Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а-43/09/0124

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-43/09/0124

12.06.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, прокурора міста Ялта- Джавлах Сергій Миколайович - посвідчення НОМЕР_1 від 25.05.2012,

позивач, ОСОБА_3,

представник відповідача, Лівадійської селищної ради- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник заявника апеляційної скарги, ОСОБА_4 ОСОБА_5, довіреність № 1654 від 09.06.10

представник позивача, ОСОБА_3 ОСОБА_6, довіреність № 3064 від 30.11.11

третя особа, ОСОБА_18- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

експерт, Глибіна Ганна Миколаївна- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Прищепа О.І. ) від 04.03.09 у справі № 2а-43/09/0124

за позовом Прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 98600)

до Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, місто Ялта, с.Лівадія, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання виконати певні дії

заявник апеляційної скарги ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 98600)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009 позовні вимоги Прокурора міста Ялти в інтересах ОСОБА_3 до Лівадійської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання виконати певні дії -задоволено. Рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14.11.2008 "Про розгляд звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)"визнано незаконним та скасовано. Зобов'язано Лівадійську селищну раду на найближчої сесії розглянути проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_7 у власність площею 0,0575га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3на землях Лівадійської селищної ради та питання про передачу зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_9 ( том1, аркуші справи 139-140).

Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_4 звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ( том 1, аркуші справи 147-168).

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд першої інстанції при розгляді позову ОСОБА_3 фактично вирішив спір, який зачіпає права та інтереси ОСОБА_4 без залучення її до участі у справі, оскільки земельна ділянка належить їй на підставі державного акту ЯЖ №533345 на право власності за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.09.2008 реєстр№1614. Земельна ділянка ОСОБА_4 частково виявилася під накладенням ділянки ОСОБА_3, що по суті позбавляє її права власності на земельну ділянку, хоча вона є добросовісним набувачем.

Суд апеляційної інстанції вважає не пропущеним строк звернення ОСОБА_4 з апеляційною скаргою на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009 по справі №2а-43/2009, оскільки про вказане рішення ОСОБА_4 стало відомо лише 14.12.2010 при ознайомленні в Ялтинському міському суду Автономної Республіки Крим з матеріалами адміністративної справи №2а-43/2009, тому строк звернення до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_4 був дотриманий.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 14.11.2008 Заступник Прокурора міста Ялти Автономної Республіки Крим в інтересах громадянки ОСОБА_3 ( далі- позивач) звернувся до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим (далі- відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Лівадійської селищної ради щодо не затвердження проекту землеустрою з відводу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0575га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4"на землях Лівадіської селищної ради та не прийняття рішення про передачу їй у власність вказаної земельної ділянки. Зобов'язання Лівадійську селищну раду на найближчій сесії розглянути питання про затвердження проекту землеустрою з відводу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0575га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4"на землях Лівадіської селищної ради та про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України (том 1, аркуші справи 2-4).

В матеріалах справи містяться уточнення до позовної заяви від 10.12.2008, згідно яким Заступник Прокурора міста Ялти Автономної Республіки Крим просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14.11.2008 "Про розгляд звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)"та зобов'язати Лівадійську селищну раду на найближчої сесії розглянути питання про затвердження проекту землеустрою з відводу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0575га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3на землях Лівадійської селищної ради та про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України ( том1, аркуші справи 22-23).

Вказані уточнення до адміністративного позову не зареєстровані у суді першої інстанції, відсутня ухвалу суду першої інстанції про прийняття вказаних уточнень позовної заяви до розгляду судом першої інстанції, як того вимагають вимоги статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, суд першої інстанції, розглядаючи адміністративний позов з урахуванням зазначених уточнень, задовольнив позов, вийшов за межі позовних вимог, та дійшов висновку про те, що рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14.11.2008 "Про розгляд звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)"щодо відмови ОСОБА_3 в затвердженні проекту землеустрою порушує права позивача на отримання у власність земельної ділянки у зв'язку з чим повинно бути скасоване.

Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Судова колегія, враховуючи, що спір був розглянутий відносно ОСОБА_7, керуючись приписами статей 11, 53, частини шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України усною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача- ОСОБА_7

12.06.2012 від позивача надійшло клопотання в порядку статті 156 кодексу адміністративного судочинства України про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю направлення до суду першої інстанції справи стосовно вирішення питання про виправлення описки (том3, аркуш справи 138).

