Ухвала

від 07.06.2012 по справі 2а/0570/607/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року справа №2а/0570/607/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Білак С.В., Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання - Турко І.Б.

за участю

представника позивача - ОСОБА_2 за довіренністю

представників відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за довіренністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/607/2012 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/607/2012 задоволено адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення від 14.09.2011 року №0000781742 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 15278,75грн., з якої основний платіж 12223,00грн. і штрафна санкція у розмірі 3055,75грн. та від 17.11.2011 року №0001031742 яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 12239,96грн.

В апеляційній скарзі відповідач та під час апеляційного розгляду справи представники відповідача просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивують неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши доповідь судді -доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач зареєстрований фізичною особою - підприємцем Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 22.06.1998 року №22710170000000646, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в Красноармійській ОДПІ з 25.06.1998 року за №873, зареєстрований платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 180).

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої було складено акт від 26.08.2011 року №1321/17-313-2/НОМЕР_1 (т.1 а.с.26).

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем:

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 12223,00грн. занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12223,00грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 1938,00грн., за квітень 2010 року в сумі 2949,00грн., за червень 2010 року в сумі 7336,00грн.;

- ст.13, 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 12722,28грн., в тому числі по періодах за 2010 рік на суму 12722,28грн.

За висновком відповідача зазначені порушення виникли внаслідок укладання позивачем нікчемних правочинів з ПП «Донтехкомплект» та ТОВ «Сокол-Торг-Пром» - договори купівлі - продажу від 02.03.2010 року та від 15.04.2010 року №04/15, які не спричинили реального настання правових наслідків та включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товару у сумі 12223,00 грн., які не призначаються для їх використання в господарській діяльності та безпідставного включення до складу валових витрат суму 81599,26грн., у т.ч. за дизельне паливо у сумі 9689,75грн., запасні частини у сумі 51273,20грн., податок з власників транспортних засобів у сумі 6992,75грн., відсотки по кредиту у сумі 13643,56грн., що призвело до нарахуванню податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12239,96грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.09.2011 року №0000781742 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 15278,75 грн., з якої основний платіж 12223,00грн. і штрафна санкція у розмірі 3055,75грн. та від 17.11.2011 року №0001031742 яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12239,96 грн. (за результатами розгляду повторної скарги в адміністративному порядку - рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 09.11.2011 року №20577/10/25-213-2). (т.1 а.с.22,24)

Предметом спору є правомірність висновків податкового органу про нікчемність договорів від 02.03.2010 року та від 15.04.2010 року №04/15 купівлі-продажу товару (дизельне пальне та запасні частини).

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП «Донтехкомплект» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 02.03.2010 року. (т. а.с.130). Предметом договору є зобов'язання Продавця продати дизельне пальне та запасні частини, а Покупця прийняти та оплатити поставлену продукцію. Загальна сума договору складає 500000,00 грн. у т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме:

- специфікація, в якій зазначено найменування товару - дизельне пальне, орієнтована кількість 1715,00 л., загальна вартість - 11627,70 грн., поставка здійснюється Продавцем за вказаною адресою: Донецька обл., м. Родинське, вул. Маяковського, 3/1, оплата продукції здійснюється Покупцем протягом 20 днів, строк поставки продукції - 02 березня 2010 року. Підписана обома сторонами, скріплена печатками (т. 1 а.с. 132);

рахунок-фактура №95 від 02.03.2010 року, виписана ПП «Донтехкомплект» на ім'я позивача, на дизельне пальне кількістю 1715 л. на загальну суму 11627,70грн. у т.ч. ПДВ 1937,95грн. (т.1 а.с.133);

видаткова накладна №95 від 02.03.2010 року на дизельне пальне кількістю 1715 л на загальну суму 11627,70грн. у т.ч. ПДВ 1937,95 грн., підписана обома сторонами, скріплені печатками (т.1 а.с. 135);

податкова накладна №95 від 02.03.2010 року, виписана ПП «Донтехкомплект» на ім'я позивача, на дизельне пальне кількістю 1715 л. на загальну суму 11627,70грн. у т.ч. ПДВ 1937,95грн. (т.1 а.с.134)

Цими документами підтверджується, що в березні 2010 року Приватним підприємством «Донтехкомплект» було поставлено позивачу товар - дизельне пальне на загальну суму 11627,70 грн., у т.ч. ПДВ 1937,95грн.

