Постанова

від 18.06.2012 по справі 1570/2697/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2697/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.,

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Гончарової І.О.

представника відповідача(за довіреністю) Ахмедова Р. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення №000072220 від 10 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення №000072220 від 10 квітня 2012 року.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 000072220 від 10.04.2012р. та Акт невиїзної перевірки № 291/22-20/13919207 від 20.03.2012р. є незаконним, прийняті на основі необгрунтованих висновків і тому вони підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

03.11. 2011 року та 02.12.2011 року між МП у формі TOB «Колійник»та TOB «Інвесттехнагляд»було укладено договори субпідряду № 08 та № 14 відповідно до положень яких генпідрядник («Колійник») доручає, а субпідрядник («Інвесттехнагляд») зобов'язується на свій ризик виконати роботу по капітальному ремонту залізничних шляхів № 58, № 70 в Державному підприємстві Іллічівський морський торгівельний порт та ремонт внутрішньоплощадних залізничних шляхів в TOB «ІЗТ». Генпідрядник в свою чергу зобов'язується прийняти виконану роботу передбачену умовами вищевказаних Договорів та здійснити відповідну оплату.

Відповідно до умов договорів субпідряду № 08 та № 14 розрахунки між генпідрядником та субпідрядником здійснюються на підставі Акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3).

29.11.2011 року та 30.12.2011 року з метою дотримання умов договору та положень діючого законодавства України між МП у формі TOB «Колійник»та TOB «Інвесттехнагляд»укладено, підписано уповноваженими представниками сторін та завірено печатками підприємств Акти приймання виконаних робіт № 30/265, № 30/242, № 291101 (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3).

Фактом підтвердження виконання робіт відповідно до договорів субпідряду № 08 та № 14 між МП у формі TOB «Колійник»та TOB «Інвесттехнагляд»є складання податкових накладних № 762 та № 763 від 29.11.2011р., № 751 від 28.12.2011р. та № 891 від 30.12.2011р., з дотримання всіх необхідних реквізитів.

На момент укладання договорів субпідряду № 08 та № 14, TOB «Інвесттехнагляд»було надано МП у формі TOB «Колійник»документи, які підтверджують державну реєстрацію юридичної особи в державних органах влади, що в свою чергу підтверджує законність дій TOB «Інвесттехнагляд»та уповноваженого директора.

Позивач зазначає, що наявність таких документів як: свідоцтво про державну реєстрацію, виписка з єдиного державного реєстру з зазначенням прізвища, ім'я та по батькові особи, яка займає посаду директора, довідка з статуправління, ліцензія на будівельні роботи достатньо для підтвердження законної діяльності юридичної особи та для укладання господарських договорів.

МП у формі ТОВ «Колійник»не зобов'язане здійснювати персональну перевірку директора TOB «Інвесттехнагляд»ОСОБА_3 як фізичної особи.

Слід зазначити, що податкове законодавство України не містить положень, відповідно до яких на замовника покладався б обов'язок по контролю за достовірністю підпису керівника контрагента, наявності в нього трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення ним господарської діяльності.

Крім того, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в Акті перевірки № 291/22-20/13919207 від 20.03.2012р. зазначає, що укладання договору субпідряду між МП у формі TOB «Колійник»та TOB «Інвесттехнагляд»є неправомірним та порушує ст.ст. 202 та 203 Цивільного кодексу України, так як директор TOB «Інвесттехнагляд»ОСОБА_3 не наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності так як є громадянином Російської Федерації та не має дозволу на працевлаштування.

Положення іноземців в Україні визначається Конституцією, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці мають ті ж права і свободи і виконують ті ж обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено законами чи міжнародними договорами.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси не вірно трактується положення ст. 8 ЗУ «Про правовий статут іноземців та осіб без громадянства». Вищевказана норма розкриває наступну інформацію: «Іноземці та особи без громадянства можуть набути громадянства України в порядку, встановленому Законом України «Про громадянство України».

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив скасувати податкове повідомлення -рішення №000072220 від 10 квітня 2012 року.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення (а/с.103-111) в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача зазначив, що згідно з приписами Законом України від 16.07.1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Згідно інформації у листі від 09.02.2012 №986/7/07-3411 УПМ ДПА у Одеській області зазначені у реєстраційних документах в якості посадових осіб на підприємствах Київського регіону в т.ч. TOB «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», код ЄДРПОУ 37401981 не наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки передбаченого Законом для фізичних осіб - нерезидентів дозволу на працевлаштування не отримував.

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

ОСОБА_3 громадянин Російської Федерації, згідно до положень статті 8 Закону України від 04.02.94 № 3929-ХП «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не міг бути уповноваженим законом на вчинення письмових правочинів юридичних осіб в якості найманих працівників - директорів суб'єкта підприємницької діяльності, що зазначені вище, оскільки не отримували у встановленому порядку дозволу на використання праці.

