Постанова

від 19.06.2012 по справі 31/226-37/424

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 31/226-37/424 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А. суддівКочерової Н.О., Дунаєвської Н.Г., розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 року у справі№ 31/226-37/424 господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" догаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний" простягнення майнової шкоди у розмірі 63 780, 40 грн. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 дов. від 01.02.2011

від відповідача: ОСОБА_5 дов. від 21.12.2011

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" звернулося до господарського суду з позовом до гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний" про стягнення майнової шкоди у розмірі 63 780, 40 грн. в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхове відшкодування відповідно до договору страхування наземного транспорту № 05-16/000070 від 18.01.2010 року, укладеному між позивачем та ОСОБА_6, позивач зазнав збитків та набув відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу права зворотної вимоги до винної особи. Оскільки відповідач відповідно до Статуту взяв на себе зобов'язання забезпечити охорону гаражів з транспортними засобами, що належать членам кооперативу, а гр. ОСОБА_6 є його повноправним членом та виконує всі покладені на нього відповідачем обов'язки, то останній несе повну відповідальність за зазначені вище матеріальні збитки у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього обов'язків.

Справа слухалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.201 року (суддя: Гавриловська І.О.) за результатами нового розгляду справи № 31/226-37/424 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 року (судді: Остапенко О.М. -головуючий, Скрипка І.М., Зубець Л.П.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не є винною у заподіянні збитків майну гр. ОСОБА_6 особою та не повинен в порядку регресу відшкодовувати збитки, понесені позивачем, з огляду на те, що по-перше, відповідач є неприбутковою організацією, а його Статутом не передбачено покриття збитків; по-друге, відповідач не несе обов'язку з охорони майна його членів, оскільки таких обов'язків не передбачено Статутом, а доказів укладення між відповідачем та гр. ОСОБА_6 (як членом кооперативу) договору на охорону та зберігання майна матеріали справи не містять, по-третє, недоведеними є факти вчинення пошкодження гаражного боксу та знаходження навігатора в автомобілі в момент проникнення до гаражного боксу невстановленої особи.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому, на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.01.2010 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" (страховик) та гр. ОСОБА_6 (стархувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 05-16/000070, відповідно до умов якого страхувальник застрахував майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспорту, а саме легкового автомобіля марки Volkswagen модель Touareg 2.5 ТDI, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до інвестиційного контракту № 124 від 27.01.2004 року громадянин ОСОБА_6 є членом гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний", та йому належить на праві власності гаражний бокс НОМЕР_4 , який знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Челябінська, 2.

Керуючись правами та обов'язками члена кооперативу, які передбачені Статутом відповідача, ОСОБА_6 використовував вказаний вище гаражний бокс НОМЕР_4 для зберігання в ньому свого автомобіля.

В позовній заяві позивач стверджує, що 07.04.2010 року приблизно о 08 год. 00 хв. невстановлена особа, шляхом пошкодження навісного замка, проникла до гаражног боксу НОМЕР_4, який розташований на території відповідача за адресою: м. Київ, вул. Челябінська, 2, та в якому знаходився застрахований автомобіль. Перебуваючи в середині вказаного вище приміщення, невстановлена особа викрала із зазначеного автомобіля навігатор "Граф", завдавши при цьому застрахованому автомобілю значних механічних пошкоджень.

07.04.2010 року СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві була порушена кримінальна справа № 04-23617 за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (по факту таємного викрадення майна поєднаного з проникненням в приміщення гаражу).

10.06.2010 року зазначена кримінальна справа була зупинена за п. 3 ст. 206 Кримінально-процесуального кодексу України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин.

В подальшому Постановою заступника прокурора Дніпровського району міста Києва юриста 1 класу Дичаківського Д.В. постанову про зупинення досудового слідства по кримінальній справі № 04/23617, порушену за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, скасовано як передчасну. Кримінальну справу направлено до СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві для проведення подальшого досудового слідства.

З метою визначення нанесеного розміру матеріальної шкоди, яку було завдано внаслідок зазначеного вище злочину, було проведено автотоварознавчу експертизу. Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 194-3 від 22.04.2010 року, який було складено експертом бюро експертиз та оцінки "Бюмекс", розмір матеріальної шкоди, завданий автомобілю НОМЕР_2., склав 75271,44 грн.

За послуги проведення зазначеної вище експертизи позивачем було сплачено 590 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2367 від 11.05.2010 року.

07.05.2010 року ОСОБА_6 було подано заяву до позивача на проведення виплати страхового відшкодування.

На підставі наданих ОСОБА_6 акту виконаних робіт № СН00212040 від 30.04.2010 року та квитанції № 21 від 30.04.2010 року, аварійним комісаром було складено звіт про розслідування події із засобом наземного транспорту від 07.05.2010 року. Відповідно до даного звіту сума розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 63 190,40 грн.

Актом № 05-17/168 від 07.05.2010 року про страховий випадок, подію, що сталася 07.04.2010 року із застрахованим автомобілем в приміщення гаражу по вул. Челябінській, 2 в м. Києві, визнано страховим випадком та вирішено здійснити виплату страхового відшкодування ОСОБА_6 у розмірі 63 190,40 грн.

Наказом № 279 від 12.05.2010 року було затверджено вищевказаний Акт № 05-17/168 та прийнято рішення стосовно здійснення виплати ОСОБА_6 страхового відшкодування.

17.06.2010 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_6 у розмірі 63 190,40 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 341 від 17.06.2010 року.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є позовні вимоги про стягнення в порядку регресу майнової шкоди, завданої автомобілю НОМЕР_2, власником якого є гр. ОСОБА_6

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану автомобілю НОМЕР_2 шкоду, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На думку позивача, саме Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний" є особою, винною у заподіянні шкоди зазначеному автомобілю, оскільки відповідно до п. 3.1. Статуту ГБК "Лівобережний" останній зобов'язаний забезпечити охорону гаражів з транспортними засобами, що належать членам кооперативу та іншого майна, що належить кооперативу, а відтак, саме відповідач має нести повну відповідальність за заподіяні автомобілю матеріальні збитки у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього обов'язків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі пояснень відповідача, 07.04.2010 року до співробітників ГБК "Лівобережний" звернувся гр. ОСОБА_6 з проханням допомогти у відкритті свого гаражного боксу, оскільки з невідомих для нього причин він не може його відкрити своїм ключем. При цьому, гаражний бокс НОМЕР_4 не мав жодних ознак пошкодження, був зачинений на навісний замок. При відкритті боксу ОСОБА_6 виявив зникнення у своєму автомобілі навігатора "Граф" та викликав співробітників міліції.

Також, керуючись поясненнями відповідача, які позивачем спростовано не було, судами встановлено, що при заїзді автомобіля до гаражного боксу фіксується лише марка автомобіля та державні номери. Технічний стан автомобіля, його комплектація, речі, що знаходяться у автомобілі -співробітниками ГБК "Лівобережний" не перевіряються, оскільки це не передбачено ні законом, ні статутними документами відповідача.

При цьому, доказів того, що застрахований автомобіль заїхав до боксу НОМЕР_4 неушкодженим, а також був переданий під охорону відповідальній особі ГБК "Лівобережний", матеріали справи не містять.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.04.2010 року за заявою гр. ОСОБА_6 СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві порушено кримінальну справу № 04/23617 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України по факту таємного викрадення майна, поєднаного з проникненням в приміщення.

При цьому, слід зазначити, що доказів порушення кримінальної справи саме по факту пошкодження автомобіля НОМЕР_2 матеріали справи не містять.

07.06.2010 року постановою СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві досудове слідство по кримінальній справі № 04/23617 було зупинено за п. 3 ст. 206 КПК України у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин.

Однак, 18.12.2011 року за результатами розгляду скарги ГБК "Лівобережний" постанова про зупинення досудового слідства була скасована Прокуратурою Дніпровського району міста Києва, кримінальна справа за заявою ОСОБА_6 про викрадення з його автомобіля навігатора направлена на досудове слідство.

В результаті проведеного слідства Дніпровським РУ ГУМВС України 03.02.2012 року прийнято постанову про перекваліфікацію дій невстановленої особи з ч. 3 ст. 185 КК України (кваліфікуючою ознакою якої є проникнення у приміщення) на ч. 1 ст. 185 КК України (умисне викрадення чужого майна), що підтверджується листом Старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 03.02.2012 року № 48/1716вх. (т.2, а.с.43).

Таким чином, суди попередніх інстанцій цілком вірно зробили висновок, що вищевикладені обставини не свідчать про проникнення сторонніх осіб до приміщення гаражного боксу НОМЕР_4, що знаходиться на території відповідача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що пошкодження, яких зазнав автомобіль НОМЕР_3, та які були встановлені експертом у висновку № 194-3 автотоварознавчого дослідження від 22.04.2010 року, були завдані саме під час крадіжки навігатора "Граф" судам надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставним посилання позивача на ту обставину, що саме внаслідок неправомірних та винних дій позивача, який не забезпечив охорону транспортного засобу, що знаходився на території ГБК "Лівобережний", було завдано збитків автомобілю НОМЕР_3.

Відтак, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності факту пошкодження застрахованого автомобіля саме 07.04.2010 року під час його знаходження у боксі НОМЕР_4 на території ГБК "Лівобережний".

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Однак, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, позивач, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних документів та матеріалів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 року у справі № 31/226-37/424 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

Н. Дунаєвська