Колегія суддів усною ухвалою від 12.06.2012 в порядку частини шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відмовила позивачу в задоволенні клопотання щодо зупинення провадження у справі до вирішення судом першої інстанції питання про усунення описки(в абзаці третьому резолютивної частини рішення помилково зазначено: "…ОСОБА_7…"замість: "… ОСОБА_3), оскільки цей недолік є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції та не перешкоджає суду апеляційної інстанції щодо перегляду справи в порядку апеляційного провадження. Тем більш позивач, надавши клопотання про зупинення провадження у справі посилається на заяву, з якою вбачається, що він звернувся до суду першої інстанції щодо вирішення питання про усунення недоліків, проте ця заява містить ще інші вимоги, зокрема, щодо проведення службового розслідування по факту невідповідності екземплярів постанови суду виданої сторонам. Між тим доказів прийняття судом першої інстанції вказаної заяви позивачем не надано.

Судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції скасовано в повному обсязі рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14.11.2008 "Про розгляд звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7.(про затвердження проекту відводу земельної ділянки)". Тобто, суд першої інстанції вирішив спір стосовно прав та обов'язків не тільки ОСОБА_3, але і ОСОБА_7 та заявника апеляційної скарги- ОСОБА_4. Тому суд апеляційної інстанції при перегляді справи в порядку апеляційного провадження повинен надавати оцінку всім вказаним обставинам справи.

Також позивачем у судовому засіданні 12.06.2012 було заявлено усне клопотання про виклик у судове засідання експерта Глибіної Г.М. та третьої особи- ОСОБА_7., яке апеляційною інстанцією в порядку статей 86, 196, частини шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було залишено без задоволення, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, явка осіб не була визнана обов'язковою, і судом апеляційної інстанції буде дана оцінка всіх доказам, які містяться в матеріалах справи, зокрема, висновку експерта.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом оскарження у даній справі є визнання протиправною бездіяльність Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим щодо не затвердження проекту землеустрою з відводу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0575га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3на землях Лівадійської селищної ради та про вирішення питання про зобов'язання Лівадійську селищну раду Автономної Республіки Крим про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України та визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14.11.2008 "Про розгляд звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)", згідно якому Лівадійська селищна рада Автономної Республіки Крим відмовила ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в затвердженні проекту землеустрою з відводу земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку,господарських будівель та споруд(присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3у зв'язку з накладенням на раніше відведені ділянки( том 1, аркуш справи 41).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, взагалі не зазначив та не розглянув позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим щодо не затвердження проекту землеустрою з відводу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки.

Скасовуючи рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14.11.2008 "Про розгляд звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)", суд першої інстанції не врахував, що згідно частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судом апеляційної інстанції безперечно встановлено, що ОСОБА_4 є власником чотирьох земельних ділянок, які суміжні між собою, а саме: - площею 0,1000 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 0111947900:08:001:0166) відповідно до договору купівлі продажу від 02.11.2007, укладеному між попереднім власником земельної ділянки (державний акт на право власності від 14.12.2005 ) ОСОБА_13 та ОСОБА_14; площею 0,1000 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 0111947900:08:001:0428) відповідно до договору купівлі продажу від 24.09.2007, укладеному між попереднім власником земельної ділянки ( державний акт на право власності від 01.08.2007) ОСОБА_12 та ОСОБА_4; площею 0, 1000 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 0111947900:08:001:0429) відповідно до договору купівлі продажу від 07.08.2007, укладеному між попереднім власником земельної ділянки ( державний акт на право власності від 01.08.2007 ) ОСОБА_15 та ОСОБА_4; площею 0,1000 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 0111947900:08:001:0167) відповідно до договору купівлі продажу від 18.09.2008, укладеному між попереднім власником земельної ділянки (державний акт на право власності від 23.01.2006) ОСОБА_16 та ОСОБА_4

Факт придбання ОСОБА_4 у встановленому законом порядку у 2007 та 2008 роках вищевказаних земельних ділянок та отримання державних актів на ці земельні ділянки, знайшов своє підтвердження в рішенні Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010, залишеному без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі №2а-5320/10/0124 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Лівадійської селищної ради, третя особа- ОСОБА_7. за участю Прокурора міста Ялти про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку.

При цьому судом першої інстанції при винесенні судового рішення від 04.03.2009 не враховано, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач .

Стаття 12 Земельного кодексу встановлює право територіальних громад вирішувати питання розпорядження землями.

Пункт 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зверталася до Лівадійської селищної ради 01.03.2006 із заявою про надання їй земельної ділянки під город в АДРЕСА_5 (аркуш справи 56, том 1).

Рішенням № 67 від 18.07.2006 3-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради ОСОБА_3 отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га, за адресою: АДРЕСА_5-для будівництва та обслуговування житлового будинку , будівель та споруд до нього.

Рішенням № 63 від 03.10.2006 5-ї сесії 5-го скликання було внесено зміни в рішення № 67 від 18.07.2006 3-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради, в частині площі, площа земельної ділянки склала 0,0575 га.

ОСОБА_3 замовила розробку проекту землеустрою по відведенню вищеозначеної земельної ділянки, розробник Товариство з обмеженою відповідальністю «Проєктінвестбуд», 2007 року, який було розроблено та затверджено рішенням 42-ї сесії 5-го скликання №21 від 23 травня 2009 року, 29 січня 2010 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку пл. 0,0575 га, за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 0111947900:08:001:0797, серія ЯІ №732334 від 20 травня 2010 року.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що Лівадійська селищна рада, прийняв рішення від 14.11.2008 №21, яким було розглянуто звернення громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_7 щодо затвердження проектів відводу земельних ділянок, лист Управління Головного архітектора міста Ялти від 15.10.2008 №4/6/26 від 15.10.2008, викопіювання з нанесенням відводів у зв'язку з накладенням земельних ділянок, заслухав інформацію голови постійної комісії з будівництва, регулювання земельних відносин та охороні навколишньої середи ОСОБА_17, керуючись Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", не порушувала діючого законодавства та не зачіпала суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_7, оскільки об'єктивно відмовила в затвердженні проектів землеустрою по відводу земельних ділянок у зв'язку з накладенням на раніше відведені ділянки.

Слід зазначити, що неодноразово на засіданнях постійної депутатської земельної комісії, при розгляді звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зазначалося про зупинення розгляду питання щодо затвердження проектів відводів до завершення судових спорів ( том 1 аркуші справи 15, 40, 44,45,58, 59).

Помилковим та передчасним визнається судовою колегією висновок суду першої інстанції про те, що ситуаційний план, на якому відзначені межі земельних ділянок, неможливо вважати належним та допустимим доказом, якій би підтверджував твердження відповідача та землевпорядника про накладення меж земельних ділянок, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи, керуючись нормами статтей 11, 71, 73, 74, 81, 86 Кодексу адміністративного судочинства України повинен сприяти в реалізації обов'язку доказування і витребувати необхідні докази, суд може збирати докази з власної ініціативи, забезпечувати докази, зокрема, призначенням експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2011 представником ОСОБА_3 та представником ОСОБА_4були заявлені клопотання про призначення судово-землевпорядної експертизи ( том 1 аркуші справи 214, 215, том 2 аркуші справи 6-11), які були задоволені судом і відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі була призначена судова землевпорядна експертиза. Експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків(том 2, аркуші справи 183-186).

Суд першої інстанції зазначив, що на підставі рішення 5 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим №63 від 03.10.2006 та заяви ОСОБА_3 було надано позивачу дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,0575га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4"на землях Лівадійської селищної ради.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд першої інстанції, скасовуючи оскаржуване рішення відповідача від 14.11.2008 №21 в повному обсязі, якім відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в затвердженні проекті землеустрою, взагалі не зазначив підстави для скасування рішення стосовно ОСОБА_7

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009 відповідача (у виконання якого відповідачем прийняті рішення №20 та №21 від 23.05.2009) було зобов'язано розглянути на найближчій сесії проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у власність, тобто відповідач зобов'язаний прийняти на підставі закону відповідне рішення (тобто про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні).

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно виписки з протоколу 34-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради від 23.05.2009 до відома депутатського корпусу Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим було доведено, що земельні ділянки, які передаються у власність ОСОБА_18 та ОСОБА_3, накладаються на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_4

Проте, незважаючи на цю обставину, відповідачем були прийняті рішення про затвердження ОСОБА_18 та ОСОБА_3 проектів землеустрою земельних ділянок.

Не заслуговують на увагу посилання позивача в запереченнях на апеляційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2007 та постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009, оскільки цими рішеннями не було встановлено факту відсутності накладення земельних ділянок, які належать ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а зазначено про ненадання Лівадійською селищною радою доказів у підтвердження факту накладення земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2011 представником ОСОБА_3 та представником ОСОБА_4були заявлені клопотання про призначення судово-землевпорядної експертизи (том 1 аркуші справи 214, 215, том 2 аркуші справи 6-11), які були задоволені судом і відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі була призначена судова землевпорядна експертиза для встановлення, чи має місце накладення земельних ділянок, які належать ОСОБА_19. на праві власності та ОСОБА_3 Експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків(том 2, аркуші справи 183-186).

Згідно висновку №2071 судової будівельно-технічної експертизи від 21.07.2011, призначеної у даній справі №2а-43/09/0124 за позовом Заступника Прокурора міста Ялти Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_3 до Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим, третя особа- ОСОБА_7. про визнання незаконним та скасування рішення зобов'язання виконати певні дії має місце факт накладення земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 та земельних ділянок, які належать ОСОБА_4 Площа накладення земельної ділянки ОСОБА_3 та двох земельних ділянок ОСОБА_4 в АДРЕСА_5 становить 0,0290 м.кв. та 0,0027га ( том 2 аркуші справи 192-197). Судова колегія не знаходить підстав не довіряти висновкам експерту.

Також згідно з висновком експертизи №3216 від 26.12.2011, призначеної у справі №2а-5320/10/0124 за позовом ОСОБА_4 до Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим, третя особа- ОСОБА_7. про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку має місце факт накладення земельної ділянки, яка належить ОСОБА_7, та земельних ділянок, які належать ОСОБА_4 Площа накладення земельних ділянок складає 271 кв/м та 54 кв/м.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані земельні ділянки придбані ОСОБА_4 та нею отримані державні акти на ці земельні ділянки у встановленому законом порядку ще у 2007 та 2008 роках.

На час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №21 від 14.11.2008 право власності ОСОБА_4 на вищезазначені земельні ділянки у встановленому законом порядку не припинялось, тобто, земельні ділянки не вибули із власності ОСОБА_4

Згідно частини четвертої статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

В подальшому відповідачем прийнято рішення 34 сесії 5 скликання від 23.05.2009 №21, згідно якому на підставі рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2009 у справі №2а-43/2009 ОСОБА_3 був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0575 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3.

Судова колегія звертає увагу на факт порушення відповідачем норм статті 116 Земельного кодексу України при винесенні рішення 34 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим від 23.05.2009 №21, про що зазначається у клопотанні Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим від 12.01.2011 №2/179, направленого на адресу Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим, про прийняття заходів щодо усунення порушень статті 116 Земельного кодексу України при винесенні рішення від 23.05.2009 №21, оскільки на момент прийняття рішення та видачі державного акту ОСОБА_3, земельна ділянка знаходилася у власності ОСОБА_4.( том 1, аркуш справи 220).

Оцінюючи дії Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим щодо прийняття рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14.11.2008 "Про розгляд звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)", суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Відсутність порушення Лівадійською селищною радою Автономної Республіки Крим конституційного принципу забезпечення правопорядку в Україні, закріпленого у статті 19 Конституції України при винесенні оскаржуваного рішення від 14.11.2008 №21 "Про розгляд звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)", згідно якому Лівадійська селищна рада Автономної Республіки Крим відмовила ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про відмову у затвердженні проекту землеустрою з відводу земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку,господарських будівель та споруд(присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_5у зв'язку з накладенням на раніше відведені ділянки, є підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4

Оскільки встановлено судом апеляційної інстанції правомірність прийняття рішення №21 від 14.11.2008, тому відсутні підстави для визнання противоправною бездіяльність Лівадійської селищної ради щодо не затверджененя.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При розгляді справи судова колегія керується саме принципом верховенства права і вважає, що право ОСОБА_4, як добросовісного набувача земельних ділянок, повинно бути захищено.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції.

Під час розгляду справи встановлено неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009 у справі № 2а-43/09/0124 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"В задоволенні адміністративного позову Заступника Прокурора міста Ялта Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_3 до Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування рішення 29-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим №21 від 14 листопада 2008 року "Про розгляд звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки) та зобов'язання Лівадійську селищну раду Автономної Республіки Крим на найближчій сесії розглянути питання про затвердження проекту землеустрою з відводу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0575 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4 на землях Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим та про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України - відмовити."

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко