забезпечення звернення стягнення, або іншим способом повернення коштів за банківською гарантією, право вимоги за якою належить клієнту згідно Гарантії від 05.03.2008 №01-63-1/590 відповідно до умов даного договору.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.02.2010 до попереднього договору від 07.12.2009 №1 фактично було виконано проведення попередніх переговорів з боржником та іншими заінтересованими особами на території Республіки Казахстан, в тому числі з представниками вищих органів влади і управління, з фахівцями в галузі права Республіки Казахстан, з питань погодження основних умов реструктуризації заборгованості за вказаною банківською гарантією право вимоги за якою належить клієнту.

Загальна вартість робіт за даним договором складає 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Для перевірки також було надано юридичний звіт за попереднім договором від 07.12.2009 №1 в якому зазначено, що в період з 10.12.2009 по 12.12.2009 ОСОБА_4 на території Казахстану в м. Астана було проведено попередні переговори з посадовими особами Республіки Казахстан щодо умов повернення коштів та організаційно-комунікативного забезпечення погашення заборгованості AT «БТА Банк», контрольний пакет акцій якого належить Республіці Казахстан, за банківською гарантією від 05.03.2008 за №01-63-1/590 виданої для пред'явлення ТОВ «КУА «Капітал Інвест».

Розрахунки між суб'єктами господарської діяльності проводились згідно банківської виписки по рахунку НОМЕР_1 відкритому у ВАТ «БТА Банк»від 07.12.2009 на суму 10 000,00 грн. за призначенням платежу «за юридичну допомогу згідно договору від 07.12.2009 №1» без ПДВ та банківської виписки по цьому ж рахунку від 08.12.2009 на суму 70 000,00 грн. з призначенням платежу «за юридичну допомогу згідно договору від 07.12.2009 №1» без ПДВ.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що ТОВ «КУА «Капітал Інвест» діяло в інтересах ПНВІФЗТ «Поступ».

Відповідну суму в розмірі 80 000,0 грн. ТОВ «КУА «Капітал Інвест»включило до складу скоригованих валових витрат за звітний період 4 квартал 2009 р.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Згідно ст. 23 цього Закону, бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні.

Відповідно до з пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону».

Разом з тим, на виконання вимог Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», пункту 8 розділу XI Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку рішенням від 02.07.2002 №196 затвердила Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування.

Пунктом 1.1 зазначеного Положення, встановлено склад витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок активів ІСІ.

Вказаний перелік є вичерпним і не містить в собі витрат на юридичну допомогу.

Пункт 1.3 ст. 1 цього Положення визначає, що інші витрати, не передбачені пунктом 1.1. цього Положення, здійснюються компанією з управління активами за власний рахунок.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем було правомірно віднесено у валові витрати підприємства суму сплачену фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за юридичну допомогу щодо звернення стягнення за банківською гарантією від 07.12.2009.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 № 0000183540/0 колегія суддів зазначає наступне.

На думку відповідача, позивач отримав дохід у вигляді різниці між номінальною вартістю облігацій і ціною договорів відступлення права вимоги. Зазначені грошові кошти кваліфіковані контролюючим органом як дохід позивача, отриманий ним з інших джерел, який не підпадає під дію пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що, в свою чергу, спричинило нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1310460,00 та штрафних (фінансових санкцій) на суму 327615,00 грн.

Відповідно до пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валового доходу платника податку не включаються кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ.

Разом з тим, на виконання вимог Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», пункту 8 розділу XI Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку рішенням від 11.01.2002 №12 затвердила Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ зазначеного Положення до складу активів ІСІ входять грошові кошти, цінні папери, банківські метали, корпоративні права, нерухомість, грошові вимоги за реалізовані активи ІСІ та видані позики, інші активи відповідно до вимог законів України.

До складу активів, відповідно до вказаного Положення входять і інші активи відповідно до вимог законів України.

Так, пункт 2 розділу ІІ Положення наводить вичерпний перелік вимог того, що не можуть включати активи ІСІ.

Проте, колегія суддів зазначає, що відступлення права вимоги на конкретні обєкти нерухомості за інвестиційними договорами, не підпадає під перелік, визначений пунктом 2 розділу ІІ вказаного Положення, є активом ІСІ, а тому позивач правомірно скористався пільгою, встановленою пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.01.2010 №0000183540/0, №0000172201/0, №0000131705/0 та №0000192201/0 є такими, що прийняті з порушенням норм законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва необхідно залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року -без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

Ухвалу складено в повному обсязі 12.06.2012