Рішення

від 13.06.2012 по справі 5011-55/1258-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/1258-2012 13.06.12

Господарський суд м.Києва у складі колегії суддів: суддя Ягічева Н.І. (головуюча), суддяі Ониськів О.В., Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

до Закритого акціонерного товариства «Агротехнологічна компанія «Подолія», м.Київ

Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік Плюс», смт.Велика Багачка, Полтавська область

За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:

Фермерського господарства «Ольвія», село Матусів, Черкаська область

ОСОБА_4, м. Київ

про: визнання договору уступки права вимоги недійсним з моменту його укладання.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_5 (дов. №б/н від 28.03.2012р);

від Відповідача -1 -не з'явились;

від Відповідача -2 -не з'явились;

від Третьої особи - 1 - ОСОБА_6 (дов. №14 від 12.03.2012р.).

від Третьої особи - 2 - не з'явились.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі -Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Агротехнологічна компанія «Подолія» (далі- Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік Плюс» (далі Відповідач 2) про визнання недійсним Договору уступки права вимоги від 02.12.2009р. укладеного між ЗАТ «АТК «Подолія»та ТОВ «Транс-Логістік Плюс» (далі -спірний Договір).

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Договір доручення від 10.11.2009р., Акт приймання-передачі від 30.11.2009р. до договору доручення від 10.11.2009р., Довіреність, Договір №1/п про надання послуг від 06.07.2008р. з додатком, претензії-вимоги від 01.12.2008р. та від 30.11.2009р., Договір про відступлення права вимоги від 30.11.2009р., Акт приймання-передачі від 30.11.2009р. до договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009р., Повідомлення про відступлення права вимоги від 30.11.2009р., Договір уступки від 02.12.2009р., Акт звірки розрахунків від 20.01.2012р.,право установчі документи ЗАТ «АК «Подолія».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.19 Конституції України, ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 13, 16, 203, 215, 512, 514, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 15, 61, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі за вказаною вимогою порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-55/1258-2012 від 03.02.2012 р., розгляд якої призначено на 22.02.2012р.

21.02.2012р. через канцелярію суду надійшов відзив ЗАТ «АТК «Подолія»-Відповідач -1, яким останній визнав позовні вимоги в повному обсязі.

14.03.2012 р. представником Відповідача 2 надано Відзив на позов, відповідно до якого просить суд розглянути спір без їх участі та вказав, що через тимчасову неплатоспроможність ФГ «Ольвія» та неможливість для ЗАТ «АТК «Подолія»оперативно стягнути з ФГ «Ольвія»суму збитків, право вимоги ЗАТ «АТК «Подолія»до ФГ «Ольвія»перейшло до ТОВ «Транс-Логістік-Плюс»на підставі договору уступки вимоги від 02.12.2009р., при цьому сторони (цемент та цесіонарій) досягли згоди з усіх істотних умов договору, ЗАТ «АТК «Подолія»передано ТОВ «Транс-Логістік-Плюс»всі необхідні документи та інформацію, необхідні для стягнення боргу з ФГ «Ольвія», а ТОВ «Транс-Логістік-Плюс»виконано умови, на підставі яких ЗАТ «АТК «Подолія»відступало право своєї вимоги до ФГ «Ольвія»на користь ТОВ «Транс-Логістік-Плюс». 25.12.2009р. за №11 ТОВ «Транс-Логістік-Плюс»направило на адресу ФГ «Ольвія»претензію. У строк до 14.01.2010р. ФГ «Ольвія»повністю виконало свої зобов'язання у вигляді сплати 3 580 054,09 грн. за відповідними угодами. Договір уступки вимоги від 02.12.2009р., який зараз оспорюється, виконаний в повному обсязі.

14.03.2012р. через канцелярію суду надійшла від Фермерського господарства «Ольвія»про залучення до участі у справі як третьої сторони без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у справі №5011-55/1258-2012 безпосередньо впливає на права та обов'язки ФГ «Ольвія», оскільки предметом спору у справі №5011-55/1258-2012 є дійсність договору уступки вимоги, на підставі якого ФГ «Ольвія»сплачено на користь ТОВ «Транс-Логістік-Плюс»3 580 054,09 грн.