Оплата за отриманий товар відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Донтехкомплект» згідно платіжного доручення №40 від 07.04.2010 року у сумі 11627,70грн. у т.ч. ПДВ 1937,95грн. (т.1 а.с.136).

Факт використання дизельного палива в підприємницькій діяльності позивача підтверджено відповідними документами, проти чого представники відповідача не заперечували під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Сокол-Торг-Пром» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №04/15 від 15.04.2010 року, (т.1 а.с.137).

Предметом договору є зобов'язання Продавця продати автозапчастини, автошини, дизельне пальне, а Покупця прийняти та оплатити поставлену продукцію. Загальна сума договору складає 500000,00 грн. у т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме: рахунки-фактури №4152 від 15.04.2010 року на загальну суму 17511,96грн. у т.ч. ПДВ 2918,66грн., №6100 від 10.06.2010 року на загальну суму 24012,00грн. у т.ч. ПДВ 4002,00грн., №6220 від 22.06.2010 року на загальну суму 20004,48грн. у т.ч. ПДВ 3334,08грн. виписані ТОВ «Сокол-Торг-Пром» на ім'я позивача, на автозапчастини на загальну суму 123056,878грн. у т.ч. ПДВ 20509,48грн.;

податкові накладні №4152 від 15.04.2010 року на загальну суму 17511,96грн. у т.ч. ПДВ 2918,66грн., №6100 від 10.06.2010 року на загальну суму 24012,00грн. у т.ч. ПДВ 4002,00грн., №6220 від 22.06.2010 року на загальну суму 20004,48грн. у т.ч. ПДВ 3334,08грн. виписані ТОВ «Сокол-Торг-Пром» на ім'я позивача, на автозапчастини на загальну суму 61528,44грн. у т.ч. ПДВ 10254,74грн. (т.1 а.с.139-147)

Оплата за отриманий товар відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Сокол-Торг-Пром» згідно платіжних доручень №94 від 08.07.2010 року у сумі 44016,48грн. у т.ч. ПДВ 7336,08грн., №69 від 12.05.2010 року у сумі 17511,96грн. у т.ч. ПДВ 2918,66грн. (т.1 а.с.149). Всього сплачено 61528,44грн. у т.ч. ПДВ 10254,74грн.

До матеріалів справи позивачем надана копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №10026637 від 30.01.2010 року, (т.1 а.с.200) . Крім того, позивачем надано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка АБ №206231 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, статут та довідка про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 01.07.2009 року підприємства контрагента (т.2 а.с.21- І

Факт використання запасних частин в підприємницькій діяльності позивача підтверджено актами про списання запасних частин від 15.04.2010 року на суму 14593,30грн., від 10.06.2010 року на суму 20010,00 грн., від 22.06.2010 року на суму 16670,40 грн. які складені комісією у складі 4 осіб, (т.1 а.с. 150-152).

Матеріалами справи підтверджується наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, позивач в подальшому використовував дизельне пальне та автозапчастини на автотранспорт для надання послуг по перевезенню автотранспортом замовникам для здійснення підприємницької діяльності, за результатами якої отримав дохід та позитивний вплив на результати господарської діяльності суб'єкта. Це підтверджено низкою подорожніх листів та товарно-транспортних накладних протягом 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про нікчемність правочинів - договорів купівлі-продажу від 02.03.2010 року та від 15.04.2010 року №04/15 не знайшли свого підтвердження, використання позивачем у власній господарській діяльності оплачених товарів, а також правомірність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з їх придбанням у сумі 12223,00 грн. повністю підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а тому судом першої інстанції обґрунтовано прийняті до уваги первинні бухгалтерські документи позивача як належний доказ, оскільки відповідають вимогам передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім цього, в акті перевірки відображено, що податкові накладні, які є підставою для обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань є у наявності та оформлені належним чином. Факт наявності на момент перевірки у позивача всіх необхідних податкових накладних, що стосуються спірних правовідносин, не оспорюється, вказана обставина також підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до висновків акту перевірки вказано порушення пп.7.4.1.п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі неможливості встановлення придбання товару з метою їх подальшої реалізації.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів(послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв 'язку з: (абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 398-V від 30.11.2006) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, згідно норм податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно у відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт отримання товару за договорами.

