Рішення

від 19.06.2012 по справі 5011-3/5065-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/5065-2012 19.06.12

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київреклама»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпом-Торг»

Про стягнення 95 718,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 -по дов. № 196-7/КР від 03.01.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпом-Торг»78 118,99 грн. основного боргу, 3 809,32 грн. пені, 11 717,86 грн. штрафу, 878,95 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 192,88 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 336/767/11 від 10.01.2011 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/5065-2012 та призначено її до розгляду на 10.05.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/5065-2012 від 10.05.2012, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконання сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 20.04.2012, розгляд справи був відкладений на 19.06.2012.

Позивач в судовому засіданні 19.06.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 19.06.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 20.04.2012 та ухвалі від 10.05.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України за адресою, що зазначена в позовній заяві : м. Київ, вул. Багговутівська, 1-А, кв. 118, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.04.2012 є юридичною адресою відповідача.

Слід також зазначити, що згідно пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.06.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011 між Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпом-Торг»(розповсюджувач) було укладено договір № 336/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено кошти за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення РЗ, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 78 118,99 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 3 809,32 грн., штраф в розмірі 11 717,86 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 878,95 грн. та 3 % річних в сумі 1 192,88 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 3.1. договору адресні програми на пріоритет -це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, відомості про розповсюджувача, дату та строк дії пріоритету, відомості про базовий тариф.

З адресних програм № 1 та № 2 від 10.02.2011, № 3 від 21.03.2011 до договору вбачається, що розповсюджувачу ЗР надано право на тимчасове користування місцями за такими адресами: Оболонський район, вул. просп. Героїв Сталіграду, 16-в (електроопора 150); Оболонський район, просп. Героїв Сталіграду, 12-г (електроопора 153); Оболонський район, просп. Оболонський, 10 (електроопора 73); Оболонський район, просп. Оболонський, 40 (електроопора 162). Також цими адресними програмами сторонами погоджено базові плати за кожне з вказаних місць.

За умовами п. 4.1.1. договору підприємство має право нараховувати, своєчасно отримувати та вимагати від розповсюджувача плату за право тимчасового користування, сплати штрафів, пені, коригувати розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) оплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору, здійснювати контроль за надходженням будь-яких платежів за цим договором.

Відповідно до п. 4.2.1. та 5.2.3. договору підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ, а розповсюджувач в свою чергу зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування

Отже, за умовами договору обов'язок по отриманню рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ покладено на відповідача.

Позивачем на виконання умов договору сформовано наступні рахунки: № 31167 від 15.03.2011 на суму 6 459,82 грн., № 31219 від 15.03.2011 на суму 1 761,77 грн., № 34413 від 13.05.2011 на суму 25 813,70 грн., № 36865 від 14.06.2011 на суму 7 308,00 грн., № 50125 від 12.01.2012 на суму 14 851,70 грн., № 51221 від 09.02.2012 на суму 10 962,00 грн., № 52775 від 14.03.2012 на суму 10 962,00 грн., загалом на суму 78 118,99 грн.

Згідно п. 5.2.4. договору розповсюджувач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати підприємству плату за право тимчасового користування.

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав своїх обов'язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 78 118,99 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 78 118,99 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно п. 7.2. договору за несвоєчасне або не повне внесення плати підприємство має право застосувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за розміщення ЗР відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 3 809,32 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 809,32 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11 717,86 грн. нарахованого на підставі п. 7.3. договору слід відзначити наступне

Пунктом 7.3. договору визначено, що крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 відсотків річних від простроченої суми.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 7.3. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Інших положень щодо узгодження сторонами відповідальності за неналежне внесення плати за право користування місцями у вигляді штрафу договір не містить.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку штраф, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу, нарахованого на борг за договором, в розмірі 11 717,86 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 1 192,88 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 878,95 грн.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Оскільки, у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних нарахованих на суму боргу за договором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 192,88 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 878,95 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром-Торг»(м. Київ, вул. Багговутівська, 1-А, кв. 118, код ЄДРПОУ35624602) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 78 118 (сімдесят вісім тисяч сто вісімнадцять) грн. 99 коп. основного боргу, 3 809 (три тисячі вісімсот дев'ять) грн. 32 коп. пені, 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 95 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в розмірі 1 192 (одну тисячу сто дев'яносто дві) грн. 88 коп., 1 680 (одну тисячу шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя В.В.Сівакова

Рішення підписано 20.06.2012.