Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а-1030/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року 2а-1030/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача : Щеглов Є.Є.

від відповідача 1: Федоров С.Ф.

від відповідача 2: не з'явився,

від прокурора: Набок Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-холдінг» доДержавної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області та Головного управління Державного казначейства України у Київській області простягнення надміру сплаченого податку, ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Агротранс-холдінг»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області (надалі -відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства України у Київській області (надалі -відповідач 2) про стягнення надміру сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі 5 943 525, 00 грн.

Ухвалою від 23.11.2009 справу прийнято до провадження Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 адміністративну справу № 2а-1934/10/1070 залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Агротранс-холдінг»задоволено, скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 адміністративну справу № 2а-1030/12/1070 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Як встановлено судом, у ході розгляду справи № 2а-1934/10/1070 до Київського окружного адміністративного суду надійшло повідомлення від 05.02.2010 № 699 від прокуратури Києво -Святошинського району Київської області про вступ у справу прокурора з метою представництва інтересів держави в особі ДПІ у Києво -Святошинському районі та Головного управління Державного казначейства України у Київській області.

Крім того, представником позивача подано клопотання про заміну позивача правонаступником, оскільки 30.05.2012 закрите акціонерне товариство «Агротранс-холдінг»у результаті реорганізації перетворено у товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-холдінг», яке є правонаступником позивача. На підтвердження вказаного представником надано належним чином завірену копію статуту ТОВ «Агротранс-Холдінг».

Також суд зазначає, що Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»утворено Державну казначейську службу України, на яку покладено функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету. Пунктом 2 Указу Президента України від 13.04.2011 № 460 «Про Положення про Державну казначейську службу України»установлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України.

З огляду на вказане та враховуючи те, що представники сторін та прокурор не заперечували даних фактів суд, ураховуючи вимоги статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив здійснити заміну первісного позивача на товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-холдінг», а первісного відповідача 2 на Головне управління Державної казначейської служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним до податкового органу було подано декларації з податку на додану вартість за період з січня 2007 року по березень 2008 року та за червень 2008 року із зазначенням від'ємного значення по податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача. На підставі поданих податкових декларацій відповідачем проведено ряд виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених позивачем у вказаних деклараціях, за наслідками яких складено довідки, за якими можлива сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, загалом складає 5943525,00 грн. Позивач зазначає, що жодних порушень податкового законодавства під час проведення відповідачем вищевказаних перевірок встановлено не було. На думку позивача, відповідачем, в порушення вимог Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів платникам податків, затвердженого наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005 № 58/78/22 та підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», станом на дату звернення до суду, не подано до органу державного казначейства висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач 1 позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача, а тому відсутні підставі для відшкодування позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 12.06.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Відповідач 2 також позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що у казначейської служби відсутні підстави для перерахування на рахунок позивача заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.1997 № 209/72, чинного на час виникнення спірних правовідносин, підставою такого повернення є відповідні висновки податкового органу. Проте, станом на час розгляду справи такі висновки до відповідача 2 не надходили.

Представник відповідача 2 у судове засідання 12.06.2012 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник прокуратури у судових засіданнях заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у 2007 та 2008 роках позивачем до податкового органу було подано декларації з податку на додану вартість із зазначенням від'ємного значення по податку на додану вартість, у зв'язку чим посадовими особами позивача проведено ряд виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених позивачем у вказаних деклараціях та підтверджено можливість відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 5943525,00 грн. а саме.

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2007 року (надалі - довідка) від 06.04.2007 № 266/23-1/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за січень 2007 року, у розмірі 450219, 00 грн. (а.с.234-247 Том І).

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий-квітень 2007 року (надалі - довідка) від 06.07.2007 № 398/23-1/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за лютий 2007 року - у розмірі 293529, 00 грн., у декларації за березень 2007 року - у розмірі 391883, 00 грн. та у декларації за квітень 2007 року - у розмірі 781165, 00 грн., (а.с.209-232 Том І).

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень-червень 2007 року (надалі - довідка) від 24.08.2007 № 526/23-3/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за травень 2007 року - у розмірі 359276, 00 грн. та у декларації за червень 2007 року - у розмірі 497796, 00 грн. (а.с.190-208 Том І).

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень-серпень 2007 року (надалі - довідка) від 12.11.2007 № 604/23-3/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за липень 2007 року - у розмірі 472709, 00 грн. та у декларації за серпень 2007 року - у розмірі 527047, 00 грн. (а.с.173-189 Том І).

