Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а/1270/3271/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3271/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 25.04.2012 № 111.01)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 22.03.2012 № 19/10-025)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»

до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/3271/2012 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000152340 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 958404,00 грн., у тому числі 767069,00 грн. - за основним платежем, 191335,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000162340 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 131501,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000172340 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 1154080,25 грн., у тому числі 923971,00 грн. - за основним платежем, 230109,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 16 лютого 2012 року по 15 березня 2012 року посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складений акт від 29 березня 2012 року № 126/23-31048718. Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5, пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» та підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в період, що перевірявся на загальну суму 923971,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року - 196000,00 грн., за півріччя 2010 року - 334617,00 грн., за три квартали 2010 року - 641447,00 грн., за 2010 рік - 920425,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 1553,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 1993,00 грн.; підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 767069,00 грн., у тому числі жовтень 2009 року - 1859,00 грн., листопад 2009 року - 21427,00 грн., грудень 2009 року - 3312,00 грн., січень 2010 року - 47490,00 грн., лютий 2010 року - 103066,00 грн., березень 2010 року - 26056,00 грн., травень 2010 року - 30519,00 грн., червень 2010 року - 73177,00 грн., липень 2010 року - 85283,00 грн., серпень 2010 року - 12324,00 грн., вересень 2010 року - 138878,00 грн., жовтень 2010 року - 116356,00 грн., листопад 2010 року - 105589,00 грн., квітень 2011 року - 1733,00 грн.; підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 131501,00 грн., у тому числі по періодам, вересень 2009 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 44925,00 грн., жовтень 2009 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 34528,00 грн., листопад 2009 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 51121,00 грн., січень 2010 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 927,00 грн. Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки 04 квітня 2012 року позивач звернувся до відповідача з запереченнями до акту, які згідно відповіді від 11 квітня 2012 року № 1917/22-129 були залишені без задоволення з посиланням на недостатність доказів в підтвердження порушень, зазначених в акті. 12 квітня 2012 року Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №№ 0000152340, 0000162340, № 0000172340, які, на думку позивача, є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу є неможливість підтвердження факту виникнення податкових зобов'язань на всьому ланцюгу постачання до виробника продукції або імпортера, а також нікчемність відповідних правочинів. З цього приводу позивач зазначив, що договори, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватним підприємством «Матіз», приватним підприємством «Вікторіал», товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватним підприємством «ТГВ-СНАБ», товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест», відповідають вимогам Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо укладення відповідних видів договорів та не суперечать нормам діючого законодавства, передача товару підтверджується накладними, рахунками та платіжними дорученнями про сплату за товар. Крім того, зазначив позивач, з системного аналізу норм статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що податкова накладна як звітний податковий документ є підставою для включення покупцем в податковому обліку до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають виконанню в його господарській діяльності. Законодавством України не передбачено право податкового органу зменшувати суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість через те, що неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань на всьому ланцюгу постачання до виробника продукції або імпортера. Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що посилання відповідача в акті перевірки на порушення підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є безпідставними та хибним, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення № 0000152340, № 0000162340, № 0000172340 мають бути визнані протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач зауважив, що неодноразово направляв на адресу відповідача уточнюючи розрахунки з податку на прибуток за 2010 рік, із зазначенням збитків підприємства у розмірі 9986955,00 грн., які, в свою чергу, не були враховані останнім при проведенні перевірки, також до витрат 2011 року не включені нараховані відсотки в сумі 4294989,00 грн. та збитки минулих років в сумі 7500145,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення (том 2, арк. справи 127-132), в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на таке.

