Постанова

від 11.06.2012 по справі 19/460-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 19/460-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, представник за дов. від 01.08.2011 року, ОСОБА_5, представник за дов. від 16.02.2012 року,

від відповідача: не з'явились,

від третьої особи: ОСОБА_6, представник за дов. № 25 від 17.01.2012 року,

від прокуратури: Дутчин І.М., пос. № 97 прокурор відділу прокуратури Київської області,

від Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Київської області: не з'явились,

від Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області: не з'явились,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Садове товариство Тополя", с. Чайки, Києво - Святошинський район, Київська область

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року

у справі № 19/460-08 господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Садове товариство Тополя", с. Чайки, Києво - Святошинський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт", с. Вишневе, Києво - Святошинський район, Київська область

третя особа - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

за участю Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Київської області та Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2008 року (суддя Т.П. Карпечкін, складене 15.12.2008 року) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Садове товариство Тополя" задоволені у повному обсязі.

Визнано укладеним між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу від 06.11.2008 року, за яким до ТОВ "Садове товариство Тополя" перейшло право власності на земельну ділянку площею 21, 8210 га, кадастровий номер 3222482000:12:002:0029, що знаходиться в межах Гореницької сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області та визнано право власності за ТОВ "Садове товариство Тополя" на вказану земельну ділянку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року (судді: В.І. Рябуха, Л.О. Кондес, Л.П. Ропій), апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області задоволено, рішення господарського суду Київської області від 10.12.2008 року у справі № 19/460-08 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року у справі № 19/460-08, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги в своїх вимогах зазначає, що Київським апеляційним господарським судом порушено вимоги ст. 53, ст. 93 ГПК України, оскільки ні в ухвалі від 07.10.2011 року, ані в постанові від 07.12.2011 року по даній справі № 19/460-08 не зазначено про таку процесуальну дію як відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, фактично клопотання про відновлення пропущеного строку на предмет наявності поважності цього пропуску, належним чином апеляційною інстанцією не розглянуто. При цьому, заявник касаційної скарги вважає, що про наявність підстав для апеляційного оскарження судового рішення від 10.12.2008 року у справі № 19/460-08 прокурору стало відомо лише 18.03.2011 року під час ознайомлення з матеріалами справи, не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи № 19/460-08 містять інформацію про те, що представник прокуратури Київської області знайомився зі справою ще в 2009 році, а сама апеляційна скарга на рішення господарського суду Київської області від 10.12.2008 року у справі № 19/460-08 була подана через господарський суд Київської області, тільки в квітні 2011 року.

Стосовно посилань на постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2011 року у справі № 19/460-08, позивач зазначає в касаційній скарзі про те, що в постанові йдеться лише про помилковість застосування ст. 93 ГПК України.

Заявник касаційної скарги наполягає на тому, що апеляційною інстанцією безпідставно не було залучено до участі у справі АТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Омакс" в якості третіх осіб, не забезпечено належних умов апеляційного розгляду. Заявник касаційної скарги посилається на те, що апеляційною інстанцією в порушення вимог ГПК України не встановлені фактичні обставини з урахуванням їх правового регулювання нормами матеріального права на момент виникнення спірних правовідносин. Зокрема, скаржник посилається на те, що на момент спірних правовідносин діяла редакція ст. 132 ЗК України, відповідно до якої угода про перехід права власності на земельну ділянку має бути укладена в письмовій формі та нотаріально посвідчена, тобто нормами чинного на той час законодавства була встановлена форма правочину щодо відчуження земельних ділянок, згідно з якою не вимагалось здійснення державної реєстрації.

З посиланням на ці обставини, заявник касаційної скарги вважає, що господарський суд Київської області при винесенні рішення у цій справі правомірно застосував ч. 2 ст. 220 ЦК України та задовольнив позовні вимоги, оскільки на час спірних правовідносин, відповідно до чинного законодавства договір купівлі-продажу земельної ділянки не підлягав обов'язковій державній реєстрації.

Крім того, позивач зазначає, що посилання апеляційної інстанції на судову практику та на правові позиції Вищого господарського суду України, фактично зроблені без урахування змісту норм матеріального права, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення, а стосуються іншої судової практики, що сформувалась після внесення змін до земельного законодавства в березні 2009 року.

Третя особа у своїх письмових поясненнях просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 07.12.2011 року у справі № 19/460-08 скасувати.

Відповідно до розпорядження виконуючого обов'язки керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.05.2012 року № 03.14.03-04/246 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 19/460-08, у зв'язку з відпусткою судді Малетич М.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.05.2012 року у справі № 19/460-08 було призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Садове товариство Тополя" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року.

Касаційна скарга по справі № 19/460-08 розглядалась судовою колегією у складі, визначеному розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 14.05.2012 року № 03.07-05/330, а саме: Алєєва І.В. -головуючий (доповідач), Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.05.2012 року у справі № 19/460-08 судове засідання переносилось в порядку ст. 69, ст. 77, ст. 86, ст. 111-5 ГПК України.