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень-жовтень 2007 року (надалі - довідка) від 31.01.2008 № 38/23-3/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за вересень 2007 року - у розмірі 234985, 00 грн. та у декларації за жовтень 2007 року - у розмірі 322624, 00 грн. (а.с.154-172 Том І).

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад-грудень 2007 року (надалі - довідка) від 24.03.2008 № 118/23-3/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за листопад 2007 року - у розмірі 348827, 00 грн. та у декларації за грудень 2007 року - у розмірі 250473, 00 грн. (а.с.135-1153 Том І).

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2008 року (надалі - довідка) від 18.04.2008 № 164/23-3/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за січень 2008 року - у розмірі 178835, 00 грн. (а.с.121-133 Том І).

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2008 року (надалі - довідка) від 27.05.2008 № 234/23-3/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за лютий 2008 року - у розмірі 60063, 00 грн. (а.с.108-120 Том І).

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2008 року (надалі - довідка) від 18.06.2008 № 271/23-3/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за березень 2008 року - у розмірі 222909, 00 грн. (а.с.94-106 Том І).

Довідкою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2008 року (надалі - довідка) від 19.09.2008 № 402/23-3/01354987, підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за червень 2008 року - у розмірі 551185, 00 грн. (а.с.79-93 Том І).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, всього відповідачем підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування у розмірі 5 943 525, 00 грн.

Окрім того, перевірками не було встановлено порушень при визначенні позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, та зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок.

З огляду на те, що підтверджені перевірками суми бюджетного відшкодування досі не повернуті, позивач вважає за необхідне стягнути вказані суми бюджетного відшкодування в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, на момент виникнення спірних правовідносин, були визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем-1 не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Аналогічні норми щодо порядку відшкодування з Державного бюджету України та строків розрахунків містяться у нормах статті 200 Податкового кодексу України.

Як встановлено вище, за результатами перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість спірні суми бюджетного відшкодування податковий орган підтвердив за результатами проведених позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з січня 2007 року по березень 2008 року та за червень 2008 року.

Так, у вказаних довідках не було встановлено порушень при визначенні позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, але зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування в розумінні підпунктів "б", "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не заперечував відповідач 1 правомірність виникнення спірних сум бюджетного відшкодування і під час судового розгляду справи.

Однак, незважаючи на підтвердження сум бюджетного відшкодування, відповідач у п'ятиденний термін після закінчення перевірок не надано органу державного казначейства висновків із зазначенням сум, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що в свою чергу унеможливило отримання позивачем належної йому суми бюджетного відшкодування.

Поряд із цим суд відзначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

У зв'язку із цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача визнається судом необґрунтованим, оскільки як Закон України «Про податок на додану вартість», так і Податковий кодекс України не ставлять в залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від проведення або не проведення перевірок по ланцюгу постачання до кінцевого виробника та не передбачають отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів платника податку в якості обов'язкової умови бюджетного відшкодування.

Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалах від 07 липня від 2011 року №К-27551/10 та від 20 вересня 2011року №К-22457/08.

Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача 1 на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом отримані не всі відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд враховує ту обставину, що спірні правовідносини виникли у 2007-2008 роках, при цьому на момент розгляду даної судової справи відповідачем 1 не надано жодних доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача або будь-яких інших належних та допустимих доказів, які перешкоджають відповідачу повернути бюджетне відшкодування позивачу. Суд звертає увагу, що даний проміжок часу є досить тривалим та, на думку суду, є більш ніж достатнім для вчинення відповідних дій та отримання доказів податковим органам, які, на його думку, свідчать про правомірність своїх дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме з вини відповідача 1 позивачем не отримано належної йому суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на його поточний банківський рахунок.

При вирішенні даного спору суд враховує положення підпункту 7.7.11 пункту 7.7статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не мають права на отримання бюджетного відшкодування такі особи: а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Суд не встановлено, а відповідачами не наведено, що позивач має ознаки особи, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Підпункт 7.7.10 пункту 7.7статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункт 200.17 статті 200 Податкового кодексу України встановлюють, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Наказ Міністерства фінансів України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12жовтня 2011 року №1280, основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; Головне управління Казначейства здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства), а також контроль за їх діяльністю.

Згідно пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підтверджені за результатами перевірок спірні суми бюджетного відшкодування належить стягнути на рахунок позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-холдінг" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 943 525, 00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-холдінг" сплачений судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 червня 2012 р.