Постанова

від 29.08.2012 по справі 2а/1270/3271/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року справа №2а/1270/3271/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року по справі №2а/1270/3271/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпрокат" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Інтерпрокат» звернувся з позовом до відповідачів в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня

2012 року № 0000152340 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем

«податок на додану вартість» на 958404,00 грн., у тому числі 767069,00 грн. - за основним платежем, 191335,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000162340 про зменшення суми бюджетного відшкодування

(у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 131501,00 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000172340

про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 1154080,25 грн., у тому числі 923971,00 грн. - за основним платежем, 230109,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати цю постанову та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» (ідентифікаційний код 31048718) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 30 січня 2001 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 704416. Як платник податків товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» перебуває на обліку у Краснодонській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 21 січня 2008 року за № 2107/29-120.

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 310487112079, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24 січня 2008 року № 100092079.

Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, результати якої оформлено актом від 29 березня 2012 року за № 126/23-31048718. Згідно висновків акта від 29 березня 2012 року за № 126/23-31048718 перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 29 березня 2012 року за № 126/23-31048718 Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, абзацами 1, 2 пункту 123.1 статті 123, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року.

Встановлено, що 10 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» укладено договір за № 78 на організацію транспортного перевезення, в рамках якого сторонами оформлено рахунки-фактури, акти приймання-передавання робіт (надання послуг) та податкові накладні. Надані товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» послуги з організації перевезення вантажів відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачені. 04 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та приватним підприємством «ТГВ-Снаб» укладено договір за № 03/10-0909 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки, накладні та податкові накладні. Поставлена приватним підприємством «ТГВ-Снаб» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачена.

01 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр» укладено договір за № 35/9 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки, накладні та податкові накладні. Поставлена товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачена.

21 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та приватним підприємством «Вікторіал» укладено договір за № 21/12 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки-фактури, накладні та податкові накладні. Поставлена приватним підприємством «Вікторіал» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачена.

25 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та приватним підприємством «Матіз» укладено договір за № 31-05 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки, накладні та податкові накладні. Поставлена приватним підприємством «Матіз» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат».

01 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно» укладено договір за № 47/1 на постачання трубної продукції, в рамках якого сторонами оформлено специфікації, рахунки, накладні та податкові накладні. Поставлена приватним підприємством «Матіз» трубна продукція відповідно до платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» оплачена.

Згідно висновків акта перевірки від 29 березня 2012 року № 126/23-31048718 правочини, укладені товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» з контрагентами - постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватним підприємством «Матіз», приватним підприємством «Вікторіал», товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватним підприємством «ТГВ-СНАБ», товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест», в силу приписів частини 1, частини 5 статті 203, частини 1, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватним підприємством «Матіз», приватним підприємством «Вікторіал», товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватним підприємством «ТГВ-СНАБ», товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Лугбудтрест» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне, правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, слід вважати, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Податковий кодекс України, також як і Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера. Порушення норм Податкового кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

На виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано до суду ніяких доказів порушення кримінальних справ, які стосуються укладення угод між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» і товариством з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватним підприємством «Матіз», приватним підприємством «Вікторіал», товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватним підприємством «ТГВ-Снаб».

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку про правомірність віднесення товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених товариству з обмеженою відповідальністю «Сігурно», приватному підприємству «Матіз», приватному підприємству «Вікторіал», товариству з обмеженою відповідальністю «СВ-Днепр», приватному підприємству «ТГВ-СНАБ», товариству з обмеженою відповідальністю «БК «Лутбудтрест» сум за отримані послуги та продукцію, а тому за наслідками перевірки відповідач дійшов до помилкових висновків про завищення позивачем по операціях з зазначеними підприємствами валових витрат у сумі 4555169,00 грн., 8667,00 грн., податкового кредиту в сумі 911032,00 грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства в сумі 911911,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 155158,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 131501,00 грн..

Також в ході судового розгляду справи позивачем спростовано зазначене в акті перевірки від 29 березня 2012 року № 126/23-31048718 порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. Відповідно до повідомлень про отримання електронної звітності декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року подана товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» 05 травня 2011 року. Відповідачем жодних рішень про невизнання зазначеної податкової декларації як податкової звітності суду не надано, а тому застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року є безпідставним та неправомірним.

Щодо висновків суду першої інстанції відносно завищення валових витрат ТОВ «Інтерпрокат» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року на суму 38443,00 грн. та за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року на суму 6210,00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат 100 % вартості придбаного палива для легкового автомобілю. (порушення підпункт 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств») колегія вважає їх помилковими.

Так, судом першої інстанції податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000172340 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 1154080,25 грн., у тому числі 923971,00 грн. - за основним платежем, 230109,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), визнане судом протиправним та скасовано, виходячи з того, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи підставою для донарахування податку на прибуток в сумі 8599 грн. в тому числі, дійсно стало порушення позивачем п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо включення до складу валових витрат 100%, а не 50% витрат пов'язаних з придбанням палива для легкового автомобіля HYUNDAI SANTA FE.

За приписами п.5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності, в т.ч. легкових автомобілів. Не включаються до складу валових витрат витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів.

На спростування встановленого порушення позивачем не надано жодного доказу, тому колегія вважає, що податковим органом правомірно донараховано 5899 грн., в тому числі основний платіж - 7189 грн. та штрафні санкції - 1410 грн., а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції і цій частині не відповідає вимогам матеріального права і повинна бути скасована з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, в решті постанова суду від 7 червня 2012 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються.

Керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року по справі № 2а/1270/3271/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпрокат" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України від 12 квітня 2012 року № 0000172340 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» в сумі 8599,00 грн. , в тому числі за основним платежем - 7189,00 грн. та штрафними санкціями - 1410,00 грн.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпрокат" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області в сумі 8599,00 грн.(вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев`ять) грн. - відмовити, в іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року по справі № 2а/1270/3271/2012 - залишити без змін.

Вступна та резоютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 29 серпня 2012 року, повний текст буде виготовлений 31 серпня 2012 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.