Судові засідання Вищого господарського суду України фіксувались за допомогою системи технічної фіксації в порядку передбаченому ГПК України.

У зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/406 від 11.06.2012 року по справі № 19/460-08 сформовано новий склад колегії суддів: Прокопанич Г.К. (головуючий), Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.

В судове засідання касаційної інстанції призначене на 11.06.2012 року представники ТОВ "Еліт", Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Київської області та Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області, не з'явились.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.05.2012 року учасників судового процесу було повторно попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому колегія суддів касаційної інстанції, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників ТОВ "Еліт", Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Київської області та Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх учасників судового засідання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Київський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області без розгляду клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 10.12.2008 року у справі № 19/460-08, без фактичної оцінки відповідно до вимог ст. 53 ГПК України поважності причин пропуску прокурором процесуального строку на апеляційне оскарження.

Заявник касаційної скарги обґрунтовано посилається на зазначені обставини, оскільки це підтверджується змістом ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2011 року у справі № 19/460-08, яка взагалі не містить посилань на ст. 53 ГПК України та висновків щодо розгляду клопотання Заступника прокурора Київської області про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 10.12.2008 року у справі № 19/460-08.

Відсутні результати розгляду цього клопотання, як і посилання на застосування ст. 53 ГПК України і в тексті оскарженої постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року у справі № 19/460-08.

Обґрунтованим є посилання заявника касаційної скарги на те, що апеляційною інстанцією в порушення вимог ГПК України не встановлені фактичні обставини з урахуванням їх правового регулювання нормами матеріального права на момент виникнення спірних правовідносин. Зокрема, скаржник посилається на те, що на момент спірних правовідносин діяла редакція ст. 132 ЗК України, відповідно до якої угода про перехід права власності на земельну ділянку має бути укладена в письмовій формі та нотаріально посвідчена, тобто нормами чинного на той час законодавства була встановлена форма правочину щодо відчуження земельних ділянок, згідно з якою не вимагалось здійснення державної реєстрації.

Спірні правовідносини та їх правова оцінка по даній справі стосується укладеного договору купівлі-продажу від 06.11.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем (далі -договір), відповідно до якого продавець (відповідач) передає у власність покупця (позивач), а покупець приймає у власність земельну ділянку площею 21, 8210 га, кадастровий номер 3222482000:12:002:0029, що знаходиться на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за № 1702, далі за договором "земельна ділянка". Цільове призначення земельної ділянки - для садівництва.

Пунктом 2 договору сторони визначили, що вартість земельної ділянки становить, згідно висновку про експертну грошову оцінку від 07.07.2008 року -379 685, 40 грн. Покупець в момент підписання договору здійснив оплату продавцю у розмірі 10 % від суми договору 37 968, 54 грн. авансу. Іншу частину вартості земельної ділянки покупець зобов'язаний сплатити в момент нотаріального посвідчення договору.

Відповідач, 07.11.2008 року за актом приймання-передачі передав позивачу у власність спірну земельну ділянку, а останній прийняв.

Відповідно до п. 9 договору, договір вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань.

Попередніми судовими інстанціями було з'ясовано, що предмет спору виник в наслідок того, що спірний договір купівлі-продажу від 06.11.2008 року, підписаний директорам ТОВ "Еліт" та директором ТОВ "Садове товариство "Тополя", скріплений печатками товариств, однак, вказаний договір нотаріально не посвідчений, оскільки відповідач ухиляється від вчинення вказаної дії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що договір купівлі-продажу від 06.11.2008 року підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і є вчиненим з моменту її проведення.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначив, що приписи ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210, ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Відповідно до ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 82 ЗК України (в редакції на час укладення спірного договору купівлі - продажу), юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Статтею 132 ЗК України (в редакції на час укладення спірного договору купівлі - продажу), визначено, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

З наведених норм закону, які діяли на час укладення спірного договору купівлі -продажу, вбачається обов'язкове нотаріальне посвідчення договору.

Згідно ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Крім того, ч. 2 ст. 640 ЦК України визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Місцевим господарським судом встановлено, що сторонами вчинено дії по виконанню зобов'язань за договором, а саме, позивач сплатив авансовий платіж у розмірі передбаченому договором, а відповідач передав у власність земельну ділянку.

Таким чином, Київським апеляційним господарським судом, не розглянуто клопотання Заступника прокурора Київської області про відновлення пропущеного процесуального строку, не було встановлено фактичних обставин з урахуванням змісту та норм матеріального права, які діяли на момент спірних правовідносин, що призвело до прийняття неправильної постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року у справі № 19/460-08.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи ст. 111 7 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року у справі № 19/460-08 підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Садове товариство Тополя" -задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року у справі № 19/460-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.В. Акулова