Законом України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому - здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме -вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи, тоді як ОСОБА_3 громадянин Російської Федерації правом на складання та підписання документів від імені TOB «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»(код за ЄДРПОУ 37401981) не наділений згідно закону.

Також, згідно п. 5 розділу 3 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. за №978 (зареєстроване в Міністерстві юстиції 29.12.2010 р. за №1400/18695), реєстрація платника податку на додану вартість здійснюється за заявою особи. Заяви про реєстрацію платником ПДВ від імені підприємства TOB «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»(код за ЄДРПОУ 37401981) не може бути дійсною, оскільки складена від імені не уповноваженої на те особи.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. №969 визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного порядку, яким встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. При цьому реєстрацію платником ПДВ підприємства TOB «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»здійснено за заявою не вповноваженої законом на вчинення таких правочинів особою, яка не має передбаченого законом обсягу цивільної дієздатності.

МП у формі TOB «Колійник»має не підтверджені у розумінні п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, суми включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

У разі не включення платником податку у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, МП у формі TOB «Колійник»включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за листопад, грудень у розмірі - 140852,74 грн. по постачальнику TOB «Інвесттехнагляд», чим завищено податковий кредит за листопад, грудень 2011 року.

Отже, доводи викладені у адміністративному позові є безпідставними та не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав наданні суду заперечення та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, оформленого наказом ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 03.03.2012 №15, згідно з п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI була визначена необхідність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки МП у формі TOB «Колійник»з питання підтвердження взаємовідносин з TOB «Інвесттехнагляд», код ЄДРПОУ 37401981 за листопад, грудень 2011 року, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Сорокових Олексія Валерійовича, проведено невиїзну документальну перевірку МП У ФОРМІ TOB «Колійник», з питання підтвердження взаємовідносин з TOB «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»за листопад, грудень 2011 року.

МП у формі TOB «Колійник»повідомлено про проведення невиїзної документальної перевірки повідомленням № 2710/22-2 та наказом від 03.03.2012 р. які вручені особисто ОСОБА_4 05.03.2012 р.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки було складено акт № 291/22-20/13919207 від 20.03.2012р. яким встановлено порушення:

- п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад, грудень 2011р. на суму - 140852,74 грн., в т.ч. по періодах: листопад 2011 року - 8880,00 грн., грудень 2011 року - 131972,74 грн. (а/с.11-24).

Згідно приписів п.7 ст. 86 Податкового кодексу України та «Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010р. № 984, суб'єкт господарювання протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту подав до ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС, заперечення в якому на законних підставах обґрунтовує взаємовідносини з TOB «Інвесттехнагляд».

ДПІ у Приморському районі міста Одеси було розглянуто заперечення та надано відповідь від 05.04.2012р., вих. № 6187/10/22-20, згідно якої викладені висновки залишено без змін та 10.04.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 000072220 на підставі якого МП у формі TOB «Колійник»повинно сплатити за листопад та грудень 2011 року податок на додану вартість в розмірі 140853, 00 грн. та штрафні санкції в розмірі 35213, 25 грн.(а/с. 9-10).

В акті перевірки зазначено, що МП у формі TOB «Колійник»при укладанні договору субпідряду № 08 від 03.11.2011р. та договору субпідряду № 14 від 02.12.2011р. з TOB «Інвесттехнагляд», порушило норми цивільного законодавства, а саме ст.ст. 202, 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України а також п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад, грудень 2011 року на суму - 140852, грн. 74 коп.

В судовому засідані встановлено, що 03 листопада 2011 року між МП у формі TOB «Колійник»та TOB «Інвесттехнагляд»було укладено договір субпідряду № 08 відповідно до положень якого генпідрядник («Колійник») доручає, а субпідрядник («Інвесттехнагляд») зобов'язується на свій ризик виконати роботу по капітальному ремонту залізничних шляхів № 58, № 70 в Державному підприємстві Іллічівський морський торгівельний порт та ремонт внутрішньоплощадних залізничних шляхів в TOB «ІЗТ». Генпідрядник в свою чергу зобов'язується прийняти виконану роботу передбачену умовами вищевказаних договорів та здійснити відповідну оплату (а/с. 46-48).

02 грудня 2011 року між МП у формі TOB «Колійник»та TOB «Інвесттехнагляд»було укладено договір субпідряду № 14 відповідно до положень якого генпідрядник («Колійник») доручає, а субпідрядник («Інвесттехнагляд») зобов'язується на свій ризик виконати роботу по капітальному ремонту залізничних шляхів № 58, № 70 в Державному підприємстві Іллічівський морський торгівельний порт та ремонт внутрішньоплощадних залізничних шляхів в TOB «ІЗТ». (а/с. 60-62).

