Рішення

від 19.06.2012 по справі 2/0124/1413/2012

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1

Справа № 2/0124/1413/2012

0124/3574/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2012 року м. Ялта

Ялтинський міський суд АРК у складі головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Савватєєві О.С., з участю представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1440 га, яка розташована в АДРЕСА_1, в районі будинку НОМЕР_1 на підставі договору дарування від 21 травня 2010 року. Земельна ділянка була отримана на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯІ № 732345.

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за вказаною адресою. У судовому засіданні його представник ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності, позов підтримала і суду пояснила, що земельна ділянка була надана колишньому власнику ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель та споруджень на підставі рішення Гурзуфської селищної ради № 35 від 15 квітня 2009 року. 21 травня 2010 року позивач отримав вказану земельну ділянку в дар від ОСОБА_5 Позивач не має можливості використати земельну ділянку за її призначенням, оскільки на його земельній ділянці розташовані самочинно зроблені відповідачами споруди і паркан. Просив суд задовольнити позов та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів знести самовільно встановлені споруди і паркан на земельній ділянці.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 позов не визнали, суду пояснили наступне. Відповідачі є власниками суміжної земельної ділянки. Земельна ділянка позивача накладається на частку їх земельної ділянки, у зв'язку з чим, по справі слід було призначити землевпорядну експертизу для того, щоб підтвердити факт накладання земельних ділянок. Просили суд відмовити позивачу у задоволенні його позову, оскільки вони користується належними їм земельними ділянками на підставі договору оренди.

Заслухавши сторони, розглянувши матеріали справи, суд вважає що позов має бути задоволеним по наступним підставам. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками - ст.78 Земельного Кодексу України. Позивач має право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування від 21 травня 2010 року (а.с.8). Колишньому власнику земельної ділянки вона належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯІ № 732345 від 12 березня 2010 року, який був наданий йому для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель та споруд на підставі рішення Гурзуфської селищної ради № 35 від 15 квітня 2009 року (а.с.9). Право позивача порушується відповідачами, які мають самовільні споруди і паркан на земельній ділянці, яка на законних підставах була надана власнику ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель та споруджень (а.с.9). Згідно зі ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Факт самочинного втручання на земельну ділянку позивача підтверджується зверненням позивача до правоохоронних органів з заявою про охорону його прав (а.с.10,11), фото таблицями (а.с.13-21).

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідачів та їх представників про те, що вони є користувачами земельної ділянки на підставі договору оренди, оскільки відповідачі не надали суду будь-яких документів, які б свідчили про укладання з ними договору оренди і цим доводам вже була надана правова оцінка.

Рішенням Апеляційного суду АРК від 05 червня 2012 року було відмовлено ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у задоволенні позову до Гурзуфської селищної ради, ОСОБА_5 про скасування рішення селищної ради № 8 від 31 серпня 2006 року про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,15 га в районі будинку НОМЕР_1 по провулку Виноградний, в смт. Краснокам'янка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Вказаним рішенням суду біло встановлено, що позивачам рішенням Гурзуфської селищної ради надавались в оренду земельні ділянки по 0,04 га під сад-огород, однак достовірних доказів тому, що договори оренди укладалися та були загублені, суду не було надано, орендна плата, як пояснили у судовому засіданні апеляційного суду позивачі, не сплачувалася. Між тим, актами перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 07 вересня 2006 року, 20 лютого 2007 року було встановлено, що позивачі користуються спірними земельними ділянками без договорів оренди.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, апеляційним судом АРК за клопотанням позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 призначалася судова землевпорядна експертиза для вирішення питання наявності факту накладання земельних ділянок. За вимогами експерта у сторін неодноразово було витребувано землевпорядні документи. 11 травня 2012 року експертом Кримського НДІ судових експертиз повідомлено про неможливість надання висновку внаслідок відсутності документів. Такі документи відсутні у відповідачів і на момент розгляду даної справи.

Відповідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідачі не навели суду доказів про те, що вони на законних підставах користуються земельними ділянками, а спірні споруди не є самовільними, у зв'язку з чим вони підлягають зносу.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Позивач ставить питання про стягнення моральної шкоди з відповідачів в сумі 5000 гривень. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення своїх прав з боку відповідачів, які своїми діями заподіяли йому моральну шкоду. Разом з тим, суд вважає, що між сторонами існує цивільний спір відносно невизнаних або порушених прав. В даному випадку, при наявності цивільного спору, який розглядається у судових інстанціях, стягнення моральної шкоди не передбачено.

Судові витрати слід покласти на відповідачів в солідарному порядку.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.78,152 ЗК України,

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,1440 га, яка розташована у АДРЕСА_1, в районі будинку НОМЕР_1 шляхом зносу самовільно збудованих споруд та паркану, які розташовані на земельній ділянці позивача, а також очистити земельну ділянку від будівельного сміття.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 430 гривень солідарно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя