Постанова

від 18.06.2012 по справі 20/5025/325/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. Справа № 20/5025/325/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "ВМС" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2012 р. у справі № 20/5025/325/12

за позовом В.о. Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради

до Фермерського господарства "ВМС"

про стягнення 86308.86 грн.

за участю представників:

прокурора - Гіліс І.В.,

позивача - Доманський В.А.,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до місцевого господарського суду з позовом в інтересах держави в особі комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради до фермерського господарства "ВМС" про стягнення 86308,86 грн., з яких 70735,92 грн. основної заборгованості, 15432,73 грн. пені, 23,50 грн. інфляційних, 116,71 грн. 3% річних.

23.04.2012 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 104709,49 грн. основного боргу, 15432,73 грн. пені, 23,50 грн. інфляційних втрат, 116,71 грн. - 3 % річних, а всього 120282,43 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.05.2012 року вказаний позов задоволено повністю (суддя Гладій С.В.).

У своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що на виконання умов укладеного договору № 60-2009, позивачем надано послуг з централізованого опалення, натомість відповідач розрахунків в повному обсязі не провів. Враховуючи обґрунтованість вимог позивача, суд стягнув з відповідача 104709,49 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення приміщення. Судом також задоволено вимогу позивача про стягнення 23,50 грн. втрат від індексу інфляції за період з січня 2012р. по березень 2012р. та 116,71 грн. три проценти річних за період з 11.01.2012р. по 01.03.2012р. Крім того, згідно п. 3.2 договору, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення пені обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню на суму 15432,73 грн. за період з 11.01.2012р. по 01.03.2012р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2012 року та залишити позов без розгляду. Апелянт посилаючись на ч. 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" зазначає, що прокурор не мав права подавати позов в інтересах комунального підприємства. Зауважує також, що позовні вимоги заявлено на суму 104709,49 грн., а фактично стягнуто 120282,43 грн., що є порушенням права відповідача на рівність перед законом і судом. Вказує, що тарифи на теплопостачання та на опалення різні, мають різні одиниці виміру, проте не враховані судом першої інстанції, що призвело до помилкового розрахунку боргу.

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві вказує, що в позовній заяві прокурор обґрунтував причину звернення до суду в інтересах КП "Тепловик".

Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.10.2009 року КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради та фермерським господарством "ВМС" укладено договір про надання послуг з централізованого опалення № 60-2009, згідно п. 1.1 якого виконавець (позивач) зобов'язується своєчасно надавати споживачеві (відповідачу) послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (далі - договір, а.с. 15-19).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що на час його укладення вартість послуг становить: тариф на теплопостачання за 1 Гкал - 642,40 грн., тариф на опалення 1 кв.м. - 22,41 грн., згідно рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 436 від 08.10.2009 року.

Загальна опалювальна площа приміщення споживача становить 1726,0 м.кв. (приміщення майнового комплексу - готелю "Случ" по вул. К. Острозького, 10). Вартість опалення в місяць визначається по показанням лічильника встановленому в приміщенні готелю "Случ" відповідно до п. 2.2 даного договору (п. 2.3 договору).

Згідно п. 3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються готівкою та в безготівковій формі. Споживач щомісячно, згідно поданих виконавцем рахунків, перераховує кошти за надані послуги на рахунок виконавця.

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що цей договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

З матеріалів справи вбачається, що договір у встановленому законом порядку розірваний не був, доказів іншого ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції сторонами надано не було.

На виконання умов договору у період з грудня 2011 року по березень 2012 року включно позивач надавав відповідачу послуги з централізованого опалення, на оплату яких були виставлені рахунки № 725 від 23.12.2011 року, № 50 від 27.01.2012 року, № 165 від 24.02.2012 року та № 268 від 27.03.2012 року (а.с. 20, 21, 22, 52). Вказані рахунки були належним чином надіслані відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком від 28.03.2012 року (а.с. 53), реєстрами на відправлення рекомендованих листів (а.с. 59, 60) та не заперечується відповідачем.