Крім того, просив суд зупинити провадження у справі №5011-55/1258-2012 до вирішення Харківським апеляційним судом обставин взаємопов'язаної справи №18/1449/11, або на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України припинити провадження у справі №5011-55/1258-2012. Надав копію Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р., відповідно до якої скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2011р. про визнання недійсним договору уступки від 02.12.2009р. укладений між ЗАТ «Агротехнологічна компанія «Подолія»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік Плюс»з моменту його укладання, надав копію Вищого господарського суду України від 11.01.2012р. у справі №18/1449/11 якою відмолено в задоволенні касаційних вимог ЗАТ «Агротехнологічна компанія «Подолія», Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. №18/1449/11 про розгляд заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами та інші документи на підтвердження власної позиції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2012р., на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України, залучено у якості Третьої особи -1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів -Фермерське господарство «Ольвія».

28.03.2012р. через канцелярію суду Позивач надав правове обґрунтування позовних вимог, яким зазначив, що під час укладання спірного договору між Відповідачами саме 02.12.2009р. у Відповідача 2 вже були відсутні права вимоги, що виникли на підставі Зобов'язання; Зобов'язання повністю перейшло до ФОП ОСОБА_3 30.11.2009р. на підставі Договору уступки. Надав Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. у справі №07/1331.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012р. на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України залучено у якості Третьої особи -2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів -ОСОБА_4. За клопотанням сторін продовжено розгляд справи на 15 днів, відповідно до ст.69 ГПК України.

11.04.2012р. Третя особа -1 надала через канцелярію суду Пояснення, якими заперечила позовні вимоги Позивача, просила суд припинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Надала до матеріалів справи копію ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. у справі №18/1449/11.

11.04.2012р. ОСОБА_4 надав Заяву, якою підтримав позовні вимоги Позивача, та просить спір розглянути без його участі.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.04.2012р. Шевченко Е.О. призначено колегіальний розгляд справи у складі колегії суддів: Головуюча суддя Ягічева Н.І., суддя Ониськів О.М., Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2012р. справа №5011-55/1258-2012 прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 24.05.2012р.

23.05.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшли заперечення на заяву від 12.03.2012р. та пояснення від 11.04.2012р. ФГ «Ольвія», якими зазначив, що відсутні підстави для припинення провадження у справі, оскільки сторони та підстави позову у справах різні.

Ухвалою суду від 24.05.2012р. розгляд справи відкладено на 13.06.2012р.

08.06.2012р. через канцелярію суду Третя особа -1 надала пояснення у справі.

12.06.2012р. Позивач надав заяву, якою підтримав позовні вимоги та просив під час розгляду справи врахувати вимоги ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 12.06.2012р. від ЗАТ «АТК «Подолія»також надійшла заява, яка подана через канцелярію суду, відповідно до якої останній просить розглянути справу без участі Відповідача 1 за наявними матеріалами.

12.06.2012 р. від Третьої особи -2 надійшли пояснення, згідно з якими третя особа 2 підтримала позицію позивача та просить розглянути справу без її участі.

У судове засідання, призначене на 13.06.2012р. з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги.

Представник Третьої особи 1 також з'явився у судове засідання 13.06.2012 р., заперечив проти вимог Позивача.

Інші учасники справи не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду прав, проте подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд розглянувши клопотання Третьої особи -1 про зупинення провадження у справі, враховуючи приписи ст.79 Господарського кодексу України, відмовляє у його задоволені, з огляду на відсутність підстав для зупинення справи №5011-55/1258-2012.

Відповідно до п.2 ч.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд розглянувши клопотання Третьої особи -1 про припинення провадження у справі №5011-55/1258-2012, на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, відмовляє у його задоволенні, оскільки сторони та підстави позову, які були предметом розгляду у справі №18/1449/11 за позовом Закритого акціонерного товариства «Агротехнічна компанія «Подолія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік-Плюс»про визнання недійсним договору уступки вимоги від 02.12.2009р. та у справі №5011-55/1258-2012 відрізняються.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2009 року між ЗАТ «АТК «Подолія»(надалі - Відповідач 1) та фізичною особою ОСОБА_4 (Повірений) укладено договір доручення.

