Постанова

від 12.06.2012 по справі 2270/2094/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2094/12

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Швандер В.О.

за участі представників сторін:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Товариства з повною відповідальністю "Галицький ломбард", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_12, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_13, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_14, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_16, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_17, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_18, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_19, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_20 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання відмови протиправною та зобов'язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку , -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ про визнання відмов протиправними та зобов'язання видати свідоцтва про сплату єдиного податку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачам неправомірно відмовлено у видачі свідоцтв про сплату єдиного податку на 2012 рік, відповідно до п.п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України. Вважаючи таке рішення податкового органу неправомірним, просили визнати відмови у видачі свідоцтв платників єдиного податку протиправними та зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому видати такі свідоцтва.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачі, як суб'єкти підприємницької діяльності зареєстровані виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, а саме: ОСОБА_4 31.10.2006 року та за № НОМЕР_1 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_5 07.10.2008 року та за № НОМЕР_2 внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_6 23.09.2002 року та за № НОМЕР_3 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_7 30.11.2005 року та за № НОМЕР_4 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_8 16.03.2005 року та за № НОМЕР_5 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_9 22.08.2011 року та за № НОМЕР_6 внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_10 26.07.1994 року та за № НОМЕР_7 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_11 30.10.2006 року та за № НОМЕР_8 внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_12 08.08.2003 року та за № НОМЕР_9 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_13 20.04.2011 року та за № НОМЕР_10 внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_14 15.01.2010 року та за № НОМЕР_11 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_15 30.04.1996 року та за № НОМЕР_12 внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_16 26.07.2005 року та за № НОМЕР_13 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_17 20.03.2001 року та за № НОМЕР_14 внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_18 26.10.1999 року та за № НОМЕР_17 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_19 19.09.2000 року та за № НОМЕР_16 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ОСОБА_20 01.03.2002 року та за № НОМЕР_15 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; Товариство з повною відповідальністю "Галицький ломбард" зареєстроване 30.10.1995 року, ідентифікаційний код 22358682.

У січні 2012 року позивачі подали до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому заяви про застосування спрощеної системи оподаткування на 2012 рік. Проте, відповідачем було відмовлено позивачам у видачі свідоцтв платників єдиного податку.

Фізичним особам-підприємцям ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 було видано свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік, проте відповідачем було відмовлено у зазначенні у свідоцтвах виду економічної діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 - 52.48.2 "роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами".

Відмовляючи позивачам у видачі свідоцтв про сплату єдиного податку та у зазначені у свідоцтвах виду економічної діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 - 52.48.2 "роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами" відповідач послався на підпункт 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Вказаними нормами передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, і достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм ПК України є здійснення виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами, позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення податкового органу - скасуванню як протиправне. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган в обґрунтування прийнятого рішення посилається на те, що відповідно до положень Закону України від 04.11.2011 р. N 4014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 1 січня 2012 року, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Пунктом 2 статті 4 Закону України від 18.11.97 р. N 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Колегія суддів зауважує, що у Податковому кодексі України не визначено поняття "дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння" і поняття щодо діяльності з їх "видобутку, виробництва та реалізації". З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

В розумінні пунктів 1-2 статті 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", ювелірні вироби підпадають під визначення "дорогоцінні метали" чи "дорогоцінне каміння", і одночасно зазначає, що статтею 14 Закону №637, врегульовано такий вид діяльності як " торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них". Відповідно до частини 2 зазначеної статті, правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом міністрів.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України чітко встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма. З огляду на приписи статті 6 та пункту 2 статті 150 Конституції України, суд вважає неприпустимим розширене тлумачення норми закону, яка визначає перелік осіб, на яких розповсюджується пільгова система оподаткування, оскільки таким рішенням фактично буде запроваджено нову правову норму, яка зачіпає права та інтереси платників податків, а дії суду у даному випадку будуть виходити за межі наданих йому повноважень.

Крім того, статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; а також суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Поняття "вироби із дорогоцінного металу" визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №244, зареєстрованої в Мін'юсті України за №3698968 від 25.03.2004 р. Виріб із дорогоцінного металу- це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту. Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Виходячи із буквального змісту вказаної статті, не можуть бути суб'єктами спрощеної системи оподаткування фізичні особи-підприємці, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами тобто виробами із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння.

Оскільки, зазначене не було враховано судом першої інстанції при вирішення спору, колегія суддів апеляційного суду вбачає в діях суду першої інстанції порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи.

Посилання позивача на положення Національного класифікатора України ДК 009:2005, (затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року N 375 (в Міністерстві юстиції України не зареєстрований) як на підставу для перебування на спрощеній системі оподаткування колегія суддів апеляційного суду оцінює критично, оскільки згідно листа Державної служби статистики України від 30.12.2011 р. N 14/3-12/636, класифікація видів економічної діяльності має статистичне призначення та методологічні основи застосування.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Товариства з повною відповідальністю "Галицький ломбард", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_12, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_13, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_14, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_16, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_17, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_18, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_19, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_20 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання відмови протиправною та зобов'язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "19" червня 2012 р. .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.