Висновки акта перевірки від 29 березня 2012 року № 126/23-31048718 щодо нікчемності правочинів, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» з контрагентами - постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватним підприємством «Матіз», приватним підприємством «Вікторіал», товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватним підприємством «ТГВ-Снаб», товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест», були зроблені на підставі матеріалів, які надійшли до інспекції. Зокрема, згідно актів державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 18 січня 2011 року № 47/231/36960076 та від 21 березня 2011 року № 750/231/36960076 з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно» (код за ЄДРПОУ 36960076) вимог податкового законодавства за період червень-липень 2010 року та серпень 2010 року, у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, також не встановлено факту передачі (послуг) від товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно» до підприємств - покупців у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Тому, на думку відповідача, операції товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні пункту 1.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Крім того, листом від 20 березня 2012 року за № 208/7/26-13 від відділу податкової міліції державної податкової інспекції в м. Свердловську надійшли пояснення засновників та директорів товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватного підприємства «Матіз», приватного підприємства «Вікторіал», товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватного підприємства «ТГВ-СНАБ». Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно» ОСОБА_8 по факту фінансово-господарських відносин товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно» з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» пояснила, що даних відносин не було, а в податковій звітності з податку на додану вартість зазначені взаємовідносини помилково відображені співробітниками товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінаудит», яке вело бухгалтерський облік товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно», причина помилки їй не відома. З посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» ОСОБА_8 не знайома та постачати їм труби не могло, оскільки ніколи цим не займалось. Накладні, договори та які-небудь інші документи, що підтверджують взаємовідносини товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно» з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат», ОСОБА_8 не підписувала і не виписувала. Декларації, в яких відображені дані взаємовідносини, вона також не підписувала. ОСОБА_4 пояснив, що він не є директором приватного підприємства «Матіз» та ніколи ним не був. Підприємство було лише зареєстроване на його ім'я, після реєстрації всі документи та печатка були передані особі на ім'я ОСОБА_9, який запропонував ОСОБА_4 зареєструвати зазначене підприємство. Ніяких документів по діяльності приватного підприємства «Матіз» ОСОБА_4 не підписував, звітність не надавав та не підписував. Взаємовідносин між приватним підприємством «Матіз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» не могло бути, так як він не підписував ні договори, ні будь-які інші документи. Посадові особи товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» йому не знайомі, де знаходиться дане підприємство йому не відомо. ОСОБА_5 пояснив, що приватне підприємство «Вікторіал» було зареєстровано на його ім'я, а після реєстрації всі документи були передані особі на ім'я ОСОБА_10. Взаємовідносин між приватним підприємством «Вікторіал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» не було, так як він діяльність від імені приватного підприємства «Вікторіал» не здійснював, жодних документів по фінансово-господарським взаємовідносинам по вказаним підприємствам не підписував, звітність не підписував, не готував та не подавав. Посадові особи товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» йому не знайомі, де знаходиться дане підприємство йому не відомо. ОСОБА_6 пояснив, що він був директором товариства з обмеженою відповідальністю «СВ «Днепр». За період фінансово-господарської діяльності взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «СВ «Днепр» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» не було. Посадові особи товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» йому не знайомі, товариство з обмеженою відповідальністю «СВ «Днепр» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» нічого не постачав, де знаходиться дане підприємство йому не відомо. Документи, що підтверджують взаємовідносини товариства з обмеженою відповідальністю «СВ «Днепр» з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат», він не підписував і не виписував. На питання як сталось, що операції з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» відображені у звітності, пояснив, що у наданні звітності йому допомагала знайома Катя, прізвище її він не знає, та імовірно, що вона помилково відобразила дане взаємовідношення. ОСОБА_7 пояснив, що приватне підприємство «ТГВ-Снаб» було зареєстровано на його ім'я, але після реєстрації всі документи були передані особі на ім'я ОСОБА_1. Взаємовідносин між приватним підприємством «ТГВ-Снаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» не було, так як діяльності від імені приватного підприємства «ТГВ-Снаб» він не вів. Ніяких документів, підтверджуючих данні взаємовідносини, він не підписував та не видавав. Звітність підприємства не готував, не здавав та не підписував. Посадові особи товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» йому не знайомі, де знаходиться дане підприємство та чим воно займається йому не відомо.