Рішення

від 07.06.2012 по справі 5011-70/3737-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/3737-2012 07.06.12

За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого

акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Київ

до Закритого акціонерного товариства "ШРБУ № 100", м.Київ

про стягнення 72 461,17 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача ОСОБА_1 - пред.по довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості з Закритого акціонерного товариства "ШРБУ № 100" за поставлені матеріали та надані транспортні послуги у розмірі 72 461,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його філіями поставлявся відповідачу товар (бітум та бітумний емульгатор) відповідно до вибуткових та товаро-транспортних накладних, проте відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар та надані послуги, що стало підставою для звернення до Господарського суду м. Києва з позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.12 порушено провадження у справі № 5011-70/3737-2012 та призначено розгляд справи на 12.04.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 12.04.2012 р. не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.03.2012р. не виконано.

Представником позивача в судовому засіданні 12.04.2012 р. на виконання вимог ухвали суду були надані оригінали документів для огляду у судовому засіданні та копії документів для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.04.12 р. розгляд справи було відкладено на 17.05.12 р.

13.04.12 та 15.05.12 р. через канцелярію суду представником позивача на виконання вимог ухвали суду були подані документи для залучення до матеріалів справи.

17.05.12 р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У судове засідання 17.05.12 р. представник позивача з'явився. Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду справи для надання додаткових письмових пояснень та документів по справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2012 р. продовжено розгляд спору по справі на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 07.06.2012 р.

У судове засідання 07.06.2012 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки повноважних представників сторін суд не повідомлено.

Представник позивача про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, що відображено в протоколі судового засідання від 17.05.12, та підтверджується розпискою представника позивача щодо повідомлення про відкладення розгляду справи на 07.06.12., у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомленням про вручення поштових відправлень відповідачу, отримані останнім 02.04.2012 року та 23.04.12 р. З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 26.03.12 р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 12.04.2012 р. та від 17.05.2012 р. були надіслані судом за адресою місцезнаходження відповідача зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається обізнаним про розгляд даної справи та повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не направив свого повноваженого представника у судове засідання не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, та не надав суду відзив на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення на позов, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

У судовому засіданні 07.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, його філією «Білоцерківське ДБУ № 78»було поставлено відповідачу бітум за наявними в матеріалах справи вибутковими накладними № 04-0001 від 20.04.10 на суму 124 144, 86 грн. з ПДВ, та № 04-0002 від 20.04.10 на суму 290826 грн. з ПДВ. Також, відповідачу філією «Білоцерківське ДБУ № 78»надавалися транспортні послуги, що підтверджується товарно-транспортними накладними серії 01 ААР від 02.04.10 та від 01.04.10.

Позивач також зазначає, що його філією «Броварське РайДУ»відповідачу було поставлено бітумний емульгатор на суму 82 987 грн. з ПДВ, що підтверджується вибутковою накладною від 14.04.10 № 56.

Крім того, позивач зазначає що його філією «Богуславське РайДУ» надавалися відповідачу транспортні послуги на суму 1536 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 01 ААР від 17.04.10. та виставленим рахунком-фактури № 10 від 20.04.10.

Позивач вказує, що 25 травня 2010 року сторонами проведено взаєморозрахунки, про що складено Акт проведення взаєморозрахунків між ЗАТ ШРБУ-100 та ДП «Київське обласне дорожнє управління»на його філіями від 25.05.10р., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем зменшилася на суму 415611,19 грн.

При цьому, позивач зазначає, що відповідач не повністю розрахувався за поставлений товари та надані послуги, у зв'язку з чим, станом на день звернення з позовною заявою до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 72 461,17 грн.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Зібрані у справі докази, а саме: вибуткові накладні № 04-0002 від 20.04.10 та № 04-0001 від 20.04.10, № 56 від 14.04.10 та товаро-транспортні накладні № 01ААР від 01.04.10, № 01ААР від 02.04.10, № 01ААР від 17.04.10, свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі вказаних вибуткових накладних № 04-0002 від 20.04.10 та № 04-0001 від 20.04.10, № 56 від 14.04.10 та товарно -транспортних накладних № 01ААР від 01.04.10, № 01ААР від 02.04.10, № 01ААР від 17.04.10 відповідач отримав товар та послуги на загальну суму 488072,36 грн.

Судом встановлено, що 25 травня 2010 року сторонами проведено взаєморозрахунки, про що складено Акт проведення взаєморозрахунків між ЗАТ ШРБУ-100 та ДП «Київське обласне дорожнє управління» на його філіями від 25.05.10р., який підписано підписами керівників та головних бухгалтерів позивача та відповідача та скріплений печатками останніх.

З вказаного акту сторони погодили зменшення кредиторської заборгованості філій Київського обласного дорожнього управління перед відповідачем на суму 415611,19 грн. та зменшення дебіторської заборгованості філій Київського обласного дорожнього управління перед відповідачем на суму 415611,19 грн.

Таким чином, після проведення зарахування зустрічних позовних вимог заборгованість відповідача перед позивачем склала 72 461,17грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 8 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Згідно ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі

обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару є видаткові та товаро - транспортні накладні.

Отже, вибуткові та товаротранспортні накладні, приймаються судом у якості належних доказів поставки позивачем товару та отримання цього Товару відповідачем, а рівно у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем у наведеній сумі.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки договори у письмовій формі на поставку Товару між сторонами не укладалися та фактично між сторонами існувала усна домовленість про поставку цього Товару, а у видаткових накладних строк (термін) оплати сторонами не був встановлений, у такому випадку для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого Товару слід застосовувати норми цивільного законодавства, зокрема, приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Фактично в матеріалах справи міститься Вимога-претензія від 31.05.12 №09/593 направлена позивачем відповідачу лише 31.05.12р. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України (наведене підтверджується фіскальним чеком № 5698 від 31.05.2012 р. та описом вкладення у цінний лист).

Враховуючи, що відповідно до змісту Вимоги-претензії від 31.05.12 №09/593 позивач просив відповідача погасити заборгованість у сумі 72461,17 грн. не пізніше 7 (семи) календарних днів після отримання вимоги-претензії, суд приходить до висновку, що дату отримання Вимоги відповідачем слід вважати датою пред'явлення позивачем вимоги про виконання боржником обов'язку згідно приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до п.4.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.07 р. N 1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, зазначена Вимога-претензія з врахуванням часу нормативного поштового перебігу вважається отриманою 03.06.12, а відтак право позивача на стягнення заборгованості за надані послуги та поставлений товар наступає з 11.06.12.

Виходячи з вищевикладеного, станом на дату розгляду справи семиденний строк, протягом якого відповідачем повинно бути виконане зобов'язання, не наступив, оскільки з даним позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 26.03.2012 року, а вимога-претензія про оплату ним надіслана лише 31.05.12.

Жодних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем вимоги-претензії про сплату заборгованості у розмірі 72 461,17 грн. до 03.06.12 позивачем не подано, а також не надано жодних доказів направлення відповідачу інших вимог.

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов'язання щодо оплати послуг відповідача станом на час вирішення спору є таким, що не настав, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення 72 461,17 грн. задоволенню не підлягають.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Поряд з цим, позивач, на підтвердження того, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті заборгованості у розмірі 72 461,17 грн. станом на дату розгляду судом справи наступив, також жодних доказів не надав.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Капцова Т.П.

Повне рішення складено: 07.06.2012р.