Ухвала

від 30.05.2012 по справі 23/19-09-616

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/19-09-616       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

  УХВАЛА "30" травня 2012 р. № 23/19-09-616 За позовом: Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до відповідачів: 1. Одеського Обласного військового комісаріату                                2. Ізмаїльської міської ради про стягнення 27606,9 грн. .                                                                                                                   Суддя  Степанова Л.В СУТЬ СПОРУ:   розглядається заява про винесення додаткового рішення Комунальне підприємство "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до Одеського Обласного військового комісаріату з позовною заявою про стягнення 27606,9грн. Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2009 року порушено провадження по справі № 23/19-09-616. Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2009 року до участі у справі № 23/19-09-616 за клопотанням Одеського Обласного військового комісаріату до участі у справі було залучено Ізмаїльську міську раду як іншого відповідача. Рішенням господарського суду Одеської області  від22.06.2009 року з Одеського Обласного військового комісаріату стягнуто на користь Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" 27 606 грн. 90 коп. основного боргу, витрати по сплаті державного мита в сумі 276 грн. 06 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. та на виконання рішення  06.07.2009 року було видано відповідний наказ. Відповідач звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення № 1994 від 28.04.2012 року (вх. 15963/2012 від 25.05.2012 року), в якому просить проголосити по справі № 23/19-09-616 за позовом КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до Одеського Обласного військового комісаріату додаткове рішення, про неможливість стягнення присуджених позивачу коштів із статей визначених Бюджетним кодексом України як захищені, у тому числі із статей на виплату грошового забезпечення і заробітну плату.  Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що після проголошення рішення, постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року було затверджено порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетних установ, а відповідно до п. 31 зазначеного  порядку - видатки боржника,  щодо яких прийнято постанову про арешт рахунків боржника, здійснюються лише в частині видатків, які Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ) визначені захищеними, у разі зазначення про це у судовому рішенні про стягнення коштів із зазначених рахунків, також відповідач посилається на ст. 55 Бюджетного кодексу України.           Тому, зазначає відповідач, через вищезазначені зміни у законодавстві України, які відбулися після розгляду справи, для вирішення питання яке не було розглянуто судом під час розгляду справи, Одеський Обласний військовий комісаріат вимушений звернутися до суду із заявою про винесення судом додаткового рішення, в порядку визначеному ст. 88 ГПК України. Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Додаткове рішення –засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінити, проте він має право виправити деякі недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішені деяких питань, що стояли перед судом.    В пункті 13 Постанови Вищий господарський суд від 23.03.2012  № 6 «Про судове рішення»зазначено, що прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.           Приймаючи до уваги, що в заві відповідача про винесення додаткового рішення містяться інші підстави для винесення додаткового рішення (зміни у законодавстві України, які відбулися після розгляду справи), які не зазначені в статті 88 господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що заява Одеського Обласного військового комісаріату про винесення додаткового рішення задоволенню не підлягає.    Керуючись  ст.  86  Господарського  процесуального кодексу України, суд – У Х В А Л И В:                     Відмовити в задоволенні заяви Одеського Обласного військового комісаріату про винесення додаткового рішення. Суддя                                                                        Степанова Л.В.