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначає, що усі операції продажу на адресу контрагентів - покупців від товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватного підприємства «Матіз», приватного підприємства «Вікторіал», товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватного підприємства «ТГВ-Снаб», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». За результатом перевірки та згідно інформації, отриманої від відділу податкової міліції державної податкової інспекції в м. Свердловську, встановлено нікчемні правочини по ланцюгу постачання товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватного підприємства «Матіз», приватного підприємства «Вікторіал», товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватного підприємства «ТГВ-Снаб» та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» згідно з частиною 1, частиною 5 статті 203, частиною1, частиною 2 статті 215, частиною 1 статті 216, статтею 228, статтею 626, статтею 629, статтею 650, статтею 655, статтею 658, статтею 662 Цивільного кодексу України, які не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що згідно отриманої інформації від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, а саме акт від 29 липня 2011 року за № 1432/16/35024732 про результати камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» (код ЄДРПОУ 35024732) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року. В акті перевірки зазначено, що за результатами виїзду не встановлено місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» за юридичною адресою. Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань товариства. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у квітні 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» (код ЄДРПОУ 35024732) та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Враховуючи вищенаведене, усі операції послуг (продажу) на адресу контрагентів - покупців товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». За результатом перевірки та згідно інформації, отриманої від відділу податкової міліції державної податкової інспекції в м. Свердловську, встановлено нікчемні правочини по ланцюгу постачання товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» згідно з частиною 1, частиною 5 статті 203, частиною1, частиною 2 статті 215, частиною 1 статті 216, статтею 228, статтею 626, статтею 629, статтею 650, статтею 655, статтею 658, статтею 662 Цивільного кодексу України, які не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року встановлено його заниження всього у сумі 923971,00 грн., у тому числі за: 1 квартал 2010 року - 196000,00 грн.; півріччя 2010 року - 334617,00 грн.; три квартали 2010 року - 641447,00 грн.; 2010 рік - 920425,00 грн.; 1 квартал 2011 року - 1553,00 грн.; 2 квартал 2011 року - 1993,00 грн.; в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в підпункті 3.1.2 розділу 3 акта перевірки. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року встановлено заниження на 767069,00 грн. в тому числі: жовтень 2009 року - 1859,00 грн., листопад 2009 року - 21427,00 грн., грудень 2009 року - 3312,00 грн., січень 2010 року - 47490,00 грн., лютий 2010 року - 103066,00 грн., березень 2010 року - 26056,00 грн., травень 2010 року - 30519,00 грн., червень 2010 року - 73177,00 грн., липень 2010 року - 85283,00 грн., серпень 2010 року - 12324,00 грн., вересень 2010 року - 138878,00 грн., жовтень 2010 року - 116356,00 грн., листопад 2010 року - 105589,00 грн., квітень 2011 року - 1733,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в підпункті 3.2.1, підпункті 3.2.2 розділу 3 акта перевірки. Перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 , підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», які відображено в розділі 3.2.2 акта перевірки, чим завищено суму податкового кредиту у розмірі 205589,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму 155158,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 131501,00 грн. Фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума податку на додану вартість складає 54193,00 грн. Із врахуванням зазначеного та даних Додатка 2 (Д2) до податкової декларацій з податку на додану вартість частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» постачальникам складає 54193,00 грн. Згідно висновку експертного економічного дослідження № 486/24 по листу державної податкової інспекції в м. Свердловську від 28 лютого 2012 року № 979/7/26-13 висновки акта Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції від 14 травня 2009 року № 869/23-31048718 документально підтверджено. Отже, докази, наведені в матеріалах перевірки, є достатніми для підтвердження порушень, вказаних в акті перевірки. Таким чином, податкові повідомлення - рішення, на думку відповідача, є правомірними.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» (ідентифікаційний код 31048718) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 30 січня 2001 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 704416 (том 1, арк. справи 117).

