Ухвала

від 24.04.2013 по справі 2а-11290/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/41625/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.

за участю секретаря Хомініч С.В.

представника позивача Авраменка С.Г.

відповідача Шкодича Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 по справі №2а-11290/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 №0000090703, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15476689,72грн.

При цьому, суди виходили з наявності документального підтвердження реальності здійснення операцій з поставки товару позивачеві за спірними господарськими операціями.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 27.06.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п.7.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №5/07-03/31454383 від 04.02.2011, складеного за результатом документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП. «Агроера 2009» та з ТОВ «Дженерал Інвест» за період з 01.03.2010 по 30.09.2010, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 №0000090703, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15476689,72грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ПП. «Агроера 2009» та з ТОВ «Дженерал Інвест» з огляду на укладення договорів без настання реальних наслідків.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями. Рух активів в процесі здійснення господарських операцій з контрагентами позивача в повній мірі підтверджується в послідуючому укладеними позивачем з контрагентами договорами про переробку давальницької сировини, актами прийому-передачі виконаних робіт, договорами про надання послуг по прийманню, переробці насіння соняшника та видачі продуктів переробки, актами наданих послуг та зберігання, договорами зберігання, вантажно-митними деклараціями та листами-підтвердженнями.

Судом також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій ПП. «Агроера 2009» та з ТОВ «Дженерал Інвест» були зареєстровані в установлено законом порядку.

Крім того, слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факти реальної поставки товару ПП. «Агроера 2009» та з ТОВ «Дженерал Інвест».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

О.І. Степашко