Ухвала

від 07.06.2012 по справі 2а-11290/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11290/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Облов Є.В

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2011 р. позов задоволено в повному обсязі: податкове повідомлення -рішення за № 0000090703 від 15.02.2011 року визнано протиправним та скасовано.

В свою чергу, відповідач, не погоджуючись з зазначеним вище рішенням окружного адміністративного суду, звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, де, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, виразив прохання спірне судове рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити.

На переконання ДПІ, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що сума податку на додану вартість в березні -вересні 2010 року позивачем безпідставно віднесена до податкового кредиту, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами не носили реального характеру, а оформлені, за таких обставин, документи не мають силу первинних для цілей ведення податкового обліку.

Товариство не погодилося з доводами відповідача, вказавши на те, що оформлені документально господарські операції ним були фактично здійснені, податковий кредит був сформований при наявності для цього всіх підстав та виразило прохання залишити апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а судове рішення окружного суду -без змін.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції, встановлено, що підставою для винесення ДПІ податкового рішення-повідомлення за № 0000090703 послугував Акт перевірки відповідача від 04.02.2011 року за № 5/07-03/31454383 (про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Кернел-Трейд»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Агроера 2009»та ТОВ «Дженерал-Інвест», відповідно, за період з 01.03.2010 по 30.09.2010 року та з 02.07.2010 по 30.09.2010 року), яким встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 15476689, 72 грн., зокрема, з 01.03.2010 по 30.09.2010 року по взаємовідносинах з ПП «Агроера 2009»завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 11553342, 73 грн. та з 1.7.2010 по 30.09.2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Дженерал-Інвест»- на загальну суму ПДВ 3923346, 99 грн.

Скарги відповідача на зазначене вище рішення ДПІ до вищестоящих податкових органів залишені без задоволення, а податкове рішення -повідомлення за № 0000090703 - без змін.

Разом з тим, окружним судом встановлено, що позивач придбав у ПП «Агроера 2009»продукцію за договорами поставки період з 01.03.2010 року по 30.09.2010 року та у ТОВ «Дженерал-Інвест» з 01.07.2010 по 30.09.2010 року. За результатами взаємовідносин з цими підприємствами ТОВ «Кернел-Трейд» сформовано податковий кредит відповідно на 11553342,73 грн. та 3923346, 99 грн.

Аргументуючи своє рішення про правомірність формування податкового кредиту в зазначених вище розмірах окружний суд виходив з того, що договори поставки, укладені позивачем з ПП «Агроера 2009»та ТОВ «Дженерал-Інвест», оформлені у їх виконання видаткові накладені, платіжні доручення та податкові накладні підписані уповноваженими особами та складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З податкових декларацій з податку на додану вартість минулого року вбачається, що саме на підставі наданих позивачу постачальниками податкових накладних, ним були включено відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Як вважає окружний суд, рух активів в процесі здійснення господарських операцій з переліченими вище контрагентами позивача в повній мірі підтверджується в послідуючому укладеними Товариством з контрагентами договорами про переробку давальницької сировини, актами пройму-передачі виконаних робіт, договорами про надання послуг по прийманню, переробці насіння соняшника та видачі продуктів переробки, актами надання послуг та зберігання, договорами зберігання, вантажно-митними деклараціями та листами-підтвердженнями.

Колегія суддів вважає, що обставини судом першої інстанції встановлені вірно, рішення ухвалено з дотримання вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення окружного суду без змін.

Цей висновок колегії ґрунтується на положеннях, ст. 203, ч. 1 ст. 204, 215 та ч.1 ст. 627 ЦК України, які надають право позивачу та його контрагентам бути вільними в укладенні правочинів та виборі контрагентів, презумують дійсність правочинів, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або якщо вони не визнані недійсними судом.

Наряду з цим, відповідно до положень ст.. 1, ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»документи позивача містить відомості про господарські операцію та підтверджують її здійснення (являються первинним),складені підчас здійснення господарських операцій або безпосередньо по їх завершенні на паперових носіях, з дотриманням необхідних реквізитів, тому слугують підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначений виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих платником податків за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків; до складу податкового кредиту включені суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, які підтверджені податковими накладними, котрі складені та надані відповідно до вимог законодавства та слугували підставою для визначення сум податкового кредиту; нараховували податок на додану вартість та складали податкові накладні особи, які зареєстровані у якості платників податку у передбаченому законом порядку; датою виникнення права на податковий кредит являлася дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів та послуг.

Колегія суддів вважає, що окружним судом для підтвердження даних податкового обліку вірно взяті до уваги первинні документи позивача, оскільки фіктивності здійснення господарських операцій позивача з названими вище контрагентами відповідачем не доведено.

Зокрема про фактичне здійснення господарських операцій свідчить те, що на дату укладення та виконання договорів з ПП «Агроера 2009»та ТОВ «Дженерал-Інвест», останні мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність -були зареєстрованими в установленому законом порядку юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Статтею ж 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що відомості внесені стосовно юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то ці відомості вважаються достовірними.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що ігнорування певних вимог правил контрагентами позивача та контрагентом контрагента позивача під час перевезення та реалізації товару, під час виконання договірних зобов'язань з позивачем не може свідчити про фіктивність господарських операцій, рівно, як не можуть братися до уваги пояснення визначених осіб в рамках попереднього розслідування кримінальної справи щодо своїх дій без урахування інших обставин.

Так, в обґрунтування своєї позиції щодо фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ «Дженерал-Інвест»відповідач послався на пояснення визначеного керівника останнього підприємства, відповідно до яких він не складав та не підписував податкову звітність. Однак, з повідомлення Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 25.02.2011 року вбачається, що під час здійснення господарських операцій даного товариства з позивачем керівником була інша особа.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про нікчемність правочинів позивача з контрагентами, оскільки умисел останнього на вчинення правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Згідно ж з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував твердження позивача та не довів правомірність своїх дій.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 12.06.2012.