При цьому, плата за централізоване опалення встановлювалась для відповідача виходячи із тарифу на теплову енергію, що передбачений рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 479 від 13.10.2011 року (а.с. 14) та становив - 788,79 грн. за 1 Гкал без ПДВ (або 946,55 грн. за 1 Гкал з ПДВ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані, у тому числі, при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 2.1 договору розрахунки за опалення здійснюються згідно тарифів, затверджених виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради, які можуть змінюватись. При зміні тарифів виконавець повідомляє споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством. Розрахунки проводяться за новими тарифами з дня введення їх в дію, згідно поданих виконавцем рахунків.

Інформація про зміну тарифів була надрукована у газеті "Наше місто" випуск № 41 від 13.10.2011 року, а також відповідне повідомлення було надіслано відповідачу 01.11.2011 року, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів (а.с. 55-56).

Таким чином, позивач взяті на себе договором зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується рахунками на оплату та двохсторонніми актами передачі-приймання теплоенергії (а.с. 26, 27, 28, 51).

Натомість, у визначений договором строк оплату за централізоване опалення відповідач здійснив частково, у зв'язку з чим за період з грудня 2011 року по березень 2012 року включно в останнього виникла заборгованість в розмірі 104709,49 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с. 11), апеляційний суд вважає, що КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради нараховувало плату за централізоване опалення відповідно до діючих тарифів, а тому вирішуючи позов, суд першої інстанції врахувавши положення ст.ст. 11, 509, 525, 526 530, 626, 627 ЦК України, ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, прийшов до вірного висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з ФГ "ВМС" боргу в розмірі 104709,49 грн.

Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 15432,73 грн. пені, 23,50 грн. інфляційних втрат та 116,71 грн. - 3 % річних.

Згідно п. 3.2 договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі один відсоток від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Вказане положення договору узгоджується із приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

За таких обставин, перевіривши надані позивачем розрахунки, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції з врахуванням положень п. 3.2 договору та ст. 625 ЦК України правомірно стягнув з відповідача 15432,73 грн. пені, 23,50 грн. інфляційних втрат та 116,71 грн. - 3 % річних.

Твердження апелянта про відсутність повноважень прокурора на заявлення позову в інтересах комунального підприємства відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про прокуратуру" обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються вказаним Законом та процесуальним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Положенням вказаної норми надано офіційне тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99, яким визначено поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" як орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Однією з форм представництва, що визначено в ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З правового аналізу вищевказаних норм законодавства випливає, що прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з позовними заявами вимоги яких, спрямовані на захист в суді інтересів держави, зокрема органів місцевого самоврядування, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно статуту КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" є комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності, органом управління якого є Старокостянтинівська міська рада. Отже, у даному випадку, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Старокостянтинівська міська рада в особі КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик".

Як вбачається із позовної заяви, Старокостянтинівським міжрайонним прокурором чітко визначені підстави представництва держави в особі КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, а саме вказано про те, що неповернення відповідачем коштів не дає змоги позивачу провести платежі до бюджету за природний газ та створює загрозу сталому функціонуванню енергосистеми держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку прокурор зазначив у чому саме відбулося порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не розмежовано тарифи на теплопостачання та на опалення, що призвело до невірного розрахунку боргу є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Пунктом 2.2 договору визначено тариф теплопостачання за 1 Гкал та тариф на опалення 1 кв.м. комплексу-готелю "Случ". При цьому, при визначені тарифу, за яким нараховується плата за отримані послуги враховується наявність чи відсутність лічильника на об'єкті споживача. Сторонами у п. 2.3 договору передбачено нарахування вартості централізованого опалення по показниках лічильника, встановленого в комплексі-готелі "Случ", тобто за 1 Гкал спожитої теплової енергії.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем у кожному із місяців спірного періоду підписано акти передачі-приймання теплоенергії та погоджено останні та попередні показники лічильника. Отже, позивачем вірно нарахована плата за теплопостачання, а судом першої інстанції належним чином перевірено такий розрахунок.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

.

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2012 р. у справі № 20/5025/325/12 залишити без змін, апеляційну скаргу фермерського господарства "ВМС" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Саврій В.А.