Постанова

від 06.08.2012 по справі 5011-55/1258-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2012 № 5011-55/1258-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 30.07.2012 року,

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Федорчук Р.В. (доповідач по справі),

судді Ткаченко Б.О.,

Лобань О.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2012 року

у справі №5011-55/1258-2012 (головуюча суддя Ягічева Н.І., судді Ониськів О.В., Бондарчук В.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до 1) закритого акціонерного товариства «Агротехнологічна компанія «Подолія»

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік Плюс»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1) фермерське господарство «Ольвія»

2) ОСОБА_4

про визнання договору уступки права вимоги недійсним з моменту його укладання, -

встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2012 року у справі

№5011-55/1258-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2012 року у справі №5011-55/1258-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі та третя особа 2 не скористались своїми правами згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзиви на апеляційну скаргу позивача, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року у справі №5011-55/1258-2012 прийнято апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 та призначено її до розгляду на 06.08.2012 року.

03.08.2012 року до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у справі №5011-55/1258-2012, в якому просить апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2012 року у справі №5011-55/1258-2012 залишити без змін.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні 06.08.2012 року та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити; представник третьої особи 1 заперечив проти доводів, що викладені позивачем в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишити без задоволення.

В судове засідання 06.08.2012 року представники відповідачів та третьої особи 2 не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи 2.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 06.08.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2009 року між ЗАТ «АТК «Подолія» (далі - довіритель) та ОСОБА_4 (далі - повірений) укладено договір доручення, згідно з умов якого повірений зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя укласти з третіми особами (юридичними, фізичними особами) договір відступлення права вимоги сплати суми втраченої вигоди і компенсації збитків, які підлягають відшкодуванню ФГ «Ольвія» довірителю на підставі п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року (п. 1.1. договору доручення).

На виконання умов вказаного договору від 10.11.2009 року, а саме п. 4.1., відповідач 1 видав ОСОБА_4 довіреність, якою уповноважив третю особу 2 представляти відповідача 1 перед фізичними особами підприємцями, юридичними особами щодо укладення договору уступки права вимоги сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникли на підставі п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року, укладеного між ЗАТ «АТК «Подолія» та ФГ «Ольвія» (а.с. 19).

Також, 30.11.2009 року складено акт приймання-передачі до договору доручення від 10.11.2009 року, яким довіритель передав, а повірений прийняв перелік документів, які підтверджують заборгованість ФГ «Ольвія» перед довірителем, право вимоги довірителя до ФГ «Ольвія» про сплату останнім суми втраченої вигоди та компенсації збитків (а.с. 18).

На підставі вище перерахованого, 30.11.2009 року між ЗАТ «АТК «Подолія» (далі - первісний кредитор) в особі ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір 1), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги виконання зобов'язання, належне первісному кредиторові у відповідності із п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року, укладеного між первісним кредитором та ФГ «Ольвія» (п. 1.1. договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009 року) (а.с. 24).

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникли на підставі і на умовах вказаних у п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року.

На виконання умов зазначеного договору, 30.11.2009 року складено акт приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги від боржника сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникли на підставі і на умовах вказаних у п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року.

Тобто, з урахуванням вище зазначеного, з 30.11.2009 року право вимоги щодо сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникли на підставі п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року перейшло до позивача (ФОП ОСОБА_3.).

Також, як підтверджується матеріалами справи, 02.12.2009 року між ЗАТ «АТК «Подолія» та ТОВ «Транс-Логістік-Плюс» укладено договір уступки вимоги (далі - договір 2), відповідно до умов якого відповідач 1 відступає, а відповідач 2 набуває право вимоги виконання, належне відповідачу 1, і стає кредитором за договором про надання послуг №1/п від 06.07.2008 року (п. 1. договору уступки вимоги від 02.12.2009 року).

Відповідно до п. 3 вказаного договору право вимоги засноване на договорі про надання послуг №1/п від 06.07.2008 року укладеного між ЗАТ «АТК «Подолія» та ФГ «Ольвія».

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору уступки права вимоги від 02.12.2009 року щодо сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникли на підставі п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року недійсним з моменту укладення.

Дослідивши умови укладеного договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009 року та договору уступки права вимоги від 02.12.2009 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що право вимоги щодо сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникли на підставі п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року перейшло до позивача (ФОП ОСОБА_3.) з моменту укладення між ЗАТ «АТК «Подолія» та ФОП ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009 року.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину, у тому числі договору, не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 6.1. договору 1 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами, тобто з 30.11.2009 року.

Відповідно до п. 4.2. договору 1 відповідач 1 з дня підписання даного договору зобов'язується без письмової згоди позивача не уступати третім особам (юридичним, фізичним особам) право вимоги сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків вказаних у п. 1 даного договору, що, в свою чергу, відповідачем не дотримано, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, відповідач 1 уклав 02.12.2009 року з відповідачем 2 ще один договір уступки права вимоги тієї ж, що за договором від 30.11.2009 року.

Тобто, укладення договору 2 (02.12.2009 року), предметом якого є відступлення права вимоги сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникли на підставі п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року, після підписання сторонами договору 1 (30.11.2009 року), предметом якого є також відступлення права вимоги за договором №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року, суперечить п. 4.2. договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009 року.

Згідно з п. 4.4. договору 1 сторони даного договору домовились, що відступлення відповідачем 1 права вимоги сплатити суму втраченої вимоги та відшкодування збитків вказаних у п. 1 даного договору без письмової згоди позивача третім особам (фізичні, юридичні особи) у майбутньому є недійсним та (або) нікчемним з дня укладення такого правочину (договір, угода, тощо), однак, як свідчать матеріали справи, відповідач 1, всупереч вказаному пункту договору не погодив з позивачем укладення договору 2.

Отже, умовами договору 1 не передбачено з 30.11.2009 року право ЗАТ «АТК «Подолія» на укладення договорів щодо відступлення права вимоги сплати суми втраченої вимоги та відшкодування збитків, що виникли на підставі п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року без згоди позивача, що, як вже зазначалось, відповідачем 1 не дотримано, оскільки вказане право перейшло до позивача з моменту укладення договору 1.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що договір 02.12.2009 року між ЗАТ «АТК «Подолія» та ТОВ «Транс-Логістік-Плюс» про уступку вимоги щодо сплати суми втраченої вигоди та відшкодування збитків, що виникла на підставі п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року підлягає визнанню недійсним, оскільки умовами договору 1 не надано право відповідачу 1 на укладення з 30.11.2009 року договорів щодо відступлення права вимоги сплати суми втраченої вимоги та відшкодування збитків, що виникли на підставі п. 5.2. договору №1/п про надання послуг від 06.07.2008 року без згоди позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним договору уступки права вимоги від 02.12.2009 року.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

На переконання суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для її вирішення та які входять до предмета доказування у даній справі, оскільки висновки суду першої інстанції у справі №5011-55/1258-2012 не відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними доказами, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2012 року у справі

№5011-55/1258-2012 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2012 року у справі

№5011-55/1258-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №5011-55/1258-2012, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений 02.12.2009 року між закритим акціонерним товариством «Агротехнологічна компанія «Подолія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік-Плюс» договір уступки вимоги.

4. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Агротехнологічна компанія «Подолія» (01014, м. Київ, вул.. Струтинська, 31-37, ЄДРПОУ 30401739) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) 810,00 грн. судового збору за подання позову.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік Плюс» (38300, Полтавська обл., смт. Велика Багачка, вул. Шевченка, 95, ЄДРПОУ 36426209) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) 810,00 грн. судового збору за подання позову.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Справу №5011-55/1258-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

8. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Ткаченко Б.О.