Згідно п. 4.1. договору доручення від 10.11.2009 року Відповідач 1 зобов'язався без письмової згоди Повіреного не укладати договори уступки вимоги з третіми особами (юридичними та фізичними особами).

На виконання договору доручення від 10.11.2009 року Відповідач 1 видав ОСОБА_4 довіреність та 30.11.2009 року складено акт приймання-передачі до договору доручення від 10.11.2009 року.

30.11.2009 року між Відповідачем 1 в особі ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно пунктів 1.1. та 1.2. Договору:

• Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги виконання зобов'язання, належне Відповідачеві 1 у відповідності із п. 5.2. Договору № 1/п про надання послуг від 06.07.2008 року (надалі іменується «Основний договір»), укладеного між Первісним кредитором та фермерським господарством «Ольвія», код ЄДРПОУ: 21390070 (надалі іменується - Боржник).

• за цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникли на підставі і на умовах вказаних у п. 5.2. Основного договору».

20.01.2012 року Позивач та Відповідач 1 склали акт звірки розрахунків щодо виконання умов пункту 2.1. Договору.

Згідно пунктів 4.3. та 4.4. Договору Позивач та Відповідач 1 домовились:

• Первісний кредитор з дня підписання даного Договору зобов'язується без письмової згоди Нового кредитора не уступати третім особам (юридичним, фізичним особам) право вимоги сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків вказаних у п. 1 даного Договору.

• Сторони даного Договору домовились, що відступлення Первісним кредитором права вимоги сплатити суму втраченої вигоди та відшкодування збитків вказаних у п. 1 даного Договору без письмової згоди Нового кредитора третім особам (фізичні, юридичні особи) у майбутньому є недійсним та (або) нікчемним з дня укладання такого правочину (договір, угода, тощо).

Як зазначив Позивач: 30.01.2012 року в усній бесіді з представником Відповідача 1 йому стало відомо, що перший в супереч вимог пунктів 4.3. та 4.4. Договору без письмової згоди останнього (Позивача) уступив предмет Договору (пункти 1.1. та 1.2. Договору) ТОВ «Транс-Логістик Плюс»(надалі -Відповідач-2). Таке порушення Договору відбулося між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 другого грудня 2009 року, тобто через два дня після укладання між Позивачем та Відповідачем 1 Договору (30.11.2009 року). 31.01.2012 року Відповідач 1 надав Позивачеві копію договору уступки вимоги від 02.12.2009 року.

Таким чином, Позивач вважає, що при укладенні Оскаржуваного договору (від 02.12.2009 року) Відповідачами порушено вимоги статей 512, 514 ЦК України, тому що: Договір (від 30.11.2009 року) набрав чинності з дня укладання -30.11.2009 р.; Зобов'язання вказані у пунктах 1.1. та 1.2. Договору перейшли від Відповідача 1 до Позивача 30.11.2009 року та вибули з юрисдикції Відповідача 1 з 30.11.2009 року; Позивач не давав письмової згоди на укладання між Відповідачами Оскаржуваного договору (від 02.12.2009 року).

В зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом про визнання вищезазначеного договору від 02.12.2009р. недійсним.

Відповідач 1 визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 2 підтримав позицію Третьої особи -1.

Третя особа -1 заперечила в повному обсязі проти позовних вимог.

Третя особа-2 підтримала позицію Позивача.

Господарський суд розглянувши всі матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у визнанні недійсним вищевказаного договору уступки вимоги від 02.12.2009р.

Враховуючи статус сторін та предмет контракту, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. З п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення" від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім -чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Правочин -правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

дефекти (незаконність) змісту правочину;

дефекти (недотримання) форми;

дефекти суб'єктного складу;

дефекти волі -невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що згідно Договору уступки вимоги від 02 грудня 2009 року, ЗАТ "Агротехнологічна компанія "Подолія" уступило ТОВ "Транс-Логістік-Плюс" право вимоги за договором про надання послуг № 1/п від 06 липня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Агротехнологічна компанія "Подолія" та Фермерським господарством "Ольвія".

