Постанова

від 13.06.2012 по справі 5006/33/5/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.06.2012 р. справа №5006/33/5/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:ОСОБА_4 -за дов. б/н від 27.02.12 р. від відповідача:ОСОБА_5 -за договором від 22.12.11 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2012 року у справі№ 5006/33/5/2012 (суддя Сич Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Магніт", м. Донецьк до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Горлівка Донецької області простягнення неустойки у розмірі 1091 грн. 79 коп., інфляційних в сумі 175 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 211 грн. 32 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Горлівка Донецької області про стягнення неустойки у розмірі 25710 грн. 00 коп., інфляційних в сумі 175 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 211 грн. 32 коп.

Позивач 14.02.12 року надав до господарського суду Донецької області заяву про зменшення позовних вимог, якою остаточно просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь неустойку у розмірі 1091 грн. 79 коп., інфляційні в сумі 175 грн. 25 коп. та 3% річних у розмірі 211 грн. 32 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.03.12 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт", м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Горлівка про стягнення неустойки у розмірі 1091 грн. 79 коп., інфляційних в сумі 175 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 211 грн. 32 коп. були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 982 грн. 89 коп., інфляційні у розмірі 95 грн. 70 коп. та 3% річних у розмірі 190 грн. 16 коп. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Горлівка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 05.03.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/33/5/2012 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.11 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магніт"(виконавець) було укладено договір на розміщення зовнішньої реклами № 01/11-22, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на умовах, передбачених договором надати рекламні послуги по розміщенню рекламних плакатів на рекламних засобах виконавця у м. Донецьку, їх технічне обслуговування, а замовник зобов'язується здійснювати оплату на умовах цього договору.

Пунктом 8.2. договору сторони домовились, що дія договору починає свій перебіг у момент укладення договору і діє до 31 грудня 2011 р. включно, але не менше всього строку фактичного розміщення рекламного плакату замовника на рекламному засобі виконавця.

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом про надання послуг, підписаним учасниками цього договору складеним за даними з адресної програми.

У відповідності до п. 3.2. договору, виконавець направляє замовнику акт про надання рекламних послуг за кожний місяць надання послуг, а замовник протягом десяти днів з дати направлення акту про надання рекламних послуг зобов'язаний його підписати, поставити на ньому печатку та передати виконавцеві один екземпляр оригінала підписаного акту або мотивовані зауваження по ньому. Зауваження щодо не розміщення реклами, або неналежного її розміщення має підтверджуватися доказами.

Сторони підписали акти надання рекламних послуг за березень 2011 р., квітень 2011 р., травень 2011 р., червень 2011 р., липень 2011 р., серпень 2011 р. на суму 41400 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1. договору, вартість рекламних послуг (розміщення) визначається в адресній програмі.

Пунктом 4.2. договору зазначено, що рекламні послуги сплачуються щомісячно одним платежем, оплата за кожний місяць сплачується замовником у розмірі, вказаному у п. 4.1. договору, до 25 числа поточного місяця за наступний, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на банківський рахунок виконавця, який зазначений в цьому договорі.

Відповідач оплату вищевказаних послуг за квітень 2011 р. - серпень 2011 р. здійснив з порушенням строку, встановленого договором, у зв»язку з чим позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Горлівка Донецької області неустойки у розмірі 1091 грн. 79 коп., інфляційних в сумі 175 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 211 грн. 32 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.3. договору сторони домовились, що забезпеченням виконання обов'язків замовника за надання рекламних послуг є неустойка, яка сплачується виконавцю у розмірі одного відсотку від несплаченої суми вартості наданих рекламних послуг за кожен день прострочення сплати платежів у строки, встановлені договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пенею.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку лише у розмірі 982 грн. 89 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання з 25.03.2011 року по 24.11.2011 року з відмовою в іншій частині через невірний розрахунок позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 190 грн. 16 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 25.03.11р. по 24.11.11р. та інфляційні у розмірі 95 грн. 70 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за квітень та червень 2011 року і правомірно відмовлено в іншій частині позову в частині стягнення з відповідача 3% та інфляційних через невірний розрахунок.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт", м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Горлівка Донецької області лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 982 грн. 89 коп., інфляційні у розмірі 95 грн. 70 коп. та 3% річних у розмірі 190 грн. 16 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2012 р. у справі № 5006/33/5/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2012 р. у справі № 5006/33/5/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2012 р. у справі № 5006/33/5/2012 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.