Ухвала

від 01.08.2013 по справі 2а-1030/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1030/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Щеглова Є.Є., представника відповідача - Василенко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-холдінг» до Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та Головного управління Державного казначейства України у Київській області про стягнення надміру сплаченого податку,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-холдінг» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та Головного управління Державного казначейства України у Київській області про стягнення надміру сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі 5 943 525, 00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року вимоги адміністративного позову задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-холдінг" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 943 525, 00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у 2007 та 2008 роках позивачем до податкового органу було подано декларації з податку на додану вартість із зазначенням від'ємного значення по податку на додану вартість, у зв'язку чим посадовими особами позивача проведено ряд виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених позивачем у вказаних деклараціях та підтверджено можливість відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 5943525,00 грн. рядом довідок, наявних в матеріалах справи: № 266/23-1/01354987 від 06.04.2007 (підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за січень 2007 року, у розмірі 450219, 00 грн.); № 398/23-1/01354987 від 06.07.2007 (підтверджено можливу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за лютий 2007 року - у розмірі 293529, 00 грн., у декларації за березень 2007 року - у розмірі 391883, 00 грн. та у декларації за квітень 2007 року - у розмірі 781165, 00 грн.); № 526/23-3/01354987 від 24.08.2007 (підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за травень 2007 року - у розмірі 359276, 00 грн. та у декларації за червень 2007 року - у розмірі 497796, 00 грн.); № 604/23-3/01354987 від 12.11.2007 (підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за липень 2007 року - у розмірі 472709, 00 грн. та у декларації за серпень 2007 року - у розмірі 527047, 00 грн.); № 38/23-3/01354987 від 31.01.2008 (підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за вересень 2007 року - у розмірі 234985, 00 грн. та у декларації за жовтень 2007 року - у розмірі 322624, 00 грн.); № 118/23-3/01354987 від 24.03.2008 (підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за листопад 2007 року - у розмірі 348827, 00 грн. та у декларації за грудень 2007 року - у розмірі 250473, 00 грн.); № 164/23-3/01354987 від 18.04.2008 (підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за січень 2008 року - у розмірі 178835, 00 грн.); № 234/23-3/01354987 від 27.05.2008 (підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за лютий 2008 року - у розмірі 60063, 00 грн.); № 271/23-3/01354987 від 18.06.2008 (підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за березень 2008 року - у розмірі 222909, 00 грн.); № 402/23-3/01354987 від 19.09.2008 (підтверджено можливу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що відображена позивачем у декларації за червень 2008 року - у розмірі 551185, 00 грн.).

Проте, підтверджені перевірками суми бюджетного відшкодування досі не повернуті.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди, з урахуванням того, що податковим органом не приймалися рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказаний податковий період.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Наявність у позивача суми бюджетного відшкодування органом податкової служби не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначеної суми.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Так, перевірками не було встановлено порушень при визначенні позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, та зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок.

Колегія суддів відзначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічної перевірки постачальників позивача визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування в розумінні підпунктів «б», «в»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, відповідно до вищевикладених приписів Закону України «Про податок на додану вартість» Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний відповідачем, чим були порушені права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом не отримані відповіді на запити про проведення зустрічної перевірки контрагента позивача, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджує висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог адміністративного позову.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності своїх дій.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено06.08.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.