Як платник податків товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» перебуває на обліку у Краснодонській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 21 січня 2008 року за № 2107/29-120 (том 1, арк. справи 116).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 310487112079, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24 січня 2008 року № 100092079 (том 1, арк. справи 119).

Відповідно до статті 77 Податкового кодексу України, згідно з наказом від 03 лютого 2012 року № 42 та внесеними до нього наказами від 15 лютого 2012 року № 56 та від 15 березня 2012 року № 13 змінами, за направленнями від 16 лютого 2012 року №№28-36 та від 15 березня 2012 року №№ 1-8 Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» (код за ЄДРПОУ 31048718) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, результати якої оформлено актом від 29 березня 2012 року за № 126/23-31048718 (том 1, арк. справи 16-106; том 2, арк. справи 135-137, 143-159).

Згідно висновків акта від 29 березня 2012 року за № 126/23-31048718 перевіркою, серед іншого, встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»:

- підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5, пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього у сумі 911911,00 грн., у тому числі у розрізі відповідних податкових періодів: 1 квартал 2009 року в сумі 3286,00 грн., півріччя 2009 року в сумі 6112,00 грн., 3 квартали 2009 року в сумі 407994,00 грн., 2009 рік в сумі 911911,00 грн.;

- підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 923971,00 грн., у тому числі за: 1 квартал 2010 року - 196000,00 грн.; півріччя 2010 року - 334617,00 грн.; три квартали 2010 року - 641447,00 грн.; 2010 рік - 920425,00 грн.; 1 квартал 2011 року - 1553,00 грн.; 2 квартал 2011 року - 1993,00 грн.;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року надана 09 серпня 2011 року, у той час як граничний термін подання - 10 травня 2011 року);

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 767069,00 грн., у тому числі: жовтень 2009 року - 1859,00 грн., листопад 2009 року - 21427,00 грн., грудень 2009 року - 3312,00 грн., січень 2010 року - 7490,00 грн., лютий 2010 року - 103066,00 грн., березень 2010 року - 26056,00 грн., травень 2010 року - 30519,00 грн., червень 2010 року - 73177,00 грн., липень 2010 року - 85283,00 грн., серпень 2010 року - 12324,00 грн., вересень 2010 року - 138878,00 грн., жовтень 2010 року - 116356,00 грн., листопад 2010 року - 105589,00 грн., квітень 2011 року - 1733,00 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 131501,00 грн., у тому числі по періодам: вересень 2009 року - 44925,00 грн., жовтень - 2009 року - 34528,00 грн., листопад 2009 року - 51121,00 грн., січень 2010 року - 927,00 грн.;

- частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» при придбанні товарів (послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр» у вересні-листопаді 2010 року, приватного підприємства «Вікторіал» у грудні 2009 року, січні-березні 2010 року; товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно» у червні-вересні 2010 року, приватного підприємства «ТГВ-Снаб» у серпні-жовтні 2009 року, приватного підприємства «Матіз» у травні-червні 2010 року та товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» у квітні 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

На підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 29 березня 2012 року за № 126/23-31048718 Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, абзацами 1, 2 пункту 123.1 статті 123, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року:

- № 0000152340 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 958404,00 грн., у тому числі 767069,00 грн. - за основним платежем, 191335,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 9);

- № 0000162340 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 131501,00 грн. (том 1, арк. справи 11);

- № 0000172340 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 1154080,25 грн., у тому числі 923971,00 грн. - за основним платежем, 230109,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 12).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним до 01 квітня 2011 року) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (пункт 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валовий доход у відповідності із підпунктами 4.1.1 та 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону та доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Датою збільшення валового доходу у відповідності із підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

До 01 січня 2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

10 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» укладено договір за № 78 на організацію транспортного перевезення, в рамках якого сторонами оформлено рахунки-фактури, акти приймання-передавання робіт (надання послуг) та податкові накладні. Надані товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» послуги з організації перевезення вантажів відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачені (том 1, арк. справи 148-168).

04 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та приватним підприємством «ТГВ-Снаб» укладено договір за № 03/10-0909 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки, накладні та податкові накладні. Поставлена приватним підприємством «ТГВ-Снаб» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачена (том 1, арк. справи 169-198).

01 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр» укладено договір за № 35/9 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки, накладні та податкові накладні. Поставлена товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачена (том 1, арк. справи 199-250; том 2, арк. справи 1-4).

21 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та приватним підприємством «Вікторіал» укладено договір за № 21/12 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки-фактури, накладні та податкові накладні. Поставлена приватним підприємством «Вікторіал» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачена (том 2, арк. справи 15-36).

25 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та приватним підприємством «Матіз» укладено договір за № 31-05 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки, накладні та податкові накладні. Поставлена приватним підприємством «Матіз» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачена (том 2, арк. справи 37-52).

01 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно» укладено договір за № 47/1 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки, накладні та податкові накладні. Поставлена приватним підприємством «Матіз» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачена (том 2, арк. справи 53-77).