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору уступки вимоги від 02.12.2009р. новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань - сплати боржником втраченої вигоди та збитків (п. 2 договору).

Відповідно до п. 8 договору уступки вимоги ЗАТ "АТК "Подолія" 03 грудня 2009 року повідомив ФГ "Ольвія" про уступку вимоги, направивши повідомлення № С53/14.

ФГ "Ольвія" належним чином виконало свої зобов'язання перед новим кредитором - ТОВ "Транс-Логістік-Плюс", сплативши на його користь 3 580 054,09 грн. вартості збитків.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Наведені в сукупності вищевказані обставини дають підстави вважати, що між ЗАТ "АТК "Подолія" та ТОВ "Транс-Логістік-Плюс" в момент вчинення оспорюваного договору додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, а саме: він підписаний двома уповноваженими представниками сторін, в договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору уступки вимоги: предмет, права нового кредитора, зобов'язання первісного кредитора, відповідальність сторін, а також порядок внесення змін в цей договір.

Крім того, ЗАТ "АТК "Подолія" та ТОВ «Транс-Логістік-Плюс» вчинили дії спрямовані на виконання умов договору, а саме: первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги, а боржник в свою чергу сплатив на користь останнього 3 580 054,09 грн. вартості збитків.

Обставини, на які посилається Позивач не можуть мати істотного доказу, оскільки відносини ЗАТ АТК "Подолія" із повіреним ОСОБА_4 не стосуються відносин між ЗАТ АТК "Подолія", ТОВ "Транс-Логістік-Плюс" та ФГ "Ольвія" з приводу зобов'язання на суму 3 580 054.09 грн.

Вказані відносини між вказаними суб'єктами права виникли на підставі договору уступки права вимоги від 02.12.2009 щодо сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникли на підставі п. 5.2. Договору № 1/п про надання послуг від 06.07.2008 року, укладеного між ЗАТ АТК "Подолія" та ФГ "Ольвія".

Тобто, вказані відносини ніяким чином не пов'язані із діями повіреного ЗАТ АТК "Подолія" ОСОБА_4, оскільки всі юридично значимі дії вчинені керівниками підприємств.

Крім того, сторони, відповідно до п. 14 Договору уступки вимоги від 02.12.2009 між ЗАТ АТК "Подолія" та ТОВ "Транс-Логістік-Плюс", встановили, що: "Після підписання цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу."

Відповідно до ст, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку зміст договору уступки вимоги від 02.12.2009р. не суперечить діючому законодавству, сторони при його укладенні дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору та своїми діями підтвердили те, що спірний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним договору уступки вимоги від 02.12.2009р. є необґрунтованою.

Крім того, судом встановлено, що Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р., Постанова Вищого господарського суду України від 11.01.2012р., Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2012р., постанова Вищого господарського суду України від 30.05.2012 року у справі № 18/1449/11, що набрали законної сили, містять фактичні обставини, щодо дійсності оскаржуваного договору, які в силу ст. 35 ГПК України, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Більш того, враховуючи загальнообов'язковий статус зазначених судових актів, визначений ст.ст. 124, 129 Конституції України, усталену практику Європейського суду з прав людини (див., наприклад, Рішення Суду від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг" проти України", в якому визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів" ), яка (практика) є джерелом права для національних згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р., відповідні факти не може бути спростованими чи підданими сумніву за умов чинності вищевказаних рішень.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, прийшов до висновку, що існування жодної з обставин, з якими законом пов'язується недійсність договору, позивач суду не довів, враховуючи викладене позов задоволенню не підлягає.

При цьому, відносно врахування позиції Відповідача-1 щодо визнання позовних вимог.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову суперечить законодавству, та порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд не приймає визнання Відповідачем позову.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 18.06.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя (головуюча) Н.І. Ягічева

Суддя О.М.Ониськів

Суддя В.В.Бондарчук