Ухвала

від 23.04.2012 по справі 2а-1870/6654/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/6654/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. по справі № 2а-1870/6654/11

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14.09.2011 року, Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (далі - відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.09.2011 року № 0002462306/0/70276.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.09.2011 року № 0002462306/0/70276, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 147 604 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача було проведено невиїзну документальну позапланову перервірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період за квітень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 19.08.2011 року № 6269/23-620/30991664.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 року № 0002462306/0/70276, яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на 147 604,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановлю пунктом 193.1 статі 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість за підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкового накладної.

Пунктом 200.1, 200.3,200.4ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові ) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від»ємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг або Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

залишок від»ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірник декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів , що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органом на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер угод, укладених між позивачем та ПП "Ініціатива-Союз-С" та у зв'язку з цим робить висновок про невірне визначення позивачем податку на додану вартість за даними господарськими операціями, та відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Так, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "Ініціатива-Союз-С», з яким був укладений договір від 04.11.2010 року №79/9-26-11 поставки позивачу поставки феронікелю.

До матеріалів справи позивачем були надані документи первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента позивача необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Крім цього, колегія суддів вважає хибним судження податкового органу про відсутність права на відшкодування податку на додану вартість в залежність від результатів зустрічних перевірок.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. по справі № 2а-1870/6654/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2012 р.