Відповідно до умов договорів субпідряду № 08 та № 14 розрахунки між генпідрядником та субпідрядником здійснюються на підставі Акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3).

З метою дотримання умов договору та положень діючого законодавства України між МП у формі TOB «Колійник»та TOB «Інвесттехнагляд»укладено, підписано уповноваженими представниками сторін та завірено печатками підприємств, Акти приймання виконаних робіт № 301265, № 301242, № 291101 (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) (а/с. 50, 64, 74).

З урахуванням чого, суд приходить до висновку, що здійснення господарських операцій підтверджено відповідними первинними документами (а/с. 49-85), що відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В свою чергу слід зазначити, що згідно висновків відображених ДПІ у Приморському районі м. Одесі Одеської області ДПС у акті перевірки, договора, укладені між МП у формі TOB «Колійник»та контрагентом TOB «Інвесттехнагляд»не спричинили реального настання наслідків. Оскільки, під час вчинення вказаного правочину не додержано вимоги частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, то правочин по виконанню договорів, а саме: виданню податкових накладних за відповідними, операціями, є нікчемним в силу закону.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України , податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України , податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

В спірних правовідносинах виконання договорів між позивачем та ТОВ «Інвесттехнагляд» , підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, довідками вартості виконаних робіт та затрат за листопад - грудень 2011 року, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріалами справи підтверджено що, договора укладені між позивачем та ТОВ «Інвесттехнагляд»виконані кожною стороною в межах визначеними договором, що підтверджується первинними документами. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ «Інвесттехнагляд»належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності (а/с. 58-59).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки, що податковим органом не заперечується) відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договорів.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, (який, за період що перевірявся, фактично здійснював господарську діяльність згідно з Довідкою з ЄДРПОУ таких видів: будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, надання інших комерційних послуг, тощо) документів (а/с. 38-44) видно, що виконані за цим договором роботи, підтверджують ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Конституції України, встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять а в судовому засіданні представник відповідача не надав суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами мали місце обставини які б свідчили про «ризиковий стан» цих контрагентів.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій які визначаються контрагента у «ризиковому стані».

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентами були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Також, наявними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтверджено здійснення позивачем господарських операцій за договором № 8 від 03.11.2011 року та № 14 від 02.12.2011 року , в підтвердження вчинення зазначених операцій судом були досліджені первинні документи (а/с. 46-80).

Отже, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача , TOB «Інвесттехнагляд»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд критично ставить до посилань представника відповідача щодо зазначення у реєстраційних документах в якості посадових осіб на ТОВ «Інвесттехнагляд»не наділених необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки для фізичних осіб -нерезидентів законом передбачено отримання дозволу на працевлаштування, з огляду на таке.

Згідно приписів ч. 5 ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення»іноземці та особи без громадянства мають право займатися в Україні інвестиційною, зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності відповідно до законодавства.

Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язано з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідачем в судовому засіданні не надано доказів, які б свідчили, що ОСОБА_3 не може займатися певною трудовою діяльністю, у спірних правовідносинах керівник ТОВ «Інвесттехнагляд».

Крім того, право на здійснення підприємницької діяльності підприємство набуває лише після акту державної реєстрації такої діяльності, в іншому разі така діяльність є незаконною.

Існують певний порядок і умови реєстрації нового підприємства. Будь-яка підприємницька структура вважається створиною і набуває права юридичної особи з дня її реєстрації у державній адміністрації місцевої влади за місцем знаходження підприємства або за місцем проживання підприємця.

Згідно зі статтею 58 Господарського кодексу України, всі суб'єкти господарювання - приватні підприємці та юридичні особи - підлягають державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи на час спірних правовідносин ТОВ «Інвесттехнагляд», зареєстровано у встановленому порядку, доказів в підтвердження іншого відповідачем не надано.

Отже, підстав вважати платника, вчинившим нікчемний правочин не має, оскільки на момент укладення договорів його контрагент був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законом порядку, а отже факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита), а суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення -рішення від 10.04.2012 р. № 000072220 такі судові витрати, відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України, підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення № 000072220 від 10 квітня 2012 року задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення -рішення від 10.04.2012 р. № 000072220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник»(65003, м. Одеса, вул. Преображенська, 33, ЄДРПОУ 13919207) судові витрати у розмірі 1 760, 66 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

Адміністративний позов малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення № 000072220 від 10 квітня 2012 року задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення -рішення від 10.04.2012 р. № 000072220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник»(65003, м. Одеса, вул. Преображенська, 33, ЄДРПОУ 13919207) судові витрати у розмірі 1 760, 66 грн

18 червня 2012 року.