Згідно висновків акта перевірки від 29 березня 2012 року № 126/23-31048718 правочини, укладені товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» з контрагентами - постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватним підприємством «Матіз», приватним підприємством «Вікторіал», товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватним підприємством «ТГВ-СНАБ», товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест», в силу приписів частини 1, частини 5 статті 203, частини 1, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (том 1, арк. справи 40, 75-76).

Посилання відповідача на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватним підприємством «Матіз», приватним підприємством «Вікторіал», товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватним підприємством «ТГВ-СНАБ», товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Податковий кодекс України, також як і Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера. Порушення норм Податкового кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Посилання відповідача на пояснення засновників та керівників товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватного підприємства «Матіз», приватного підприємства «Вікторіал», товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватного підприємства «ТГВ-Снаб» щодо нездійснення останніми господарсько-правових відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та не підписання жодних документів (договорів, накладних, податкових накладних) (том 2, арк. справи 161-165), суд не приймає до уваги, оскільки факт підроблення підписів на договорах, специфікаціях, накладних, рахунках, рахунках-фактурах, податкових накладних, підписаних та виданих від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватного підприємства «Матіз», приватного підприємства «Вікторіал», товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватного підприємства «ТГВ-Снаб», може бути встановлений лише вироком в кримінальній справі, що набрав законної сили, а не матеріалами досудового слідства.

На виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано до суду ніяких доказів порушення кримінальних справ, які стосуються укладення угод між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» і товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватним підприємством «Матіз», приватним підприємством «Вікторіал», товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватним підприємством «ТГВ-Снаб».

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку про правомірність віднесення товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених товариству з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватному підприємству «Матіз», приватному підприємству «Вікторіал», товариству з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватному підприємству «ТГВ-СНАБ», товариству з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» сум за отримані послуги та продукцію, а тому за наслідками перевірки відповідач дійшов до помилкових висновків про завищення позивачем по операціях з зазначеними підприємствами валових витрат у сумі 4555169,00 грн., 8667,00 грн. (том 1, арк. справи 40, 48), податкового кредиту в сумі 911032,00 грн. (том 1, арк. справи 62), завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства в сумі 911911,00 грн. (том 1, арк. справи 51), завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 155158,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 131501,00 грн. (том 1, арк. справи 85).

Також в ході судового розгляду справи позивачем спростовано зазначене в акті перевірки від 29 березня 2012 року № 126/23-31048718 порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (том 1, арк. справи 53). Відповідно до повідомлень про отримання електронної звітності декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року подана товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» 05 травня 2011 року (том 2, арк. справи 112-115). Відповідачем жодних рішень про невизнання зазначеної податкової декларації як податкової звітності суду не надано, а тому застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року є безпідставним та неправомірним.

Висновки акта перевірки щодо завищення товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» валових витрат за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року на суму 38443,00 грн. та за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року на суму 6210,00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат 100 % вартості придбаного палива для легкового автомобілю, чим порушено підпункт 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (том 1, арк. справи 27, 28, 44), під час судового розгляду позивачем не заперечувались, а тому суд у відповідності із частиною 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вважає зазначені обставини такими, що визнаються сторонами та не доводяться перед судом.

За результатами судового розгляду податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000172340 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 1154080,25 грн., у тому числі 923971,00 грн. - за основним платежем, 230109,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), визнається судом протиправним та скасовується повністю з огляду на нижчевикладене.

Частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми як основного платежу, так і штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд у даній справі не може самостійно визначити частину основного платежу та нараховувати частину штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності, встановлені законом.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 12 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 12 квітня 2012 року № 0000152340 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 958404,00 грн., у тому числі 767069,00 грн. - за основним платежем, 191335,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 12 квітня 2012 року № 0000162340 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 131501,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 12 квітня 2012 року № 0000172340 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 1154080,25 грн., у тому числі 923971,00 грн. - за основним платежем, 230109,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» (ідентифікаційний код 31048718, місцезнаходження: 94407, Луганська область, м. Краснодон, проспект 60 років СРСР, буд. 8-А) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2188,00 грн. (дві тисячі вісімдесят вісім гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12 червня 2012 року.

СуддяТ.І. Чернявська