Аналіз наданих документів та договорів свідчить про виконання договірних зобов'язань з поставки товару у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обставина фактичної поставки товарів підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 12223,00грн. відображена позивачем в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість і „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за березень, квітень та червень місяці 2010 року та в реєстрі отриманих та виданих податкових) накладних за ці періоди, (т.2 а.с.112-117,124-135)

Пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12223,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 3055,75грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині позову.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 року №0001031742 яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі-12239,96грн. судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що для здійснення підприємницької діяльності позивачем використовуються транспортні засоби - вантажні автомобілі КАМАЗ, КРАЗ які належать позивачу та зареєстровані в органах ДАІ на ім'я ОСОБА_5 як фізичну особу, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію зазначених транспортних засобів, (т.1 а.с.201)

Позивачем були придбані запасні частини до зазначених транспортних засобів та дизельне паливо для його роботи. Також позивачем до складу валових витрат була віднесена загальна сума 6992,75грн. податок з власників, транспортних засобів, а саме по періодах: в 2 кварталі 2010 року -118,75грн., в 3 кварталі 2010 року - 6874,00грн. (т.1 а.с.77-78)

Порядок оподаткування фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності регламентується розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про; прибутковий податок з громадян», відповідно до ст.13 якого до складу витрат, безпосередньо поважаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платник податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Також до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону.

Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону встановлює обмеження щодо формування валових витрат, а саме, закон передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, законодавчо встановлено право платник податку при визначенні податкового зобов'язання з доходу, зменшувати суму отриманого доходу у звітному податковому періоді на суму витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів.

Використання позивачем транспортних засобів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем (т.1 а.с.62), оскільки згідно акту перевірки податковим органом підтверджено правильність формування доходу, отриманого позивачем саме від використання у власній господарській діяльності транспортних засобів, які є його власністю як фізичної особи.

Суд вважає помилковою позицію відповідача щодо неможливості віднесення до складу валових витрат позивачем витрат з придбання запасних частин для автомобілів власником яких є фізична особа ОСОБА_5, а не суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, оскільки не має підстав вважати, що ці транспортні засоби призначались для використання у господарській діяльності.

Пунктом 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388, встановлено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. У відповідності до п.7 Правил передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів повинна бути проведена саме за власником транспортного засобу.

Отже, на теперішній час чинні нормативно-правові акти не передбачають державну реєстрацію транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями.

Стаття 320 Цивільного кодексу України передбачає, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

А тому висновки відповідача щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат зазначених витрат та порушення позивачем ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» не є обґрунтованими.

Крім того, транспортний засіб КАМАЗ-6520-006 06.11.2007 року придбавався позивачем як фізичною особою - підприємцем з метою використання його в господарській діяльності (перевезення вантажів).

Для покупки зазначеного транспортного засобу позивачем у банку у відділенні ПІБ м. Красноармійська був отриманий кредит згідно кредитного договору №31-07 від 06.11.2007 року (т.1 а.с.162) з цільовим призначенням на придбання автотранспорту, що відображено в п.2.3 договору. За отримані кошти було придбано автомобіль КАМАЗ-6520-006, що підтверджено рахунком №416 від, 22.10.2007 року, видатковою накладною №2606 від 07.11.2007 року, податковою накладною №3130 від 06.11.2007 року, платіжними дорученнями (т.1 а.с. 158-161), який бере участь у підприємницької діяльності та використовується для отримання доходу від підприємницької діяльності.

Нарахування відсотків за кредитом здійснюється банківською установою по меморіальним ордерам і сплачувалися коштами отриманими ФО-П ОСОБА_5 від здійснення підприємницької діяльності по наданню послуг по перевезенню вантажів на комерційній основі (т.1 а.с. 170-199).

Порядок застосування «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю», затвердженою наказом ДПА України від 21.04.1993 року №12, регламентується розділом четвертим Декрету №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» і розроблена відповідно до нього.

У податковому ж обліку витрати на сплату відсотків по кредиту відносяться до складу валових витрат підприємства на підставі п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де вказано, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставності податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 року №0001031742, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується використання автотранспортних засобів позивачем у власній господарській діяльності у оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/607/2012 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/607/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 11.06.2012 року.

Колегія суддів : О.П. Лях

М.Г. Сухарьок

С.В. Білак